|
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2003 > Тема "Українці мої..."
#14 за 04.04.2003
"ВІН БУВ ЧОРНИМ ВОЛОМ..."
Леонід КАПЕЛЮШНИЙ
Є характери, які неодмінно мають знати межу дозволеного. Такій людині мало, скажімо, зайти до тигра в клітку. Вона почеше звіра за вухом, потім посмикає за хвоста, а як той стерпить, то ще й всуне голову в пащу. Бо інакше... наче й до клітки не варто було заходити. В'ячеслав Чорновіл був саме таким...
...Електронне табло над майданом Незалежності, знаменитий київський "член профспілок", відраховувало час уже без Чорновола. Я думав, що всі вони, різного калібру владні мужі, всі столоначальники й стололази, які вилупилися із совдепівської номенклатури, партійні лідери всіх кольорів веселки, його непримиренна опозиція в Русі й поза Рухом, уособленням якої він був і залишиться назавжди, усі вони були ніким і тридцять, і двадцять, і навіть десять років тому. Ніким не біологічно, не в сенсі політичної значущості чи популярності, бо внутрішньої політики тоді в країні не було і бути не могло. Їх не було як особистостей. Ну, для інтересу, візьміть список лідерів рухівського розколу, додайте до нього "дніпропетровську сім'ю" та й увесь цвіт нації, що насиджує мозолі в парламенті, усіх, хто супроводжує президента та прем'єра на парадно-показових заходах, уважно прочитайте й запитайте самі себе: чим вони займаються й ким були у шістдесяті, у сімдесяті, у вісімдесяті та, зрештою, й у дев'яності роки?
У найкращому випадку у них були кандидатські ступені та партквитки. А в нього було ім'я. З самих шістдесятих років Чорноволом захоплювалися, обурювалися, його обожнювали й не любили, паплюжили в офіційній пропаганді. Його прихильники й уболівальники, котрі поділяли бунтівні погляди молодого й запального Чорновола, робили це здебільш потай, на кухоньці, під чай з кишмишем та карамеллю, під гірке зітхання та п'яні сльози - пропаще життя, пропаща Україна.
...Ось питання просте, як формула води. Чому негайно, як тільки стало відомо про смерть Чорновола, з'явилося тверде переконання, що його вбили? Це переконання лише озвучили політики, й виникло воно спонтанно в надрах суспільної свідомості. Ця миттєва, імпульсивна оцінка ситуації в суспільстві свідчить тільки про одне: жило підсвідоме переконання, що таку людину, як Чорновіл, у нашій країні мали вбити. Бо така людина - заважала. Заважала тим, що ходила вулицями, давала свої оцінки подіям і людям, особам влади. Заважала самим фактом свого існування, бо це існування доводило, що можна жити не підло, не зрадливо, не вимазуючись у лайно...
...Його опозиціонери й винахідливі критики міряли В'ячеславову душу своїм аршином, бо й гадки не мали, що для безсмертного немає побутових мір. Ще більшою їхньою помилкою була думка, що ось вони випхають Чорновола, сядуть на його місце, увіпруться ліктями у стіл і стануть такими ж значимими, як Чорновіл. Вони помилялися з уже названої причини, та я все ж повторююся - вони були ніким і тридцять, і двадцять, і десять років тому, й навіть учора. А він був Чорноволом. Чорним волом, що у важкім ярмі тягнув за плугом борозну через кам'янисту пустелю української свободи.
Журн. "Сучасність", № 4, 2000 р.
(Друкується зі скороченнями).
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2003 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=754
|
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
ПРО ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАКА ОЛЕКСАНДРА ВИШН╤ВСЬКОГО, ЯКИЙ ПЕРЕМ╤Г М╤ШКУ ЯПОНЧИКА
ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО – РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР, ПИСЬМЕННИК ╤ ВЧЕНИЙ
