Версiя для друку Обговорити в форумi

У 1998 році, готуючи матеріал для першого випуску молодіжного додатку до «Кримської світлиці» «Будьмо!», я взялася за дослідження теми, яка ніколи не була і навряд чи буде байдужою молоді, – як бути гарними, привабливими, сучасними, покладаючи велику долю відповідальності за усе це на свою зачіску? А перша стандартна назва для майбутнього допису, яка крутилася в голові, — «Коса – дівоча краса». Але такий погляд на красу в салоні «Чарівниця» ніхто не поділив. Косу як елемент зачіски в кінці тисячоліття всі дружно назвали неактуальною.
І ось майже через 14 років я — на святі у школі   № 33, за активним позакласним життям якої стежу дуже давно, а переді мною на сцені – напис: «Коса – дівоча краса!» Про те, чи «актуальна» коса сьогодні, робила висновок уже «вживу», не питаючи у перукарів.
Ініціатором цього заходу стала завуч Ганна Йосипівна Яструб, яка опікується, зокрема, українськими класами. І «мотиви» свого вчинку вона пояснила одразу ж.
— Ми звернули увагу, що у нашій школі в багатьох дівчат довге волосся. Але ж волосся, заплетене в косу, це ще й генетичний код, який був добре відомий нашим предкам. Коса обов’язково мала складатися із трьох пасом, одно з яких асоціювалося з нашим матеріальним світом, інше означало духовне життя людини. А третій «промінчик» — це вищі сили, від котрих і залежало, як складеться наша доля. Заплетена коса – це гармонія в житті дівчини. А якщо у дівки волосся було нечесане, незаплетене, за минулих часів вона не мала права навіть сідати до столу, та і сватів до такої посилати не поспішали.
Ось ми і вирішили влаштувати свято коси, яке, можливо, відіграє певну роль у житті наших дівчат.
Потім було обране поважне журі, котре мало судити, у кого ж із дівчат найкращі зачіски з використанням елементів коси, а тих, хто підготувався до змагання, виявилося кілька десятків. Очолила журі директор школи Людмила Іванівна Горб, увійшли до нього також заступник директора Таїсія Василівна Кривоносова та директор агенції «Росава» (а в побуті теж вчителька) Любов Олексіївна Богомолова. Подібне журі не могло обійтися без чоловіків, і функції цінителів дівочої краси природним чином взяли на себе однокласники конкурсанток. Хлопці, і без того спантеличені виглядом своїх шкільних подруг, тепер побачили їх на сцені у всій красі, бо дівчина із гарною зачіскою і ходить інакше, особливо, якщо шкільна сцена стає для неї подіумом. А готувалися дівчата до свята з повною відповідальністю. Окрім дивовижних надскладних святкових зачісок, вони мали ще й гідні сукні  та аксесуари. І хоча їхні голови перетворювали на голови принцес не лише коси, які відповідали генетичному коду, а все, що так чи інакше плелося, не виникало сумнівів – на таку дівчину ніяк не можна не озирнутися. Напрошувався й інший висновок: з того часу, як професіонали мені повідомили, що тепер коса для дівчини не є актуальною, багато води спливло. Бо лише на запит сучасності могло народитися стільки варіантів відповідних зачісок. І жодна з них у школярок, здається, не повторялася.
Конкурсантки поділилися на три вікові категорії, але фантазії щодо волосся у всіх були однаково нестримними і майже всі дефілювали по сцені, як справжні пави.
— Ви подивіться, подивіться на нашу Дашу! І коли ж вона, маленька, усьому цьому навчилася?
— Та вона ж перемогла на конкурсі краси міста, — чую за спиною.
Але пізнавальна програма на святі не відставала від естетичної. Аби присутні усвідомили, що коса була і має залишатися символом дівочої краси і честі, лунають вірші. Й насправді, «що є краще за дівочої коси ще й троянди вплетені у них?» Це підтверджується і піснями. А співати є кому: школа має дівочий ансамбль «Чарівна скрипка», який нещодавно посів призове місце у конкурсі «Ми діти твої, Україно!» І ансамблем співочі таланти не вичерпуються. Тож лунають пісні: «Ой, у вишневому садочку», «Чия то долина, чиї то покоси», «Горіла сосна, палала...»
Але остання вже – до іншої теми. Молода дружина в українській традиції вже не носила коси. Отже, весілля – це і прощання з «дівочою красою» — тепер на жінку одягали очіпок – раз і назавжди – про це театральна сценка, підготовлена школярками. А якою то ганьбою було втратити дівочу честь! Ось ми бачимо сучасну Катерину, яку разом з немовлям виганяють з хати батьки «в чужі люди». Такій дівці відрізали косу і називали її покриткою. Тепер Катерині не лишається нічого іншого, як втопитися.
Подають у поширеній інтерпретації школярі і пісню про Галю, хоча відомо, що в початковому її варіанті йшлося зовсім не про знущання над нею козаків. Але ж у будь-якому разі легковажній Галі (Настя Ніколайчук) у чоловічому середовищі варто розраховувати на найгірше.
— Чи зможе коса як оберіг захистити дівчину від паління, пияцтва, наркоманії? – розмірковують на сцені.
Якщо мати на увазі косу не просто як декоративний елемент, а як частку загального образу дівчини, цнотливої, яка дотримується існуючих у суспільстві правил і норм, то, можливо, що і так. А це свято-урок не минеться дарма. Ставши дружиною, така дівчина і своїх дітей добре виховає, і у власних батьків та свекра зі свекрухою буде втішна старість. Тому, дбаючи про виховання молоді, дорослі дбають не лише про її, але і про власне майбутнє.
А свято коси, втім, добігало кінця. Поки журі намагалося всіх розсудити по справедливості, серед присутніх було віднайдено три «нечесані» дівчини, і хлопці почали заплітати їм коси. Двоє із завданням не впоралися. А третій — таки заплів, але замість двох кіс – три, одна з яких — тоненька, як ниточка.
Між тим, поміж дівчатами було поділено почесні звання. Вони стали: «Міс-чарівність», «Міс-сувора діва», «Міс-витонченість», «Міс-сміливість», «Міс-креативність», «Міс-грація», «Міс-досконалість», «Міс-гармонія», «Міс-ніжність», «Міс-загадка», а ще дівчатам дістались грамоти глядацьких симпатій.
Але що вже казати про тих, хто одержав почесні перше, друге і третє місця! А це Лада Кіріченко, Катя Косорученко, Ніка Дем’яненко, Даша Бурілко та Саша Коваленко (перші місця); Ганна Вторушина, Дана Руденко, Ганна Тополян (другі місця); Люба Сукманова, Даша Житченко, Даша Охотнікова та Аліна Куншій (треті місця).
Тож, якщо і залишалися незадоволені цим святом, то хіба що хтось із коротковолосих дівчат, обманутих перукарями щодо моди.

Тамара СОЛОВЕЙ
*  *  *
Щиро вітаємо Людмилу Іванівну Горб з її славним ювілеєм, який вона відсвяткувала 27 грудня. Щастя Вам, радості, здоров’я, берегине українського слова і шкільної дитячої домівки!
Колектив редакції «КС»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 30.12.2011 > Тема "Душі криниця"