Версiя для друку Обговорити в форумi

Чого-чого, а польовий «аромат» своїх грізних «Гіацинтів» старший лейтенант Володимир Торшин, як, власне, й решта офіцерів і матросів його 4-ої гаубичної артилерійської батареї, цьогоріч вдихнув сповна. Це при тому, що всякий раз гармаші спеціально обмежували себе у порохових зарядах, позаяк вели стрільбу геть не на максимальну передбачену для цієї далекобійної гармати дальність. Починаючи з ранньої весни, коли на дальніх плато Ангарського полігона тільки-но пробиваються ніжні первоцвіти, і закінчуючи переможними залпами на висушеному сонцем морському десантному полігоні «Опук». В останньому, четвертому випадку йдеться про апогей навчання «Адекватне реагування-2011». Тоді підрозділ Володимира Торшина у складі зведеного дивізіону прямо з маршу завдавав вогневого удару по морському десанту уявного супротивника.
А ще є у цьому калейдоскопі полігонних подій, так би мовити, стрільба на замовлення. Її влітку замовив не хто-небудь, а поважна військова делегація однієї з країн Південно-Східної Азії. У іноземців був предметний інтерес, зокрема, щодо спроможностей українських розрахунків і практичних можливостей гармати 2А36 «Гіацинт-Б» на всіх етапах — із моменту приведення до бою до самих пострілів по визначених мішенях. Тоді на кону, зрозуміло, стояла не лише репутація частини Військово-Морських Сил, а й престиж країни загалом. Із цією відповідальною місією 24-річний офіцер, за словами його прямого начальника — командира 406-ої окремої Сімферопольської берегової артилерійської групи полковника Дмитра Козаченка, — теж гідно впорався. Тож цілком логічним і справедливим виглядає той факт, що за підсумками минулого навчального року Володимир на днях отримав із рук старшого командира свою першу за три роки офіцерської служби відомчу нагороду — медаль «За особисті досягнення» ІІ ступеня.
Цікаво, що своє перше місце служби він вибрав свідомо — як випускник Львівського інституту сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з «червоним» дипломом мав на те законне право. Щоправда, перед цим порадившись зі своїм батьком. Він, як і дід, і прадід Володимира Торшина, були кадровими офіцерами-армійцями.

Василь ДРАГОЛЮК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 30.12.2011 > Тема "З потоку життя"