Версiя для друку Обговорити в форумi

Суспільство

Як допомогти сучасній молоді, зокрема, в пошуках свого місця у житті, коли сама молодь цими пошуками не дуже переймається? Поговорити про це зібралися зацікавлені люди за «круглим столом» у стінах сімферопольського міськвиконкому. Зустріч відбулася в рамках проекту «Живи, допомагаючи іншим», а організатором її став комітет з питань розвитку молоді і сім’ї, культури, науки, дитинства і туризму Громадської ради при виконавчому комітеті Сімферопольської міської ради, тобто громадські активісти, не обтяжені службовими портфелями та інстинктом видавати бажане за дійсне.
Розпочала розмову ведуча заходу Ірина Володимирівна Берестовенко, голова цього комітету, а водночас і голова правління благодійної організації «Процвітаючий Крим». Вона повідомила, що такий захід проводиться вперше, і викликаний він безцільним життям молодих людей, які в результаті відсутності чітких життєвих орієнтирів і устремлінь потрапляють в трясовину проституції, наркоманії, алкоголізму або ж поринають у віртуальне життя, стаючи комп’ютернозалежними. А від цього всього лише крок до злочинності, СНІДу і взагалі втраченого життя в переносному, а то і прямому смислі слова.
Пані Ірина навела приклад, згідно з яким у Японії було проведено спостереження за 43 тисячами людей віком від 40 до 79 років, лише 5% з яких заявили, що не бачать мети свого життя. Саме в цій групі смертність стала в півтора рази вищою, ніж серед інших. Хоча цілком вірогідно, що про відсутність мети заявляли найстаріші та обтяжені смертельними хворобами люди. Та висновок було зроблено, звичайно ж, на користь цілеспрямованих і оптимістично налаштованих учасників експерименту. Бо і без японських досліджень зрозуміло, що успіхи в досягненні мети є великим стимулом і для психологічного стану, і для функціонування всього організму як єдиного цілого. Й навпаки: страх, розгубленість, невпевненість, апатія спричиняють психосоматичні розлади.
Про непристосованість молоді до життя говорив і Євген Юрійович Сидоров, заступник директора сімферопольського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Центр тримає зв’язок з навчальними закладами, з молоддю, що потрапила в складні життєві ситуації, себто сиротами, умовно засудженими тощо.
Розмова перекинулась на створення телефону довіри для молоді при міськвиконкомі. Років 10 тому подібний телефон працював при комітеті у справах сім’ї та молоді, але дзвінки приймали непрофесіонали, просто люди з вулиці, тому така «підтримка» в скрутний момент могла лише зашкодити людині. Схоже, це питання залишається відкритим і сьогодні. Начальник відділу управління у справах сім’ї і молоді Олена Георгіївна Соколова розповіла про роль нещодавно запровадженого інституту соціальних працівників, що відстежують ситуації в неблагополучних сім’ях, і порівняла їх з дільничними міліціонерами.
Та чи не найбільше цікавої інформації накопичилося у методиста з виховної роботи Сімферопольського міського методичного центру Галини Віталіївни Радіонової, яка розповіла про ті численні програми, що застосовуються працівниками центру: виховання патріотичне, художньо-естетичне, екологічне, а також толерантності та вміння знайти своє місце у світі, — це лише дещо з названого нею. Втім, коли дійшла справа до прикладів і жінка назвала сімферопольську школу № 13 як зразок православного і сімейного виховання, я вже перестала її слухати. Бо саме викладач основ православної культури цієї школи викинув сусідську кицьку з вікна четвертого поверху на очах у своєї малолітньої доньки-школярки й спровокував тим самим бійку із захисником кицьки — молодим хлопцем. Тож слова про «культуру добросусідства» та «моральне здоров’я» вже пролетіли мимо мене.
Проте не здивувалася, коли один із присутніх запитав, чи виховується у дітей толерантність до сексуальних меншин, бо це було саме в руслі моїх вражень від «православного» вчителя, що посів, до речі, третє місце в міському конкурсі «Вчитель року — 2012» серед викладачів свого предмета.
Чи не тому стільки хороших і правильних слів не проростають добрими плодами, що підлітки бачать зовсім інший приклад і, втікаючи від неправди, потрапляють в пута не менш небезпечних пороків?
Бо якщо послухати присутніх, то молодь нібито не залишається поза увагою громади, та лише 7 відсотків юні бере активну участь у громадському житті. Інші не шукають на сайті міськвиконкому програму «Молодий Сімферополь», а безбарвно витрачають кращі роки свого життя. Із 360 тисяч мешканців Сімферополя майже 99 тисяч — люди молоді, віком до 35 років, і те, якими вони є, суттєво відбивається на стані всього суспільства.
А хто вже дихає їм у потилицю? Про дітлахів та їхнє здоров’я розповідає заступник головного лікаря ТМО по дитинству Олена Іванівна Ресенчук:
— Тенденція до збільшення кількості дітей-інвалідів дедалі зростає. Якщо порівняти навіть з 2010 роком, то їхня кількість збільшилась на 132 дитини. 50% вад — вроджені, які не можливо було встановити під час вагітності. Зростає кількість дітей, хворих на синдром Дауна. І якщо за кордоном цим дітям приділяється дуже багато уваги, то у нас їхнім здоров’ям і розвитком ніхто не займається. 60% серед інвалідів — діти, хворі на ДЦП. 10% страждає патологіями ендокринної системи, і переважно це цукровий діабет. Зростає кількість смертельно небезпечних хвороб, і серед підлітків спостерігається та ж сама картина. Хворі діти потребують не тільки лікування, реабілітації, але і спілкування.
До речі, це здебільшого синочки і донечки тієї ж самої молоді, для якої народження дитини — не заповітна мета, а побічний ефект від розгульного беззмістовного життя, малюки, які зачиналися у стані алкогольного сп’яніння. Бо, як було повідомлено, за рівнем молодіжного алкоголізму Україна посідає перше місце у світі.
Одним із ефективних методів щодо підвищення самоповаги і осмислення значущості власного життя, на думку присутніх, є участь молоді в благодійних акціях, коли вона переймається, зокрема, збором коштів на порятунок хворих і починає усвідомлювати, яким безцінним даром є те, що вчора здавалося нудними набридлими буднями. Ленара Меметова, яка представляла фонд Анатолія та Юлії Романюк «Я хочу жити», розповіла про дітей, котрі потребують коштовної медичної допомоги, іноді за кордоном, і про те, яку неоціниму допомогу надають їм у цьому юні волонтери. Вони організовували благодійні спектаклі, збираючи зірок найвідоміших талант-шоу, проводили спектаклі у школах власними силами.
А член благодійної організації «Процвітаючий Крим» Сергій Миколайович Папанов має намір навертати молодь до змістовного осмисленого життя граючись, з допомогою квест-клубу. Ігри ці ненав’язливо виховуватимуть саме ті якості, яких сьогодні так бракує молодим. Адже вони майже не читають, і, за словами пана Сергія, в їхньому розумінні, приміром, Безухов — це чоловік, який не має вух. У клубі юнь збагачуватиметься в ігровій формі знаннями, розвиватиме творчі здібності, особливо якщо когось цікавить сцена, бо за професією Сергій Миколайович — артист.
Учасники «круглого столу» вирішили продовжувати подібні зібрання й надалі. І хоча це, звичайно, краще, ніж нічого, та вирішити щось кардинально можна лише запроваджуючи у суспільстві здорову мораль, побудовану на одвічних беззаперечних цінностях. Бо і 7% громадськи активних молодих людей — теж під питанням. Щойно по «Інтеру» «рекламували» 25-річного мера, який рік тому спробував зґвалтувати і вбив жінку. І увесь цей рік він не виснажував себе муками Раскольникова, що вкоротив віку бабусі-процентщиці, а їв, пив, жирував і тримав людей у страхові. А в країні, де таке можливо, не варто покладати особливих надій на квест-клуби, бо для них є надто потужна виховна альтернатива.
І недаремно ж сьогодні «бабусині казки» про те, що треба бути слухняними, старанними і добре вчитися, викликають у молоді тільки роздратування. Чула неодноразово, востаннє — на цьогорічному випускному дзвонику від класної керівниці, що двієчники та розбишаки досягають в житті більшого, ніж зразкові учні. Тому і доводиться декому з колишніх відмінниць та червонодипломниць мити в їхніх офісах підлогу — адже тут більше платять. А потім як господар, так і прибиральниця зазирають в чарку. Хтось — «із жиру», а хтось — «з горя». Ось і спробуй за таких умов сформувати правильні ціннісні орієнтири, про які б не довелося потім пошкодувати!

Тамара СОЛОВЕЙ

ТИМ ЧАСОМ...

Згідно з офіційною статистикою, впродовж років незалежності України за кордон виїхало 2,7 млн. громадян. Про це повідомила головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Олена Малиновська під час конференції в рамках проекту «Ефективне управління трудовою міграцією та її кваліфікаційними аспектами».
«Упродовж років незалежності, за даними нашої офіційної статистики, за кордон виїхало 2,7 мільйона осіб, з яких близько 2 мільйонів — у країни СНД та понад 700 тисяч — в інші країни світу. Проте перепис населення, що проводився у 2001 році, показав, що дійсні міграційні втрати були у 1,7 рази більші за ті, що були зафіксовані офіційною статистикою», — зазначила О. Малиновська.
За її словами, першочерговою причиною міграції українців залишається економічна нестабільність. «Про причини еміграції українців говорити зайве, можу лише навести співвідношення середньої заробітної плати. У 2010 році середня заробітна плата в Україні становила 4% заробітної плати в Німеччині, 6% — в Італії, 7% — в Іспанії, 20% — у Польщі та Росії. Коментарів ці дані не потребують», — додала О. Малиновська.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 31.05.2013 > Тема "З потоку життя"