Версiя для друку Обговорити в форумi

У 1992 році Міністерством юстиції України була зареєстрована міжнародна всеукраїнська добровільна національно-патріотична і оборонно-спортивна громадська організація козацтва України та української діаспори під назвою "Українське козацтво". На той час вона єдина стала правонаступницею усіх без винятку гілок українського козацтва, які діяли на засадах державності, самостійності, розбудови і оновлення України. У тому числі вона успадкувала традиції Війська Запорозького, Гетьманського, Вільного козацтва України та Українського вільного козацтва.
Українське козацтво традиційно належало до православної церкви. Але, враховуючи нинішні життєві реалії, членство в його лавах стало можливим для представників усіх християнських релігійних общин, які міцно стоять на позиціях українського державотворення. Українським козаком може бути лише той, хто готовий стати захисником українського народу, цілісності державної території, прагне розвивати українську культуру, відроджувати народні традиції. Це - душа правдива, справедлива і віддана.
Козацькі товариства усіх рівнів мають право на збереження історичних козацьких назв, як-от: "Запорізькі козаки", "Запорізьке військо" тощо. Але неприпустимо, щоб ці назви поширювалися на незаконні військові формування.
Вищим керівним органом Українського козацтва є Велика Рада, на якій обирається гетьман. У 1998 році гетьманом Українського козацтва було обрано депутата Верховної Ради України, професора історії і права, гвардії генерал-лейтенанта, льотчика-парашутиста Івана Біласа, нагородженого орденом "За мужність" І ступеня. А у жовтні 2000 р. Указом Президента України Леоніда Кучми почесного гетьмана Українського козацтва Івана Григоровича Біласа було призначено головою координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва в АРК.
Круг Кримського регіонального відділення великого братства козацьких військ прийняв рішення про входження КРВ ВБКВ до складу Українського козацтва, і в червні 2001 року Головним управлінням юстиції України в АРК було зареєстровано громадську організацію - Окремий кримський округ Українського козацтва (ОКО УК).
Кримська козацька спілка (ККС) у вересні 2000 року теж подала прохання про входження до Українського козацтва. Але потім дії її отамана В. Алексєєва були засуджені Кругом і його усунули від керівництва. Та В. Алексєєв з товаришами цього рішення не визнали, печатки не віддали. Відтоді й існує в Криму дві організації ККС.
А Окремий кримський округ Українського козацтва провів об'єднавчу Раду і була створена Об'єднана головна канцелярія Окремого кримського округу Українського козацтва, куди увійшли Українське Таврійсько-Запорізьке козацтво (отаман - генерал-хорунжий УК Валентин Тамбовцев) і Кримське відділення війська Запорізького на чолі з полковником УК Сергієм Карєліним. Очолив Об'єднану головну канцелярію верховний отаман Окремого кримського округу Українського козацтва генерал-осавул Олексій Ніколаєнко.
За нетривалий термін були створені і увійшли до складу ОКО УК підрозділи, що діють на Південному узбережжі (Ялта, Гурзуф, Місхор) та у Форосі, Судаку, Севастополі, Бахчисарайському і Сакському районах. В Сімферополі працюють одразу три підрозділи Українського козацтва. Його лави постійно поповнюються. Членами УК стали відомі державні і політичні діячі Криму, депутати ВР АРК, керівники-господарники, підприємці, президенти компаній, фірм.
Ця міжнародна національно-патріотична та оборонно-спортивна організація нараховує в Україні 198 000 найвідданіших людей, що готові у будь-який час та за будь-якої ситуації встати на захист своєї держави. В Євпаторії створена і успішно працює оперативно-рятувальна осавульська служба (телефон 0-77) у складі ОКО УК. Очолює рятувальників осавул УК підполковник Сергій Загребельський. Козаки цього підрозділу, зокрема, усунули надзвичайну аварійну ситуацію, коли було розлито понад 9 кг ртуті. Тож є місце козацькій звитязі і за мирних часів.
Про те, що зростають лави Українського козацтва в Криму, свідчить і наступний факт. Якщо на 1-й Всеукраїнський фестиваль козацької пісні ім. Дмитра Байди-Вишневецького, що відбувався у Тернополі, в 2001 році прибув лише отаман О. Ніколаєнко, то на 2-й фестиваль (а він обіцяє стати традиційним) приїхала з Криму ціла делегація у складі 40 учасників на чолі з головним старшиною ОКО УК.
Це була багатонаціональна делегація - ансамблі із Сакського району, Євпаторії, артисти кримськотатарського ансамблю "Хайтарма". Виступи кримчан приймалися дуже тепло, і всі наші ансамблі стали дипломантами фестивалю, а дехто навіть лауреатами.

***

То хто ж вони такі, українські і не зовсім українські козаки Криму сьогодні? Чи дійсно вони стали впливовою силою в нашому суспільстві, чи, як зазначає "Крымская правда": "Казачий полк - это три человека, а пять особей тянут уже, как минимум, на казачий округ и "казачьи войска"? Ну, зрозуміло ж, це коли йдеться про Українське козацтво, а не про суто кримське. З цього приводу, а також з приводу міжкозацьких стосунків в Криму і відбулася моя розмова з автором поданого вище матеріалу.
З неї і наданих друкованих джерел я довідалася, що відродженню козацтва в Україні Президент надає надзвичайного значення. Не дарма ж генерал-осавул Олексій Ніколаєнко, який є членом координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва, входить до складу Адміністрації Президента України.
Ще у 1995 році своїм Указом "Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва" та іншими Президент визначив основні засади його діяльності, а також зобов'язав владу (у тому числі й АРК) сприяти відродженню козацтва як згуртованої, патріотично налаштованої сили, здатної боронити свою державу, захищати в ній мир і спокій, діючи згідно з кодексом честі ("СІЧ" - слава і честь).
Та для суто кримського козацтва, якому охоче надає трибуну "Крымская правда", закони не писані, а якщо і писані, то зовсім інші. І його підрозділи, схоже, й дійсно "тягнуть" на 3 - 5 "особей", бо на козацькій раді, за даними тієї ж газети, було присутніми "92 атамана и члена атаманских правлений казацких общин", які відмежувалися від Українського козацтва на чолі з отаманом Біласом і "требуют прекращения деятельности данной организации на территории АРК как провокационной и антиказачьей".
А що ж так прогнівало місцевих "козаків"? Виявляється, те, що Українське козацтво, діючи згідно зі Статутом, який передбачає можливість входження до козацьких лав будь-якого громадянина України, що стоїть на патріотичних позиціях, має намір зміцнювати контакти з кримськотатарськими громадянами, які шанують свою Батьківщину і не тримають рівняння на північного сусіда. Тож замість того, щоб подбати про мир і спокій на землі, де живуть "...казаки Крыма, как наиболее организованное и сплоченное образование, оставляют за собой право призвать население Крыма к законным средствам защиты своих конституционных прав и отстаивать их".
І тут цілком закономірно виникає питання: які "средства защиты" є законними для тих, кому, як тільки-но зауважувалося, закони не писані? І хто в нашій державі головніший: Президент чи якийсь самодіяльний козачок, що проводить свої засідання і приймає рішення під російськими орлами, і якому "претит сотрудничать с Украинским казачеством, которое окормляет безблагодатный Киевский патриархат во главе в расстригой Филаретом"?
Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2003 > Тема "Крим - наш дім"