Версiя для друку Обговорити в форумi

***
 
Шановні кримчани, я архітектор і журналіст Юрій Волощак зі Львова. Кілька років передплачував «Кримську світлицю» для себе, тітки і тестя на село. Ударом для нас було те, що «Світлиця» перестала приходити. І справа не в тому, що втратилося тих 140 грн., а в моральній втраті всього українства й культури в цілому. Власне, моя тета Софія Андріївна Волощак, колись зав. кафедрою французької філології університету, познайомила мене зі «Світлицею». Ми передплачували всього дві газети, і раптом однієї не стало. Це так, ніби втратити близьку людину... Ще прийшла остання в новому форматі під редакцією А. Сєрикова, багатша формально, грубша, але майже не полемічна і... остання.
 Через вашу гостю, татарку, яка приїздила в Карпати до Мирослава Симчича, я передав вам компакт з багатьма матеріалами про багато цікавих речей, у тому числі про чайку «Пресвята Покрова» і наші походи, про архітектуру, літературу. Нічого з цього не побачило світу. Тому хочу вас спитати, яка подальша доля «Кримської світлиці», чи є сенс вам щось присилати?
 
***

 Електронна пошта донесла цього листа напередодні своєрідного «ювілею»: 20 березня виповнюється рівно півроку відтоді, як за борги були опечатані двері трьох кабінетів «Кримської світлиці» в будівлі бази-готелю МДЦ «Артек» у Сімферополі. Чи варто нагадувати, що вселилася «Кримська світлиця» у це досить пристойне приміщення лише після спеціального «іменного» доручення Президента Л. Кучми у 2003 році. Обжилися, на грантові гроші справили офісну та видавничу техніку, провели телефони, Інтернет. З часом зібралися на меблі, поміняли вікна, встановили «гріючі» кондиціонери, зробили ремонт. Читачі приносили у свою українську СВІТЛИЦЮ, хто що міг: книги для редакційної бібліотеки, вишиванки, ікони, навіть фортепіано подарували!
 І ось вже півроку все це - ніби за сімома (фактично, за трьома) печатями! Орендодавецьзатявся, що не відчинить редакцію, поки наш київський видавець - Газетно-журнальне видавництво Міністерства культури України, яке наприкінці 2006 року стало співзасновником «Світлиці», не погасить усі борги (десь 17 тис. грн.). А видавець тим часом розриває договірні стосунки з «Артеком» і надсилає працівникам газети попередження, що з березня 2011 року редакція буде розташовуватися... у Києві.
 Можна було б - «на честь ювілею» - опублікувати усі наші (і читацькі, й редакційні) звернення та заклики до влади - і обнадійливі відповіді на них, мовляв, усе під міністерським контролем, іде клопіткий процес реорганізації Газетно-журнального видавництва, підготовки до перереєстрації і т. ін. Але навіщо самих себе (разом з київськими чиновниками), як у класичній історії з унтер-офіцерською вдовою, сікти? Реорганізація, справді, давно вже назріла і перезріла, але, при бажанні, розблокувати редакцію можна було б ще минулої осені елементарним ГАРАНТІЙНИМ ЛИСТОМ про оплату боргу (директор бази-готелю вам це підтвердить). Але ж «Світлицю» задумали «телепортувати» до столиці...
 Найнеймовірніше, напевне, те, що газета впродовж майже усіх цих «опечатаних» місяців... виходила. Без робочих місць, оргтехніки, засобів зв’язку, збираючись на планірки біля зачинених дверей, колектив з жовтня минулого року «в польових умовах» регулярно готував до друку щотижневі випуски «Світлиці» і відправляв їх електронні версії до Києва.
 Але жоден з цих номерів так і не був надрукований. «Кримську світлицю» можна було почитати тільки на Інтернет-сторінці, або, як це зараз робить «Газета по-киевски», «самвидавно» роздрукувавши її на принтері. До всього, «Світлиця» навіть не була введена до передплатного каталогу видань України - її й досі неможливо передплатити на пошті...
 То що відповісти тепер панові Юрію Волощаку зі Львова і сотням читачів «Кримської світлиці» з Криму і всієї України, які ще не втратили надії повернути свою газету? Борімося за неї! На підтримку культурологічної преси (у тому числі, й «Кримської світлиці») в Дербюджеті на цей рік виділено понад 6 млн. гривень. Телефонуйте в Міністерство, в Газетно-журнальне видавництво (телефони нижче), бийте тривогу, звертайтеся - та хоч до Президента (про таке диво, як півроку опечатана редакція - при живих і ще й державних співзасновниках - наш Гарант ще, певно, й не чув). Вже давно можна було б махнути на все рукою і грюкнути тими опечатаними редакційними дверима, але чому ми маємо віддавати десятиліттями виплеканий (не виплаканий!) і редакцією, і читачами-співавторами неповторний «Світличний» бренд в руки тим, хто, прикриваючись цим брендом, в далекому і байдужому до кримсько-українських проблем Києві збирається штампувати «Кримську світлицю» - нехай кольоровішою і грубшою, але «майже не полемічною», такою собі - «дозовано українською»? Якщо дійсно владі не потрібна газета, якій довіряють люди (а довіру, кажуть в народі, і за гроші не купиш), то, може, пора вже завершувати оцей піврічний експеримент над «Світлицею», її колективом і здоровим глуздом?
 А то ще трохи - і за тими опечатаними дверима в редакції, чого доброго, ще й чорти заведуться...
 
