Версiя для друку Обговорити в форумi

Хоча День матері за календарем припадає на другу неділю травня, в Євпаторії його відсвяткували на два тижні пізніше – вирішили поєднати з іншою урочистою подією – ювілеєм шанованої там людини, голови Євпаторійського міського союзу українок Віри Миколаївни Ковальчук. І обидві частини свята органічно поєдналися – адже пані Віра – теж мати, стала матір’ю й її доня Оля Сапригіна, яка успадкувала українське патріотичне виховання від Віри Михайлівни. А сама пані Віра походить із родини, де прадід був головою «Просвіти», бабуся грала в українському народному театрі, а батьки… їм судилося дещо інше – вони сиділи за колючим дротом. Бо матуся пані Віри Ганна Яківна Бондарчук була зв’язковою Української Повстанської Армії, а тато, Микола Петрович, – її вояком. Батько з Півночі так і не повернувся. Там же, на Півночі, помер від тифу і дідусь. Десять років, з 1946-го до 1956-го відбувала покарання за любов до своєї Вітчизни Ганна Яківна. Але холодні північні сніги не зробили цю любов менш палкою. І вже в 10-річному віці маленька Віра відчувала себе передовсім – українкою. Такою лишалася і коли мешкала у Львові, де очолювала організацію «Віра і світло», що працювала при греко-католицькій церкві і опікувалася дітьми з обмеженими можливостями, такою була і одразу після закінчення інституту, коли працювала в Сочі, такою є і зараз, коли львівський клімат змусив податися за здоров’ям до Євпаторії. А розпочала вона своє кримське життя з того, що взяла активну участь у створенні греко-католицької церкви, була обрана головою релігійної комісії, співала і нині співає в церковному хорі. Робота в Союзі українок стала дуже важливою часткою життя Віри Ковальчук. І це значною мірою завдяки їй Союз українок Євпаторії був визнаний впливовою організацією на міському рівні. Про це свідчить і привітання ювілярки в. о. начальником управління міжнародних відносин Євпаторійської міськради.
Дочка українських націоналістів, берегиня українського козацтва у званні хорунжого, вона змогла продемонструвати, що відрізняє поняття «націоналізм» у його радянському трактуванні від істинного значення цього слова, – люблячи свій український народ та вболіваючи за його долю, пані Віра з глибокою повагою ставиться і до інших народів та дотримання їхніх прав. Тож не випадково привітати її прийшли представники різних національних товариств: вірменського, грецького, білоруського, німецького.
– Думала, що подія пройде непомітно, – розповідає пані Віра, – але я одержала з тридцять букетів квітів! Особливо мене зворушили діти: Карина виконала мені пісню про Богородицю. А дітлахи з фольклорного ансамблю «Дзвінкі голоси» Євпаторійської музичної школи співали веснянки. Хор німецького центру «Співдружність» «Зоненштраль» теж привітав мене піснями. А ще одержала у подарунок кілька віршів, написаних спеціально до цієї події.
Не утримаюсь, аби не процитувати вірша, створеного з приводу ювілею Ольгою Бондаренко:
Хочу сказать я тост
 с двояким смыслом,
О том, как в жизни иногда бывает:
Вот женщина навстречу нам
 шагает
С водою в ведрах,
 что на коромысле…
І кінцівка:
В ней то девчонка
 смехом отзовется,
То женщина печально улыбнется.
Можливо, це і не дуже цнотливо, але хочу згадати й вірш, створений Тетяною Дрокіною та Олександром Войтенком, який починається так:
В месяц май, когда пел соловей,
Имя Вера вам дали однажды,
Чтоб оно, словно чистый ручей,
Утоляло духовную жажду…
Віра Миколаївна безмежно вдячна всім, хто привітав її з ювілеєм. Як бачимо, серед них не тільки представники національних товариств, але й росіяни. А що вже говорити про своїх! Від міського товариства «Просвіта» мав слово її голова Ігор Котар. Але на святі були і попередні голови цієї організації. Від Союзу українок виступила Броніслава Їжаківська, від РУХу – Василь Одинець…
Тож можемо переконатися: одягнена за національними традиціями, україномовна Віра Ковальчук, навіть не замислюючись над тим, робить дуже важливу справу, що не до тями нашим визначним політикам, – вона об’єднує навколо себе найрізноманітніших людей, для яких не втратили значення споконвічні людські чесноти. Бо вона – жінка, вона – мати, вона – українка.

Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2009 > Тема "Українці мої..."