Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛ╤ТТЯ: МИНУЛЕ ╤ СУЧАСНЕ
Декада ╕стор╕╖, проведена у Червоноградському г╕рничо-економ╕чному коледж╕, насамперед була...


КАРАЛЬНА ОПЕРАЦ╤Я ПРОТИ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥
Правду про Голодомор сл╕д розкривати не в╕д одн╕╓╖ кругло╖ дати до ╕ншо╖, а на пост╕йн╕й ╕...


ДМИТРО ДОНЦОВ ╤ «ВИКРИВАЧ╤»: ДЛЯ ЧОГО РОЗГАНЯЮТЬ СКАНДАЛ ДОВКОЛА ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА?
Рос╕йська сторона не пропуска╓ жодного кроку укра╖нського сусп╕льства щодо ув╕чнення пам'ят╕...


У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 05.09.2008
ТАРАС БУЛЬБА-БОРОВЕЦЬ ╤ ЙОГО «ПОЛ╤СЬКА С╤Ч»

 У ц╕ дн╕ мина╓ 67-а р╕чниця початку боротьби у тилу н╕мецьких окупант╕в - вояк╕в УПА «Пол╕ська С╕ч» за Укра╖ну, за ╖╖ державн╕сть п╕д кер╕вництвом головнокомандувача Тараса Боровця-Бульби (Бульба – псевдон╕м, яким в╕н п╕дписував ус╕ документи).
 9 – 11 березня 2008 року громадськ╕сть Укра╖ни, Р╕вненщина, Житомирщина, зокрема м╕сто Олевськ, райдержадм╕н╕страц╕я та районна рада на державному р╕вн╕ урочисто в╕дзначили стол╕тн╕й юв╕лей в╕домого в╕йськового ╕ громадсько-пол╕тичного д╕яча, публ╕циста, л╕тератора, орган╕затора й основоположника Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ на Пол╕сс╕, генерал-хорунжого Тараса Бульби-Боровця.
 На початку серпня 1941 року в м╕стечку Олевськ Житомирсько╖ област╕ зародилась перша незалежна територ╕я Укра╖ни, в╕дома як Олевська республ╕ка, що охоплювала територ╕ю Житомирського Пол╕сся, Р╕вненщину та Волинську область. Тут розм╕щувався бойовий штаб УПА «Пол╕ська С╕ч» - це прим╕щення сучасного профтехучилища № 10. У штаб╕ на чол╕ з Бульбою-Боровцем працювали на розбудов╕ республ╕ки в╕дом╕ полковники УНР: Петро Смородський, Михайло Омелюс╕к, Петро Дяченко та ╕нш╕.
Для сво╓╖ книги «Арм╕я без держави» Бульба-Боровець св╕домо взяв еп╕графом слова з в╕рша славетно╖ поетеси Лес╕ Укра╖нки: «Хто визволиться сам – той буде в╕льним. Хто визволить кого – в неволю в╕зьме». Це було його житт╓ве кредо.
Тарас Дмитрович Боровець народився 9 березня 1908 року у сел╕ Бистрич╕ Березн╕вського району Р╕вненсько╖ област╕. Батьки хот╕ли, щоб хлопчик мав ╕м’я ген╕ального поета-укра╖нця Тараса Шевченка, бо народився з ним одного дня ╕ м╕сяця. Природний розум, даний Богом, залишився у Тараса на все життя. В╕н став видатним д╕ячем – борцем за р╕дну Укра╖ну, за наш укра╖нський народ.
 Ще за Польщ╕ Тарас Дмитрович створив ╕з патр╕от╕в пол╕щук╕в-волинян п╕дп╕льну орган╕зац╕ю «Укра╖нське нац╕ональне в╕дродження», яку з початком Друго╖ св╕тово╖ в╕йни у 1940 – 1941 роках реорган╕зував в УПА «Пол╕ська С╕ч». За нац╕онально-визвольн╕ ╕де╖ сотн╕ раз╕в дивився в оч╕ смерт╕: витерп╕в муки у польському концтабор╕ «Береза Картузька», знущання у н╕мецькому смертнику «Саксенгаузен». Пол╕ський отаман з╕ збро╓ю в руках дов╕в свою силу й ум╕ння боронитись в╕д н╕мецьких окупант╕в ╕ партизанських генерал╕в Москви. Помер у 1981 роц╕ ем╕грантом у США, там ╕ похований.