Віктор КАЧУЛА,
 головний редактор «КС».
 
* * *

 Телефони: приймальня Міністерства культури України - (044) 226-26-45.
 Газетно-журнальне видавництво Мінкультури - (044) 498-23-63.
 Матеріали шліть в редакцію на адресу: kr_svit@meta.ua
 Конт. тел. редакції - (067) 650-14-22.

 Архів газети за «опечатаний» період -
http://svitlytsia.crimea.ua/pdf.html

ЛИСТИ З МИНУЛОГО
 
 Як ниточки на полотні йшли поруч по життю долі української Майстрині і української газети... Віра Сергіївна Роїк була в редакції "Кримської світлиці" частим і бажаним гостем, жила нашими радощами й бідами, а років п’ять тому, коли «Світлиці» було дуже вже сутужно, не витерпіла і навіть написала про це листа міністру. І не погасла тоді «Світлиця»!
 Півроку тому нашого ангела-охоронця не стало... І півроку тому за борги опечатали «Світлицю»... І вже з небес іде до нашого «культурного» міністерства цей лист...
 
 Міністру культури і туризму України БОГУЦЬКОМУ Ю. П.

 Шановний Юрію Петровичу!
 Я давно вже з великим болем і тривогою спостерігаю за долею єдиної української, літературної, мистецької, учительської, просвітницької кримської газети - "Кримська світлиця". Нещодавно в редакції була моя зустріч з її працівниками, я ділилася враженнями про мої цьогорічні поїздки Україною з виставкою «Український рушничок», 107-ю персональною виставкою в Ужгороді це моє виставкове "турне" цього року завершилося. А ще я прийшла до "Світлиці", щоб подякувати газеті і її читачам за ту підтримку, яку від них постійно відчувала і відчуваю у моїй творчості і в житті.
 Я довідалася на цій зустрічі, що працівники редакції вже 5-й місяць працюють взагалі без зарплати, роблячи усе можливе, лиш би не зірвати випуск газети...
 Я чула, що "Кримській світлиці" виділені у цьому році в бюджеті держави кошти, навіть немалі, але з початку року редакція не може їх отримати, бо, як мені пояснили, треба перереєструвати газету з Міністерством культури.
 Я можу на пальцях перелічити тих людей, які ще терплять це безгрошів`я і продовжують випускати "Кримську світлицю", яка навіть в такому скороченому вигляді (я пам`ятаю, як років півтора-два тому вона виходила на 24 сторінках!) є прикладом українськості, духовності, культурності. Як нас, українців, без цього залишити?!
 Я Вас дуже прошу, шановний Юрію Петровичу, хоча й не Ви, а попередні міністри брали на себе зобов`язання щодо "Кримської світлиці": поки не пізно, допоможіть цій газеті! Це наш рідний духовний український інформаційний оберіг у Криму, наша українська совість, можливість долучати до нашої української культури, історії, мови, духовності представників інших національностей, яких понад сто мешкає на благодатній кримській землі. Цій газеті треба допомогти стати на ноги, а її працівникам, які пройшли через усі випробування і не дали згаснути цьому газетному вогнику, по-людськи подякувати за їхнє терпіння і відданість своїй справі. І ще додам - ДЕРЖАВНІЙ справі.
 Бо без таких світлих газет, як "Світлиця", наше життя "вишиватиметься" одними лише похмурими кольорами. Що ж то буде за вишиванка, що за життя?
 З повагою до Вас -
 
Заслужений майстер народної творчості України
 Віра РОЇК.
27. 11. 2006 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 08.04.2011 > Тема "Ми єсть народ?"