Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3106)
З потоку життя (6330)
Душі криниця (3468)
Українці мої... (1457)
Резонанс (1489)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1663)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕРЕМОЖЕ К╤НО ЧИ ЖИТТЯ?
Люди не розум╕ють, що шоумен Зеленський – це не шк╕льний учитель ╕стор╕╖ Голобородько,...


НАШ ВИБ╤Р ОХЛОКРАТ╤Я ЧИ ВСЕ Ж ДЕМОКРАТ╤Я?
Одна з «найсв╕ж╕ших» – пол╕тична парт╕я «Слуга народу»,...


КРИМ. ЧАС НАД╤Й ЧИ...ДИВА?
Крим дуже уважно стежить за тим, що в╕дбува╓ться в Укра╖н╕. З великою над╕╓ю.


ЧИ ДОПОМОЖУТЬ ПОРОШЕНКУ ДЕБАТИ НА СТАД╤ОН╤ «НОКАУТУВАТИ» ЗЕЛЕНСЬКОГО
"Володимиру Зеленському не варто зв'язуватися з Петром Порошенком, тому що останн╕й –...


РУКА КРЕМЛЯ
Отож, пан Президент затаврував нег╕дник╕в. Я ╖х затаврував сильн╕ше. Ще б╕льш дошкульними...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 13.07.2012 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 13.07.2012
СЕВАСТОПОЛЬ: ПОГЛЯД В МАЙБУТН╢, АБО ЛАКОВАНА ФАЛЬСИФ╤КАЦ╤Я

