"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#32 за 08.08.2008
ЧЕРВОНА СОКИРА
Дос╕ на теренах Укра╖ни не знайдено жодно╖ «п╕дп╕льно╖ в’язниц╕» УПА з кат╕внями та м╕сцями масових розстр╕л╕в. Натом╕сть велик╕ кам’яниц╕ НКВС у кожному м╕стечку Укра╖ни п╕сля розвалу СРСР стали поступово розкривати секрети сво╖х п╕двал╕в, подв╕р’╖в ╕ «особливих охоронних зон» у глухих л╕сах. В описах «бандер╕вських зв╕рств» прочитуються св╕тогляд ╕ практика силовик╕в НКВС. «Р╕зун╕в» у вишиванках, ╕з закривавленими сокирами в пово╓нн╕ роки полюбляли зображати майстри радянсько╖ «пол╕тично╖ карикатури». Один ╕з таких образ╕в реал╕зували: у 1949 роц╕ дво╓ паруб╕йк╕в зарубали сокирою письменника Ярослава Галана, ╕ з ц╕╓╖ детективно╖ ╕стор╕╖ живописали ще барвист╕шу картину «людиноненависницько╖ ╕деолог╕╖ укра╖нського буржуазного нац╕онал╕зму». Як зазначав письменник Олекса Гай-Головко, Галан став першим ╕ ╓диним «великомучеником комун╕стичного режиму в Галичин╕». Мало хто пом╕тив, що одинадцять удар╕в сокири об╕рвали життя публ╕циста саме в той момент, коли радянська влада почала вбачати в ньому свого ворога: його зв╕льнили з посади кореспондента газети «Радянська Укра╖на», очевидно, за р╕зку критику безгосподарност╕ й русиф╕кац╕╖...
БОЖЕВ╤ЛЛЯ З НАТУРИ На той час Галан залишався одним ╕з небагатьох живих член╕в Компарт╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни - ╕нших знищили ще в 1939-му. Сьогодн╕ вже в╕домо, що письменника зарубали завербован╕ НКВС хлопц╕, яких переконали, що вони зд╕йснюють завдання ОУН. Прикметно, що в 1970-му художницю й правозахисника Аллу Горську також убили сокирою, оголосивши, що «злочин ско╖ли нац╕онал╕сти». ╤з часопису «До збро╖» можна д╕знатися про детал╕ перелицювання злочин╕в, про пропагандистськ╕ м╕тинги комун╕ст╕в для залякування селян. «Наприклад, показують населенню закривавлену сокиру, якою, начебто, повстанц╕ вбивали невинних людей, нав╕ть немовлят, - йдеться в номер╕ за вересень 1943 року. - Тим часом переб╕жчики з червоно╖ партизанки розпов╕дають, що сокиру вони сам╕ занурюють у кров ними ж забитих людей, та ще й регочуться з того, що дехто справд╕ пов╕рить, наче б це зробили повстанц╕». ╤з десяток пронумерованих катувань, пов’язаних ╕з сокирою, вм╕щу╓ у сво╓му текст╕ «135 тортур ╕ катувань, що застосовували терористи ОУН-УПА до польського населення Сх╕дних крес╕в» опубл╕кований у 1999 роц╕ в польськ╕й газет╕ «Na Rubiezy» Александр Корман (у листопад╕ 2007 року, п╕сля в╕дзначення 65-р╕ччя УПА текст передрукував сайт газети «Комун╕ст»). Ц╕каво, що в тому ж вроцлавському часопис╕ «Na Rubiezy» у 1993 роц╕ вперше «засв╕тилося» скандальне фото, назване «Польськ╕ д╕ти, замордован╕ загоном Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖... восени 1943 року». На фото – к╕лька малюк╕в, прибитих до великого дерева. Той же Корман у сво╖й прац╕ «Ставлення УПА до поляк╕в на п╕вденно-сх╕дних землях II Реч╕ Посполито╖» (Вроцлав, 2002) перекону╓, що «уп╕вц╕» зробили багато таких «в╕ночк╕в» на але╖, яку назвали «дорога до самост╕йно╖ Укра╖ни». За ц╕╓ю св╕тлиною минулого року нав╕ть хот╕ли встановити у Варшав╕ пам’ятник. Ут╕м тод╕ ж виявилося: фото зняте в 1923 роц╕ й вперше оприлюднене у статт╕ «Ман╕акально-депресивний психоз в судово-псих╕атричн╕й казу╖стиц╕» у 1928 роц╕. На ньому - жертви божев╕льно╖ циганки. Отже, багатий на фантаз╕ю Корман серед вищезгаданих «135 тортур ╕ катувань...» назива╓ нанесення удару обухом сокири по черепу, по лоб╕; в╕друбування сокирою голови, в╕друбування одн╕╓╖ чи обох рук, п’яти ╕ стопи, розрубування тулуба. «Нанесення удару сокирою в шию» повторю╓ться дв╕ч╕ (номери 24 ╕ 31). Названо ще багато страх╕ть, як от «розр╕зання живота ваг╕тн╕й ж╕нц╕ й вкладання зам╕сть вийнятого плоду, прим╕ром, живого кота». Чита╓ш ╕ бере сумн╕в: як так╕ катування могли в╕дбуватися в т╕сних кри╖вках УПА чи на явочних квартирах ОУН, п╕д пильним наглядом н╕мецьких ╕ радянських спецслужб? Дос╕ на теренах Укра╖ни не знайдено жодно╖ «п╕дп╕льно╖ в’язниц╕» УПА з кат╕внями та м╕сцями масових розстр╕л╕в. Натом╕сть велик╕ кам’яниц╕ НКВС у кожному м╕стечку Укра╖ни п╕сля розвалу СРСР стали поступово розкривати секрети сво╖х п╕двал╕в, подв╕р’╖в ╕ «особливих охоронних зон» у глухих л╕сах.