 Саме Бульбу-Боровця уповноважив головнокомандувачем укра╖нських повстанських сил, зокрема на Волин╕ ╕ Пол╕сс╕, президент УНР в екзил╕ Андр╕й Левицький ще у 1940 роц╕ на велик╕й Рад╕. Отже, створена була УПА 20 червня 1940 р., а почала активно д╕яти з нападом г╕тлер╕всько╖ Н╕меччини на СРСР ╕ за короткий час на Волин╕ сформувалася УПА «Пол╕ська С╕ч», що започаткувала масштабний загальнонац╕ональний збройний рух опору в Укра╖н╕ п╕д проводом Тараса Бульби-Боровця.
 Уряд УНР завчасно уповноважив його, бо був переконаний, що в╕йна 1 вересня 1939 року, де Москва ╕ Берл╕н за та╓мною домовлен╕стю безбол╕сно для себе окупували Польщу, невдовз╕ розпочнеться ╕ тут. Тому Укра╖на буде у вогн╕ запеклих бо╖в м╕ж г╕тлер╕вськими ╕ радянськими в╕йськами. Миру в них не буде.
 Стал╕н схитрував, ╕ 1 вересня затримав радянськ╕ в╕йська в╕д наступу на Польщу на к╕лька дн╕в, щоб показати св╕тов╕, що г╕тлер╕вц╕ розпочали в╕йну ╕ св╕това преса п╕ддала критиц╕ т╕льки Н╕меччину. Та й над╕явся Стал╕н ╕ його пол╕тбюро, що за ц╕ к╕лька дн╕в польськ╕ в╕йськовики в╕дведуть з╕ сходу сво╖ сили на зах╕д для стримання н╕мецько╖ навали, щоб легше з╕м’яти польську фронтову л╕н╕ю ╕ швидше наступати на поляк╕в.
 Хоча п╕сля перемоги над Польщею у Брест╕ н╕мецьке ╕ радянське командування з одн╕╓╖ трибуни провело сп╕льний, дружний ╕ галасливий парад сво╖х в╕йськ як переможц╕в. Та це було ╖хн╓ лише тимчасове й останн╓ вовче порозум╕ння з каменем у пазус╕ кожного.
 Президент УНР А. Левицький без сумн╕ву передбачив, що ц╕ войовнич╕ акули скоро проковтнуть менш╕ нац╕ональн╕ сус╕дн╕ земл╕ ╕ продовжать в╕йну м╕ж собою, що й сталося 22 червня 1941 року.
 Треба зазначити, що укра╖нськ╕ нац╕онально-патр╕отичн╕ сили Зах╕дно╖ Укра╖ни ОУН Бандери – Мельника в╕дкололися в╕д ╓диного кер╕вного центру УНР ╕ самост╕йно почали д╕яти в окупац╕╖. ОУН Бандери орган╕зувала велик╕ збори у Львов╕ й проголосила 30 червня 1941 р. Акт в╕дновлення самост╕йно╖ Укра╖нсько╖ держави, за що й поплатилася життям в╕д н╕мецьких кат╕в. Цей см╕ливий акт нац╕онал╕ст╕в був позитивний, але А. Мельник роз╕йшовся з С. Бандерою, а Т. Бульба-Боровець п╕дтримував Мельника.
 Ус╕ вони п╕шли р╕зними шляхами, але ╖хня боротьба ╕ мета була одна: зв╕льнити р╕дну землю в╕д н╕мц╕в ╕ б╕льшовик╕в.
