27 березня 1911 р. в с. Велик╕ Гнилиц╕ на Терноп╕льщин╕ народився Михайло Михайлович Сорока (1911-1971), визначний укра╖нський пол╕тичний д╕яч, укра╖нський дисидент, правозахисник, багатол╕тн╕й пол╕тв’язень польських ╕ радянських концтабор╕в, член Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, член Крайово╖ екзекутиви ОУН на Льв╕вщин╕, кер╕вник п╕дп╕льно╖ орган╕зац╕╖ «ОУН - П╕вн╕ч» у Воркут╕. П╕сля зак╕нчення арх╕тектурного факультету Празько╖ пол╕техн╕ки - пров╕дник Крайово╖ екзекутиви ОУН на зах╕дноукра╖нських землях. За п╕дозрою у причетност╕ до ОУН у 1937 р. був засуджений польською владою на 5 рок╕в. Ув’язнення в╕дбував у Берез╕ Картузьк╕й, Гродно, Стан╕слав╕. Його дружина, Катерина Зарицька, в╕ддала мордовським концтаборам 25 рок╕в... П╕сля чотирьох м╕сяц╕в с╕мейного життя, 22 березня 1940 р., за причетн╕сть до д╕яльност╕ ОУН Михайло Сорока ╕ Катерина Зарицька були заарештован╕ б╕льшовиками ╕ вже б╕льше н╕коли в житт╕ не бачили одне одного. Михайло Сорока був засуджений б╕льшовиками на 8 рок╕в ГУЛАГу. Перебуваючи в таборах Воркути, створив п╕дп╕льну орган╕зац╕ю «ОУН-П╕вн╕ч», яка боролася за права пол╕тичних в’язн╕в. Одним ╕з головних завдань ╖╖ було моральне та ф╕зичне збереження укра╖нц╕в у таборах та поселеннях. П╕сля зв╕льнення 1949 року у 1952 р. його знову арештовують за звинуваченням у зрад╕ Батьк╕вщин╕. П╕сля нечуваного жорстокого сл╕дства (деяк╕ в’язн╕, як╕ проходили в ц╕й справ╕, наклали на себе руки, один збожевол╕в, а багато оббрехало себе, не зн╕сши знущань) М. Сороку засуджують до смертно╖ кари, яку зам╕нили на 25 рок╕в невол╕. У 1954 р. Сорока брав участь у Кенг╕рському повстанн╕ пол╕тв’язн╕в, написав г╕мн повстанц╕в — «У гарячих степах Казахстану». В╕д 60-х рок╕в в╕н в╕дбував покарання у Мордовських таборах. Скр╕зь, де був Михайло Сорока, в╕н орган╕зовував л╕тературн╕, ╕сторичн╕, рел╕г╕йн╕ вечори, п╕дтримував в’язн╕в духовно та ╕деолог╕чно, за що його вважали ╕дейним патр╕архом пол╕тв’язн╕в радянських концтабор╕в. Помер Михайло Сорока у Мордов╕╖ на 34 роц╕ ув’язнення. Лише у двадцяту р╕чницю смерт╕ М. Сороки багатол╕тня розлука Катерини Зарицько╖ ╕ Михайла Сороки зак╕нчилася - роз’╓днан╕ життям, вони по╓дналися в могил╕, коли прах Михайла Сороки був перевезений ╕з Мордов╕╖ ╕ разом ╕з прахом дружини перепохований 21. 09. 1992 р. на Личак╕вському цвинтар╕ у Львов╕. ╥хн╕й ╓диний син Богдан (нин╕ в╕домий укра╖нський художник-граф╕к) народився у льв╕вськ╕й тюрм╕ у вересн╕ 1941 р., ╕ вже з перших рок╕в св╕домого життя став об’╓ктом психолог╕чного терору чек╕ст╕в. Задовго до смерт╕ Михайло Сорока виклав власне житт╓ве кредо в одному з лист╕в: «... Я н╕кому н╕коли не вд╕яв кривди св╕домо. Якщо й довелось кому переживати через мене, то всупереч мо╖м бажанням... Чуюся спок╕йним, бо моя сов╕сть чиста, бо те, за що вже довелося багато страждати особисто, ймену╓ться Правдою. Почуття справедливост╕ власних вчинк╕в завжди буде джерелом р╕вноваги та спокою душ╕. Доки буде панувати несправедлив╕сть, брехня, кривда, утиск - доти мен╕ буде погано жити, бо я боротимусь з тим. ╤ тому щонайчаст╕ше силу мають т╕, що послуговуються перечисленим, вони триматимуть за ╜ратами тих, хто виступа╓ проти панування зла...»
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
ПРО ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАКА ОЛЕКСАНДРА ВИШН╤ВСЬКОГО, ЯКИЙ ПЕРЕМ╤Г М╤ШКУ ЯПОНЧИКА
ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО – РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР, ПИСЬМЕННИК ╤ ВЧЕНИЙ
