|
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2003 > Тема "Крим - наш дім"
#15 за 11.04.2003
ЮВІЛЕЙ ВІЧНОЇ МОЛОДОСТІ
Д. ЛАПУНОВА
26 березня Кримський український музичний театр відзначав 80-річчя прекрасної актриси Ганни Євдокимівни Ковалюк. Людини, котра пройшла війну. Людини, котра була розвідником і стала героєм книги. Людини, котра стояла на сцені з корифеями театру ім. І. Франка, і людини, котра подарувала все своє життя театру.
- Ганно Євдокимівно, чому ви вирішили стати актрисою?
- Та я і не думала бути актрисою. Просто ще на фронті вечорами я співала під гітару для своїх однополчан. А потім, уже в Києві, на одному з концертів мене почув актор театру ім. І. Франка народний артист СРСР Юрій Васильович Шумський та запропонував прослухатися у них в студії. Сказав, що, маючи такі дані, не можна упускати шанс. І я погодилася. Готував мене народний артист УРСР Петро Трофимович Сергієнко, також актор цього театру.
- Що вам запам'яталося найбільше з студійного життя?
- Зараз не пам'ятаю... Ми навчалися вдень, а ввечері брали участь в спектаклях театру. Звичайно, виходили лише в масовках або ж в дуже маленьких ролях, але і це було для нас великим задоволенням. Адже головне, що ми стояли на одній сцені з такими акторами, як Г. Юра, А. Бучма, Н. Ужвій. А Ольга Кусенко була мені хорошою подругою.
- Що ви відчували, коли виходили тоді на сцену?
- Звичайно, я розуміла, що для мене велике щастя бачити таких людей і навчатися у них. Хоча працювати з ними, як з партнерами по сцені, на жаль, не довелося. Але коли на третьому курсі я зіграла Валю Борц в "Молодій гвардії", то Ю. Шумський, зустрічаючи мене в коридорі, знімав капелюха.
- А після навчання в студії чому ви не залишилися працювати в театрі ім. І. Франка?
- Так, мене залишали в театрі і було багато інших пропозицій, але я погодилася на запрошення Київського обласного театру. А в 1955 році нашу трупу перевели в Сімферополь, де я працюю і досі.
- Я знаю, що Харитину в "Наймичці" ви грали в костюмі Марії Заньковецької.
- Грала.
- А як це сталося?
- Дуже просто. У нас в Київському театрі була жінка-костюмер, старенька-старенька, вона раніше працювала з Марією Заньковецькою. І якимось чином цей костюм залишився в неї. І вона принесла його мені.
- Як ви себе почували на сцені в цьому костюмі?
- Добре почувалася. Взагалі, роль Харитини була однією з моїх улюблених ролей. Тогочасні критики порівнювали її з роллю Катерини в "Грозі"
М. Островського. Та і я більше любила драматичні ролі, аніж оперетні. Наприклад, коли я грала сцену божевілля Марини у п'єсі "Ой, не ходи, Грицю", я розривала намисто, кидала його на підлогу і промовляла монолог про змію, молоді актриси за лаштунками дивилися і тремтіли від страху.
- Чи були моменти, коли страшно було вам?
- На сцені - не пам'ятаю, а от на репетиції "Вія" М. Гоголя, де я грала Панночку, хтось в перерві вигукнув: "Ганночко, а йдемо труну приміряти!" Стало не по собі, і затремтіли руки.
- Чи правда, що ви зіграли Наталку Полтавку 850 разів?
- Правда.
- І ніколи не відчували, що вам вже нецікаво, скучно грати одне і те ж?
- Ні. Адже, окрім Наталки, в мене було багато інших ролей. Працюючи в Сімферопольському театрі 47 сезонів, я зіграла понад 200 ролей. Переграла всіх героїнь української класики, всіх героїнь оперет, танцювала, співала, жартувала... У мене був досить широкий діапазон.
- Зігравши стільки ролей, отримавши багато почесних грамот, подяк, ви відчули безпосередньо любов глядача?
- О-о-о... Я потопала в квітах. Їх дарували стільки, що я не могла їх віднести додому. А жінки мені писали листи вдячності та визнання. Декотрі з них і досі зберігаються у мене.
- Отже, ви задоволені своїм акторським життям?
- Так, у мене було все. А тепер нічого не залишилось, крім фотографій, статей і грамот. Але з театром все ж не розлучаюсь. Й досі виходжу на сцену в деяких виставах... Проте іноді трішки жалкую, що поїхала з Києва...
Ми закінчили бесіду і я подумала: "Адже зараз переді мною сидить людина іншої епохи, людина іншого часу, людина тієї культури, котра непомітно стає історією, і нам її вже ніяк не наздогнати".
студентка театрознавчого факультету Харківського інституту мистецтв.
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2003 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=778
|
ЗА ВИНЯТКОВУ ГРОМАДЯНСЬКУ МУЖН╤СТЬ
РОДИЧ╤ Н╤ЧОГО НЕ ЗНАЛИ