 Кол╕з╕я м╕ж ОУН Бандери ╕ Бульбою сталася через неузгодження питання пол╕тичного центру керування УПА. Бандер╕вц╕ вважали, що кер╕вництво ма╓ зд╕йснювати ОУН, а Бульба-Боровець – що Державний центр УНР в екзил╕. З л╕та 1943 року вс╕ ц╕ сили важко об’╓днались в ОУН-УПА – ╓дину силу проти ус╕х окупант╕в Укра╖ни.
 Окремо сл╕д розпов╕сти про визначну орган╕заторську, кер╕вну ╕ в╕йськову д╕яльн╕сть Бульби-Боровця п╕д час формування УПА «Пол╕ська С╕ч» Олевсько╖ республ╕ки у серпн╕ - листопад╕ 1941 року, поки його штаб не вит╕снили н╕мецьк╕ окупанти. Тут використан╕ спогади очевидц╕в – жител╕в Олевська ╕ ближн╕х с╕л, партизан╕в ╕ п╕дп╕льник╕в П. Талаха, Ф. Бочковського, Ганнушевича, Сташука та ╕н.
 У серпн╕ 1941 року невеличк╕ загони укра╖нських вояк╕в Тараса Бульби-Боровця першими ув╕йшли у м╕стечко Олевськ. Налякан╕ в╕йною, з райцентру державн╕ радянськ╕ служби евакуювались на сх╕д ще до приходу Бульби.
 Нов╕ господар╕ в Олевську, про яких мало хто знав, заявили про себе як борц╕ за волю ╕ державн╕сть Укра╖ни та ╖╖ незалежн╕сть. Говорили нашою укра╖нською мовою. Невдовз╕ п╕дготувались до нац╕ональних традиц╕йних урочистостей. За укра╖нськими звичаями оголошувалася посвята в╕йськовик╕в церковними священнослужителями. На ц╕ поважн╕ урочистост╕ прибуло багато люду ╕з с╕л ╕ самих олевчан у святков╕й одеж╕, хто ╖╖ мав.
 На тод╕шньому великому стад╕он╕ (де зараз дитячий садочок № 19) Бульба-Боровець вишикував загони вояк╕в ╕ привселюдно з в╕йськом прийняв присягу на в╕рн╕сть Укра╖н╕, освятивши укра╖нськ╕ прапори сформованих загон╕в, ╖хню зброю ╕ з п╕днятою шаблею над головою урочисто проголосив, «що зв╕дси розпочнеться визволення Укра╖ни в╕д сов╕т╕в ╕ вс╕х ╖╖ ворог╕в». Тому комун╕сти, комсомольц╕ ╕ будь-як╕ окупанти були оголошен╕ ворогами укра╖нсько╖ державност╕.
 «В Олевську було запроваджено укра╖нське управл╕ння, зорган╕зовано м╕л╕ц╕ю, сформовано Укра╖нську повстанську арм╕ю «Пол╕ська С╕ч». З середини серпня до середини листопада 1941 року Олевськ був справжньою столицею в╕льно╖ укра╖нсько╖ «республ╕ки» з новими назвами вулиць» (Т. Бульба-Боровець «Арм╕я без держави»).
 Н╕мц╕в тут не було. Тарас Бульба зум╕в ╖х приспати, пославши у Новоград-Волинський свою делегац╕ю, яка зум╕ла укласти ╜ешефт ╕з н╕мецькою владою на поставку л╕соматер╕ал╕в, тому керувати ц╕╓ю роботою на Олевщин╕ будуть служби Боровця. Цього ╕ треба було Бульб╕, щоб з часом зб╕льшити сво╓ в╕йсько до тисяч╕, а дехто ╕з старожил╕в стверджу╓, що було до п╕втори тисяч╕ вояк╕в т╕льки тут, в Олевську. Загони навчались, марширували по вулицях. На територ╕╖ садиби Богомазова ╓ величний дореволюц╕йний, двоповерховий будинок (тепер╕шн╕й райв╕йськкомат). Як стверджують очевидц╕, це ма╓ток пом╕щика-╓врея, ╕нспектора Волин╕ по л╕су. Ус╕ прим╕щення садиби служили для розм╕щення Олевського гарн╕зону, який перебував тут до середини листопада 1941 р.
