Версiя для друку Обговорити в форумi

 Що то за козак, який схвалює знищення Запорозької Січі Росією в 1775 році, агітує за надання статусу єдиної державної в Україні мови – російській, перетворення УПЦ в Російську церкву, не добирає слів для образ українців і кримських татар? Виявляється, є такий собі Віталій Храмов, який, переїхавши у Крим з Росії, назвався лідером кримської козачої общини «Соболь».
 Представники «Правозахисного руху Криму», керівництво українського козацького благодійного фонду «Меморіал Івана Дмитровича Сірка», інші демократичні організації півострова й материкової України давно відзначили, що заяви цього персонажа численних скандалів і провокацій, як і загалом проросійські козацькі організації Криму, значна кількість членів яких є громадянами Росії, підпадають під одразу кілька статей Кримінального кодексу. Адже «постійно нагнітаючи політичну ситуацію, зневажаючи державні символи України, виголошуючи відверто антиукраїнські гасла, закликаючи до повалення діючої влади й порушення територіальної цілісності України, ці організації відкрито заявляють про те, що вони діють в інтересах Російської Федерації». У зв’язку з цим рада Фонду імені Івана Сірка висловила «глибоку стурбованість діяльністю проросійських козачих організацій у Криму» й «рішуче засудила їх явно сплановані провокаційні дії, що не мають нічого спільного з козацьким патріотичним рухом в Україні». Оскільки Крим багатонаціональний і поліконфесійний регіон, то необхідно на ці спроби розпалити міжнаціональну ворожнечу адекватно реагувати громадськості й владі. Реагувати в правовому полі, бо такі заяви загрожують великими бідами населенню Криму.
 Тривалий час ніяк не реагували на відкрито ксенофобську кампанію проросійських радикалів кримська влада й правоохоронці, хоча правозахисники закликали порушити кримінальну справу проти ксенофоба.
 Справа таки була порушена за фактами його антикримськотатарських, антимусульманських і антиіудейських виступів. Суд врешті залишив Храмова на волі, оштрафувавши на 3 тисячі доларів. Після чого ця особа намагалася пройти в парламент від партії «Родіна», почала закликати Київ до вступу в Митний союз й заходилася ставити вже четвертий (!) уклінний хрест на в’їзді до Феодосії (всупереч закликам митрополита Сімферопольського і Кримського УПЦ МП Лазаря, без дозволу місцевої влади), що, як відомо, призвело до чергового резонансного скандалу і втрати іміджу Криму на злеті курортного сезону.
 
 ЕКСТРАДИЦІЯ ДУПЛЕТОМ
 Нарешті В. Храмову вручили рішення про видворення за межі України «за розпалювання міжнаціональної й релігійної ворожнечі (п.1 ст. 161 КК)», про що є відповідне рішення Центрального районного суду Сімферополя. Зауважимо, що це трапилося, нарешті, відразу ж після рішення Окружного адміністративного суду Криму про негайне видворення одіозного трагікомічного першого й останнього президента автономії Юрія Мєшкова з обмеженням в’їзду на 5 років. Зважаючи на те, що Мєшков допустив висловлювання, які закликали до зміни конституційного устрою України, закликав «узятися за вила», свідомо йшов на провокації, намагаючись тим самим прикути до себе увагу, його відправили на територію Росії через Керченську паромну переправу. Не забариться видворення за межі України й В. Храмова… Дії цих персонажів були відверто провокативні й організовані для дестабілізації ситуації в регіоні, але такими неоковирними, що на них поставлено остаточно хрест. Без сумніву, вони вже ніколи не зможуть реанімуватися в кримській політиці, вони нікому тут не цікаві, наголошують аналітики. Ці безславні історії стануть повчальними для деяких політиків з «фронтовою свідомістю», кому територія України здається надто великою, які звикли заробляти свої політичні дивіденди на різного штибу провокаціях.
 Між іншим, у Криму, який не мав жодних козацьких адміністративних територій і коли входив до складу Таврійської губернії, нині плодиться все більше неконтрольованих, некерованих сільських, селищних, містечкових об’єднань самопроголошених козачків, яким дехто всовує у руки російські прапори. Вони керуються принципом безмежної вольниці на штиб батька Махна, «козакують» на власний розсуд. Найчастіше це проявляється у взятті «під дах» якоїсь торгової точки чи об’єктів туризму. Декотрі вирішили назватися козаками, зайнявшись розведенням коней. При цьому відчувається, що дехто відробляє певне політичне замовлення, відпрацьовує конкретні політичні завдання. Останніми роками кримські козаки все більше асоціюються з конфліктними ситуаціями.
 
