"Чи федералізуються письменники Криму?" - не без ноток тривоги запитує голова нашого письменницького гурту Д. А. Кононенко. І кличе на раду-пораду нас, колег. Бо заморока (проблема) й справді не проста, її "вирішити одним розчерком пера неможливо". Та й відповіді на це запитання, звісно, будуть різними, як неоднаковими бувають прогнози погоди на один і той же день. Моя думка-відповідь така (буду говорити прямо, без дипломатії). Скажіть мені, будь ласка, колеги дорогі: чи потрібна така федерація чи то пак об'єднання Кримської республіканської організації Національної Спілки письменників України з іншими письменницькими cпілками Криму? І взагалі кому це потрібно? Що дасть таке об'єднання для утвердження державності на теренах автономії? Адже нині триває духовна війна проти нас, українців. На всіх рівнях. І на рівні різних спілок - теж. За останнє десятиліття ми сконцентровано пережили цілу епоху. Хто не зробив з неї висновків, той епоху "прогуляв" - як урок, і "хвоста" цього перескладати буде важко. Не хочу дискутувати - довго буде. Та й нащо? І куди ж вона ота федерація, любі друзі, приведе? В кращому разі - до розбрату, анархії, як у безсмертній байці І. Крилова "Лебідь, Рак та Щука" (пам'ятаєте?). Отож: ліпше існуючі письменницькі спілки, яких на благословенній землі Таврида - як грибів після теплого дощу, аніж бажана комусь анархія, яка програмовано завершується диктатурою - причому, як завжди, вічно ще й не нашою, українською (та й наша була б не краща). Всі так звані федерації, конфедерації обслуговують (придивіться!) тільки чиїсь тимчасові інтереси. А наша українська письменницька організація має одну мету: помагати художнім словом утверджувати Україну... в Україні. Чи стане нашим спільником ота федерація? Гарантовано не стане! Окрім того, не забуваймо мудру думку нашого пророка Тараса: "В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".
ПУТ╤Н СТАВ НА ЗАХИСТ В╤ТКОФФА П╤СЛЯ СКАНДАЛЬНОГО ЗЛИВУ РОЗМОВИ
ЗАЛ╤ЗН╤ ЛЮДИ УКРА╥НИ
