Версiя для друку Обговорити в форумi

Проблеми фермерства з кожним роком стають дедалі гостріші. Кажуть, так завжди буває в періоди становлення чи росту. Але, на думку самих фермерів, їх з плином часу повинно б бути менше. Схоже, саме в фермерах дехто бачить своїх потенційних конкурентів і намагається законними і незаконними методами послабити, а то й зіштовхнути зі шляху. Що ж хвилює фермерів? Чим вони  живуть?

Кримський ґрунт для кооперативу. Він родючий, але умови для зростання нікудишні.
- Нарешті у Криму створено перший сільськогосподарський обслуговуючий неприбутковий кооператив республіканського значення. До нього увійшли фермери із семи районів, - повідомив радісну новину віце-президент Асоціації фермерів і землевласників Криму Юрій Комов, який і став його виконавчим  директором.
- І які ж завдання постали перед кооперативом? - поцікавилися ми.
- Головне - підвищити ефективність діяльності фермерських господарств за рахунок об'єднання зусиль у найрізноманітніших напрямках - в агротехніці, матеріально-технічному та сервісному обслуговуванні, у збереженні, переробці і збуті продукції, у впровадженні нових технологій, у маркетингу й інших послугах. Ми маємо намір  кооперувати кошти для оптових закупівель пально-мастильних матеріалів (ПММ), засобів захисту рослин, добрив, насіння, сільгосптехніки. І таким чином, як кажуть економісти, значно зменшити витрати на одиницю виробленої продукції.
- Але це вже не новина. Є щось оригінальне?
- Звичайно. В основу діяльності кооперативу поставлено налагодження  зовнішньоекономічних зв'язків: хочемо працювати зі споживачами нашої продукції без посередників. Ми стали членами Торгово-промислової палати Криму й України. Уже почали надходити пропозиції щодо спільної діяльності.
- І чим уже  можете похвалитися?
- Насамперед, кооператив володіє солідним інтелектуальним потенціалом. Практично всі його члени з фаховою освітою - агрономи, зоотехніки, механізатори, тобто професіонали. Їм легше вирішувати усілякі  проблеми. У користуванні фермерів, які вступили в кооператив, понад 10 тисяч гектарів ріллі. У багатьох по 200 - 400 гектарів, а в деякого понад 1 000 гектарів. Техніки, щоправда, ще недостатньо - понад 15 тракторів, 3 комбайни, інвентар,  устаткування для протравлення насіння і внесення гербіцидів у ґрунт. У кооперативі кілька великих зерносховищ ємкістю понад 100 тисяч тонн. До речі, поки що кооператив займається зерновою групою. Взялися за формування для реалізації на зовнішньому ринку великої партії продовольчої пшениці. На базі фермерського господарства "Флореаль" у Сімферопольському районі працює  крупорушка по виробництву десяти видів круп. У іншого фермера є необхідна техніка щодо захисту рослин від хвороб і шкідників. Практично кожен фермер, який став членом кооперативу, запропонував свої послуги. Тільки разом ми можемо протистояти натиску різних  посередників і розвивати свої господарства. Це розуміють й інші фермери, починають цікавитися можливостями кооперативу.
- Виходить, усі митарства позаду?
- Якби ж то! Несподіванки нас підстерігають на кожному  кроці. І все упирається в неурегульовані законодавчі норми. Скажімо, кілька місяців ми не можемо домогтися від податкової адміністрації визнання нашого кооперативу як неприбуткової  обслуговуючої організації. Хоча, здавалося б, є і Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" (прийнятий 17 липня 1997 року), і доручення Президента України від 7 листопада 2001 року про необхідність розробки комплексної програми розвитку обслуговуючих кооперативів на селі. На що тільки ми не посилаємося, а пуття  мало... Втім, не втрачаємо надії, що керівництво ДНА в Криму піде нам назустріч.
