Версiя для друку Обговорити в форумi

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!
Спаситель наш, Господь Ісус Христос, розлучаючись зі Своїми учениками перед голгофськими стражданнями, обіцяв послати іншого Утішителя - Святого Духа. "Я ублагаю Отця, - сказав Він, - й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істини" (Ін. 14, 16 - 17). І після Свого Воскресіння, явившись апостолам, Христос велів їм не відлучатися з Єрусалима: чекати обіцяного Утішителя. І ось настав день, коли Господь виконав свою обіцянку. У п'ятдесятий день після Свого Воскресіння Він посилає від Свого Отця Божественного Духа, який зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків і наділив їх Божественними дарами. Своїм незвичайним явленням Святий Дух ясно відкрив Своє Божество і показав таїну Святої єдиносущної і нероздільної Тройці. Бог-Отець послав у світ Свого Сина, а Син Божий - Ісус Христос - послав від Отця Святого Духа. Ось чому
св. Церква закликає нас на поклоніння Святій Тройці. "Прийдіть, люди, Триіпостасному Божеству поклонімося", - співає вона. Ось чому ми називаємо свято на п'ятдесятий день після Пасхи днем Святої Тройці.
Здійснюючи нині святкування на славу Пресвятої Тройці, послухаємо, як св. Церква вчить нас сповідувати Тройцю.
"Єдиного Тебе, в трьох Лицях Бога всіх оспівую, - Отця, і Сина, і Духа Святого" (вел. кан. Троїцьк.). Так свята Церква богомудрствує, викладаючи нам найвеличніший і незбагненний догмат нашої святої віри, наслідуючи повеління Спасителя, яке Він дав святим апостолам після воскресіння: "Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" (Мф. 28, 19), і слова св. ап. Іоанна Богослова: "Троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; ці троє - єдине" (1 Ін. 5, 7).
"Єдиного Тебе Бога оспівую". Отже, наш Бог єдиний. Як саме єдиний? За єством, за природою. Єдиний Бог за Своїм єством, Безпочатковий, Вічний, Всюдисущий, Всеблагий, Вседосконалий, Творець, Вседержитель, Господь і Владика всього творіння видимого і невидимого. І ми, християни, наслідуючи Божественне Одкровення і керуючись вченням св. Церкви, віруємо у єдиного Бога, і ніякого іншого Бога, крім єдиного істинного Бога, не знаємо.
"Єдиного Тебе у трьох Лицях Бога оспівую, - Отця, і Сина, і Духа Святого". Що означає триєдиний? У лицях, або особах, або іпостасях. У єдиному Божестві три Божественних Іпостасі - Отець, Син і Святий Дух - Свята Тройця. Так ми віруємо за вченням святої Церкви.
Перша Особа Святої Тройці є Бог-Отець, який ні від кого не народжується і не сходить. Друга Особа - Син Божий, який превічно народжується від Отця. Третя Особа - Святий Дух, який превічно сходить від Отця.
Про Бога-Отця Сам Спаситель наш засвідчував: "Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі" (Мф. 11, 25). Про превічне народження Сина Божого від Отця Сам Син Божий говорить у псалмі Давидовому: "Господь каже до Мене: Син Мій єси Ти, Я породив Тебе сьогодні" (Пс. 2, 7). Вічне сходження Духа Святого від Отця відкрив нам Спаситель наш Ісус Христос в останній Своїй бесіді з апостолами: "Коли ж прийде Утішитель, якого я пошлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця сходить. Він буде свідчити про Мене" (Ін. 15, 26).
Отже, єдиний Бог є Триіпостасний: Отець, Син і Святий Дух. Тому всі три Особи Пресвятої Тройці мають одне Божественне єство. "Владико, Боже, Отче Вседержителю, Господи, Сину Єдинородний Ісусе Христе і Святий Душе, єдине Божество" (мол. 3-го Часу), - так молиться св. Церква. Таким чином, Отець є Бог, Син є Бог і Святий Дух є Бог; однак це не три Боги, а єдиний Бог, Триіпостасне Божество, Свята Тройця. Тому ми звертаємося в молитві до Святої Тройці як до єдиного Бога. "Пресвята Тройце, помилуй нас", "Тройце Свята, спаси душі наші", "Тройце Свята, слава Тобі!"