 ЧИЇ ВИ, ХЛОПЦІ, БУДЕТЕ, ХТО ВАС В БІЙ ВЕДЕ?
 Сучасна історія козаків на півострові почалася в 1993 році, коли зареєстрували «Кримський козачий союз», створений для відстоювання прав та захисту (від кого?) росіян у Криму. З’явилися люди в маскарадній уніформі, з шаблями й нагайками, на потребу першого й останнього президента Криму, сумнозвісного Юрія Мєшкова. Це він почав спекулювати на політичному полі поняттями – росіянин, Росія. Водночас швидко дискредитував так звану «російську ідею» своїм напівкримінальним правлінням. Народжений і маніпульований московськими політтехнологами «президент» швидко щез, та «ідея» залишилася. Нею досі користуються деякі нинішні політики, які обрали для себе імідж захисників прав російськомовного населення півострова й України. Певні сили виплекали Кримське козацтво під гаслами захисту від «загрози витіснення росіян кримськими татарами» й «насильницької українізації». Хоча на запитання: у чому саме виявляються порушення прав російськомовної частини кримчан, у лідерів проросійських партій та об’єднань сьогодні знаходяться відповіді з аргументацією рівня «українські цінники в крамницях». Та більшість російськомовних кримчан хочуть жити в Україні.
 Перші козаки півострова, які вважають себе продовжувачами традицій січовиків, оповідають, як уперто прагнули втиснутися у структури Кримського козачого союзу, як їм роками відмовляли в реєстрації. Та чимало їх разом із правнуками запорожців відстоювали традиції саме українського козацтва. Тож наполягали на назві «Українське Таврійсько-Запорозьке козацтво», яка втілювала їхнє прагнення відчути єдність з однодумцями усього півдня країни. Врешті, за сприяння В’ячеслава Чорновола було утворено, а в 1995 році зареєстровано Кримське крайове отаманство Українського козацтва. Основний напрямок діяльності: якомога менше політики, робота з молоддю різних національностей на засадах виховання громадянськості й патріотизму, вірності засадам українства та козацтва, зразкової підготовки до служби в Збройних Силах України. На їхній емблемі - взірець для наслідування - отаман Іван Сірко, який віртуозно володів секретами козацьких видів бойових мистецтв, умінням воювати проти багатьох ворогів одночасно. На гербі викарбуваний девіз цього легендарного козацького полководця: «Наша правда на лезі шаблі, наша мета на вістрі списа».
 Нинішні кримські козаки запорозької традиції зібрали значний масив інформації про побратимів-земляків із сусідньої Кубані, про давні приязні стосунки з Кримським ханством. Про те, як їхні предки протягом кількох століть вели боротьбу на боці кримських ханів Гіреїв проти ногайців, які постійно намагалися усунути цей рід. Як частина козаків відверто переходила на бік Гіреїв чи султана, щоб разом воювати проти Польщі, Московії, Валахії. Хоча кримські «запорожці» незле кепкують з козаків різних місцевих кошів за колишню зраду святих принципів вольності, вірнопідданість російському царату, стосунки з іншими козачими об’єднаннями Таврійсько-Запорозьке козацтво оцінює як спокійні, врівноважені, нормальні, витримані й доброзичливі. Але доки не заходить мова про політику чи приналежність булави. Тоді різні групи поводяться стосовно одне одного «як бусурмани».
 