З Програми становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 31 серпня 2000 року № 168, розділ 2, пункт 2.1: "До неприбуткових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів доцільно віднести тільки ті, котрі: 1) у статуті своєї організації ставлять за мету надання послуг своїм членам, а не одержання прибутку; 2) серед своїх членів мають тільки сільськогосподарських товаровиробників; 3)обслуговують переважно своїх членів; 4) розподіляють кошти... між своїми членами відповідно до їхньої участі у господарській діяльності кооперативу".
- Саме це і закладено в статуті нашого кооперативу - не одержання прибутку, а сприяння підвищенню ефективної роботи фермерських господарств, - продовжив Юрій Федорович. - Але в переліку для податкової адміністрації в числі  неприбуткових названі лише громадські організації, політичні партії, структури, створені бюджетними організаціями. Для нас же залишено  маленьке "віконечко" - "і інші організації", що створені на основі законодавства України про оподатковування. У такий  спосіб  ми виявилися в ситуації, коли закон можна читати по-різному - як у притчі "страчувати не можна помилувати". Тобто наша доля залежить від розуміння і знань чиновника. А це неприйнятно для ринкової економіки. І вийшло, що держава тільки продекларувала наші права. Трохи прояснила ситуацію відповідь голови Державної податкової адміністрації України Миколи Азарова на звертання керівника проекту ТАСІС Мішеля Леванта у зв'язку з виконанням доручення Кабінету Міністрів від  6 травня 1999 року. Він прямо наголосив, що вирішення питання про оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів варто розглядати "індивідуально у кожному окремому випадку, відповідно до Статуту кооперативу".
- Виходить парадоксальна картина, - продовжив Юрій Комов. - Закон нібито спрямований на нашу підтримку, на  практиці ж доводиться долати безліч непотрібних бар'єрів. Зрозуміло, краще б внести деякі зміни в існуючі закони - фермери мали б більше гарантій. Та знаючи, як працює парламент, цієї світлої години можна очікувати кілька років. А обслуговуючі неприбуткові кооперативи потрібні вже сьогодні, щоб ми могли  конкурувати з посередниками і всілякими  трейдерами. У виграші будуть не тільки виробники, а й  споживачі, яких ми маємо намір забезпечити якісною і недорогою продукцією зі своїх оптових баз. Сподіваємося, що нарешті знайдемо порозуміння в республіканській податковій адміністрації. І тоді кооператив зможе відійти від подвійного оподатковування, надати більше послуг фермерам. І не тільки їм. А й іншим кримським товаровиробникам, які побажають до нього увійти. Ми сподіваємося на підтримку Верховної Ради і Ради міністрів автономії.
Що ж, хочеться сподіватися, що створення першого сільськогосподарського неприбуткового обслуговуючого кооперативу, що об'єднав кримських фермерів, стане  важливим кроком подальшого розвитку кооперативного руху на селі. Ґрунт для цього в Криму є. Необхідно лише створити сприятливі умови - і будуть гарні сходи.

ЯК ПОСІЄШ, ТАК І ВРОДИТЬ
Кримські хлібороби вже зараз із двох сіялок збирають одну.
Та, схоже, невдовзі монтуватимуть з трьох.

"ФАНТАСТИКА" - ЦЕ НАША ПОСІВНА ТЕХНІКА
Кілька разів на рік, у найвідповідальніші періоди - сівби та жнив, селяни зіштовхуються з однією й тією ж проблемою - нестачею техніки. А скільки балачок про це на різних чиновницьких рівнях! А прожектів! Однак ситуація не змінюється на краще. Навпаки, із року в рік погіршується. От і зараз, під час підготовки до осінньої сівби озимих зернових, сільгоспвиробники відчувають на собі катастро-фічний дефіцит посівної техніки. Як повідомив      на зборах Асоціації з підтримки виробництва кормозбиральної та зернозбиральної техніки в АРК її директор Борис Копров, на півострові у наявності лише 2 300 сівалок. Левова частка їх сіяла упродовж 20 - 25 років. Не важко здогадатися, у якому вона стані. А щоб вчасно, у кращі агротехнічні строки, провести сівбу, необхідно 7,5 тисячі сівалок. Тобто є втричі менше, ніж потрібно! Як же засіяти зерновий клин? Пам'ятаєте, колись казали: тільки самовідданою працею вдень і вночі, лише героїчними зусиллями... Та кому він потрібний отой надрив, якщо можна спокійно сіяти чи збирати?
