"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2003 > Тема "Душі криниця"
#25 за 20.06.2003
З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ
Алла ОХРІМЕНКО
Молоді голоси
Не любив, як слід, свого краю той, хто ніколи його не втрачав. А. Міцкевич. *** 60-річчю УПА присвячую...
На сірім могил граніті, На сірім граніті могил Рахують уламки сил, Котрим не судилось зі світу Зібрати роз'ятрений пил. Судилось лягти, рідна ж мова Знайшла нам всього лиш два слова: Колабора- і націона- -Лісти і -ціоністи, Але ж таки не сталіністи! Колабор - немов та колиба. То серця відкраяна скиба, А націо - то вже наше. Бо natio - то є народ. Ніхто вже йому більш не зможе Накинуть пов'язку на рот. І нагород нам не треба. Не треба нам нагород - Поверніть окраєць хоч неба До наших стражденних господ. А тим, хто не знає, скажімо відверто: Той край свій по-справжньому не любив, Хто його не втратив ніколи й до смерті Воду з джерела кришталевую пив. Втрачали, любили. Нам завше здавалось, Що небо й земля у ті дні відкривались Для нас лиш одних, а для ворога ні... Горіли, горіли, горіли в огні, Але не згоряли дотла, повставали - Гіркою ціною ми мир здобували. Нехай нас називають зрадниками, Нехай нас неславлять словами, Але одне лиш серця утішає: Ніколи нас не охрестять рабами. *** Навколо фальш, і зрада, і брехня, Зіткані із тривких оксиморонів, Брудних образ, кружляння моветонів. І фраз, розкиданих навмисне навмання. Тіла сферичні враз втрачають розмір. Лягають плавно, худнучи небавом, На долі площину стискання шалом. І простір одновимірний - не простір. Три виміри життя, три серця спраглі міри. І з болю трьох світів лишається один Щоб гризти душу зоднобіч невпин, А далі - небуття і забуття безміри. Нам нікуди вже йти і нікуди тікати. До мінімуму біль вже зведений - усе. Бо світ тісний для нас, і марно вже чекати, І два шляхи лише - умерти чи за ґрати. Немов стихає біль, немов страхи вщухають В душі, та очі бачать лиш лінію тонку, Ще хтось в думках малює сліпу весни ріку, Коли вже серце з грудей нещадно видирають. *** До правди пролягла дорога Крізь терни до зірок, На серці тріпотить тривога - Зробити перший крок. Десь блискавиця крає небокрай, І грім гуркоче й тисне хмар завіса, І зорепадом догоряє рай, І дня прийдешнього зоріє світла іскра. *** Вже скоро ніч. Але чи вечір зараз? Вже скоро ніч. Але чи день вже був? Чи, може, нас лишень укотре Він якось-то безжалісно минув? А ніч прекрасна, радісна, прозора, Коли і місяць, і зірки зійшли. Вона чарівна, - хтось спокійно мовить, То й стерпимо. З небес високих Надію лиш нам, Господи, зішли. Надію вкрали, вкрали вже останнє. Зірки і місяць вкрали без вагань. Благань не треба, зайві намагання Зітхання зупинити - не спинить зітхань. Вже скоро ніч - Дрібоче кожен атом. Вже скоро ніч - Шепоче тихо ліс. Вже скоро ніч - Зодягши пишні шати, Провадить здичавілий верболіз. Вже скоро ніч. Але чи вечір зараз? Вже скоро ніч. Але чи день вже був? Вже скоро ніч, - Хтось скаже наостанок. Вже скоро ніч. Та чи настане ранок? Алла ОХРІМЕНКО, учениця 11-го класу ЗОШ № 1. м. Буринь на Сумщині
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2003 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=987
|