 ДЕ ДВА КОЗАКИ, ТАМ ТРИ ГЕТЬМАНИ…
 Строкаті кримські козацькі об’єднання всі як одне претендують на роль історично обумовленого виключного лідера. Кожен «курінь» тягне ковдру на себе. Насправді, чи не всі вони являють собою групки костюмованих у козацькі строї молодиків і підстарків, здебільшого колишніх військових. Кожна з них гучно заявляє, що саме вона істинно козацька. Усі впевнені, що можуть суттєво вплинути на розподіл сил під час виборів. Звісно, за таких упертих змагань на фоні закликів до братання говорити про бодай якусь злагоду між ними не доводиться. Відносини складаються не завжди приязні, бо виникають ще й питання конфесійного розмежування, деяких політичних розбіжностей із кримськотатарським населенням. Хоча всі переконані: ініціатори чвар – не козаки. Протиставленням, протистоянням, розмежуванням серед православних й водночас відмежуванням від мусульман займаються люди, котрі вміло прикриваються й маніпулюють козацтвом. Звичайнісіньким побутовим інтересам чи зловживанням вони намагаються надати національного забарвлення.
 - Чомусь, зазвичай, так випадає, що в основному тут відчувається присутність Кримського козачого союзу, - говорять козаки запорозького спрямування. «Союзники» теж запевняють у своєму політичному нейтралітеті. Переконують: головним завданням їхньої організації є також виховання підростаючого покоління. Додають: головний камінь спотикання півострівного козацтва – не лише різні політичні переконання й симпатії, а й одвічна неодностайність усередині всіх без винятку козацьких об’єднань. Усі кажуть: треба припиняти вічні козацькі непорозуміння, навести більше ладу в козацьких вольницях і вольностях.
 Політологи зауважують: повторити долю українського козацтва, яке свого часу відігравало ключові ролі в розвитку української історії, нинішнім козакам на півострові й материку не вдасться. Аналітики сумніваються у тому, що козаки сьогодні є реальною політичною силою, яка змогла б претендувати на владу чи хоча б бути приєднанням до якогось впливового блоку сил для того, щоб прийти до влади. Можливо, вони такими стануть, якщо спершу виконають певну соціальну функцію. Але козачки звично «поспішають поперед батька в пекло», «ставлять воза перед конем», створивши навіть найменше козацьке коло, насамперед, починають «лізти в політику».
 ШАПКА-БИРКА,
 ЗВЕРХУ ДІРКА…
 Однак, й списувати козаків із рахунку ранувато. Дуже часто всілякі козацькі організації використовуються як жива сила для демонстрації чиїхось інтересів. Козацтво півострова уже в день свого народження стало суб’єктом великої політики.
 - Саме козаків дехто використовує як противагу національному руху кримських татар, - переконані лідери Меджлісу. Вони впевнені: «Усілякі курені, кола, паланки, якісь війська, як вони себе називають, «понастворювали» проти кримських татар, насамперед ті, котрі не є гілкою Українського козацтва. Тому більше працюють із певними організаціями іншої держави, а Україні завдають суттєвої шкоди. Якщо вони поставатимуть проти нашої боротьби за права, звісно, ми їх визнавати не будемо, співпрацювати теж. Потрібно поставити таких «козачків» на місце, щоб вони не будували між кримчанами етнічних перепон».
 Та й після кожної нової козацької неоковирності чи скандалу загал турбується: чи не доведуть поки що опереткові кримські козачки з «двоголовими воронами» на гімнастерках радянського зразка до ситуації, коли всім «некозакам» доведеться зі зброєю відстоювати своє право на життя? У відповідь усі козацькі формування (окрім найбуйніших) спішно й звично декларують нормальні взаємовідносини й вірність віковій дружбі, вкотре запевняють, що не втручаються у політику. Хоча й підтверджують: російська ідея стала передвиборним товаром. А у зв’язку із недавніми самозахопленнями земель та бездіяльністю правоохоронних органів козацтво «змушене займатися справою захисту слов’янського населення. Мовляв, саме тому громадські організації – козаки намагаються бути правоохоронними(?).
 Прецедент з козаками наводить на думку, що вся активізація нинішніх порухів у Криму ґрунтується передусім на кількості росіян, які проживають у цьому регіоні України. Оглядачі на це зауважили: за умови створення соціальної бази й структурованої системи з реальними, а не формальними, як зараз, організаціями на місцях, козацтво може стати ще однією реальною політичною силою. Адже Крим давно перестав бути просто географічним поняттям. Це значний сектор політики України. Тож завдання нинішньої влади не допустити руйнівних для регіону й самої нашої держави етнічних спекуляцій.
 Між іншим, процес становлення й формування козацтва на півострові триває. Майбутнє у нього в Криму є. Приклади: Кубань, Ставропілля, Терек, де колись теж не було козацтва, але протягом певного часу й за певних обставин воно стало осілим. Перша його сходинка вже змайстрована, й попри всі плюси й мінуси, хаотичність, а часом й пародійність явища, воно не є «першим млинцем», вважають місцеві апологети створення феномена кримського козацтва. Вони пророкують, що з часом проукраїнські й проросійські сили об’єднаються з нащадками запорожців України й Кубані, «зваряться в одну козацьку кашу».
 От тільки не обпектися б нею усім сущим на багатонаціональному півострові. Бо далеко не кожен у Криму бажає злитися «у єдиний козацький кіш».
 
P. S. Насамкінець зазначимо, що останні події змусили осмислити їхню небезпечність у всіх кримських козацьких організаціях, очільники яких закликали покласти кінець багатолітній анархії й самозванству в козацькому середовищі. Про це говориться в заяві об’єднаної Ради отаманів козачих організацій Криму, підписаній понад двадцятьма ватажками козацьких формувань. У документі, зокрема, сказано, що в автономії низка громадських організацій, що зараховують себе до козацтва, протягом трьох років ведуть деструктивну громадську діяльність, тим самим дискредитуючи рух в цілому. У заяві говориться, що так звані козацькі організації («Феодосійський полк Міжнародного союзу козаків», община «Соболь», «Отамани Ради отаманів Криму), що брали участь у провокаційних діях, по суті являють собою нечисленну різношерстну компанію, яка не має права виступати від імені кримського козацтва. При цьому отамани закликали правоохоронні органи посилити оперативну роботу з попередження масових протиправних дій, а органи юстиції – перевірити статутну діяльність організацій, що зараховують себе до козацтва, і у випадку виявлених порушень у судовому порядку анулювати свідоцтва про реєстрацію, щоб покласти край «багатолітній анархії й самозванству в козацькому середовищі».

Віктор ХОМЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 29.07.2011 > Тема "Крим - наш дім"