Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорогі побратими - воїни Української Повстанської Армії,
Учасники національної визвольної боротьби,
Дорогий український народе!

Головна Булава Всеукраїнського Братства ОУН-УПА вітає Вас із 66-ою річницею створення Української Повстанської Армії. Бажаємо Вам щастя, здоров’я і ще раз здоров’я та всякого благополуччя від Господа Бога!
У грізний воєнний 1942 рік осінньою порою, коли німецькі дивізії рвалися до Сталінграда, на Волині були створені перші відділи Української Повстанської Армії для боротьби з коричневим окупантом, який нещадно грабував українське населення, масово відправляв молодь до Німеччини на примусові роботи. УПА з перших днів створення пішла у бій з німецькими гарнізонами, громлячи їх і захоплюючи район за районом, і вже у 1943 році одинадцять районів утворили т. зв. «Колківську республіку», де організували навіть школи для навчання дітей.
Однак воєнна ситуація змінилася і сталінська орда з енкаведистами, які у 1941 році, тікаючи, залишили гори трупів розстріляних синів і доньок України, знову окупували Україну. Та цього разу не з квітами зустрічали більшовицьких окупантів, а вогнем і залізом громили енкаведистські гарнізони повстанські загони, курені і сотні.
14 жовтня 1942 року вписало золоту сторінку в історію українських визвольних змагань. Жорстокий вир Другої світової війни вогненним валом двічі прокотився Україною смертельним зударом двох світових монстрів, які хотіли панувати над Україною та її народом. Українська Повстанська Армія - явище феноменальне в історії визвольних змагань усіх народів. Не маючи ні державних структур, ні зовнішньої підтримки, а лише спираючись на український народ, який у той час був цілковито керований Організацією Українських Націоналістів - бандерівців, збройна боротьба за Незалежність України тривала більше десяти років.
Дорогі друзі, шановні панове! Цьогорічні торжества 66-ї річниці УПА проходять під духом двох указів Президента України Віктора Ющенка з минулого року про потребу визнання визвольної боротьби ОУН-УПА Верховною Радою. Але стан у Верховній Раді такий, що про це годі й думати... Тому мусимо мобілізувати всі патріотичні сили України на підтримку Президента Ющенка, щоб не втратити НЕЗАЛЕЖНІСТЬ і ДЕРЖАВНІСТЬ!!! Іншого нам не дано!
Слава Героям, що боролися за Українську Самостійну Соборну Державу! Вічна Пам’ять тим Героям, що загинули у цій боротьбі!
СЛАВА УКРАЇНІ!

За Головну Булаву Всеукраїнського Братства ОУН-УПА -
Михайло ЗЕЛЕНЧУК, голова, Наталя ОСЬМАК, секретар.

***

Нещодавно Голова Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Михайло Юрійович Зеленчук відсвяткував свій 84-й день народження. Незадовго до цього, в «оксамитовому» вересні, він побував у Криму, біля моря - друзі зробили ветерану такий своєрідний подарунок до свята. А «Світлиці», в свою чергу, зробив подарунок голова Кримської організації КУНу Василь Овчарук, організувавши зустріч з легендарним вояком УПА в приморській Миколаївці.
«Світлиця» вже не раз розповідала на своїх сторінках про уславленого ветерана, людину незвичайної долі, незламного характеру - Михайла Зеленчука - «Деркача». Народився він 27 вересня 1924 року в с. Зелене Надвірнянського р-ну на Івано-Франківщині. В 1941 році вступив у юнацтво ОУН. У 1944 році став станичним юнацтва ОУН, організував групу юнаків, котрі роззброювали мадярських вояків, що поверталися з фронту додому. Вилучену зброю передавали у вишкільні сотні УПА.
У травні 1944 року став членом ОУН і був направлений в сотню „Іскри”. Брав участь у бойових діях проти гітлерівців у цій сотні, що прорвала блокаду німецьких військ у Чорному лісі. Після поранення в грудні 1944 року перейшов у курінь Довбуша.
Брав активну участь у боротьбі за Волю України аж до травня 1955 року - до зради і захоплення провокаторами й видачі енкаведистам.
В 1956 році був засуджений до розстрілу, перебував у камері смертників 3,5 місяці, після чого вирок був замінений на 25 років ув’язнення в таборах суворого режиму в Мордовії. Звільнився з таборів тільки 1 грудня 1971 року.
Михайло Юрійович признався, що хоче написати книгу про пережите, про боротьбу, про життя і смерть, про друзів, вірність і зраду. До речі, ту людину, що його зрадила й видала, пан Михайло потім простив - ради дітей, які ні в чому не винні.
...Здається, з тих кількагодинних диктофонних записів нашої щирої розмови з паном Михайлом вже можна написати книгу, а ще краще - зняти унікальний фільм про Борця, Патріота, Українця. І саме такі фільми й книги мають розкривати людям очі й душі на наше героїчне минуле і виховувати Громадян. Але, звичайно ж, так, як Михайло Зеленчук, книгу про Зеленчука не напише ніхто...
Ми бажаємо другові Михайлу здоров’я й снаги - і для його майбутньої книги, і для ще багатьох-багатьох українських весен й ось таких добрих, теплих, приязних, щирих кримських вереснів, як випало цього року.
І виглядаємо на книгу: для «Світлиці» було б ще одним подарунком - першою познайомити з нею наших читачів.

З найсвітлішими побажаннями, повагою і вдячністю - «Світличани».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "З перших уст"