П╤ДКАЗКА НЕВГАМОВНИМ Л╤ТЕРАТОРАМ Ул╕тку 2002 року у монастир╕ Р╕здва Христового в Жовкв╕ на Льв╕вщин╕ п╕д п╕длогою кел╕й виявили останки закатованих людей. «Мемор╕ал» узявся за розсл╕дування ╕ виявив 225 труп╕в, майже третина яких - д╕ти, нав╕ть утробн╕ плоди. Значна частина череп╕в розколен╕ спереду, очевидно, ударом сокири, з 1939 року в тому монастир╕ розм╕щувався гарн╕зон НКВС. К╕лька рок╕в тому в л╕с╕ неподал╕к села Пос╕ччя на ╤вано-Франк╕вщин╕ люди пом╕тили, що в одному м╕сц╕ дивно ос╕ла земля. Виявилося, що там яма з масовим похованням. Мешканц╕в села енкаведисти депортували на самий Великдень. А в л╕с╕, за переказами, розстр╕ляли студент╕в сем╕нар╕╖. Пошуковц╕ знайшли в ямах останки 32 людей ╕ одяг священика, в який була загорнута закривавлена голова. Неподал╕к знайшли сокиру. Судово-медична експертиза п╕дтвердила, що голову в╕друбали нею. Сьогодн╕ та сокира збер╕га╓ться в Музе╖ визвольних змагань Прикарпатського краю. Загалом про р╕зновиди зв╕рств «комун╕стичного гестапо» стало в╕домо наприк╕нц╕ червня 1941-го, коли п╕сля в╕дступу радянсько╖ адм╕н╕страц╕╖ мешканц╕ зах╕дноукра╖нських м╕стечок ╕ прилеглих с╕л посп╕шали до тюрем, аби вп╕знати й забрати для поховання сво╖х «пол╕тичних» родич╕в. Хоча вп╕знати знайомих, нав╕ть близьких, було складно, наст╕льки вони були пон╕вечен╕. За спогадами, у тюрм╕ в Самбор╕ «по к╕мнатах ╕ коридорах лежали постр╕лян╕ стар╕, ж╕нки ╕ д╕ти... Кожний ╕з цих труп╕в мав зв’язан╕ за спину колючим дротом руки, в устах повно др╕бно пос╕ченого скла або ганч╕рки, поламан╕ руки, ноги ╕ ребра, пов╕др╕зуван╕ вуха, виколот╕ оч╕». У Терноп╕льськ╕й тюрм╕ «трупи помордованих були жахливо пон╕вечен╕, мали в╕друбан╕ чи викручен╕ руки й ноги, випален╕ оч╕». Деяк╕ т╕ла були порубан╕, очевидно, сокирою. «Розглядаючи потрощен╕ черепи, в яких застряли металев╕ к╕лки, важко пов╕рити, що так могли знущатися над живими людьми», - згадував судмедексперт ╤льницький побачене у Дрогобицьк╕й тюрм╕. В одн╕й ╕з камер, серед ╕нших, знайшли трупи двох д╕вчат, зв’язаних м╕ж собою колючим дротом. У розпорений жив╕т одн╕╓╖ з них було вкладено кота…
«НЕ ПРИГАДУЮ, АЛЕ РОЗПОВ╤М» «УПА вбивали ж╕нок, д╕тей, старик╕в - вилами, р╕зали пилами й рубали сокирами! Лише за те, що вони були ╕ншо╖ нац╕ональност╕», - висловлю╓ться на одному з молод╕жних форум╕в шанувальник в╕ртуально╖ ╕стор╕╖. На форум╕ Дн╕пропетровська такий же знавець минулого розпов╕да╓: «╢ ╕стор╕я, що, наприклад, були онук ╕ д╕д. Так ось онук був в УПА, а д╕д- червоноарм╕╓ць. Так онук убив д╕да сокирою». Ц╕каво, де взявся на теренах д╕╖ УПА д╕д-червоноарм╕╓ць? Серг╕й Лозунько в газет╕ «2000» 30 жовтня 2006 року надрукував текст «День вражди», ╕з н╕бито розпов╕ддю «постраждало╖ мешканки села Хохон╕в» на ╤вано-Франк╕вщин╕, в яко╖ «убили сестру Анну, 25 рок╕в, як╕й розр╕зали жив╕т ╕ витягли нутрощ╕, сестру Анастас╕ю, 18 рок╕в, перер╕зали горло трир╕чному брату ╕ зарубали сокирою 60-р╕чну мат╕р». Влад╕м╕р Оп╓нд╕к ╕з Нью-Йорка в одн╕й з╕ статей про «зв╕рства укра╖нц╕в» спира╓ться на слова Леон╕да Говзмана, який в арх╕вах ╤вано-Франк╕вська д╕знався