Нещодавно до 229-╖ р╕чниц╕ м╕ста у Севастопольськ╕й м╕ськ╕й державн╕й адм╕н╕страц╕╖ в╕дбулася презентац╕я чергово╖ науково-популярно╖ книги ╤вана Куликова «Севастополь: стор╕нки ╕стор╕╖ ╕ погляд у майбутн╓», яка висв╕тлю╓ ╕стор╕ю м╕ста-героя з час╕в заснування Херсонесу й до наших дн╕в. Автор ╕ кер╕вник цього проекту ╤ван ╤ванович Куликов ╓ головою благод╕йного фонду «Сприяння духовному розвитку Севастополя» та академ╕ком московсько╖ М╕жнародно╖ академ╕╖ ╕нформатизац╕╖, колишн╕м заступником голови Севастопольсько╖ м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖ з питань рег╕онально╖ пол╕тики. «Нема сумн╕ву в тому, що книга залишить у зац╕кавленого читача добру пам’ять про Севастополь. …Вона написана в╕домими пол╕тиками, ╕сториками, кра╓знавцями, а тому ╓ достов╕рною», — написали у сп╕льному прив╕танн╕ до видання голова м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖ ╕ голова м╕сько╖ ради Володимир Яцуба ╕ Юр╕й Дойников. Ця ж думка прозвучала ╕ на презентац╕╖. Заступник голови — начальник управл╕ння осв╕ти ╕ науки СМДА ╤рина За╓ць зазначила, що «книга — це велика праця ц╕лого ряду автор╕в, фотограф╕в, прац╕вник╕в б╕бл╕отек, арх╕в╕в, музе╖в м╕ста. На ╖╖ стор╕нках представлена славна ╕стор╕я нашого м╕ста ╕ погляд у майбутн╓ розвитку рег╕ону. Впевнена, книга буде ц╕кава, як для самих севастопольц╕в, так ╕ затребувана за його межами ╕ сприятиме пропаганд╕ геро╖чно╖ ╕стор╕╖ Севастополя. ╤ залишить у читача добру пам’ять про м╕сто». У свою чергу ╤ван Куликов зазначив, що «св╕й внесок у п╕дготовку книги зробили кер╕вники м╕ста, суднобуд╕вники, рибалки, поети, в╕йськов╕, художники, скульптори, як╕ сво╖ми звершеннями ╕ справами створювали ╕ створюють ╕стор╕ю Севастополя», ╕ розпов╕в, що робота над книгою тривала близько трьох рок╕в, та видання вийде ще й англ╕йською мовою.
Як це вже ув╕йшло у традиц╕ю СМДА, на презентац╕ю запросили лише «шанованих» журнал╕ст╕в. Однак книгу можна почитати у м╕ських б╕бл╕отеках, забезпечили ними й школи. Зац╕кавився виданням ╕ я, бо люблю ╕ вивчаю ╕стор╕ю р╕дного м╕ста. Справд╕, презентоване видання — фол╕ант, ╓ чим похвалитися! 470 великоформатних стор╕нок крейдяного паперу, високояк╕сн╕ кольоров╕ фото╕люстрац╕╖ прикрашають майже кожну стор╕нку, дорога обкладинка ╕ комп’ютерний дизайн роблять книгу чи не кращим з останн╕х пол╕граф╕чних видань Севастополя. Про варт╕сть цього художньо-мистецького твору не пов╕домлялося, але з усього видно, що грошей на видання не пожалкували. Зда╓ться, що далеко не кожний «зац╕кавлений читач» зможе його соб╕ придбати особисто.
Як зазначалося автором, презентоване видання ╓ продовженням ран╕ше друкованих книг цього ж проекту: «Севастополь на рубеже тысячелетий» та «История Севастополя в лицах». Як на мене, воно, скор╕ше, стало ╖х повторенням. Але ╓ й певн╕ доповнення. Ось вперше в оф╕ц╕йн╕й л╕тератур╕ з ╕стор╕╖ м╕ста з’явилося пр╕звище запорозького полковника Олекс╕я Шафрана, який навесн╕ 1625 року п╕дняв повстання полонених запорожц╕в у Балаклав╕, розгромив турецький гарн╕зон ╕ на захопленому судн╕ д╕стався Дону. Правда, Куликов пише, що в╕н просто «ут╕к на Дон». Треба було б вже й дописати, що по дороз╕ з Дону до Ки╓ва, у Валуйках, Шафрана як «литовського злод╓я»-шпигуна «московськ╕ люди» закували у кайдани ╕ повезли у Москву на допит. Потр╕бно було б академ╕ку розтлумачити й чому. Та тому, що у т╕ часи московський цар ╕ кримський хан оголосили себе «братами», в╕чна дружба була м╕ж ними, а Литва ╕ Укра╖на в╕дпов╕дно були ворогами. Натом╕сть академ╕к