Версiя для друку Обговорити в форумi

“Повна хата передплати” – є така рубрика в нашому часописі, з якої читач дізнається, як легко й без перешкод, в будь-якому поштовому відділенні регіону чи України в цілому, можна передплатити тижневик “Кримська світлиця”, газету чесну, толерантну, незаангажовану, державницького спрямування. Редакційний колектив впевнений, що передплата “КС” є справді легкою й безпроблемною, адже присутність реквізитів часопису в каталогах України та Криму забезпечується системними проплатами, як цього вимагає система їх створення, усталена десятиріччями. Але, як виявилося, передплатити “Кримську світлицю” у Севастополі – не так вже й просто..., бо регіон у нас – особливий, з особливою ментальністю, а головне - доволі “особливим” ставленням до всього українського, в тому числі й до україномовної преси.
До редакції звернувся передплатник “КС” з чималим стажем, севастополець, фотохудожник Микола Іванович Пляшечник. Вісімнадцятого грудня, отримавши пенсію, він вирішив передплатити улюблений часопис у 38-му поштовому відділенні, найближчому до його домівки. Та, на жаль, не зміг дізнатися передплатний індекс газети: каталогу кримських періодичних видань не було, в загальноукраїнському ж каталозі індекс часопису хоч і зазначений, але не підходить для кримських передплатників. У комп’ютері поштового відділення передплатного індексу періодичного видання також не виявилося. Отже, попри бажання передплатника, його, обуреного й роздратованого, відправили з поштового відділення ні з чим. Це ж добре, що Микола Іванович від природи – боєць та й стаж проживання в “особливому регіоні” в нього – майже півстоліття. За цей час полтавець хоч і став кримчанином, та виборювати право бути українцем йому доводиться й досі. З пошти він пішов, але пообіцяв повернутися. “Борітеся й поборете...” – цей вислів шанованого класика, дарований нам, українцям, мабуть, на всі часи.
І ось вже на пошту чимчикує власкор, добре, що 38-ме відділення зв’язку і його, власкора – рідне. Варто зазначити, що зустріли мене вже трохи привітніше, ніж мого земляка. Правда, почувши, яку газету я хочу передплатити, жіночка скривилася так, ніби скуштувала щось вкрай гірке. “Ой, це ж знову, “Кримська світлиця”... там у каталозі неправильний індекс”. Як це так, неправильний? То швиденько виправте, починаю “заводитися з півоберта”. “Та ви не хвилюйтеся, заповнюйте передплатний формуляр, а я потім вам скажу індекс”. За хвилину з віконця через всю залу мені прокричали п’ять цифр, потім у тому ж віконці, взявши гроші, видали квитанцію.
Чи зручно таким чином працювати з клієнтами, замість того, аби на столі лежав належний каталог і передплатник сам спокійнісінько, без усякої напруги, власноруч переписав би індекс періодичного видання, - питаю пізніше завідувачку 38-го поштового відділення С. Єгорову. “Не зовсім зручно, - каже, - але змушені, бо каталоги постійно крадуть”. Оце, показує, залишився один-єдиний, боїмося втратити, тому не прив’язуємо, як зазвичай, мотузкою, а тримаємо при собі.
На головпоштамті начальник передплатного відділу Людмила Андріївна Буденкова висловила сумнів щодо скрути з примірниками каталогів. Висилали нібито в достатній кількості й загальноукраїнські, й регіональні, й міські. Крім того, в комп’ютері є всі ці відомості. Записала координати скривдженого передплатника та пообіцяла розібратися. Й таки дотримала слова, телефонувала п. Пляшечнику, з’ясовувала ситуацію, вибачилася й запросила наступного дня до тієї ж пошти, де на нього чекатиме, нарешті, нормальний каталог з передплатним індексом часопису. Навіть перетелефонувала мені й повідомила, що ситуацію залагоджено.
Отже, не менш як чверть доби всі ми мали роботу. Мене переконували, що це явище – не системне, просто в 38-му поштовому відділенні, як виявляється, цуплять каталоги постійно, на всіх, решті, клептоманія (хвороблива пристрасть до крадіжок) вразила дещо меншу кількість городян. А взагалі-то люди не винні, мовляв, депресія, криза, що тут вдієш.
Через кілька днів “Кримській світлиці” виповнюється 16 років. З огляду на те, який тиск витримав часопис за цей час, думається, криза в нас тягнеться всі 17 років поспіль. Кінця їй поки що не видно, зате визначення вже вимальовується. Це – криза державності.
Коли вже верстався номер, до редакції зателефонував ще один обурений передплатник, і який збіг... знову із Севастополя... Якби здогадався відрекомендуватися, довелося б спільними зусиллями лікувати від наслідків кризи ще одне поштове відділення міста. А взагалі-то кризою державності Севастополь хворіє давно й, думається, хронічно...
Лідія Степко.
 м. Севастополь.

ТИМ ЧАСОМ...

ДЕ Ж ТІ ПАТРІОТИ?

Влітку у Феодосії я запитував в усіх кіосках по дорозі «Кримську світлицю». Вдалось купити її тільки один раз. Відповідь була: «не одержуєм», або «нема». Згадую пошуки газети «РУХ» у Запоріжжі. Уже за третім разом кіоскерка сказала мені: «Ми цю газету на вітрину не виставляєм і списуєм в макулатуру». Тобто політичний підхід кіоскера приводить до здання газети в макулатуру. Місячний тираж «Кримської світлиці» невеликий, хоч в Криму відпочивають тисячі українців. Вони, як і я, хотіли б купити вашу газету. Очевидно, українські патріоти-кіоскери повинні б були замовити для кіосків «Кримську світлицю» і продавати її. Тільки де ж ті патріоти?
Ваша газета досить цікава. «Голодомор у Таврії, або Цвинтарі без хрестів» - це документи про злочинну діяльність «старших братів» в Україні. Ці матеріали треба друкувати постійно. Справа в тому, що «старшобратні» автори намагаються виправдати злочинну діяльність своїх предків за масове винищення голодом українців і друкують відповідні статті. Газета «Комуніст» перед попередніми виборами виходила тиражем 2,3 млн. екземплярів. Її за оплатою місцевих комуністичних парторганізацій кидали безкоштовно в поштові скриньки, кидають і сьогодні. Стали кидати «Рабочую газету», «Киевский вестник», тепер ще кидають «Товариш» і «Соціаліст», а також обласні комуністичні та соціалістичні газети антиукраїнського змісту. А патріотичні газети списують у макулатуру!
Л. І. ЛУК’ЯНЕНКО.
с. Хотів, Київська область.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2008 > Тема "З потоку життя"