Версiя для друку Обговорити в форумi

Людина вмирає двічі... Перший раз — коли зупиняється серце. Другий — коли про неї забувають. І цього права у нас, живих, немає. Допоки ще не похований останній загиблий солдат, воїни давно минулої війни знову і знову піднімаються в атаку...
Однією з героїчних сторінок Великої Вітчизняної війни став початковий успіх і поразка Кримського фронту. Загалом за 111 діб у Криму радянські війська втратили понад 300 тисяч воїнів. Відомо, що безповоротні втрати склали 195 тисяч осіб, 162 тисячі пропало безвісти. Особливо важкі бої проходили в січні-лютому і квітні-травні 1942 року. Тисячами бійці 44-ї армії гинули в районі Владиславівки, Новомихайлівки, біля висоти 66,3, в Кой-Асані (сучасне Фронтове), в Піщаній, Чорній балках.
З кожним роком сучасникам стає все важче уявити, як можна під виття фашистських бомбардувальників місяцями лежати в залитих водою окопах, спати в снігу, знаходити мужність підніматися під свинцевим дощем і йти в атаку на ворожі кулемети. Тому, аби зберегти й увічнити пам’ять героїв часів воєнного лихоліття, у Криму працює Республіканська програма «Знайти солдата», розроблена кримською владою.
У рамках програми у Феодосії за активної підтримки громадськості на центральному міському цвинтарі пройшла урочиста церемонія поховання останків воїнів Великої Вітчизняної війни.
У заході взяли участь військовослужбовці батальйону морської піхоти ВМС України, де командиром підполковник Дмитро Делятицький, феодосійський військовий комісар підполковник Віталій Шпиця, воїни однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації, представники Феодосійської міської ради на чолі з керуючим справами Миколою Трофименком, трудові колективи, громадські організації, мешканці міста.
Одним із ініціаторів акції громадської пам’яті став виконуючий обов’язки командира десантно-штурмової роти морської піхоти капітан Віталій Ликов:
— Два роки тому з родиною на морському узбережжі Феодосійської затоки ми виявили багато людських кісток, які вимило море. Медична експертиза підтвердила, що це можуть бути рештки воїнів-десантників, — повідомив він. – Людина я не байдужа, тим більше у цьому випадку йшлося про захисників нашої землі. Тож за один похід назбиралося до 10-15 кілограмів людських кісток. Знайомий священик порадив поховати їх у братській могилі. А місяць тому представники козацької організації взяли на себе проведення урочистого поховання, яке сьогодні завдяки спільним зусиллям і відбулося.
Феодосійські козаки провели громадський рейд та зібрали останки. Активну позицію у цьому питанні зайняла і міська влада на чолі з мером Феодосії Олександром Бартенєвим. Науковець Феодосійського музею старожитностей Галина Кулясова висловила припущення щодо належності останків воїнам Керченсько-Феодосійського десанту, які висаджувалися 29 грудня 1941 року зі сторожового катеру за номером 098.
— Щороку, як і тепер, ми отримуємо багато листів, запитів, телефонних дзвінків з Білорусі, Росії, України, Казахстану. Постійно працюємо з пошуковими загонами. Лише цього року до нас приїжджали з Новгорода, Москви, інших міст. Будемо працювати з архівами, робити запити і ймовірно нам вдасться встановити імена всіх загиблих з цього судна, — повідомила Галина Кулясова.
Поховання знайдених останків відбулося у вже існуючу братську могилу «Невідомого солдата», яка була відкрита ще у 1995 році. Тоді вперше було поховано 23 безіменних героїв-десантників. За 7 років церемонію поховання тут уже проводили чотири рази, востаннє — у 2008 році. На даний момент у братській могилі поховані останки 91 воїна, з яких відомі імена 36. До речі, лише у Феодосійському регіоні – 24 братські могили, де поховано понад 12 тисяч осіб, з яких відомі прізвища лише 1109.
В іншому місті Криму, у Керчі, на початку грудня минулого року Нижньогірський військово-пошуковий клуб «Патріот» разом із представниками всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» і групи «Пошук» при Українському союзі ветеранів Афганістану провів завершальний етап пошукових робіт у рамках пошукової експедиції «Керч-2012».
На території Керчі пошуковці працювали ще навесні минулого року. В безіменній балці на захід від Єнікальського маяку були виявлені й підняті останки 22 бійців і командирів, що загинули в травні 1942 року. Були знайдені вісім медальйонів-«смертників», три вдалося прочитати, встановити особи бійців й розшукати рідних. Але несприятлива погода перешкодила розкопкам і пошукова експедиція була перенесена. У грудні пошуковці знову повернулися до робіт у керченському селищі Підмаячне. Перший же день розкопок виправдав очікування. В одній ямі виявлені останки чотирьох чоловіків. За залишками обмундирування, амуніції, обривками газет було визначено, що це радянські солдати. Більше того, за знайденими фрагментами шашки й піхов можна припустити, що серед загиблих — бійці сформованої на Кубані 72-ї кавалерійської дивізії.
Було знайдено ложку з написом «Шир» і поїдений іржею особистий розпізнавальний знак — відомий ще за царських часів медальйон-ладанка для носіння на грудях — у вигляді плоскої коробочки з «вушками» для шнурка. З останками іншого бійця був знайдений медальйон-«пенал». Вкладиш «смертника» вдалося прочитати: Олександр Спиридонович Баша, 1907 р., кубанський козак, призваний зі станиці Динської Краснодарського краю. Знайшлися і його рідні — у Краснодарі внучка і правнук у Новосибірську. Дружина загиблого Ганна Борисівна померла в 2003 році, так і не дочекавшись довгоочікуваної звісточки про долю коханого чоловіка...

Руслан СЕМЕНЮК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема "З потоку життя"