 Життя Олевсько╖ республ╕ки, яка займала тод╕ територ╕ю Житомирського Пол╕сся ╕ Р╕вненщину, п╕дпорядкувалось на пер╕од во╓нного стану т╕льки штабу УПА «Пол╕ська С╕ч». Якраз у буд╕вл╕ тепер╕шнього профтехучилища тод╕ розм╕щувався штаб Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ «Пол╕ська С╕ч». Двоповерхове прим╕щення тепер╕шньо╖ пол╕кл╕н╕ки займала управа Олевсько╖ республ╕ки. Там була й м╕сцева м╕л╕ц╕я, яка використовувала й п╕двальний льох для тих, хто провинився. Тепер╕шн╕й районний Будинок культури слугував у ту пору театром для вистав художньо╖ самод╕яльност╕ в╕йськовик╕в та м╕сцевих п╕сняр╕в, музикант╕в ╕ танцюрист╕в.
 Колишня пом╕щицька садиба сучасного райв╕йськкомату мала набагато б╕льшу територ╕ю з багатьма будинками. Вони служили сан╕тарною частиною, ╖дальнею, а також казарменими к╕мнатами для в╕йськовик╕в; в окремих спорудах були склади збро╖, продовольства.
 Багатов╕кову церкву кер╕вництво Олевсько╖ республ╕ки використовувало за призначенням: вона стала укра╖нською для олевчан ╕ в╕йськовик╕в УПА «Пол╕ська С╕ч». С╕човики ╖╖ в╕дродили, зробили ремонт, назбирали ╕ встановили атрибути церковного майна, бо радянська влада безбожник╕в влаштувала там склад. Ус╕ колишн╕ казарми радянських прикордонник╕в послужили воякам Бульби.
 Однак н╕мецька в╕йськова розв╕дка не спала. Вона мала сво╖х агент╕в, як╕ нишпорили та╓мно, вистежували чим диха╓ самост╕йна Олевська республ╕ка отамана Бульби-Боровця. Як викону╓ться ╜ешефт з л╕сом ╕ поза л╕сом. ╥х непоко╖ла ╕ дратувала ╕дея самост╕йно╖ Укра╖ни.
 Г╕тлер╕вськ╕ окупанти дов╕дались про справжн╓ самост╕йницьке незалежне в╕йськове кер╕вництво на Олевщин╕ ╕ його в╕йськовик╕в. ╥м в горл╕ к╕сткою була самост╕йницька газета «Пол╕сько╖ С╕ч╕» - «Гайдамака», що розповсюджувалась у навколишн╕х районах Пол╕сся. Десять номер╕в вийшло ц╕╓╖ газети, редактором яко╖ був сам Т. Бульба-Боровець. Один прим╕рник ц╕╓╖ газети збер╕га╓ться зараз в Олевському районному кра╓знавчому музе╖.
 Тому до Бульби-Боровця ╕з Новограда-Волинського н╕мецьке командування прислало розв╕дувальну делегац╕ю ╕з жандармер╕╖ ╕ пов╕домило, щоб Боровець з╕ сво╓ю кер╕вною командою прибули у Новоград-Волинський для переговор╕в. Бульба знав, що назад в╕н не вернеться з тих переговор╕в. Це була спроба заманити до себе кер╕вництво «Пол╕сько╖ С╕ч╕», щоб зробити розправу, пок╕нчити з нею.
 Знаючи н╕мецьк╕ звички, в╕н арештував цих посланц╕в-г╕тлер╕вц╕в ╕ зробив допит ╖м, щоб мати потр╕бну ╕нформац╕ю для себе, а пот╕м мирно в╕дпустив цих перегов╕рник╕в, бо тод╕ Бульба ще мав нам╕р ╕ над╕ю використати н╕мецьке кер╕вництво в подальших переговорних д╕лових стосунках, виг╕дних для розбудови арм╕╖ укра╖нських бойовик╕в. Реакц╕я н╕мецьких властей на цей випадок не забарилася. ╤ досить п╕дступна.
