ОЛЕСЬ ДОН╤Й: «ОСТАННЯ БАРИКАДА» ГОТУ╢ АКЦ╤╥ ПО ВС╤Й УКРА╥Н╤…»
Про акц╕ю «Барикада на Тузл╕» я д╕знався з «Кримсько╖ св╕тлиц╕». А ось св╕дком «Останньо╖ барикади» у Ки╓в╕ став випадково. Оск╕льки з Олесем Дон╕╓м мр╕яв посп╕лкуватися давно, то вважаю це добрим знаком. Спочатку за л╕дером молод╕жно╖ «революц╕╖ на гран╕т╕» (за нею я уважно стежив у 1990 роц╕) спостер╕гав здаля. В╕н то виходив на ╕мпров╕зовану сцену, що постала на Михайл╕вськ╕й площ╕ у центр╕ Ки╓ва, то зникав у людськ╕й мас╕ Подумав про те, що Олесь, д╕йсно, волод╕╓ якоюсь особливою енергетикою. Аура «повстансько-патр╕отична» ╕ в той же час м’яка, лаг╕дна, укра╖нська… Не Жириновський, одним словом. Мабуть, такими були повстанськ╕ командири Холодноярсько╖ республ╕ки… Старшини галицько╖ УГА ╕ переважно галицько-волинсько╖ УПА, певно ж, були жорсток╕шими. Але ця м’як╕сть людям подоба╓ться – до Олеся пост╕йно п╕дходять все нов╕ й нов╕ люди, про щось розпитують, д╕ляться набол╕лим. Патр╕отичн╕ ж╕ночки у вишиванках переш╕птуються м╕ж собою: «От би Укра╖н╕ такого президента! Може, дочека╓мось колись?». Ох, вже ц╕ романтичн╕ укра╖нськ╕ натури! Хл╕бом не годуй – дай лише л╕дера, ватажка, мес╕ю… Не надто рац╕ональна установка в епоху комп’ютерних технолог╕й, але себе так швидко не переробиш, ╕ щось у цьому, д╕йсно, ╓. Принаймн╕ те, що головою мистецького об’╓днання «Остання барикада» ╓ такий харизматичний л╕дер, думаю, сприя╓ усп╕ху. Коли люди неохоче почали розходитись, несучи до ки╖вських дом╕вок святковий настр╕й майдану, я поставив Олесю дек╕лька запитань. Зокрема, спитав ╕ про нин╕шню акц╕ю. - Це був фестиваль повстансько╖ ╕ патр╕отично╖ п╕сн╕ «Покрова». Завершилося свято… Це - маленька дещиця того, що можна зробити для вшанування пам’ят╕ вс╕х геро╖в, як╕ в╕ддавали сво╓ життя за Укра╖ну. Не будемо забувати, що це - найб╕льше свято укра╖нсько╖ збро╖! Саме тому ми попросили, щоб хор «Гом╕н» засп╕вав «Червону калину». На мо╖й пам’ят╕ у 80-х роках цей хор сп╕вав п╕сн╕, як╕ тод╕ ще не наважувався сп╕вати н╕хто. А вони сп╕вали нав╕ть «Ще не вмерла Укра╖на» - саме п╕д цю п╕сню нас збирали м╕л╕цейськ╕ «боб╕ки»… - Бачу, в Ки╓в╕ свято вдалося. Козацьк╕ п╕сн╕ якнайкраще пробуджують козацьк╕ гени… Зрештою, воно й не дивно – тут Ки╖в, м╕сто заселене переважно укра╖нцями, хай нав╕ть ╕ зрос╕йщеними. А на П╕вдн╕ ╕ Сход╕, зокрема в Криму, такий усп╕х навряд чи можливий? - «Остання барикада» готу╓ акц╕╖ по вс╕й Укра╖н╕. Це все наша земля, шкода т╕льки, що Криму центральна влада прид╕ля╓ надто мало уваги. ╤ в гуман╕тарн╕й сфер╕, ╕ в соц╕альн╕й. Ту надм╕рну напругу, яку частенько провокують ╕ззовн╕ (╕ часто-густо вона вилива╓ться на стор╕нках кримських газет), ╖╖ можна н╕велювати, проводячи сп╕льн╕ культурно-мистецьк╕ акц╕╖. Саме тому ми провели укра╖нсько-рос╕йсько-б╕лорусько-кримськотатарський фестиваль, а тепер п╕сля його завершення плану╓мо випустити невеликий зб╕рничок «Барикада на Тузл╕». Там будуть представлен╕ вс╕ поети, як╕ взяли участь в акц╕╖, будуть ╕ в╕рш╕ чотирма мовами. - Отже, ц╕ зб╕рнички можуть розходитись ╕ в Криму, ╕ по вс╕й Укра╖н╕? Може, й по Б╕лорус╕ також? - Ну, не знаю наск╕льки добре вони будуть розходитись, ╕ ск╕льки з них опиниться у Москв╕ чи в М╕нську. Важливо, що це конкретний прояв м╕жнац╕онально╖ толерантност╕. Ми хочемо, щоб вона запанувала в Криму, ╕ тому робимо так╕ кроки. Це - зразок «зустр╕чного руху», ╕ це дуже важливо, адже ми зна╓мо, що ╕нколи частина населення не сприйма╓ ту чи ╕ншу культуру. Зокрема, у Криму не вс╕ сприймають укра╖нське. - Ви знову плану╓те акц╕╖ в Криму? - Б╕льш╕сть наших фестивал╕в задуман╕ як щор╕чн╕. Але це не завжди залежить в╕д нас. У нас ╓ багато хороших ╕дей, але не завжди вда╓ться знайти спонсорську п╕дтримку. Не вс╕ готов╕ економ╕чно п╕дтримати наш╕ проекти, хоча й схвалюють на словах нашу д╕яльн╕сть. - А як вас сприймають у патр╕отичному рос╕йському середовищ╕? Толерантно чи вороже? - По-всякому. У нас же ╓ представники рос╕йськомовно╖ громади Криму… В орган╕зац╕╖ проекту дуже допомагав ╤гор С╕д. Це рос╕йськомовний поет з Керч╕. Тобто в╕н укра╖нець, але пише рос╕йською мовою… Зрозум╕ло, що ╓ р╕зне ставлення. Але ми намага╓мося сп╕впрацювати з тими, хто розум╕╓, що Укра╖на всерйоз ╕ назавжди. Нам так потр╕бне мирне сп╕в╕снування вс╕х етн╕чних груп, ╕ цьому потр╕бно вчитися! - Укра╖на назавжди… У вас в цьому жодного сумн╕ву нема╓? П╕сля под╕й у Груз╕╖, коли в╕д не╖ остаточно в╕дд╕лилися Абхаз╕я ╕ Осет╕я… П╕сля гучних заяв закарпатських русин╕в… П╕сля м╕тинг╕в кримських сепаратист╕в… - Укра╖на назавжди! Те, що ворог╕в у незалежно╖ Укра╖ни ╓ достатньо – це вже ╕нша справа. ╤ для того, що вижити у цьому важкому св╕т╕, Укра╖на повинна ставати сильн╕шою, м╕цн╕шою. Ми намага╓мося цьому сприяти, допомага╓мо конкретними справами. Скажу в╕дверто: я дуже хот╕в би, щоб наш╕ мистецьк╕ проекти орган╕зувала не купка романтик╕в, а щоб б╕льш╕сть населення п╕дставила сво╓ плече… Серг╕й ЛАЩЕНКО. Ки╖в – Льв╕в.