Не віриться: художньому керівнику і головному диригенту симфонічного оркестру Кримської держфілармонії, народному артисту України, почесному громадянину Ялти Олексію Феодосійовичу Гуляницькому - 70! 55 з них він безроздільно віддав музиці. Молодий душею метр свій ювілей зустрів, диригуючи на сцені Національної філармонії серед юних обдарувань усієї України, яких зібрала у Києві програма "Нові імена", та на святковому концерті на честь іменинника в концертній залі Сімферопольського музучилища ім. П. Чайковського. Перераховувати його численні нагороди і звання невтомний маестро заборонив. Та й без цього загальне визнання заслуг майстра поліфонії, який подарував своє мистецтво сотням тисяч глядачів, виконав зі своїм оркестром десятки тисяч творів, понад дві з половиною тисячі (!) разів виходив під оплески на сцену, засвідчили квіти, вітання, овації, високі емоції піднесених музикою душ, присутні в залі представники кримської владної і творчої еліти, перелік вітальних телеграм: від Президента, міністра культури, багатьох видатних майстрів і знавців серйозної музики. У день свого тріумфу слухав їх артист за диригентським пюпітром, в паузах між блискучим виконанням творів золотого фонду світової і вітчизняної музики. Апофеозом концерту стало віртуозне виконання варіацій на тему "Чардаша" Монті, коли тишу прорізали смички двох скрипок старшого і молодшого Олексіїв Гуляницьких - батька і сина. Пристрасть до музики у них спадкова. Витоки музичної стихії-київські, де диригував ще прадід. Мати - піаністка, батько - доктор медичних наук, дід - видатний український художник і блискучий музикант Григорій Світлицький. Торік, коли Україна відзначала 130-ліття від дня його народження, Гуляницький виставив у Лівадійському палаці приватну колекцію: понад 50 картин свого уславленого діда. - Саме завдяки йому я й став скрипалем. Відчув чар мелодій і гриф скрипки біля щоки з шести років, - згадує ювіляр. Серед інших улюблених справ захопився відразу сімома видами спорту. Став чемпіоном України з настільного тенісу, розрядником з волейболу, лиж, баскетболу, альпінізму, шашок, шахів. Збутися особистістю допомагала шляхетність роду, благородне ставлення до мами і повага до оточуючих. В аурі духовності виховав дітей та онуків. Молодший син грав з оркестром уже в п'ять років, а професійно виступати почав з десяти. Далі були московські консерваторія і аспірантура, навчання у відомих скрипалів, неодмінний успіх на сольних гастролях і виступах з симфонічними і камерними оркестрами в багатьох країнах, лауреатства "за діамантову інтерпретацію класики" на фестивалях і конкурсах, записи компакт-дисків і широке визнання вишуканості стилю молодого віртуоза. А для нього "й після гри з десятками оркестрів неперевершеним симфоністом залишається батько". Сам же ювіляр "задоволений не лише меншим - заслуженим артистом АРК, лауреатом міжнародних конкурсів, який пішов моїм шляхом, а всіма дітьми". - Доня - історик, старший - перекладач, онуки - у полоні музики. Без дружини не відбувся б як диригент. Вона моя муза, любов, побут, сім'я і життя. Без її кохання, підтримки, розуміння не досяг би нинішнього творчого рівня. До речі, познайомилися ми, тодішні київські студенти, на алуштинському пляжі. Не здогадувалися, що все життя пролине в цій місцині. Хоча, живучи на узбережжі, досі не знаю, що таке відпустка на морі. Це й тому, що протягом останніх кількох десятиліть оркестр Гуляницького визнано єдиним у світі, що так серйозно, за ініційованими ним унікальними державними програмами "Ранній світанок" і "Нові імена Криму", виховує професійних виконавців з числа найталановитіших юних обдарувань. В Україні це поодинокий оркестр, що зберіг недорогу абонементну систему. На абонемент "Діти - дітям" постійні багатолітні аншлаги. Уміння знайти, виростити, підтримати талант дозволили "з пуп`янка" виплекати цілу плеяду талановитих виконавців-лауреатів, уже відомих на світових сценах, Анну Савицьку, Ігоря Четуєва, Ельмара Гасанова, Зарему Бекірову, Валерію Мірош, Аліну Кабанову, Марійку Кім, Лілю Гревцову... Безплатно грати з оркестром Гуляницького обдаровані діти мають можливість уже з шести років. На Заході вундеркінди за подібне музикування повинні викласти по 5 тисяч доларів за виступ. Особливо улюблений відомий, вишуканий і поважаний серед музичної еліти Ялтинський міжнародний фестиваль класичної музики "Зірки планети": "діамантова класика оксамитового сезону" у Лівадійському палаці, коли поруч зі знаменитими віртуозами виступають юні, але вже відомі всьому світу обдарування. А сам маестро, закінчивши з золотою медаллю музичну школу і з відзнакою Київську консерваторію, починав скрипалем у Державному симфонічному оркестрі України, де перед його очима пройшли найвидатніші диригенти світу Абендрот, Малько, Маркевич, Сільвестрі, Стоковський, Цеккі... Від них засвітився мрією оволодіти вершинами музики, став аспірантом київської кафедри оперно-симфонічного диригування, вдосконалив майстерність у видатного французького маестро Ігоря Маркевича. "Диригування - несказанне задоволення. Коли отримую відзвук у оркестрантів, виходить гармонія: відчуття, що ти ведеш музику за собою, вона лунає у тобі, досягаєш небесних висот. Це робить щасливим". 