 Бульба завчасно ╕ передбачливо виставив бойов╕ стримуюч╕ та╓мн╕ дозори ╕ вправних, досв╕дчених зв’язкових на шляхах за 25 км до Олевська б╕ля с╕л Жубрович╕ – Коростеньський напрямок та Зубкович╕ – Новоград-Волинський шлях, зв╕дки можуть проникнути ╕ неспод╕вано наскочити н╕мецьк╕ бойов╕ частини. Так ╕ сталось. ╤нших дор╕г не було. По бездор╕жжю н╕мц╕ не йшли.
 Г╕тлер╕вськ╕ окупанти домовились кинути на Бульбу штурмов╕ батальйони з м╕ст Новограда-Волинського ╕ Коростеня одночасно. Тод╕, на початку в╕йни, коли в╕йська вермахту були п╕д Ки╓вом, окупанти нашвидку змогли сформувати в╕йськову владу т╕льки у цих м╕стах, п╕зн╕ше – нав’яжуть сатанинську владу в селах – в особ╕ старости.
 Засади бульб╕вц╕в обстр╕лом змусили н╕мецьких вояк╕в залягти, а пот╕м обережно йти на Олевськ, коли непом╕тно зникли бульб╕вц╕.
 Бульба-Боровець все-таки залишив частину сво╓╖ в╕йськово╖ команди для видимо╖ орган╕зац╕╖ переговор╕в з г╕тлер╕вськими окупантами. Як вони там домовлялись ╕ що з того вийшло, - достов╕рно ситуац╕я була така: н╕мецьк╕ в╕йська рейху до к╕нця листопада 1941 року в╕роломно ╕ переможно йшли на сх╕д до Москви, ╕ г╕тлер╕вському режиму так╕ самост╕йницьк╕ укра╖нськ╕ гетьмани просто заважали, коли вся Укра╖на була п╕д ногою г╕тлер╕вського вермахту.
 Отже, «Пол╕ська С╕ч» ╖м не потр╕бна, а кер╕вництво ╖╖ шк╕дливе. Тому н╕мецьке командування оприлюднило для широкого розголосу пол╕тичну акц╕ю: змусило залишену частину с╕човик╕в, н╕би вс╕х, привселюдно ╕ для преси ╖хньо╖ документально п╕дписати про розпуск тако╖ орган╕зац╕╖, яко╖ вже нема, а тому вс╕м, хто може працювати – ╓ т╕льки влада великого фюрера фатерлянду (вождя в╕тчизни). Це служба в пол╕ц╕╖, р╕зна ╕ всяка робота т╕льки на велику Н╕меччину.
 На це розраховували окупанти та ╖хн╕ ╕деологи. На ╕нше розраховував Тарас Бульба.
 Для н╕мецького ока Бульба ризикував сво╖м начальником штабу Смородським, якого залишив в Олевську ╕з певною частиною вояк╕в, щоб в╕н пров╕в переговори ╕з н╕мецьким во╖нством п╕д р╕зними приводами про вдавану сп╕впрацю. Задум вдався т╕льки останн╕й. Начштабу Бульби п╕дписав вимогу н╕мецького командування про самол╕кв╕дац╕ю во╖н╕в орган╕зац╕╖ «Пол╕ська С╕ч» 15 листопада 1941 року.
 Основн╕ сили бульб╕вц╕в передбачливо в╕дступили ╕ вийшли з Олевська, не вступаючи у б╕й з н╕мецькими в╕йськами, як╕ розв╕дали задум командувача, отамана Олевсько╖ республ╕ки ╕ хот╕ли одночасно гарн╕зонами з Новограда-Волинського ╕ Коростеня, з двох стор╕н захопити його зненацька з в╕йськом. Цього не сталось.