За словами багатьох керівників, сільгосппідприємства раді б купити нові сівалки. Але кожна з них коштує 15 - 18 тисяч гривень. Не по кишені. Ремонтувати? За словами генерального директора ТОВ "Співдружність" Білогірського району Ганни Діброви, на базі якого проходили збори Асоціації, на ремонт однієї сівалки необхідно приблизно 3 тисячі гривень. А їх у господарстві 24. "Задоволення" не з дешевих, але куди бідному хліборобу подітися. Як подейкують старі люди: вмирати зібрався, а лан засівай. Було б чим. Усі розуміють, що від справності сівалок залежить і майбутній врожай, і благополуччя селян. От ремонтники і "ліплять" із двох одну сівалку, а іноді й з третьої деякі деталі переставляють. Часом постачальники підсовують неякісні запасні частини, а строки сівби підпирають. Тоді вже в господарствах ні з чим не рахуються. Як підтвердив директор СТОВ "Злагода" Іван Волков з Совєтського району, доводиться переплачувати посередникам за запчастини в три - чотири рази більше, аніж вони коштують. Хто тільки не намагається нагріти руки на хліборобській праці.
А головний інженер ТОВ "Співдружність" Микола Проботюк додав, що значних витрат також вимагає ремонт 69 тракторів, 43 автомобілів, 15 комбайнів, 16 культиваторів, 36 плугів, різного сільгоспінвентаря. В цілому на утримання техніки на ходу господарству треба майже 500 тисяч гривень на рік. Таких грошей, звісно, немає. Зерна для продажу обмаль - зажерлива посуха "з'їла". Навіть зарплату працівникам, а це понад 300 чоловік, доводиться видавати натуроплатою замість "живих" грошей.

ХОЧ СТІЙ, ХОЧ ПОТІЙ, НА МАШИНУ НЕ ЗАРОБИШ
З ким не розмовляв, усі чи не в один голос повторюють: сільському господарству, як повітря, необхідне технічне переозброєння. Без нього рухатися далі просто неможливо. Якщо ситуація не зміниться, Крим і Україна в цілому з їхніми родючими землями не зможуть конкурувати з іншими країнами, а селяни не матимуть матеріального статку. Усе упирається в гроші. Господарства самостійно не в змозі їх заробити. Скажімо, у тій же "Співдружності" 3 100 гектарів землі. Під озимі щорічно відводиться майже 2 200 гектарів. Та ще господарство має 120 гектарів садів, 90 - виноградників. Правда, вони третій рік через погані погодні умови не дають урожаю. Трохи виручає консервний завод. Є надія на 100 гектарів соняшника. Маючи такі багатства, господарство, однак, не може собі дозволити придбати сучасну техніку. Хоч люди й хочуть вирощувати багаті врожаї, мати пристойні заробітки, жити в достатку. Земля ж - хоч на скибку маж! Їй би сучасну культуру землеробства - продукцію нікуди було б дівати. Але без техніки... Як жити і працювати? І в такому стані більшість сільгосппідприємств автономії. Особливо в скрутному становищі новостворені - через безгрошів'я про добротну техніку вони можуть тільки мріяти.
