|
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2003 > Тема "З потоку життя"
#14 за 04.04.2003
ДЗЕРКАЛО ДУШІ
Тамара СОЛОВЕЙ
Очі ви, очі... Скільки складено про них пісень! Адже в них - віддзеркалюється душа. Зір є щонайпершим шляхом пізнання людиною навколишнього світу. Тому і хвороби, пов'язані з частковою або повною втратою зору, є особливо дискомфортними, вони розбалансовують стосунки людини з дійсністю, хворий почувається безпомічним, на життєві події часто реагує неадекватно.
Певне, тому на моє запитання, чи бувають в її роботі якісь особливо яскраві моменти, завідувачка відділення офтальмологічного центру Республіканської клінічної лікарні ім. Семашка Любов Михайлівна Ярошева відповіла:
- Такі враження маю чи не щоденно, спостерігаючи, як до ще кілька днів тому сліпої людини разом із зором повертаються її життєві інтереси. Вона починає спілкуватися з людьми, обличчя набуває іншого виразу, її просто не впізнати! А між цим станом пацієнта і повною безпорадністю - лише близько години - стільки триває операція. Я багато оперую і, як правило, беру на себе найскладніші випадки.
- У ваших руках найдорожче - людський зір. Кожна така операція, напевне, - справжнє випробування...
- Я не маю права на помилку. Коли розпочинається операція, миттєво забуваю усе, для мене перестають існувати власні проблеми. І роблю я свою роботу із задоволенням.
"Нашого цвіту - по всьому світу" - цей вислів перш за все вживається, коли йдеться про українців діаспори, тих, ким пишається їхня нова "мати". Та чи мало "нашого цвіту", що прикрашає націю, і в Криму?
Любов Михайлівна Ярошева народилася на Київщині в с. Плоске Таращанського району в родині колгоспників. Восьмирічку закінчила вдома в україномовній школі. Батьки мріяли бачити своїх дочок (Любов і Людмилу) освіченими, що працюватимуть за покликанням, а не в колгоспній ланці.
І мрія їхня здійснилася. Людмила Кирилюк викладає сьогодні фізику й математику в севастопольській школі № 8 українською та російською мовами, а Любов... Вона пішла слідами бабусі, яка займалася народною медициною.
Навчатися Люба поїхала до Ялти, де жив і працював лікарем-терапевтом її дядько по материнській лінії. Тут закінчила медичне училище та одержала атестат зрілості у вечірній школі. Іспити в училище складала рідною мовою і певний час з мовної причини мала складнощі. Любов Михайлівна й досі вважає, що не позбулася відповідного акценту, тому її походження визначити не важко.
Потім був медичний інститут. Три курси вечірнього відділення (вдень працювала медсестрою в Куйбишевській лікарні) дали їй право знов повторити третій курс, але вже на денному відділенні інституту. По закінченні навчання одержала диплом "лікаря-лікувальника". Мала мрію стати хірургом - так захопив Любу приклад однієї із старших колег. Але дядько дав іншу пораду: "Праця хірурга - чоловіча, вона фізично тяжка. А якщо хочеш оперувати, йди в офтальмологію, тут головне - майстерність".
На цьому і було поставлено крапку. Любов Михайлівна пройшла інтернатуру з офтальмології. Відпрацювавши після цього необхідний термін в госпіталі для інвалідів війни, вступила до клінічної ординатури. З того часу і пов'язане її життя з РКЛ ім. Семашка. Тут працювала лікарем з надання екстреної офтальмологічної допомоги (а це травми, запалення, порушення кровообігу ока), потім була старшим лікарем-травматологом, а з 1987-го, вже впродовж 15 років очолює друге офтальмологічне відділення лікарні і є головним офтальмологом Міністерства охорони здоров'я АРК.
А це означає, що, окрім лікувальної, організаційно-методологічної, санітарно-просвітницької роботи та контролю якості виконання обов'язків з боку підлеглих, Любов Ярошева опікується ще й офтальмологічною допомогою в межах всього Криму, контролює, консультує. До того ж чергує по санавіації.
Тому говорили ми з нею не про відпочинок чи захоплення (хіба ж вона має на це час?), а суто про медицину і перш за все про той прогрес в офтальмологічній галузі, який дозволив по-новому подивитися на деякі хвороби, скоротити довготривале перебування в стаціонарі після операції до 1-3 днів.
- Раніше ми змушені були робити великі розрізи, накладати багато швів. Біоматеріали для шиття виготовляли самі, у тому числі з крисячих хвостів. Сьогодні, оперуючи, скажімо, катаракту, з допомогою ультразвуку роздроблюємо помутнілий кришталик і відсмоктуємо його, задовольняючись мінімальним надрізом. Туди ж маємо змогу поставити інший, бо вже не використовуються металеві кришталики, їх замінили м'які й еластичні - пластмасові. Бувають навіть такі, що згортаються і, завдяки закладеній в них пам'яті, самі розгортаються в капсульному мішку ока. Для такого надрізу шви взагалі не потрібні. Слід зазначити, що очікувати, доки катаракта "визріє", немає ніякого сенсу.
