Версiя для друку Обговорити в форумi

 Ну, звичайно ж, Партія регіонів, партія влади. І не треба скептично посміхатися, мовляв, вам-то добре відомо, що в її програмі передбачається федеративний устрій нашої держави. Було. Але в народі недарма дивуються: звідки із таких милих, гарних, ввічливих дівчаток беруться такі лихі лайливі невістки? Буває, що й навпаки, як у нашому прикладі.
 Опозиційна Партія регіонів, яка прагнула влади, ладна була для здійснення цієї мети відчепити хоча б східний шматок України, самодостатній у економічному плані, бо там і вугілля, та ще й не вмерла важка індустрія, і в такий спосіб показати «західнякам» кузькину матір, аби натішилися вони, нарешті, своїми «націоналізмом» та демократією.
 Інша справа - позиція партії влади. Для такої значно престижніше і зручніше керувати великою єдиною європейською державою, ніж проводити реформи у кількох автономних утвореннях, де діють власні правила гри.
 Недарма ж у День Соборності України Президент Віктор Янукович неодноразово з’являвся на телеекрані і наголошував на тому, наскільки важливою є для України єдність саме зараз, вітаючи громадян з річницею злуки ЗУНР і УНР. А напередодні один з його однопартійців у прямому ефірі телепередачі «Велика політика» з Євгеном Кисельовим виголосив зовсім не «регіональну» промову...
 Він підкреслив, що в інтересах держави не зациклюватися на турботі про благополуччя її окремих регіонів, а брати за основу загальноукраїнські потреби. І дарма телеведучий намагався спровокувати виступи «знизу» про прагнення західних українців відокремитися - єдиний промовець, якого було запрошено саме з цією метою, наштовхнувся на рішучу відсіч: сьогодні ця ідея плекається лише тими, хто має експансивні наміри взяти сепаратистів під своє «крило».
 Тож розмова, запланована ведучим, не склалася: «східняки» не бралися говорити про свою «несумісність» із «західняками» і навпаки. Натомість звучали пропозиції, зокрема, від представників партії влади, зосереджуватися на тому, що об’єднує українців. Нещодавно на подібному ток-шоу в якості об’єднавчої національної ідеї В. Янукович назвав реформи, до проведення яких активно вдалася його команда. І влучив в десятку. Правда, не тому, що українці всіх регіонів їх щиро підтримували, а навпаки, тому, що почувалися однаково безпомічними і беззахисними перед навалою нових «правил життя», які супроводжують навіть їхні автори словом «непопулярні». Відтепер і західний, і східний українець має викладати непомірні суми за комунальні послуги, а українки - йтимуть на пенсію у 60 років. Щоправда, присутній на передсвятковому ток-шоу віце-прем’єр Сергій Тігіпко пояснив - невдовзі робота з’явиться і для 60-літніх, треба лише спокійніше ставитися до перепрофілювання і бути легшими на підйом. Він вже зараз запросив як західних, так і східних українців вирушати до шахт Донбасу, де є добрі соціальні гарантії. Та чи поїдуть туди жінки нині пенсійного, а згодом передпенсійного віку, які надивилися свого часу на голодівки шахтарів у Києві та наслухалися монотонних ударів їхніх касок об коштовну бруківку (за пошкодження якої підприємців нині тягають по слідчих ізоляторах). А ще про «безпечність» роботи в підземеллях регулярно нагадують з тих же телеекранів - це повідомлення про численні людські жертви, пошуки пропалих безвісти тощо. Звичайно, якщо вже там народився і практично не мав вибору, якщо через це горнило пройшли твої батьки і діди, до шахт і ставлення інше - як до вироку долі, але кандидатів у пенсіонери з різних регіонів це місце роботи навряд чи зацікавить. Як на Заході, так і на Сході люди звикли ще зі шкільної лави орієнтуватися на якусь професію, опановувати її, удосконалювати. Та й заклики на кшталт «если партия скажет надо» розраховувалися лише на комсомольців. Але хоче цього прем’єр-міністр, чи ні, об’єднавчий фактор спрацьовує. І так - чи не на усіх рівнях.
 Нещодавно у відділі соціальної допомоги одиноким немічним пенсіонерам Центрального району м. Сімферополя було відмовлено у наданні послуг по догляду кільком особам - це були старенькі, у яких діти проживали як в Росії, так і на Західній Україні (альтернатива - оплата послуг у сумі 288 грн. на місяць). Теж чудовий об’єднавчий момент!
