Версiя для друку Обговорити в форумi

Колекціонерство
Входять в обіг ще дві поштові марки із серії "Гетьмани України". Нашим читачам розповідає про них розробник нових сюжетів художник Юрій ЛОГВИН. Долучаємо також його малюнок "Генуезька вежа", виконаний восени 1963 року у Феодосії.

ІВАН СКОРОПАДСЬКИЙ
Коли стало відомо, що Мазепа перейшов до Карла XII, Петро І не став гаяти часу, а наказав вірній йому старшині негайно прибути до Глухова. Там було з різними церемоніями скинуто з гетьманства Мазепу. Після того по царській волі вибрано на гетьмана покірного і слабодухого стародубського полковника Івана Скоропадського. Цар Петро дав лівобережним українцям гетьмана, але затвердження українських державних прав відклав на пізніше. Гетьман Скоропадський і старшина уклінно просили царя не зволікати підтвердження. Але замість цього Петро І призначив свого вельможу Ізмайлова "бути при гетьмані для порядкування разом із ним всяких справ..." Тобто Ізмайлов мав наглядати за гетьманом і старшиною. Потім цар вислав на Україну ще одного свого резидента для нагляду. Почалися всякі здирства і несправедливості царських військ над простим людом. Козаків ганяли на далекі будови каналів, фортець, "на лінію" - в околиці Петербурга, до Астрахані, на Кавказ, де вони гинули тисячами. А ті, що вертали, то всі були хворі і зубожілі.
Сам Скоропадський не мав авторитету ні перед царськими командирами, ні перед своїми підлеглими. При ньому процвітали корупція і кумівство. Набрали силу всякі його свояки і особливо молода й енергійна жінка Настя. Про Настю Скоропадську казали, що Настя носить булаву, а Іван (гетьман) - плахту. Старшина закріпачувала та експлуатувала поспільство, захоплювала громадські землі не згірше за царських чиновників.
Ці неймовірні неподобства дали легальний привід царю Петру завдати ще одного удару по українській державній автономії. Була створена "малороссийская коллегия" з шести старших "великоросских" офіцерів з тих гарнізонів, що стояли постоєм на Україні. На чолі був бригадир Вельямінов. "Коллегия" мала пильнувати судочинство і наглядати за тим, щоб козакам та поспільству не було кривди з боку старшини.
Старшина була страшенно налякана і роз'ятрена тим, що московська влада піднімає проти неї покривджене і пограбоване суспільство. Як голова найбагатших українських землевласників, Іван Скоропадський був так цим приголомшений і так вражений, що захворів і швидко помер.

КИРИЛО РОЗУМОВСЬКИЙ - ОСТАННІЙ ГЕТЬМАН

Навіть для карколомного XVIII ст. з його королями, фаворитами та авантюристами кар'єра братів Розумовських - Олексія та Кирила - вражає.
Старший брат, Олекса, син бідного козака Грицька Розума, випасав худобу і співав у церковному хорі сусіднього села. За свій чудовий голос був помічений місцевою владою і відправлений до столиці співаком у придворну царську капелу. Там у нього виявилась ще одна, дуже поцінована придворними дамами, здібність. Він виявив невтомність і вправність в амурних ігрищах. Одна з подруг-пасій Єлизавети Петрівни (бо Єлизавета, як і її батько Петро І, любилася як із чоловіками, так і з жінками) порадила запізнатися для забави з новим співаком.
І козацький син так припав до серця веселій принцесі, що став він графом Розумовським. Та ще й таємно обвінчався з Єлизаветою Петрівною. Це ще один із курйозів епохи. Інші європейські вінценосні дами мали явних чоловіків і таємних полюбовників. Єлизавета ж мала таємного чоловіка і явних фаворитів-коханців.
Отож, піднявшись до царського трону, колишній пастух не забув ні про свого молодшого брата, ані про свою козацьку батьківщину. Поволі і ненав'язливо він схиляв Єлизавету до прихильності Україні. Особливо це вдалося йому під час богомольної прощі Єлизавети до Києво-Печерської лаври. Єлизавета погодилась, що Україні треба повернути гетьманство, якого не було після смерті Данила Апостола. Вирішили зробити гетьманом молодшого брата Кирила. Але він був ще зовсім юний хлопець і, як і старший брат, випасав сільську худобу. Потім при дворі ходила байка, що Кирило Розумовський випасав свиней. А коли за ним приїхав офіцер із столиці, то ніби він зі страху заліз на дерево. Але це були веселі брехи, бо Кирило був уже підпарубком. А в такому віці на Україні свиней не пасли, а доглядали велику худобу - волів чи коней. Кирила зі столиці відправили вчитись за кордон. Кирило виявився напрочуд здібним учнем і до наук, і до палацового політесу. Він вчився в університетах Берліна, Кенігсберга, Геттінгена, Страсбурга. Математикою з Кирилом займався сам славетний Ейлер!
Одержавши прекрасну освіту і набувши певного досвіду світського життя, Кирило повертається до російської столиці. Минає певний час, і, зовсім молодою людиною, Кирило Розумовський стає гетьманом Лівобережної України та одержує в підпорядкування і Запорозьку Січ, яка постійно завдавала клопотів Росії.
Кирило Розумовський гетьманував від 1750-го по 1764 рік. Резиденцію мав у Батурині. А що в нього був прекрасний смак і добре відчуття архітектури, то запросив до Батурина кращих архітекторів того часу. Але здебільшого жив Кирило Розумовський в Петербурзі. На Україні ж усім кермувала козацька старшина. Як шеф лейб-гвардійського полку допоміг Катерині II прийти до влади у 1762 р. За що був щедро обдарований і піднесений до найбільших імперських висот. Та мав необережність у 1764 році підготувати разом із старшиною петицію "О восстановлении старинных прав Малороссии". Це стало останньою краплею у справі скасування гетьманщини. Розлючена Катерина II запропонувала Розумовському відмовитися від гетьманства. Він зразу ж погодився. За що дістав величезні маєтки з кріпаками і гроші та зберіг чин генерал-фельдмаршала Російської імперії.
А розкішний маєток і палац Розумовського у Батурині прийшли у занепад ще до революції 1917 року. Залишки збереглися до нашого часу.
Юрій ЛОГВИН.

ФІЛОКАРТІЯ: ПАМ'ЯТНІ ДАТИ

150 років від дня народження Миколи Аркаса (1853 - 1909), композитора, історика, громадського діяча. За власним лібрето він написав оперу "Катерина" (1891) на сюжет однойменної поеми Т. Шевченка, видав ілюстровану "Історію України-Русі" (1908). За родинною традицією М. Аркас служив у морському відомстві, бував у Криму. Оформлення конверта виконала Наталія Михайличенко. Випущено також марку, присвячену Миколі Аркасові. Спецпогашення штемпелем "Перший день" проведено в Миколаєві 21.02 2003 р.
140 років від дня народження Володимира Вернадського (1863 - 1945), вченого, першого президента Академії наук України (з 1918). В 1920 - 1921 рр. був ректором Таврійського університету. Написав велику статтю "Про наукову роботу в Криму в 1917 - 1921 рр.". У жовтні 1920-го обраний дійсним членом Таврійської ученої архівної комісії. Ім'ям В. Вернадського найменовані Таврійський національний університет у Сімферополі та сопка на Керченському півострові.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2003 > Тема "Українці мої..."