Версiя для друку Обговорити в форумi

АБО  КОЛИ  Ж  УКРАЇНСЬКІ  ВИСТАВИ  У  КРИМСЬКОМУ УКРАЇНСЬКОМУ  ТЕАТРІ  СТАВАТИМУТЬ  ПОДІЯМИ?
Заслуженого артиста України Валерія Карпова всі знають, насамперед, як запального, енергійного та невичерпного на вигадки актора і прекрасного вокаліста. Не впізнати його неможливо, як і сплутати його голос. Досить згадати роботу артиста у виставах, які з'явилися в репертуарі Кримського українського музичного театру впродовж останнього часу: "За двома зайцями" - Голохвостий, "На балу удачі" ("Едіт Піаф") - Раймон Ассо, "Енеїда" - Еней. Однак під час моєї з ним зустрічі Валерій Вікторович зовсім не справляв враження хвацького супергероя, до якого всі звикли, - навпаки, зі мною розмовляла людина засмучена, можливо, трохи втомлена, задумлива і без будь-якого натяку на велич.
Переглянувши "Енеїду", котра пройшла з великим успіхом у день прем'єри, а згодом і цикл передач кримського телебачення, присвячений роботі театру над цією рок-оперою, я була переконана, що актор задоволений своєю роботою. На моє здивування, наша бесіда виявилася далеко не мажорною.

- Про те, як я прийшов у театр, давно вже написано і всі все знають, - почав Валерій Вікторович. - Хочеться поговорити ось про що: мало українських музичних вистав пишеться українськими авторами, нам пропонують варіанти російською мовою, але ж театр зацікавлений в українському репертуарі. "Енеїда", на жаль, не стала тим спектаклем, яким я його собі уявляв.
- Чому?
- Рок-оперу готували три роки, чекаючи, коли надійдуть гроші. А необхідно було - два місяці, у крайньому випадку - дев'ять, - як дитину виношують. А так все перегоріло. Не було грошей на декорації, звукове оформлення, світло та лазерні ефекти. Цією своєю роботою я не задоволений... Хоча вистава  ніби вже і "обкатана", досі багато артистів не знають, що їм робити на сцені. А нас там більше 30 осіб водночас! Та й сюжет пам'ятають лише зі школи. 
Все, що роблю на сцені в "Енеїді", - практично все сам і придумав. Вважаю, що робота з драматургічним матеріалом була недостатньою. Володимир Аносов - талановита людина, я його дуже люблю як режисера. Це мій хрещений батько, оскільки саме він запросив мене сюди з Києва. Але в той час, коли ставилася "Енеїда", він паралельно працював в інших театрах - щось ставив у кримськотатарському та російському, тому не міг розірватися. Через неузгодженість його роботи з роботою балетмейстера вистава вийшла не такою, якою її собі уявляли. Але все ж, оскільки "Енеїда" - спектакль музичний, основне завдання повинен був вирішити балетмейстер.
Ми зобов'язані поставити п'ять - шість вистав на рік (у тому числі дві казки). Але одна вистава за сезон обов'язково повинна стати подією в театральному житті, тоді й люди ходитимуть.
- Як ви вважаєте, з тих спектаклів, які зараз у репертуарі театру, який став такою подією?
- Напевно, "Собор Паризької Богоматері", а ще... (замислився), ні, напевно, все.
Стосовно "Енеїди"... Роль кожного актора - це маленький шматочок. З таких "шматочків" щось намагалися склеїти, щось вийшло, але подією цю виставу я не вважаю. З нею ми виступали на міжнародному фестивалі у Дніпродзержинську "Класика сьогодні" і були нагороджені дипломом лауреата за вокальну майстерність акторів, хоча у комісії було багато зауважень стосовно зміщення акцентів. Але у кожного режисера - свій погляд. Хотілося б взагалі грати у спектаклях, де кожен актор знає і розуміє своє місце, відчуває свою значимість, щоб кожна роль була ретельно виписана. Але, повторюся, з українськими авторами у нас немає контакту.
- Ви задіяні у багатьох виставах. Про які ролі мрієте?
- Хотів би зіграти Сірано де Бержерака, тітку Чарлей у "Здрастуйте, я ваша тітонька", у "Юноні і Авось"...
 Я вже змучився від концертів, я актор, а не співак. Навіщо напружувати публіку? Вважаю, що на цій ниві повинен творити професіонал, кожен повинен працювати "в кайф", щоб бігти на роботу, горіти нею.