Всі три Особи Пресвятої Тройці за природою Своєю єдині і нероздільні, хоча іпостасно, тобто у Особах, розділені. Отець не є ні Син, ні Святий Дух; Син не є ні Отець, ні Святий Дух; Дух Святий не є ні Отець, ані Син. Однак Отець є єдине з Сином і Святим Духом. Син - єдине з Отцем і Святим Духом. Дух Святий - єдине з Отцем і Сином. Тому Свята Церква іменує Тройцю Єдиносущною і Нероздільною.
Всі три Особи Пресвятої Тройці за своїм буттям вічні. Отець не перше Сина і Святого Духа; і Син і Святий Дух не після Отця; але як вічний Отець, так вічний Син, так вічний і Святий Дух. Тому Свята Церква іменує Отця "Безпочатковим", Сина - "Співбезпочатковим", і Святого Духа - "Співпрісносущим".
Всі три Особи Пресвятої Тройці рівні за силою і владою. Немає між ними ні більшого, ні меншого, але який Отець, такий і Син, такий і Святий Дух. Тому свята Церква величає Святу Тройцю Рівносильною і Рівночесною.
Всім трьом Особам Святої Тройці належить однакова слава, честь і поклоніння. "Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духу" (піснеспів на літургії).
Що стосується дій Божественних, то, хоча всі вони здійснюються Святою Тройцею, однак найважливіші дії належать переважно кожній Особі окремо, але не без співучасті також інших Осіб Святої Тройці. Так, Богу-Отцю належить творення і промисел про світ. Сину Божому - спасіння, а Духу Святому - оживлення всього творіння. Отець створив світ силою Сина і сприянням Святого Духа. Син Божий спас світ за волею Отця благодаттю Святого Духа. Дух Святий оновлює і освячує світ. Він сходить від Отця за сприянням Сина.
Бог-Отець є найбільший наш Благодійник, тому що викликав нас із небуття, вшанував нас Своїми образом і подобою, не залишив нас після гріхопадіння, а надіслав Свого Єдинородного Сина спасти нас і Пресвятого Духа - освятити нас.
Бог-Син є найбільший наш Благодійник, тому що після нашого гріхопадіння через порушення заповіді Божої у раю, Він прийняв на Себе всю відповідальність і тягар нашого гріха і для нашого спасіння втілився у наше єство, жив серед нас, страждав, помер і воскрес.
Дух Святий є найбільший наш Благодійник, тому що, не зважаючи на Свою Святість, Він не відкинув нас грішних і нечистих, освятив Своєю благодаттю Церкву і все, що в ній, укріплює, зцілює від хвороб, оживляє мертвих духовно.
Такий великий, милостивий і незбагненний Бог християнський. Воістину, "хто Бог, окрім Господа? І хто Бог, крім нашого Бога?" (Пс. 18, 32). Браття і сестри! Віруйте в єдиного Бога - Отця, і Сина, і Святого Духа! Звеличуйте Трисвяте, Трисяйне і Триіпостасне Божество! Поклоняйтеся Живоначальній, Всемогутній і Нероздільній Тройці! Бо Вона спасла нас!
Амінь!

***

ЗЕЛЕНІ СВЯТА

Трійця, як і Великдень, не тримається числа. Зелені свята повністю залежні від Великодня - відзначаються на сьому після нього неділю і здебільшого співпадають з червнем (скажімо, з 1983-го по 2000 рік Трійця лише тричі відзначалася в кінці травня, а решта - в червні).
У народі це свято особливо пошанівне, хоч про його походження серед простого люду нема чіткої думки. В одних випадках стверджували, що в цей
день начебто Бог створив землю і засіяв її зеленню; інші вважали, буцімто Христос, Петро і Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; дехто вважав, що Христос, в'їжджаючи до Єрусалима на осликові, обрав собі шлях не по килимах, що їх розстеляли багаті, а по галузках, якими прикрашали путівець бідняки,- звідси й прикрашання обійсть зеленні. Триденність свят пов'язані з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок) та Богодухом Святим (вівторок).