п╕д заголовком «Как это было на самом деле» пише (стор. 82), що «с отражением ежегодных татарских нападений происходит процесс формирования Русского государства». Дивно це якось читати, бо в т╕ часи саме за приналежн╕сть до Рус╕ у Москв╕ в найкращому раз╕ можна було «с╕сти на к╕л». У академ╕ка виходить, що кримськ╕ татари були такими соб╕ споконв╕чними граб╕жниками то Московсько╖ держави, то «Российского государства», якого на той час ф╕зично не ╕снувало в св╕т╕. Для автора з високим науковим званням рубрики «Как это было на самом деле», виявля╓ться, ╓ нев╕домим, що спопел╕ння Ки╓ва кримським ханом Менгл╕-Г╕ре╓м у 1482 роц╕ в╕дбулося лише п╕сля тривалого умовляння того великим московським князем ╤ваном ╤╤╤, а награбоване золото з ки╖вських собор╕в хан над╕слав «брату» — московському князю у дарунок.
Под╕бними до татар граб╕жниками на стор╕нках книги бачимо ╕ запорозьких козак╕в, анал╕зу ╕ причин ╖хн╕х напад╕в на турецьк╕ фортец╕ в Криму автор не наводить. Як ╕ замовчу╓ться участь кримських татар з територ╕╖ нин╕шнього севастопольського рег╕ону у визвольних в╕йнах укра╖нського народу п╕д проводом Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, чи у битв╕ п╕д Конотопом. А така пом╕ч мусила бути ╕ була, бо на п╕дмогу укра╖нцям хани оголошували загальну моб╕л╕зац╕ю в Криму. ╤ не один раз. Але московський академ╕к ╕ укра╖нський держчиновник вда╓, що цього не зна╓. Ось що мали би досл╕дити ╕сторики незалежно╖ Укра╖ни ╕ особливо в Криму, але натом╕сть вимальовують зовс╕м ╕ншу, спотворену картину минулого, спрямовану не на сприяння духовному розвитку, а на запалювання багаття етн╕чного протистояння на п╕востров╕.
Уже стали трив╕альними давно заперечен╕ ╕сториками твердження, що Севастополь (стор. 47) ╓ колискою православного християнства Сх╕дно╖ ╢вропи, що у Херсонес╕ святий Кирило у 863 роц╕ створив «русскую грамоту и буквы» та винайшов якийсь «славянский язык», та що у Криму в часи Кримського ханства поряд з татарами жили не укра╖нц╕, а як╕сь «славян╓» (стор. 80) — теор╕я сучасного Русского м╕ра, спрямована на виховання не укра╖нського, а м╕стечкового пророс╕йського патр╕отизму.
Не вир╕зня╓ться новиною ╕ погляд на Кримську в╕йну 1854-1856 рр. Тут все як ╕ у попередн╕х двох виданнях – «сплошной» геро╖зм рос╕йських адм╕рал╕в, солдат╕в ╕ матрос╕в, ганебна поразка у в╕йн╕ ╕ здача флотсько╖ столиц╕ ворогу вида╓ться доблестю ╕ великим в╕йськовим мистецтвом, про внесок ╕ жертви у ц╕й в╕йн╕ мешканц╕в Криму ╕ Укра╖ни – н╕ слова.
Окремо сл╕д зупинитися на «погляд╕» на революц╕йн╕ под╕╖ 1917-1921 рок╕в. Тут, на в╕дм╕ну в╕д попередн╕х видань, проявля╓ться спроба вживити ростки правди в устален╕ радянськ╕ стереотипи. П╕сля багатьох публ╕кац╕й у прес╕ вже неможливо приховати, що з Севастополя до Ки╓ва на захист Центрально╖ Ради у листопад╕ 1917 року було направлено чорноморський матроський заг╕н з 600 б╕йц╕в, тож вперше оф╕ц╕йне видання, хоч ╕ другорядним фактом, але ╕нформац╕ю про цю под╕ю пода╓. ╤ за це дяку╓мо. Але дал╕ автор за под╕ями не йде ╕ повн╕стю прихову╓ ситуац╕ю на флот╕ ╕ Севастопол╕ друго╖ половини 1917 року, як ╕ замовчу╓ масове п╕дняття Укра╖нських прапор╕в на кораблях та телеграму командувача ЧФ контр-адм╕рала Н╓м╕тца в╕д 23 листопада 1917 року про визнання флотом влади УНР. ╤ це друку╓ться у флотськ╕й столиц╕ незалежно╖ Укра╖ни. Браво, академ╕ки!