Щодо операцій з приводу глаукоми, хочу зауважити: тут теж не треба зволікати. Чим раніше зроблено операцію, тим більше шансів, що зір перестане погіршуватися і людині не загрожуватиме повна сліпота. Глаукома - це наслідок підвищеного тиску в оці, що виникає через порушення нормального відтоку рідини, якою постійно омивається кришталик, одержуючи в такий спосіб поживні речовини. Під час операції хірург формує інше русло для відтоку цієї рідини. Багато людей скаржиться, що після хірургічного втручання їхній зір не поліпшився, а навіть навпаки. До такого треба бути готовими - це нормально. Проте є шанс припинити його подальше падіння.
Досить складними є операції з приводу відшаровування сітківки ока. Їхня результативність складає близько 30%. Оперуємо також косоокість, прогресуючу короткозорість, усуваємо наслідки травм тощо.
Близько 30 років життя пов'язано у Любові Михайлівни з офтальмологічним центром, який і сам в наступному році відзначатиме своє 30-річчя. Любов Ярошева добре пам'ятає, як він виник на базі 2-ї міської лікарні, об'єднавши два дорослих відділення - міське і обласне. У 1980 році на цій базі було відкрите й дитяче відділення.
А ще краще пам'ятає вона людей, які там працювали, своїх вчителів і наставників. Серед них професори Н. С. Азарова, Г. Ф. Тєтіна, Н. С. Мальте, К. П. Московченко та її попередниця на посаді завідувачки відділення М. І. Івкова.
На моє прохання Любов Михайлівна влаштувала для мене невеличку екскурсію по центру мікрохірургії ока. До речі, тут не лише оперують, але й проводять консервативне лікування і, звичайно ж, встановлюють точний діагноз. На першому поверсі розташовані приймальне, фізіотерапевтичне, діагностичне відділення та кабінет лікаря, де оглядає хворих висококваліфікований фахівець - Тамара Іванівна Беспалова. Тут же чекає на відвідувачів лабораторія контактної корекції. На другому поверсі розміщається операційний блок, наукова кафедра, засідає комісія МСЄК. Третій поверх - це господарство Любові Михайлівни, а над нею знаходяться перше офтальмологічне відділення, рентген-кабінет та кабінет ангіографії, який ось-ось почне працювати: його апаратура дозволить не тільки дослідити судини ока, але й зафіксувати на плівці. В цілому, центр мікрохірургії ока розрахований на стаціонарне лікування 120 хворих.
Але, як не викинути слова із пісні, не могла я не поцікавитися і вартістю медичних послуг, фінансовим забезпеченням лікарні, тим, у яку суму обходиться для хворих повернення зі "світу пітьми".
Те, що почула, не здивувало. Лікарі, у тому числі й хірурги, працюють за власну зарплату, що ж до хірургічних матеріалів, то їхня вартість робить подібні операції можливими не для кожного, бо забезпечується лікарня препаратами лише на одноденну швидку допомогу та дечим найелементарнішім. Сюди можна віднести і харчування, від якого не помреш, але і не наберешся зайвого здоров'я.
- Любове Михайлівно, але чи можете ви заспокоїти хоча б тим, що падіння медицини у економічному плані вже припинилося?
- На жаль, ні. Рік від року фінансове забезпечення все погіршується. Я мрію про той час, коли питання страхової медицини чи якоїсь іншої з форм гідного виходу із ситуації буде нарешті вирішене. Немає сил дивитися на хворих, які залишаються віч-на-віч зі своїми грошовими проблемами. Я навіть не наважуся сказати вам, у скільки обходиться складна, максимально ефективна операція.
- А які верстви населення користуються пільгами?
- Вважайте, лише інваліди війни та прирівняні до них категорії громадян. До речі, госпіталь інвалідів війни забезпечує своїх пацієнтів високоякісними кришталиками. Мають шанс одержати таку підтримку і учасники Великої Вітчизняної війни. Допомога ж Міністерства охорони здоров'я поширюється в першу чергу на найнезахищеніші категорії населення - мешканців будинків для престарілих тощо. До речі, скажу без перебільшення - оці знедолені у нас в центрі є чи не найбажанішими пацієнтами. Бо тут здавна склалася традиція - не шкодувати душевного тепла для тих, хто цього так потребує. Якщо побачите, що допомагають перейти старій людині дорогу, піднести речі, приділяють їй підвищену увагу - можете не сумніватися, це наші колишні або теперішні працівники.
Між іншим, серед них і донька Л. М. Ярошевої Наталія, що вже закінчила медуніверситет і спеціалізується на офтальмології.
Я дивлюся в очі Любові Ми-хайлівни. Вони надзвичайно світлого кольору. І чомусь знову пригадується: "Очі - це дзеркало душі".
Фото Р. ВАХІДОВА.
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2003 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=739
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