Трійця, після Різдва та Великодня, вважалася в народі одним з найбільших свят. Його початки сформувалися ще в дохристиянських віруваннях. Поетичний настрій свята, пов'язаний з живим спілкуванням з природою, був настільки живучим і шанованим, що християнство змушене було залишити його в ранзі великих, хоч, як знаємо, церковні відправи не мають такої урочистості, як, скажімо, Різдво або Великдень.
Відтак можна вважати, що у давнину наші пращури пов'язували трійчанські свята з буйністю і живосиллям природи, в яку вони свято вірили. Це наочно підтверджує вся сукупність  дійств - оздоблення помешкань різноманітними травами та гілками дерев, а також русалієвими дійствами, супроти яких виступала церква.
Практично Зелені свята починалися з п'ятниці. Жінки до схід сонця йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. Дехто намагався нарвати їх "на дев'яти межах" і давав коровам, щоб було багато молока. В цей день збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, власне, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху тощо і прикрашали запашним зіллям світлиці - обтикували стіни, лави, вікна, образи, а лепехою притрушували долівку.
Ввечері на клечану суботу йшли босоніж ("щоб дерево не всохло") до лісу, аби запастися галузками клена, липи, ясена чи осики, і оздоблювали обійстя - ворота, тини, хлів, одвірки хати й стріху, а також оселю. Крім того, стежку, яка вела від дороги й до порога ("глетчану алею"), обтикували високими галузками окремо. Щоправда, осикові гілки намагалися приправити лише в глухих кутах подвір'я, "щоб відьми не заходили". Загалом це дерево вважалося в народі "грішним", оскільки, як переповідає легенда, лише осика пропустила цвяхи, коли розпинали Христа; відтак у народі з неї не будували хат ("бо гроза влучить в грішне дерево"), не виготовляли ритуальних речей, не цямрували криниць...
Першого дня Трійці дівчата йшли в поле чи ліс, плели по віночку і тримали їх до Петрівки, щоб у цей час русалки не залоскотали. У деяких регіонах також "ворожили на вінках": кожна юнка несла до річки два вінки і пускала їх за водою - якщо вони сходилися, то в цьому році відбудеться шлюб.
На Богосина, тобто в понеділок, широко відзначали так званий поминальний день (на Кіровоградщині - у п'ятницю, на Вінниччині - в клечану суботу). Жінки зранку, взявши мисочки з їством, йшли до церкви, відправляли панахиди, а потім одвідували могилки. Як правило, поминальний день призначався лише для самогубців - тих, хто втопився чи наклав на себе руки. Таких людей хоронили обіч могилок.
Нарешті надходив третій - Богодухів день, котрим, власне, і завершувалися трійчанські свята. У кожному регіоні його відзначали по-своєму. Але, мабуть, найцікавіші обрядодії проводилися на Лівобережжі, зокрема на Полтавщині. Як засвідчує відомий дореволюційний дослідник К. Семантовський, 1842 року він зафіксував у Лубенському повіті таке дійство.
Відзначали його лише юнки. Гурт дівчат вибирав з-поміж себе "тополю" - найудатливішу красуню. Вона мала ходити з піднятими над головою руками. Для зручності їх прив'язували до двох палиць і прикрашали стрічками, намистом та хустинами. Обличчя, щоб не впізнали "тополі", обвішували віночками, а стан - різноколірними плахтами.
Під супровід пісень гурт обходив односельців. Господарі, до яких заходила віншувати "тополя", зобов'язувалися щедро віддячувати дівчат. Після цього ватага йшла в поле, щоб розібрати "тополю". Якщо дорогою зустрічалися односельці, то ведуча лише поклоном голови віталася із зустрічними. Ця обрядодія мала свій цикл пісень.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 13.06.2003 > Тема "Душі криниця"