Наш театр - єдиний в Україні зі статусом музичного. Це цілий концерн, оскільки в ньому поєднані мюзикли, концерти, рок-опера, балет, оркестр. Наш надзвичайно великий штат вимагає величезних затрат. Витрати навіть неможливо порівняти з витратами російського театру. Замовити твір композитору, оплатити аранжування та роботу балетмейстера, режисера... Все, що "з'їдає" російський театр за рік, ми - за один спектакль. Його ж вистави здебільшого розраховані на двох - трьох осіб і не потребують великих затрат.
Відчуваю невдоволення своїм становищем в театрі. А якби ще Квініхідзе залишився, ми б з вами тут не сиділи, мене б тут просто не застали. За часи його керування театр поставив лише три спектаклі, у тому числі концертну програму, яку глядач дивився під різними назвами, та балет. А драматичні актори взагалі не були задіяні, залишалися в "тіні". Зараз є робота, але немає людини, яка здатна провести реорганізацію... Як віз скрипить потихеньку, так і ми працюємо, а повинні вже їздити на шестисотому "Мерседесі"! Все це - рутина. У людей настрій пригнічений, вони не затребувані...
- Скажіть, будь ласка, що вас тримає у цьому театрі, адже, не сумніваюся, ви отримували пропозиції працювати і в інших колективах?
- В українському театрі я працюю 19 років, бачив і його падіння, і злети, правда, падінь було більше. Театр цей дуже люблю. Поважаю акторів за самовідданість та мужність, незважаючи ні на що.
Коли виступаю на заводах, люди, які живуть більше 30 років у Криму, не знають і дивуються, що ми ставимо вистави не лише українською мовою, а й російською. Вистави української класики ідуть упродовж 13 - 14 років, а відновлені спектаклі показуємо раз у квартал.
- Знаю, що, працюючи у театрі, ви продовжуєте навчання...
- Так, я навчаюсь в Кримському філіалі Київського національного університету культури та мистецтв і там же викладаю вокал. Дочка Катя також навчається  в училищі культури, дружина Ліда - актриса нашого театру. В моєму житті тільки дві жінки - Катя та Ліда, вони мене підтримують та оберігають. Хоча і кажуть, що театральні сім'ї недовговічні, ми разом з 1984 року...
- Незабаром у вас дата...
- На своє 45-річчя хочу щось поставити на зразок моновистави. Пам'ятаєте, як це було в "Колесі фортуни" за творами О. Пушкіна? Планую, що зі мною будуть двоє - троє партнерів. Сподіваюся, що при підготовці програми мене підтримають відомі київські автори  Володимир Бегма та Володимир Бистряков.
...Актор поспішав на репетицію
і, без сумніву, ввечері перед глядачами постане знайомий кумедний Голохвостий, створений невимушеною грою Валерія Карпова, - і вже без тіні сумних дум на обличчі...
Поки що творчі проблеми колективу нерозривно пов'язані з проблемами фінансовими, організаційними, побутовими. Як повідомив директор та художній керівник театру Володимир Іванович Загурський, нещодавно в театрі відбулися збори трудового колективу. На них передбачалося намітити подальші плани щодо виходу цього культурного заходу з фінансової кризи. І хоча була попередня домовленість про присутність на цих зборах міністра культури АРК Т. Аронової та її заступника
Ю. Зирянова, вони так і не прийшли. Не дочекавшись запрошених урядовців, перед колективом звітував директор про те, що було зроблено за цей час і до кого він звертався по допомогу.
- Прийшла Ольга Привалова - спеціаліст по театрах, - зауважив Володимир Іванович, - але нічого суттєвого нам так і не сказала, на наші питання відповісти не змогла, оскільки не була наділена відповідними повноваженнями. Міністерство прагне "розтягнути" виділені театру кошти на 10 місяців. Та хто ж їм боронить, можна і на два роки?.. А нам вже зараз не вистачає 20 тис. на зарплату. У нас величезний борг по комунальних виплатах. Якщо не виділяються кошти на зарплату, що ж тоді говорити про постановочні затрати? Ніхто не хоче нести відповідальність за наш заклад, ніхто не пропонує реальну допомогу. Але театр повинен займатися не тільки питанням свого фінансування - у нас і без того тисячі проблем! Якщо у Києві театри не можуть знайти хороших режисерів, що ж тоді казати про периферію? У нас не самодіяльний гурток, повинна бути випрацьована стратегія розвитку театру, зважаючи на особливості кримського регіону. Треба себе цьому присвятити, тому що ми можемо втратити і те, що маємо...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2003 > Тема "Душі криниця"