 А якби ви почули кримських підприємців, що повернулися з київського Майдану восени! Вони заговорили українською мовою! Навіть гасло нею написали «Разом нас багато...» Розповідали, як браталися, обіймалися, ділилися бутербродами і, звичайно ж, обговорювали спільні тривоги та турботи... А хтось помилково вважає, що українці об’єднуються лише перед розстрілом.
 А тепер щодо самого Дня Соборності 22 січня в Сімферополі, який, здавалося б, і мав продемонструвати справжнє народне братання. Влада і ті, хто хотів показати свою єдність саме з нею, біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку з’явилися о 9-й годині ранку (політичні партії і громадські організації заявили свою акцію на 10-ту годину).
 Ті, хто прийшов у «першу зміну» - а це керівництво ВР АРК, заступники прем’єр-міністра та працівники Представництва Президента України в Криму, - не поскупилися на кошики з квітами, але «ідентифікували» себе лише останні - інші стрічки на квітах залишилися непідписаними (невже посоромилися? Президент би таке не схвалив). Решта мітингуючих («друга зміна») була багатою не на дорогі квіти, а на щирість. Ведучим став голова Української громади Криму та заступник голови Кримської організації ВГО «Наша Україна» Владислав Хмеловський. Першим він запросив до слова священика греко-католицької церкви о. Віктора, потім, не маючи в розпорядженні необхідних засобів, громада заспівала акапельно Гімн України. Можливо, і не надто професійно, але не викидаючи другого куплету, як це під час урочистої церемонії зробили київські керманичі, і не переробляючи перший в пошуках більш оптимістичного трактування (чим дуже занепокоєна парламентська більшість). Заспівали таким, як і на Заході, де завжди були відчутнішими волелюбні прагнення. Промовці не приховували своєї стурбованості: в країні розпочалися репресії, у нас намагаються забрати наших героїв, закрито в Криму єдину україномовну газету «Кримська світлиця», кримська земля не є товаром!
 Звичайно ж, владі за усіх часів діставалося від простого люду, можливо, тому вона усі ці роки і розводить у часі свої відвідування пам’ятника Тарасу Шевченку, не бажаючи вислуховувати опонентів та зовсім не прагнучи спостерігати поруч прапори опозиційних партій: «Свободи», «УНП», «Нашої України», «Конгресу українських націоналістів» тощо. Але ж це було свято єднання, а не з’ясування стосунків. Втім, коли на пропозицію Владислава Хмеловського люди взялися за руки на ознаку солідарності із «живим ланцюгом», який утворено було в Києві, хотілося, аби його прикрасив і якийсь «діамант» з «білого» дому чи Ради міністрів.
 Під кінець мітингу було виголошено і прийнято низку протестних документів, пов’язаних з репресіями в Україні, переслідуванням українських громадських організацій на теренах Росії та, окремо, - щодо ситуації з «Кримською світлицею». Всі їх можна назвати конструктивними - вартими, аби їх почули і взяли до уваги. Здається, саме так і має відбуватися цивілізована співпраця влади і громади. Але який для цього треба підписати Універсал? Та чим швидше ми його складемо і підпишемо, тим більше шансів, що запроваджувані реформи будуть мати «людське» обличчя, тим більше, що спитати за них через 8-10 років (саме тоді С. Тігіпко очікує першого ефекту) навряд чи буде з кого.
 
Тамара СОЛОВЕЙ.
 Фото О. НОСАНЕНКА.
 
***
У День Cоборності України в Сімферополі відбулася урочиста церемонія покладання квітів до пам`ятника Т. Г. Шевченку. У ній взяли участь голова Верховної Ради АРК Володимир Константинов, заступники голови Ради міністрів АР Крим Валерій Кравець та Азіз Абдуллаєв, Перший заступник Постійного Представника Президента України в АР Крим Віктор Плакіда, заступник голови ВР АРК Григорій Іоффе, члени кримського уряду, депутати парламенту автономії, співробітники Представництва Президента України в АР Крим, представники сімферопольської мерії, громадськість. 

Прес-служба Постійного Представника Президента України в АР Крим.
 
***

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 28.01.2011 > Тема "З потоку життя"