 Км╕тливий во╓начальник, патр╕от Укра╖ни Тарас Бульба-Боровець передбачив це: ╕з сво╖м в╕йськом перебазувався у р╕вненськ╕ ╕ волинськ╕ л╕си та села ╕ там п╕дтвердив сво╖ орган╕заторськ╕ зд╕бност╕ як пол╕тик, борець за волю Укра╖ни, з╕ збро╓ю в руках ╕з сво╖ми во╖нами г╕дно боровся за визволення в╕д коричневого та червоного поневолення.
 П╕сля в╕дходу во╖н╕в Тараса Бульби в Олевськ вступили г╕тлер╕вськ╕ завойовники ╕ почали наводити св╕й окупац╕йний порядок. Спочатку залучили на свою службу пол╕ца╖в з радянських полонених ╕ населення, як╕ з переляку, а хто за хл╕бний пайок, погодились на службу в чужинц╕в. П╕дсилен╕ пол╕цаями, н╕мецьк╕ окупанти в першу чергу з╕гнали олевських ╓вре╖в ╕ розстр╕ляли ╖х за селом Варвар╕вкою.
 Розстр╕ли населення Олевська ╕ навколишн╕х с╕л тривали до к╕нця 1943 року. Фашистськ╕ в╕йськов╕ спецгрупи палили села, нападали на партизан╕в ╕ бульб╕вц╕в. Тарасу Бульб╕ доводилось вести бо╖ з н╕мецькими карателями ╕ радянськими партизанами, як╕ пересл╕дували ╕ прагнули знищити укра╖нських патр╕от╕в. ╤ дуже хвалилися, коли вдавалось заволод╕ти ╖хньою збро╓ю, пров╕антом, к╕ньми, возами. Про це з пафосом згаду╓ партизанський генерал Михайло Наумов у книз╕ «Западный рейд», ╕ не т╕льки в╕н.
 Олевщина, як ╕ уся Р╕вненщина, ╖╖ св╕дом╕ нащадки не забули сво╖х во╖н╕в, геро╖в визволь¬но╖ боротьби за волю укра╖нського народу, за державн╕сть Укра╖ни. Во╖ни УПА «Пол╕ська С╕ч» у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни м╕ж г╕тлер╕вською Н╕меччиною ╕ Радянським Союзом 1941 – 1945 рр. у смертельних боях в╕дстоювали св╕й край ╕ гнали ворог╕в ╕з р╕дно╖ земл╕.
 2008 року вперше в Олевську через 67 рок╕в ╕ на 17-му роц╕ Незалежност╕ Укра╖ни зум╕ли в╕дзначити ╕м’я борця за самост╕йну неньку-Укра╖ну Тараса Дмитровича Бульби-Боровця.
 Завчасно до 100-л╕ття в╕д дня народження Бульби-Боровця з його портрета вил╕пив барель╓ф м╕сцевий художник-профес╕онал Юр╕й ╤ванович Гальченко. За п╕вроку в╕н виготовив два барель╓фи для Олевська, один з них - для м╕ста Березного Р╕вненсько╖ област╕.
 11 березня 2008 року було встановлено барель╓ф портрета Бульби–Боровця та мемор╕альну гран╕тну плиту з написом, освячену священиками Ки╖вського патр╕архату з Березного. В урочист╕й обстановц╕ вдячн╕ олевчани надали змогу гостям з Ки╓ва, Житомира, Р╕вного, Коростеня, Березного взяти участь у в╕дкритт╕ пам’ятних знак╕в, г╕дно вшанувавши 100-л╕тн╕й юв╕лей борця за волю Укра╖ни.
 Тепер барель╓ф та кам’яна плита з написом заслуг отамана Олевсько╖ республ╕ки, основоположника УПА Тараса Дмитровича Бульби-Боровця в╕чно височ╕тиме у двор╕ на ст╕н╕ будинку Олевського профтехучилища № 10, де у 1941 роц╕ був бойовий штаб УПА «Пол╕ська С╕ч».
 Леон╕д ПОЛОСЕНКО,
 вчитель, директор Олевського районного кра╓знавчого музею, голова Олевського в╕дд╕лення всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в (ВОВ).
м. Олевськ Житомирсько╖ област╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6295

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков