«Все можуть корол╕»... Мабуть, ус╕ пам’ятають цю жарт╕вливу п╕сеньку. Та були, ╕ тепер ╓ корол╕ чи хоча б принци, як╕ зважуються одружитися, слухаючись голосу кохання, не з титулованими особами ╕з щедрим приданим. Н╕, ╖хн╕ми обраницями стають звичайн╕ за походженням ж╕нки, яким, проте, вдалося ранити корол╕вське серце... Така доля випала на початку стол╕ття укра╖ночц╕ Катерин╕ Десницьк╕й, яку щиро полюбив юний принц С╕аму. Мабуть, у той веч╕р вс╕ були в не╖ закохан╕: ╕ жовт╕ л╕хтар╕, що осв╕тлювали каток, ╕ сн╕жинки, що кружляли у ритм╕ вальсу з ностальг╕чною назвою «Л╕то, що не вернеться», ╕ старий капельмейстер, котрий забув про св╕й оркестр, ╕ г╕мназисти, як╕ заздр╕сно дивилися на танок щасливця з д╕вчиною. ╤ сам щасливець, ╕ нав╕ть його менший брат Костик, який нев╕дривно стежив за плавними «па». Не м╕г же хлопчик тод╕ знати, що багато рок╕в потому в╕н стане в╕домим письменником Костянтином Паустовським, ╕ йому захочеться написати про дивовижну долю юно╖ синьооко╖ д╕вчини, яка танцювала на м╕ському катку. Ул╕тку 1897 року король С╕аму, нин╕шнього Та╖ланду, подорожуючи ╢вропою, прибув до Санкт-Петербурга. Тут його радо прийняв Микола II. Ауд╕╓нц╕я була позбавлена оф╕ц╕йно╖ холодност╕. Рос╕йський цар ╕з задоволенням згадував, як, будучи ще спадко╓мцем престолу, гостював у С╕ам╕. Бангкок тод╕ не з╕псував настрою майбутньому монарху, хоч подорож по кра╖нах Сходу вийшла аж н╕як не безхмарною. ╤ тепер у дружн╕й розмов╕, бажаючи п╕дкреслити свою прихильн╕сть, Микола II запропонував високому гостю направити одного ╕з його син╕в до Петербурга. Виб╕р короля припав на другого сина в╕д кохано╖ дружини королеви Саовабхи. Навесн╕ юний принц Чакрабон прибув на береги Неви. В╕н був зарахований до ╕мператорського Пажеського корпусу, де вчилися виключно сини рос╕йсько╖ дворянсько╖ ел╕ти. Юнаки одержували не т╕льки сол╕дну в╕йськову п╕дготовку, а й виходили з корпусу високоосв╕ченими ╕ гарно вихованими людьми. С╕амський принц по╓днував зд╕бност╕ з наполеглив╕стю. Блискуче зак╕нчивши Пажеський корпус, з якого вийшов гвард╕йським гусаром, Чакрабон продовжив навчатися в Академ╕╖ Генерального штабу ╕ одержав звання полковника рос╕йсько╖ арм╕╖. Життя с╕амського принца-гусара н╕чим не в╕др╕знялося в╕д життя петербурзько╖ «золото╖ молод╕». Бали, танц╕, маскаради, верн╕саж╕, театральн╕ прем’╓ри. В╕н з азартом брав участь у весел╕й круговерт╕ багатих мешканц╕в столиц╕. Лише по нед╕лях Чакрабон в╕дв╕дував посольство С╕аму, яке знаходилося неподал╕к в╕д Зимового палацу. Там принц, вв╕рений п╕клуванню царсько╖ родини, мав сво╖ апартаменти. У 1905 роц╕ на одн╕й ╕з молод╕жних веч╕рок принц зустр╕в рудоволосу д╕вчину, яка справила на нього незабутн╓ враження. Н╕ про кого ╕ н╕ про що з тих п╕р спадко╓мець трону вже не м╕г думати: то було перше кохання, яке буквально збило з н╕г смаглявого гусара ╕мператорсько╖ гвард╕╖. На в╕дм╕ну в╕д Чакрабона Катя Десницька опинилася у Петербурз╕ не в╕д житт╓вих щедрот. ╥╖ батько працював головним суддею у Луцьку ╕ помер, коли д╕вчинка була зовс╕м маленькою. Мати разом з Катиним братом ╤ваном пере╖хала ближче до родич╕в у Ки╖в. Та невдовз╕ померла ╕ вона. Брат ╕ сестра позичили тр╕шки грошей у дяд╕ ╕ перебралися до Петербурга. Час був неспок╕йний – йшла рос╕йсько-японська в╕йна. Катя п╕сля курс╕в медсестер вир╕шила ╖хати на фронт. Зустр╕ч ╕з справжн╕м, хоч ╕ с╕амським, принцом, мабуть, не залишила ╖╖ байдужою. Проте ╖хати - так ╖хати. На фронт╕ Катя доглядала за пораненими, знаючи, що обов’язково знайде у сво╖й к╕мнат╕ чергове, любовне послання в╕д невт╕шного слухача Академ╕╖ Генштабу. Принц писав просто, на╖вно, щиро. «Мен╕ н╕хто не потр╕бен, кр╕м тебе. Якби ти була з╕ мною, все було б чудово ╕ н╕що не затьмарило б мого щастя». Катя читала, витончена ф╕гура сумного принца поставала перед очима. У сво╖х листах до нього вона називала юнака по-с╕амськи - «Лек», що означа╓ «маленький». Розлука довела, що принц ув╕йшов у ╖╖ життя не на жарт. Лек же т╕льки чекав повернення Кат╕ з фронту, аби остаточно по╓днати ╖хн╕ дол╕. Чакрабон розум╕в, що р╕шення одружитися з Катею об╕ця╓ велик╕ с╕мейн╕ ускладнення. Адже в╕н кидав виклик багатов╕ков╕й традиц╕╖. У с╕амськ╕й корол╕вськ╕й династ╕╖ годиться знаходити соб╕ дружин серед розгалужено╖ р╕дн╕. А в╕н наближав до трону неродовиту ╕ноземку. С╕амськ╕ володар╕ мали ст╕льки дружин, ск╕льки ╖м хот╕лося. Сам принц був сороковою дитиною свого батька. Шлюб же з Катею м╕г бути т╕льки моногамним. Та хто в час молодо╖ в╕дчайдушно╖ закоханост╕ може уявити когось на м╕сц╕ сво╓╖ обраниц╕? Принц спов╕дував буддизм. Катя була православною. Ця сутт╓ва перешкода була л╕кв╕дована ним з т╕╓ю р╕шуч╕стю, на яку штовха╓ щира нерозсудлива пристрасть. Сам план в╕нчання був розроблений у глибок╕й та╓мниц╕: вони боялися непередбаченого втручання, яке б не змогли подолати. Про задум Лека ╕ Кат╕ знали т╕льки друг принца, який теж вчився у столиц╕, ╕ брат наречено╖ ╤ван. Щоб не було перешкод, змовники вирушили аж у далекий Константинополь. Там, в одн╕й ╕з грецьких церков, ╖х ╕ пов╕нчали в╕дпов╕дно до православного обряду. Медовий м╕сяць минув на р╕чц╕ Н╕л. Дал╕ шлях лежав у С╕ам. Леку, сп’ян╕лому в╕д близькост╕ кохано╖, не псувала настр╕й швидка зустр╕ч з р╕днею. Ж╕нки доросл╕шають швидко, ╕ Катя задумувалася про майбутн╓ част╕ше з неспоко╓м. «Боюся, що в С╕ам╕ мен╕ буде жахливо важко, - писала вона брату. - Мо╓ життя було надто простим, щоб я змогла швидко пристосуватися до зм╕н... Тепер завтрашн╕й день не бачиться мен╕ у рожевому св╕тл╕». Вир╕шили, що для початку принц п╕дготу╓ р╕дню сам, в╕дправившись до Бангкока. Катя лишилася в С╕нгапур╕, де було спекотно ╕ самотньо. За три тижн╕, як╕ вона провела у цьому м╕ст╕, принц не вибував ╕з церемон╕й ╕ урочистостей на честь його повернення. Йому в╕двели чудовий замок Парускаван, неподал╕к в╕д корол╕вського палацу. Минали дн╕, Лек мучився, розум╕ючи Катине становище, але не насм╕лювався заговорити про не╖ з батьками. Тим часом деяк╕ чутки досягли с╕амсько╖ столиц╕. ╤н╕ц╕ативу з’ясування стосунк╕в узяв на себе король. «Лек, я чув, що у тебе дружина - ╓вропейка. Це правда?». Розмова була важкою, але незабаром Катя з’явилася у Бангкоку. Казков╕ корол╕вськ╕ палаци, будд╕йськ╕ храми ╕ троп╕чне сонце, промен╕ якого в╕дбивалися у позолот╕ ╖хн╕х дах╕в… Бангкок на початку стол╕ття був вражаюче екзотичним, та дружин╕ с╕амського принца не вдалося ознайомитися з його г╕дними подиву окрасами. На ц╕лий р╕к Катя стала в’язнем замку Парускаван: король ╕ королева в╕дмовилися знайомитися з нею. А це означало, що в жодну с╕м’ю Бангкока принц не м╕г зав╕тати з дружиною. Добре, що Парускаван був оточений великим садом - Катя розводила кв╕ти, а у вишуканих апартаментах ретельно вчила тайську мову. ╥╖ витримка ╕ дел╕катн╕сть заслуговують найвищо╖ оц╕нки: Катя знайшла в соб╕ сили не висловлювати роздратування, не претендувати н╕ на що. Як нелегко це давалося! Та допомагав твердий, самост╕йний ╕ р╕шучий характер. Х╕ба усе попередн╓ - життя у Петербурз╕ без найменшо╖ опори, по╖здка на фронт ╕ незвичайне зам╕жжя - не говорить про це? Таким натурам важко йти на компром╕с, вони намагаються зм╕нити обставини, а не п╕ддаватися. Повед╕нкою незвано╖ гост╕ п╕вденно╖ столиц╕ керувало глибоке почуття до чолов╕ка, бажання зм╕цнити ╖хн╕й союз. «Блокада» була прорвана неспод╕вано з боку не свекра, а саме свекрухи. Можливо, бездоганна повед╕нка нев╕стки вплинула на р╕шення зблизитися з нею. Одного дня Лек почув в╕д матер╕, що ╖й би хот╕лося, аби Катя носила традиц╕йн╕ для с╕амських ж╕нок блузку ╕ штани. Катя не пропустила шанс «навести мости»: «Чи не буде ласкава королева вибрати матер╕ю на св╕й смак?». Через к╕лька тижн╕в Парускаван побачив королеву Саовабху, яка при╖хала пров╕дати дружину сина. Це була Катина перемога... На одн╕й ╕з фотограф╕й Катюша Десницька-Чакрабон з високою «дамською» зач╕скою зображена з чар╕вним хлопчиком у б╕лому мундирчику з погонами. «Я народився 28 березня 1908 року в суботу об 11.58 вечора. Точний час в╕домий тому, що батько дуже хвилювався, що я з’явлюся на св╕т у нед╕лю. В╕н ╕ його брат народилися в суботу ╕ тому надавали цьому зб╕гу значення. Батько стежив за годинником. Я задоволений, що м╕й перший вчинок не засмутив його». Так згадував свою появу на св╕т Чула Чакрабон, син Кат╕ ╕ Лека. Бабуся-королева безм╕рно рад╕ла, адже народився перший ╕ ╓диний ╖╖ онук. Кожний день вона мусила бачити хлопчика. Король же виявився м╕цним гор╕шком. Чул╕ виповнилося два роки, коли в╕н уперше побажав познайомитися з любимчиком королеви Саовабхи. Побачення перевищило вс╕ спод╕вання. Король розтанув. «Сьогодн╕ бачив твого онука… - говорив в╕н дружин╕ хвилюючись. - Я його одразу полюбив, зрештою, в╕н - моя плоть ╕ кров ╕ зовн╕ зовс╕м несхожий на ╓вропейця». Незабаром п╕сля ц╕╓╖ зустр╕ч╕ (так ╕ не побачивши нев╕стки), король помер. На престол з╕йшов брат Лека Вачиравут, який оф╕ц╕йно визнав Катю дружиною Лека, а Чулу - корол╕вським принцом. Царювання неодруженого безд╕тного брата давало Леку над╕ю на трон. Катерина ╤ван╕вна в такому раз╕ стала б володаркою С╕аму... Народження сина, визнання шлюбу оновили с╕мейне життя. Катя пос╕ла пом╕тне становище у столичному товариств╕. ╥╖ палац Парускаван по╓днав традиц╕╖ ╢вропи ╕ Аз╕╖. ╥жу тут готували рос╕йськ╕ ╕ с╕амськ╕ кухар╕. За бажанням кохано╖ дружини Лек обладнав палац техн╕чними новинками того часу. Часто приймаючи гостей, подружжя ╕ саме не засиджувалося вдома. У 1911 роц╕ вони подорожували ╢вропою, ╖х радо зустр╕ли у Петербурз╕. Катя в╕дв╕дала Ки╖в, де одержала прощення в╕д ╓диного дядька, який не схвалював екстравагантного шлюбу плем╕нниц╕ з╕ сх╕дним чужоземцем. У ц╕ рад╕сн╕ ки╖вськ╕ дн╕ Катерина ╤ван╕вна в╕дчула, що С╕ам не зм╕г зам╕нити ╖й батьк╕вщину, а розк╕ш Парускавана тиснула сво╖ми химерн╕стю ╕ багатством. Нав╕ть орган╕зм не приймав нову батьк╕вщину. Записники Лека п╕сля семи рок╕в шлюбу наповнюються зам╕тками про нездужання дружини. Часом це виклика╓ його невдоволення: Катя ухиля╓ться в╕д подорожей, розваг, ╖╖ наче обтяжу╓ спос╕б життя чолов╕ка. Варто було дружин╕ с╕амського принца залишити Ки╖в, де ╖╖ згадали як Катюшу Десницьку, як у м╕ст╕ народилася легенда. К. Паустовський, який збер╕гав у серц╕ чар╕вне обличчя синьооко╖ д╕вчини, у сво╖й пов╕ст╕ «Далек╕ роки» майже через п╕встол╕ття писав: «Дв╕р ненавид╕в королеву-╕ноземку, ╖╖ ╕снування порушувало традиц╕╖ с╕амського двору... Вир╕шено було отру╖ти королеву ╕ в ╖жу поступово почали п╕дсипати стерте на порошок скло в╕д розбитих електричних лампочок. Через п╕вроку вона померла в╕д кровотеч╕ у шлунку. На ╖╖ могил╕ король поставив пам’ятник. Високий слон ╕з чорного мармуру ╕з золотою короною на голов╕ стояв, печально опустивши хобот, у густ╕й трав╕ до кол╕н. П╕д ц╕╓ю травою лежала Катюша Десницька - молода королева С╕аму...». Катерин╕ ╤ван╕вн╕ не судилося стати королевою, хай ╕ маленько╖ кра╖ни. Та злод╕╖ ╕ бит╕ лампочки були тут н╕ до чого. Почуття, яке дос╕, наперек╕р усьому, робило Катю ╕ Лека щасливими, почало тьмян╕ти. Драматичн╕сть становища Кат╕ ускладнювало життя в чуж╕й кра╖н╕, з чужою мовою, без р╕дних душ поруч. Чи самому принцу сподобалася принцеса Чавал╕т, чи придворн╕ вир╕шили, скориставшись моментом, «зам╕нити» чужоземку – нев╕домо. ...М╕ф про дружин, як╕ н╕чого не п╕дозрюють, напевно, придуманий чолов╕ками, котр╕ сумн╕ваються у ж╕ноч╕й ╕нту╖ц╕╖. Запах зради Катя вловила з╕ стор╕нок лист╕в Лека. Вони наздоганяли ╖╖ у подорож╕, в яку вона цього разу по╖хала сама. Чолов╕к писав про принцесу Чавал╕т як про чар╕вну дитину. Ж╕нка, одначе, пом╕тила м╕ж рядк╕в шифрограму ураженого чолов╕чого серця. Повернувшись, Катя побачила, що у не╖ ╓ суперниця. П’ятнадцятир╕чна принцеса, схожа на статуетку, грац╕озна ╕ весела, могла захопити будь-кого. Лек н╕чого не приховував в╕д дружини, розважаючись у молод╕жн╕й компан╕╖ на чол╕ з Чавал╕т. Згодом з╕знався, що не може ╖╖ не бачити, але й Катю втратити не хоче. Катя запаслася мужн╕стю. Вона кликала Чавал╕т у гост╕, вони разом ходили в к╕но, ╖здили верхи, ╖й хот╕лося визначеност╕. Лек повинен вир╕шити: хто з них двох потр╕бен йому. Вона, Катя, може бути т╕льки ╓диною дружиною. «Я не можу, як не намагаюся, зрозум╕ти тво╖ почуття водночас до мене ╕ до принцеси. Де правда? Я тоб╕ набридла цими запитаннями, але й ти мусиш зрозум╕ти мене. У минулому ми жили д╕йсно як одна людина, розд╕ляючи думки ╕ почуття. У мене розрива╓ться серце в╕д того, що ти хочеш жити ╕накше... Думай про мене як про хвору людину, для яко╖ ти - ╓дин╕ л╕ки... Лек, ти так мучиш мене вс╕м цим...». Так писала Катя до чолов╕ка у зам╕ському будинку, де чекала розв’язання сво╓╖ проблеми. Останн╓ з’ясування стосунк╕в в╕дбулося у Бангкоку. ...Ул╕тку 1919 року минало 12 рок╕в подружнього життя, ще р╕к важких роздум╕в, в яких червневого ранку Катя поставила крапку. Вона зникла з м╕ста, нав╕ть не попрощавшись ╕з сином. Через м╕сяць принц Чакрабон п╕дписав документ про розлучення. Без сумн╕ву, якби не в╕дбулося революц╕╖, Катя повернулася б додому. Тепер же ╖хати туди було безумством. Вона ос╕ла у Шанха╖, де включилася у роботу з допомоги б╕женцям ╕з Рос╕╖. Тут Катя одержала телеграму про смерть Лека. ...Парускаван став прихистком наступно╖ господарки - Чавал╕т. ╥╖ визнали неоф╕ц╕йною дружиною Лека, та брат-король в╕дмовився дати дозв╕л на шлюб. Леку довелося пережити ╕ смерть матер╕. У червн╕ 1920 року в╕н подорожував на яхт╕ з Чулою ╕ Чавал╕т до С╕нгапура. У мор╕ принц сильно застудився ╕ п╕сля запалення леген╕в помер. Вже на похорон╕ Катя в╕дчула, що Бангкок ╖╖ терпить з неприхованим роздратуванням. Чулу, спадко╓мця трону, ╖й не в╕ддадуть. Катя залишила 12-р╕чного сина у С╕ам╕ ╕ повернулася в Шанхай. Невдовз╕ вона вийшла зам╕ж за американського ╕нженера Гарр╕ Стоуна ╕ перебралася до Парижа. Син Кат╕ так ╕ не став королем С╕аму. П╕сля смерт╕ батька його послали навчатися до Англ╕╖. Чула захопився мотоспортом ╕ брав участь у гонках як профес╕онал. Його ╕ маму по╓днували почуття тепла та н╕жност╕. Вони пост╕йно листувалися. У сво╖х листах Катерина ╤ван╕вна просила пробачення у сина за його вимушене сир╕тство ╕ намагалася пояснити йому, як╕ сили стали ╖й на завад╕. Батька Чули вона згадувала з незм╕нною любов’ю ╕ повагою. Чула одружився на англ╕йц╕, яка народила йому доньку Нар╕зу. Коли та виросла, то бувала у Та╖ланд╕ ╕ жила у зам╕ському будинку сво╖х д╕да Лека ╕ бабус╕ Кат╕. У старих скринях знаходила вона папери, як╕ проливали св╕тло на с╕мейн╕ перекази. В Англ╕╖ вже вийшла книга, де Нар╕за Чакрабон розпов╕ла про незвичайний роман с╕амського принца ╕ ки╖всько╖ г╕мназистки. (www.gpu.ua)
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