про д╕╖ укра╖нц╕в у час в╕йни: «М╕сцев╕ колаборанти убивали переважно сокирами, п╕дпалювали будинки. Дал╕ розпов╕да╓ться, як сто сорок тисяч в’язн╕в були знищен╕ в Ян╕вських л╕сах п╕д музику, причому «в оркестр╕ брали участь укра╖нц╕ - артист оперного театру ╤. Мандель, диригент оркестру Мунда, концертмейстер Штрипс». Одне з «джерел ╕нформац╕╖» для написання таких текст╕в - протоколи допит╕в у кат╕внях НКВС. «Один ╕з «геро╖в» УПА Лен╕в на кличку Р╕зунчик на допит╕ 20 серпня 1951 року з╕знався, - пише Олесь Бузина в газет╕ «Сегодня» п╕д заголовком «Ветерани УПА пиляли полонених, як колоди»: «При л╕кв╕дац╕╖ застосовувалися найзв╕ряч╕ш╕ способи знищення, як-от: пов╕шення, удушення пов╕льне, спалювання живцем на вогнищ╕, убивство р╕жучими предметами». Допитуваний н╕бито стверджу╓, що за його участ╕ було знищено 200 людей, зап╕дозрених у зв’язках ╕з МДБ, або член╕в ОУН, зап╕дозрених у зрад╕. Наприк╕нц╕ вимучено╖ тортурами «спов╕д╕» - правдива деталь: «Вс╕ випадки знищення цих ос╕б я не пам’ятаю, однак про них можу розпов╕сти сл╕дству».
ДЗЕРКАЛО ПРИХОВАНО╥ СУТ╤ Нав╕що ж витрачати ст╕льки зусиль ╕ кошт╕в на гонорари вигадникам та друкарську фарбу? Той же Влад╕м╕р Оп╓нд╕к поясню╓: «Чим б╕льшо╖ незалежност╕ набува╓ Укра╖на, тим сильн╕ше нац╕онал╕стичн╕ пристраст╕ й ненависть до ╕нородц╕в... Укра╖на не дозр╕ла до незалежност╕». Отже, не фальшив╕ описи тортур викликають пекучий жаль у пильних спадко╓мц╕в чек╕ст╕в, а факт, що Укра╖на ╖м б╕льше не належить. Ця ╖дка образа спонука╓ до спроби взяти в ситуативн╕ союзники нав╕ть «ненависний Зах╕д». Так, у кв╕тн╕ цього року начальник штабу Патр╕отичного союзу радянських оф╕цер╕в В. В. Романов надрукував у газет╕ «С╓вастопольск╕й м╓р╕д╕ан» в╕дкритого листа до депутат╕в м╕ськради м╕ста-героя Севастополя ╕з закликом «звернутися до Верховно╖ Ради з проханням ╕н╕ц╕ювати звернення в ╢вропарламент ╕ ООН ╕з вимогою засудити Указ (йдеться про Указ Президента про присво╓ння Роману Шухевичу звання Героя Укра╖ни. - Авт.), як акт прославляння фашизму». До реч╕, до такого фальшування ╕стор╕╖ причетн╕ й псевдопатр╕оти, що охоче марширують з нацистською символ╕кою ╕ гаслами «на захист УПА» перед московськими тележурнал╕стами. Може, не знають, що на жодному прапор╕, бофон╕, значку УПА нема╓ нацистсько╖ свастики? ╥хня робота (як ╕ орган╕зованих свого часу НКВС загон╕в псевдо-УПА) - творити перед св╕том картинку укра╖нц╕в-«р╕зун╕в», дикого стада, яке мужн╕ рос╕йськ╕ брати самозречено втримують у межах цив╕л╕зованост╕. ╢ ще одне пояснення - бажання приховати власн╕ злочини за вигаданими «ворожими». В╕домий публ╕цист, кандидат ф╕лософських наук ╤гор Лос╓в у статт╕ «Явище «бандерофоб╕╖» в рос╕йськ╕й св╕домост╕» пише, що «рос╕яни схильн╕ приписувати «бандеровцам» ту ворож╕сть до себе, яку вони сам╕ в╕дчувають до св╕домих у нац╕ональному сенс╕ укра╖нц╕в». Отож бандер╕вц╕, за висновком анал╕тика, виглядають таким чином майстрами найвишукан╕ших тортур, хоча насправд╕ часто ставали ╖х жертвами. Ярослава МУЗИЧЕНКО. («Укра╖на молода»).
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6196
|