Господарства сподіваються на підтримку держави. Та вже одинадцятий рік незалежності, а турботи про хліборобів вона поки що не виявляє. Про технічне переоснащення сільського господарства тільки гарні слова. Що робити? На думку Бориса Копрова, необхідно проявляти більше місцевої ініціативи. На його погляд, допомогти селу виборсатися з такого становища у змозі промислові підприємства Криму. І, насамперед, оті одинадцять крупних підприємств, що входять в Асоціацію. А це і фірма "СЕЛМА", і "Сімферопольсільмаш", і "Пневматика", Сімферопольський ремонтно-механічний завод, "Прогрес", "Сизакор", "Полівтор", "Продмаш" імені Куйбишева, Джанкойський машинобудівний завод та інші. Маючи чималі потужності, вони могли б виготовляти необхідні запасні частини, а також безліч механізмів. Тим більше, що на півострові багато башковитих раціоналізаторів та винахідників. Як сказав академік Інженерної академії України, завідуючий кафедрою Кримського державного аграрного університету професор Євген Павленко, вчені готові надати всіляку допомогу сільськогосподарським і промисловим підприємствам у розробці необхідних вузлів та агрегатів. Що ж стосується кримських підприємств з їх потенціалом, то допомогти селянам у виробництві запасних частин їм сам Бог велів.

ЧИ СТАНУТЬ ЗАВОДИ ПАРТНЕРАМИ ДЛЯ СЕЛЯН?
У механічних майстернях ТОВ "Співдружність" на спеціальному стенді керівникам і спеціалістам промислових підприємств був продемонстрований не один десяток запасних частин до сільськогосподарської техніки, у першу чергу посівної. Розповідаючи про їхні достоїнства і недоліки, Борис Копров намагався переконати, що промисловим підприємствам виготовити їх - не проблема. Сошники, різноманітні муфти, зірочки, лапи, чобітки і стойки для культиваторів, лемеха, пальці скиртоукладачів, відвали плугів, транспортери для комбайнів, граблі для сіна та соломи і багато чого іншого - усе це могли б випускати кримські промислові підприємства. Замовлення на них з багатьох позицій складали б по 40 - 50 тисяч штук, а то й більше. До того ж, вони зможуть повніше використати виробничі потужності, більше людей завантажити роботою, заодно відібравши ініціативу у посередників з інших регіонів України - з Дніпропетровської, Одеської, Луганської областей, і таким чином знизивши ціни на запасні частини. Немаловажно й те, що кошти, а це десь 120 мільйонів гривень, що йдуть на придбання запасних частин, щорічно б залишалися в Криму, працювали на його економіку, на вирішення соціальних проблем. Чим не резерв?
Судячи з реакції промисловців, цифри їх зацікавили. Директор Сімферопольського ремонтно-механічного заводу Семен Бесараб погодився, що у вирішенні проблем села повинні брати участь промислові підприємства республіки. Вигода від цього обопільна - буде більше сільгосппродукції за доступними цінами. І навіть пообіцяв виділити приміщення, де б господарства могли залишати заявки і зразки деталей для виготовлення. Аналогічні думки й у заступника головного технолога ВАТ "Пневматика" Анатолія Єфимова, технічного директора фірми "СЕЛМА" Георгія Павленка, головного інженера ВАТ "Сімферопольсільмаш" Анатолія Туманова та інших.
Ініціатива Асоціації з підтримки виробництва кормозбиральної та зернозбиральної техніки дійсно заслуговує пильної уваги. Адже, відверто кажучи, на заводах толком не знають, чим можуть підсобити сільгоспвиробникам. Але тут варто застерегти: ніхто не закликає заводчан надавати селянам благодійну чи шефську допомогу. Адже відносини повсюди ринкові й іншими бути не можуть. Але сьогодні село у важкому стані, у тупику. І кому, як не промисловим підприємствам півострова, простягнути руку помочі - виготовити необхідні запчастини і без посередників продати сільським господарствам. Це повернеться сторицею і для самого міста, і для економіки Криму в цілому.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2002 > Тема "Крим - наш дім"