Версiя для друку Обговорити в форумi

Правдиво зобразити головне через зовнішньо осяжне - найвище і єдине бажання митця. Севастопольські художники, що зібралися на мітинг 31 травня на алеї біля театру ім. Луначарського, аби відстояти виставку "Приморський вернісаж", сутність ситуації, що склалася, виразили досить своєрідно, поставивши перед зібранням справжнісіньку труну з порожніми рамками і жалобний вінок із написом "Художникам від міської влади". Того дня вони ховали свою виставку.
Виставкової зали у Севастополі немає. У вихідні та святкові дні найулюбленішим місцем відпочинку севастопольців і гостей міста традиційно стала алея на Приморському бульварі, біля театру, де місцеві художники упродовж останніх щести років виставляють свої роботи. Буває, що хтось із мешканців чи прибулих ці картини купує. Гроші невеликі, але якось творчий люд виживав. Та за все в житті треба платити, і ця аксіома в нашу прагматичну епоху давно вже набула конкретного змісту. Керівництво Ленінської райдержадміністрації вирішило цієї весни з художників зробити... підприємців, позбавивши митців території, де вони проводили свої вернісажі. Відтепер місце для виставки треба купувати на аукціоні за цінами, які творчим людям не по кишені (стартова ціна - 1 000 гривень).
Декого з художників (їх небагато) влаштували такі умови. Решта ж, не згодних зі статусом підприємця, вийшли на мітинг. Поважаючи працю бізнесменів, вони все-таки вважають ці професії неспорідненими. Бо там, де у підприємця тверезий розрахунок, художник покладається на інтуїцію. Знову ж таки - бізнесмен має вивчати кон'юнктуру ринку, а для митця це - шлях у прірву. Художник не прораховує. Він може затратити чимало сил і енергії, аби створити зовсім незначну річ, ні на мить не задумуючись, як вона продасться. Якщо художника примусити думати про вигоду, видобуту з кожного поруху пензля, а ставши підприємцем, він буде це робити, то такі "витвори мистецтва" не знайдуть, кажучи мовою бізнесу, свого споживача. Щоб художник творив, він має перебувати в певних умовах свободи внутрішньої і зовнішньої. Чимало з них прирекли себе на злиденність заради такої свободи. Історія знає такі приклади. Для більшості севастопольських художників, як професійних, так і самодіяльних, таким місцем, що давало відносну свободу, спосіб вижити й творити, був "Приморський вернісаж".
Ну, а сьогоднішній діалог з владою нагадує художникам  "Разговор с фининспектором о поэзии" В. Маяковського, якого там же, на мітингу, й цитували:
Поэзия -
та же добыча радия:
В грамм добыча -
В годы труды.
Изводишь
единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.
Організатори мітингу, члени громадської організації професійних та самодіяльних художників "Палітра" звернулися до керівництва міста з вимогою зняти з конкурсного продажу так звані торгові місця, на яких з 1996 року традиційно розташовувалась виставка: "Чиновники, зупиніться! Подумайте, що робите, знайдіть в собі мужність визнати, що припустилися помилки. Дайте можливість мистецтву жити, а митцям працювати й дихати, нести красу рідному місту. Не примушуйте нас писати дійсність чорною фарбою!" - говориться у рішенні мітингу. Під час травневих свят художники збирали підписи та відгуки городян і гостей Севастополя, які теж вважають, що без "Приморського вернісажу" центр міста збідніє. Виступаючі на мітингу зазначали, що тепер на вернісажі буде не 180 авторів, а 37 продавців. Саме продавців, бо серед тих, хто придбав торговельні точки на алеї, художників зовсім мало, зате є навіть дві місцеві телерадіокомпанії. Чи ж, замість знімати, відтепер малюватимуть? Новоспечені бізнесмени вже й телефонували до художників, аби ті на реалізацію здавали картини під процент. Хто ж не погодиться, - про вернісаж мусить забути назавжди.
Думки місцевих чиновників щодо такої жорсткої комерціалізації мистецтва розділилися. Аргументи прихильників арт- бізнесу містять як раціональне зерно, так і відверте лукавство. А їхні заяви про те, що настав час "упорядочить художников", виглядають ну просто класичними евфемізмами. Думку інших озвучив голова Нахімовської райдержадміністрації О. Галич, він вважає, що "...художники - люди особливі і ставлення до них має бути відповідним. А всіх грошей все одно не збереш. Та й шукати тіньових грошей варто в інших місцях. Навпаки, в усі часи художники користувалися підтримкою меценатів...".
Отже, хочеться сподіватися, що здоровий глузд переможе і художники будуть малювати, а підприємці займатись бізнесом. Бо якщо художника - на торговельну точку, а кожному підприємцю - по пензлю, то складеться ситуація, від якої застерігав своїх сучасників Езоп: "Коли людина береться одночасно за дві прямо протилежні справи, то одна з них неодмінно не вдасться". І маємо-таки щастя, що ринкові відносини вразили людство не так давно, а то музеї світу, мабуть, були б напівпорожні.
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2003 > Тема "З потоку життя"