37 років тому став дипломантом Всесоюзного конкурсу диригентів і тоді ж потрапив за конкурсом до симфонічного оркестру Кримської філармонії. Здатний лише на променад-концерти розважальний ялтинський курортний оркестрик Гуляницький перетворює на серйозний творчий колектив, якому невдовзі стали досяжні складні шедеври музичної культури. До оркестру потяглися яскраві сучасні автори В. Гомоляка, А. Штогаренко, І. Ковач, А. Караманов, С. Калюжний, Т. Ростимашенко, Чен-Бао, М. Мірзоєв, Е. Мігранян. Так в Ялті утворилася своєрідна творча лабораторія, у якій молодий диригент давав сценічне життя партитурам композиторів-земляків. З їх творів складав цілі програми концертів, фестивалів української музики та творчості інших народів. Невтомно гастролював з ними. Його репертуарна політика - рівноправне співіснування національного, класичного і сучасного мистецтва, прискорила прихід міжнародного визнання. Та в коло інтересів маестро входять не лише робота над партитурами, репетиції, концерти, планування творчої діяльності колективу, спілкування з гастролерами. З творчих висот доводиться все частіше занурюватися у прірви буденних проблем. Зараз оркестр в Ялті на пташиних правах. Його творчу робітню - театр ім. Чехова, де оркестр проводив репетиції від дня створення, закрили біля десяти років тому, відколи шукають гроші на капітальний ремонт. Колектив став бездомним. Бігає з інструментами з клубу в кінотеатр. Позбавили диригента й кабінета. Телефон оркестр має лише на квартирі Гуляницького. На далекі від творчих справ цілодобові дзвінки додому не нарікає. Здавна звик клопотатися житлом і побутом артистів оркестру, влаштуванням у дитсадки, школи і санаторії їх нащадків, проблемами здоров'я музикантів і їх сімей. Лише завдяки авторитету маестро вдається перезимувати то в літньому театрі "Ювілейний", то в кінотеатрі "Сатурн". Репетирували, відморожуючи пальці і душі. Відсутність приміщення - така ж проблема, як і кадрів. У Ялту хорошого музиканта без надання квартири не запросиш. А хто її тут дасть нині задарма? Гуртожиток для молодих виконавців забрали. Обдаровані випускники консерваторій роз'їжджаються. Дехто ще тримається у винайнятих кімнатках, та заробіток не ресторанних музик не співмірний з ялтинськими цінами на житло. Терпець уривається. Через нестатки їдуть часом за моря і оркестранти зі стажем. Але з таким багажем - школою Гуляницького, навіть не найкращі там часто стають зірками. Це і радує маестро і печалить. Бо роль диригента - об'єднати 80 артистів у віртуозний ансамбль - особливо складна, коли музиканти на репетиціях думають не про те, як зіграти, а чим прогодуватись. Вже забули, коли оновлювали струни та інструменти. Якби не Гуляницький, не було б і списаних Держконцертом валторн та дзвонів, які дістав завдяки друзям. Особлива тема - транспортні страждання оркестру. Артистів засмучує, що високі взірці давньої і сучасної класики, здатні приносити гроші за кордоном, у нас ще не знаходять умілих продюсерів і менеджерів. Нинішні здатні збирати рясні гонорари лише за "музику в плавках", стадами "зірок" якої переповнений курорт. Істинне ж мистецтво віддаляє від народу сьогоднішнє падіння культури, як наслідок розвалу економіки і зубожіння людей. А вітчизняні багатії-скороспілки ще не вважають серйозну музику перспективним заняттям. Пити з ними оковиту, щоб звернути увагу на матеріальні проблеми "класичних безсрібників", провіднику вічної культури і традиції Олексію Гуляницькому принизливо. Доки до меценатства вітчизняної та світової класики наша нова еліта ще не доросла, гаслом одного з провідних диригентів України лишається - "Терпіння, надія і праця". Вічна музика в будні й свята, щастя творчості - не зраджують. Скоро оркестр проведе ювілейний 50-й концерт з творів українських композиторів, 25-й - з кримськотатарських. Записує на компакт-диски шедеври світової національної класики, зокрема, вперше твори кримських татар - від пісень і танців до великих симфонічних і кантатно-ораторіальних полотен. Він заставив говорити про музичну культуру недавніх вигнанців краю, яка пів-століття була "терра інкогніто" для самих кримчан, усю Україну. Окрема сторінка - давня співпраця з одним з найвидатніших симфоністів сучасності, народним артистом України, лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка, лауреатом премії АРК, почесним кримчанином, композитором Алемдаром Карамановим. Дружба пов`язала їх ще під час роботи над симфонією "Місячне море". Нині оркестр Гуляницького готується до проведення чергового міжнародного фестивалю симфонічної музики імені Караманова з залученням виконавців найвищої проби. Адже відкрити 1V конкурс в листопаді повинна світова прем`єра могутнього симфонічного циклу нашого знаменитого земляка "Звершишася". Вже кілька років через брак коштів презентація видатного твору відкладається. А мала б стати однією з головних культурних подій з часу незалежності України та й всіх держав, де Караманова знають і шанують як непересічного, рідкісного обдарування митця, що творить на віки. Трагічна філософічність і масштабність його, втіленої у могутньому симфонічному звучанні, релігійної музики, записаної на нотному стані живої мови Євангелія, потрібна нам усім. Ми повинні доторкнутися до висот його осягнення Спасителя і звернених до нього молитов, вслухатися у гармонію небесних сфер. Та філармонія, Кримська організація Спілки композиторів України, Міністерство культури автономії ніяк не можуть знайти гроші, які дозволили б вирішити фінансові проблеми оркестру. Унікальний колектив Олексія Гуляницького, гордість не лише Криму, а й усієї України, чекає підтримки.
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
