Версiя для друку Обговорити в форумi

Вимріяна Україна. Одинадцять років незалежності, та все ще не стихають буревії - панує якась насторога... А нам конче потрібні згуртованість, підтримка священної ідеї, щоб повсякденно вкладати свої цеглинки у величну споруду рідної держави. А цього можна досягти лише шляхом відродження історичної Правди, воскресіння Національних Святинь, возвеличення Національних Героїв, які б стали дороговказами, смолоскипами - для спрямування і гарту прийдешніх поколінь. Для мене завжди таким смолоскипом була наша національна святиня - Берестечко.

Тому на початку 90-х років я стала на захист Козацьких могил, коли вандали в заповіднику "Поле Берестецької битви" заходились споруджувати для себе приватні котеджі. І хоча я тоді постраждала, але вандалізм було припинено. Для підняття духовності, національної свідомості підготувала і видала фотоальбом "Берестечко. Свята дорога", створила ряд пісень, телефільм "Уклін Україні". Відтоді й прикладаю зусилля для створення фонду "На пам'ятник Івану Богуну", адже за збіглих від часу Берестецької битви 350 років на його честь не встановлено жодного пам'ятника, жодної іншої відзнаки.
Іван Богун (р. н. невідомий - 1664) - вінницький полковник, наказний гетьман під Берестечком, один з найвидатніших героїв Визвольної війни українського народу, відзначився під час оборони Вінниці і при виведенні з облоги військ під Берестечком. Польський автор І. Роллє писав, що з 80-ти діячів Хмельниччини Іван Богун мав найпрекрасніші риси: особливий розум, військові здібності, незалежність характеру. Він не заплямував себе жорстокістю, відзначився високою моральністю і вірністю високим ідеалам. Богун був улюбленцем козаків, усього українського народу. Через рік після Берестецької битви зумів організувати ще більшу армію.
Іван Богун не брав участі в Переяславській раді і пізніше з усім Вінницьким полком не склав присягу на вірність російському цареві. У 1655 році він відзначився при обороні Умані. Продовжував боротьбу за волю України разом з Іваном Сірком. У 1662 році його заарештували і кинули в польську в'язницю, а в 1663 році Богуна було звільнено польським ставлеником гетьманом Павлом Тетерею з певною стратегічною метою: під час нового наступу польського короля Тетеря призначив Богуна наказним гетьманом. Але в Богуна була ще одна мета - вільна Україна, і тому в нього виникає новий задум про подальшу боротьбу за волю. Та в найвідповідальніший момент посланець з таємним листом зрадив його. Богуна було заарештовано і 17 лютого 1664 року страчено біля Новгорода-Сіверського.
Протягом семи років я агітувала, прохала наших патріотів прилучитись до створення фонду "На пам'ятник Івану Богуну". Зверталась до тих представників інтелігенції міста Берестечка, які живуть у Львові. Відповіли, що це справа мера міста Берестечка. З готовим статутом пішла до пані Лариси Сікорської, але даремно. Пройшли роки. І вже напередодні ювілею 350-річчя Берестецької битви, навесні 2001 року, я благаю терміново допомогти сформувати цей фонд, щоб у ювілейних закличних листівках із зображенням Івана Богуна відразу подати реквізити для перерахувань на спорудження пам'ятника герою. І знову даремно. Дуже боляче, що трапляється така байдужість. І тільки тепер, у березні 2002 року, з великими труднощами завершено реєстрацію фонду "Богун".
Фонд "Богун" має на меті спорудження пам'ятника Іванові Богуну, який планується виготовити у вигляді вершника на коні, вилитого з бронзи; встановлення його на полі звитяги; перейменування міста Радивилів на місто Богунськ (Богун) і району  - на Богунський; видання конвертів із зображенням козацької церкви-меморіалу у Пляшевій; видання марок з портретами Івана Богуна; виготовлення "Почесних грамот" і "Подяк" для нагороджень; розтиражування відеокасет телефільму "Уклін Україні" (Берестечко), а також, при можливості, перевидання книжки "Богун" і фотоальбому "Берестечко. Свята дорога".
Але головне - пам'ятник Івану Богуну! І раптом диво - ряд осіб, які очолюють інші фонди, які раніше не хотіли допомогти у формуванні нашого, раптом зацікавились не тільки закличними листівками з реквізитами для перерахувань, але навіть робили собі ксерокопії статуту фонду "Богун", щоб "допомогти" у збиранні коштів на пам'ятник Іванові Богуну.     А насправді в банк на новостворені реквізити нічого не надходить.
Незважаючи на усі труднощі, переживання і тяжкий стан здоров'я, я продовжую працювати, роблю спроби створити поки що хоч духовний пам'ятник Іванові Богуну. Посилаю в Київ належні матеріали і прошу про видання конвертів і марок з портретами героя України. Слава Богу, в третьому кварталі цього року буде видано конверти із зображенням Козацької церкви - церкви-меморіалу у Пляшевій, а в подальшому - марки з портретом Івана Богуна. Крім цього, разом з вчителями Радехівського, Сокальського районів продовжуємо дуже складну справу щодо перейменування міста Радивілів на місто Богунськ (або Богун) і відповідно Богунського району.
Для підняття духовності, заохочень для благодійництва розсилаю свої твори (книжку "Берестечко. Свята дорога", закличні листівки з портретами Івана Богуна) по всіх теренах України. Сподіваюсь на Господа Бога, на благородних людей всього світу, на справжніх патріотів України. І прошу врахувати політично-національну значимість святої справи пошанування визнаного всім світом видатного лицаря козаччини. І навіть в цей матеріально скрутний час подавати свої внески - як клич, як зблиск козацького знамена заради утвердження справедливості в нашій історії. За це всім буде подяка, висвітлена в пресі, у "Почесних грамотах".
І крізь історії століття посивілі
Вам буде дяка, я чую, мов віщун:
Що там... колись... перед
Престолом білим -
Потисне руку Вам
Іван Богун!..
Євгенія ЛЕЩУК,
голова доброчинного громадського фонду "Богун", член Національної Спілки письменників України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2002 > Тема ""Білі плями" історії"