Про реакц╕ю Севастополя на б╕льшовицький переворот у Петроград╕ та на ультиматум Лен╕на-Троцького Центральн╕й Рад╕ св╕дчить резолюц╕я об’╓днаного зас╕дання Севастопольсько╖ ради в╕йськових, робочих ╕ селянських депутат╕в, Центрофлоту, М╕сько╖ Думи, представник╕в ус╕х соц╕ал╕стичних ╕ нац╕ональних орган╕зац╕й м╕ста та представник╕в судових ╕ берегових ком╕тет╕в в╕д 6 грудня 1917 року. ╥╖ текст збер╕гся у севастопольському арх╕в╕, але чомусь не зац╕кавив ╕сторика. А ╖╖ було би варто навести повн╕стю, бо вона прямо засуджу╓ злочинний переворот ╕ насильницьке захоплення влади, висловлю╓ протест проти ультиматуму УНР ╕ наголошу╓, що чорноморц╕ ╕дуть за Петлюрою.
╢ у виданн╕, я б сказав, ╕ наукове ╕сторичне в╕дкриття. Робить його автор на стор. 198, де заявля╓, що 10 с╕чня 1918 року «у Севастополь пришла Гражданская война». ╤ розпочали ╖╖, зв╕сно, кримськ╕ татари, ескадронц╕ штабу кримських в╕йськ Тавр╕йсько╖ губернсько╖ ради народних представник╕в, як╕ нам╕рилися захопити Севастополь, але на Комиш╕вському шосе були розбит╕ загонами В╕йськово-революц╕йного ком╕тету.
Дозвольте не погодитися, шановний академ╕ку. Громадянську в╕йну, я б сказав, криваву р╕занину у Севастопол╕ розпочали не кримськ╕ татари. У Севастопол╕ громадянську в╕йну розпочав б╕льшовицький переворот, зд╕йснений у н╕ч з 15 на 16 грудня 1917 року, п╕д кер╕вництвом Гавена, Кожанова ╕ Н╕ни Островсько╖, що були прислан╕ Троцьким до м╕ста, оцих «кронштадтських м’ясник╕в», любовно описаних вами, та анарх╕ста Басова. У ту н╕ч було безп╕дставно ╕ п╕дступно арештовано ╕ розстр╕ляно десятки флотських оф╕цер╕в, матрос╕в та мешканц╕в м╕ста, насамперед з числа укра╖нських актив╕ст╕в, у тому числ╕ ╕ ряд депутат╕в Севради та небажаних для РВК член╕в Центрофлоту. М╕сто ц╕пен╕ло в╕д жаху, згадували в ем╕грац╕╖ т╕, кому вдалося тод╕ вижити. «Известия Севастопольского Ревкома» 28 листопада за ст. ст. подали перший, далеко не повний, список тод╕шн╕х б╕льшовицьких жертв – 1634 розстр╕ляних ╕ утоплених в мор╕ з каменем на ши╖, серед них було 278 ж╕нок. 30 листопада була продовжена публ╕кац╕я списку жертв – ще 1202 розстр╕ляних, з яких 88 — ж╕нки. Що це як не громадянська в╕йна? Чому ц╕ страх╕ття б╕льшовицького перевороту не п╕ддаються осуду сьогодн╕шнього Севастополя, нин╕шньо╖ укра╖нсько╖ влади, а й дал╕ приховуються в╕д мешканц╕в м╕ста? У цьому духовн╕сть сьогодн╕шнього Севастополя? Чому й дос╕ у м╕ст╕ нема╓ хоча би пам’ятного знака цим жертвам б╕льшовицького свав╕лля! ╤ чому шановний академ╕к, беручись за оприлюднення ╕сторичного минулого м╕ста, прихову╓ цю криваву стор╕нку його ╕стор╕╖?
Прихову╓ ╕сторик ╕ причини появи кримськотатарського батальйону п╕д Севастополем. А в╕н з’явився на Комиш╕вському шосе лише п╕сля того, як у ╢впатор╕╖ два севастопольських есм╕нц╕ з Н╕ною Островською на борту вир╕зали, замордували ╕ спалили у топках корабельних котл╕в м╕сцеву ╕нтел╕генц╕ю, актив╕ст╕в ╓впатор╕йського Меджл╕су ╕ Укра╖нського в╕йськового ком╕тету, а з ними ╕ прихильник╕в «рос╕йсько╖ демократ╕╖».
Факти, на в╕дм╕ну в╕д «погляду» на ╕стор╕ю ╤вана Куликова, однозначно стверджують, що лише п╕сля ско╓но╖ р╕занини у Севастопол╕ залишки Центрофлоту «б╕льшовизувалися» ╕ виступили проти укра╖н╕зац╕╖ флоту. Дал╕ було ще страшн╕ше – «Варфолом╕╖вська н╕ч», в╕рн╕ше, ноч╕ з 21 на 22 та з 22 на 23 лютого 1918 року – у дн╕ так званого народження Червоно╖ арм╕╖. Цю страшну р╕занину, коли м╕сто було оточене матроським загоном п╕д командуванням Гавена, члена РВК анарх╕ста Басова, коли було вбито чи замордовано мало не кожного третього севастопольця, зараз вже не приховати, тож ╕нформац╕я про не╖ вперше досить скромно оприлюдню╓ться в ╕сторичному нарис╕. Однак звинувачення за кривавий терор висува╓ться автором анарх╕стам, хоча ╕н╕ц╕ював ╕ керував погромом б╕льшовицький В╕йськово-революц╕йний ком╕тет, що захопив владу у м╕ст╕.
