Версiя для друку Обговорити в форумi

ЛИСТИ ДО «СВІТЛИЦІ»

У лікарняній палаті опинилося дві українські сім’ї: я доглядала за племінницею, і ми, звичайно, розмовляємо українською мовою, та сусідка з Вінниччини. До неї приходять племінниця та син – вони запеклі україноненависники (син навіть сичав на мене: «Бандеровцы появились в Ялте…»). Коли стан хворих трохи поліпшився, я поцікавилась у сусідки-«українки», чому у їхній родині така ненависть до своєї Батьківщини. Сусідка відповіла, що на її життєвому шляху були одні погані, нестерпні українці: «…Никогда не протянут руки, всегда старались утопить…» і таке інше, тому вона вже давно відреклася від українства. «Да, вся моя родня за Януковича, за Россию. Мне Украина ничего не дала, зачем мне эта мова, от неё у меня были одни беды, а помощи никакой», - пояснювала вона. Я їй сказала, що україномовні громадяни в Ялті всі переслідуються, терплять приниження та образи, і навіть від таких, як її син. Нагадала їй, що виносила з-під неї судно, допомагала, то чому ж я нестерпна? А у неї батько та мати також погані люди,
адже вони теж українці?
І чому вона хоче бути ще гіршою за тих, що заподіяли їй зло (чому сина так виховала), чому не прагне бути кращою від тих, хто її образив?
Коли покидали лікарню, ця жінка заплакала і сказала, що по-доброму заздрить нам, що не забули рідну мову і зберегли все від матері… І ще вона сказала: «Я піду до українців, не знаю, куди йти, нехай мене покличуть…» І обов’язково повезе сина на Вінниччину на могилу своїх батьків. Отже, потрібно шукати загублених, потрібно їх лікувати від «хвороби». І таких понівечених душ, на жаль, немало.
Добру плодотворну справу проводить Народний цілитель, висококласний лікар, еколог, психолог і чудовий вихователь Наталія Земна-Зубицька. Вона, лікуючи, виховує у своїх пацієнтів (а їх у неї тисячі) любов до українського слова, природи, до Держави. У Лівадії, в аптеку «Зелена планета», на прийом до Наталії Петрівни приходить сила-силенна народу; тут купують ліки і книги. Обов’язково розкуповується книжечка «Збірка анотацій» (ознайомлення з фітоліками «Планети»). Книги надруковані гарною українською мовою. У великій залі всі починають читати; відбувається колективне читання вголос… Один запитує: «Что такое грицики?». А хтось: «Что такое натщесерце?» і
т. д. Інший починає читати по-українськи для всіх; тут були люди з Душанбе, з Прибалтики. А відвідувач з Курська захоплено проголошує: «Да, на украинском читается, как детектив! Братцы, а почему бы нам не изучать украинский язык? Особенно вам, местным?» Усі погоджуються: «Надо изучать, ради пани Земной…» Ось на такім уроці я була присутня і, повторюю, це відбувалося в Ялті. Й насправді, чому б і не вивчити? Заради нашої України…
Зінаїда БОЙКО.
м. Ялта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2008 > Тема "З потоку життя"