Версiя для друку Обговорити в форумi

Я щиро вдячний «світличанину» Миколі Москаленку за те, що він не тільки є прихильником «Кримської світлиці», але й як справжній і небайдужий кримський українець турбується також про долю україномовних телепрограм на ДТРК «Крим», про що в минулому номері «КС» був надрукований його лист.
Микола Йосипович вірно зазначив, що декілька років тому кримських україномовних програм в ефірі було більше, і це були не тільки ті програми, які він перерахував, — «Чарівний кужелик», «Млин», «Рідна хата» та «Земле моя рідна». Був час, коли на ДТРК «Крим» існувала навіть українська редакція, працівники якої створювали наш кримський україномовний телевізійний продукт. Але одного разу хтось десь там у столиці, правда, не знаю, чи з подачі наших землячків, чи ні, але вирішили, що якось воно не личить, щоб на державному телебаченні, яке в своїй основі повинно бути УКРАЇНСЬКИМ, мати ще й такий підрозділ, як українська редакція. От з того моменту все й почалося. Як кажуть, хотіли як краще... Але не вірю!
Спочатку була розформована редакція українських програм, до речі, якщо я не помиляюся, це було зроблено за часів президентства В. Ющенка. То був лише перший крок. Як тільки не стало редакції, працівники, яких розкидали по інших напрямках, звичайно, перейшли на російську. Я продовжував створювати україномовні програми, і «Чарівний кужелик» був дійсно дитячою розважальною програмою. До речі, дуже часто глядачі, які дивилися її вперше, не могли повірити, що в телепрограмі брали участь наші кримські діти — такою вишуканою була їхня українська мова в ефірі. Тож, напевне, не випадково саме «Чарівний кужелик» у 2006 році на Міжнародному дитячому фестивалі аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела» став лауреатом у номінації «Краща розважальна телепередача». А зникла вона з кримського голубого екрана саме після того, як діти, учасники цієї програми, у 2011 році на 15-му Всеукраїнському фестивалі фільмів і телерадіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча» отримали головний приз фестивалю.
Ще згадувалася телепро-грама «Млин», у якій висвітлювались, обговорювались і дискутувались наші кримсько-українські проблеми. Ця програма зникла слідом за «Чарівним кужеликом». До слова, «Млин» теж своїми творчими здобутками підносив престиж нашої ДТРК «Крим»: у 2006 році на другому Всеукраїнському фестивалі журналістики «Людина і зброя» програма посіла перше місце в номінації «Солдати перемоги».
Миколо Йосиповичу, можу вас і усіх небайдужих кримсько-українських телеглядачів заспокоїти: телепередачі «Рідна хата» та «Земле моя рідна» поки що мають своє місце в ефірі ДТРК «Крим». Кажу поки що, бо над нашою телерадіокомпанією, як і над іншими державними обласними, пролетіла темна хмара так названої «оптимізації». Раніше «Рідна хата» і «Земле моя рідна» виходили в ефір щотижня, а тепер лише двічі на місяць кожна. Отже, щонеділі о 18.10 по черзі будуть виходити «Рідна хата» і «Земле моя рідна», повторення — кожної середи о 10.00. Але це інформація на той момент, коли я пишу цю відповідь. А що буде далі — побачимо, або... не побачимо, якщо припинять трансляцію.
Вся справа, як кажуть, в коштах, є десь там велика «дірка» — от вони кудись і «вилітають»...
Ще раз дякую вам, шановний Миколо Йосиповичу, за ваш український неспокій! Якби більше у нас в Криму та в усій державі було таких українців, то, може, і передач українських було б більше, і «дірок» у державній казні менше...

З повагою,
Олександр ПОЛЬЧЕНКО,
редактор україномовних програм ДТРК «Крим», лауреат премії ім. Дм. Нитченка

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2013 > Тема "Резонанс"