Академ╕к ╤ван Куликов виставля╓ у сво╖й книз╕ «кривавих» Гавена, Пожарова ╕ Островську героями та видними державними ╕ парт╕йними д╕ячами. У Севастопол╕, н╕би на посм╕ховисько над ╖хн╕ми жертвами, вулиц╕ назван╕ ╖хн╕ми ╕менами. От нема поки що вулиц╕ ╕мен╕ найактивн╕шого виконавця кривавого д╕йства – Басова, думаю, ще одну книгу група московських академ╕к╕в видасть – ╕ буде.
Нема у виданн╕ ╕ згадки про захоплення вноч╕ 24 грудня 1917 року силою збро╖ б╕льшовицького загону флагмана Чорноморського флоту дредноута «Воля» та спуску з нього жовто-блакитного укра╖нського прапора. При такому п╕дход╕ до ╕сторичного минулого м╕ста ╕ флоту, звичайно, у автор╕в вже нема╓ м╕сця для Державного флоту Укра╖нсько╖ держави, що ╕снував у Севастопол╕ з кв╕тня до к╕нця грудня 1918 року, як нема згадки про ╖хн╕х командувач╕в — контр-адм╕рал╕в М. Остроградського та В. Клочковського. Останн╕й поб╕жно згаду╓ться лише як представник гетьмана Скоропадського. Одним словом, автор так п╕дбирав ╕сторичн╕ факти, щоб читач зробив ╓диний висновок: у т╕ буремн╕ часи до Укра╖ни н╕хто не стрим╕в! Ну так хочеться показати м╕сто «╕сконно русской слави», що вже не гребують н╕чим – все Рос╕я, ╕ все ради Рос╕╖.
У такому ж стил╕ автор продовжу╓ описувати й ╕нш╕ стор╕нки ╕стор╕╖ м╕ста. Наприклад, оборону м╕ста у 1941-1942 роках зд╕йснювали виключно радянськ╕ ╕ рос╕йськ╕ во╖ни, про внесок укра╖нц╕в ╕ УРСР в оборону м╕ста та у забезпечення флоту – н╕ слова, майже повторю╓ться експозиц╕я з музею Чорноморського флоту РФ.
Досить ориг╕нально, на думку автора книги, поданий факт переп╕дпорядкування м╕ста УРСР. На стор. 293 чита╓мо: «19.02.1954 г. Указом Президиума Верховного Совета СССР Крымская область была передана из состава РСФСР в состав Украинской ССР. На административных картах СССР Севастополь стал обозначаться как часть УССР». Хочете в╕рте, хочете н╕, але картографи, виявля╓ться, винн╕ в тому, що Севастополь став частиною Укра╖ни. Отака лакована фальсиф╕кац╕я ╕сторично╖ правди.
Отак, який вже р╕к коштом укра╖нських платник╕в податк╕в продуку╓ться ╕стор╕я, яка в╕дцентрову╓ мешканц╕в ╕ ╕стор╕ю м╕ста в╕д ╕стор╕╖ народу, зусиллями якого Севастополь поставав з попелища не один раз, в╕д укра╖нського нац╕онального простору – у книз╕ ╕люстрац╕й з рос╕йськими прапорами у к╕лька раз╕в б╕льше, н╕ж з укра╖нськими. ╤ продемонстрований «погляд у майбутн╓», на мою думку, спрямований на протид╕ю кристал╕зац╕╖ у Севастопол╕ модерно╖ укра╖нсько╖ ╕дентичност╕, яка, м╕ж ╕ншим, не виника╓ з н╕чого, не виникне вона ╕ з под╕бних «погляд╕в» на ╕стор╕ю.
Про те, як нове видання п╕д патронатом фонду «Сприяння духовному розвитку Севастополя» та м╕сцево╖ влади в╕дмежову╓ ╕стор╕ю Севастополя в╕д ╕стор╕╖ Укра╖ни, можна ще писати багато. Але найб╕льш колоритними ╕ значущими мен╕ видалися ╕люстрац╕╖, на одн╕й з яких (стор. 409) глава укра╖нсько╖ виконавчо╖ влади у Севастопол╕ Володимир Яцуба зображений п╕д рос╕йським державним прапором.
Оце ╕ ╓ погляд у майбутн╓?

Мирослав МАМЧАК,
кап╕тан 1 рангу запасу,
заслужений журнал╕ст Укра╖ни
м. Севастополь

На фото (справа нал╕во): автор книги ╤ван Куликов, заступник голови МДА ╤рина За╓ць, голова м╕сько╖ ради Юр╕й Дойников

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 13.07.2012 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10503

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков