Версiя для друку Обговорити в форумi

4 березня - день народження славетного українського композитора Володимира Івасюка
Два роки тому побачила світ моя збірка поезій "Чебрецевий легіт", про яку "Кримська світлиця" уже сказала добре слово. Є у цій книжці вірш "Пісня про Володимира Івасюка". Підкреслюю: вірш, бо музики на текст тоді ще не було, хоча мені хотілося, щоб народилась і вона.
Чому?
Свого часу "Кримська світлиця" надрукувала аж у двох номерах мої спогади про славетного українського композитора Володимира Івасюка, чиє життя трагічно обірвалося у травні 1979 року. Не переповідатиму змісту тієї публікації. Згадаю лише один епізод, адже без нього буде поверховою, незрозумілою моя сьогоднішня розповідь.

Познайомився я з автором популярної "Червоної рути" за лаштунками Львівського цирку у 1977 році. А посприяв у цьому відомий поет Ростислав Братунь, на чиї тексти композитор створив понад 30 пісень. Того дня творча молодь Львова, а серед ровесників був і В. Івасюк, давала концерт, щоб зібрані кошти від нього переказати у фонд миру. Під час антракту Володя (саме так я потім називав його за правом старшого) і потиснув мені руку, а при цьому сказав:
- Я уже знайомий з вами заочно, бо мені і моєму батькові - письменникові Михайлові Григоровичу показувала вашу збірку "Сонцелюби" Ірина Вільде, з котрою ми дружимо. Я звернув увагу на вірш "Поговоріть з людиною", присвячений письменниці і пообіцяв Дарині Дмитрівні написати романс на цей текст. Коли він буде готовий, зустрінемось усі разом у мене на квартирі і послухаємо його. Хочу, щоб романс був дарунком не лише для Ірини Вільде, а й для вас.
Нам випало спілкуватись упродовж двох років. Під час наших розмов я ніколи не нагадував Володі, коли ж, нарешті, почую його твір. Та одного разу він сам повідомив, що незабаром зустрінемось, щоб послухати романс. Отого незабаром не бу-ло - композитор загинув. Після його похорону я, не приховуючи сліз, слухав у себе вдома пла-тівку його пісень (у виконанні Софії Ротару), яку Володя подарував мені разом зі своїм пісенником, випущеним у Києві. Особливого болю завдавала пісня з такими словами: "Скажу тобі, поле, скажу вам і ліс, і роса, - зробив ще не все я, не все ще сказав..."
Так, композитор сказав не все. Не встиг. Хоча доробок готував вагомий. І це, зокрема, підтверджує одна публікація, яку я відшукав у своєму архіві. Вона з'явилась через десять літ після загибелі Володі у республіканській газеті "Молодь України" і збіглась у часі з проведенням фестивалю "Червона рута" у Чернівцях. Журналіст Ігор Чеховський після розмови з письменником Михайлом Івасюком повідомив багато цікавих подробиць з життя і творчості його сина. Мене особливо зацікавили рядки, де я побачив і згадку про отой так і не почутий романс: "Володині пісні народжувалися спонтанно, інколи у найнесподіваніших місцях. Отож митець змушений був постійно носити з собою портфель з чернетками творів, над якими працював. Відомо, що останні дні його життя були позначені активною роботою над партитурою кантати "Чуття єдиної родини", замовленої Міністерством культури України на слова радянських поетів, оперою "Дарина" на історичну тематику (оригінальний твір із 30 пісень-арій, розрахованих на голос Софії Ротару), піснею для Ірини Вільде на слова львівського поета Василя Мартинова..." Перелічувались й інші твори. Далі автор повідомив: "З усього того скарбу вціліла частина кантати "Зустрічайте мене" на слова Р. Братуня, лібрето на вірші Тичини, Рильського. Решта заготовок творів безслідно зникли, бо знайдений після смерті Володі його портфель виявився ... порожнім". Від себе хіба що додам: той портфель був там, у приміському лісі, де знайшли Володимира Івасюка у травні 1979 року.
Усі ці роки мене не полишала думка написати пісню про незабутнього композитора. Якщо він сам не встиг подарувати мені романс на мої слова, то чому б мені не присвятити пісню його пам'яті? І ось однієї ночі сталося  у моїй творчості таке, чого не бувало раніше: я почав складати пісню про Володю у ... сні. Так, у сні! Коли текст сповна визрів, я подумав: "Якщо не прокинусь і не запишу його, то до ранку він розвіється зі сном". О другій годині ночі я підвівся і сів за письмовий стіл. Це здивувало дружину: "Ти чого ото не спиш?" Дізнавшись про причину, лише мовила: "Міг би це зробити і ранком..." Ні, не міг. Ранком мені залишилось лише передрукувати текст, щоб незабаром він опинився на сторінках збірки "Чебрецевий легіт".
Я поніс цю книжку у дарунок Галині Михайлівні - сестрі Володимира Івасюка. Звернув її увагу на твір "Пісня про Володимира Івасюка", сказавши:
- Сподіваюсь, що колись справді народиться музика на цей текст...
Мій "Чебрецевий легіт" опинився у руках мого нового друга, відомого композитора Валерія Квасневського  (про нього і його дружину - поетесу Марію Іллівну я розповідав у "Кримській світлиці"). Він вирішив: "Писатиму музику". І зробив це теж за обставин, подібних до моїх. Уночі в його квартирі вимкнули світло, а Валерій Федорович запалив свічку, сів за піаніно і з великим бажанням та натхненням взявся творити пісню. Минув деякий час і він подарував мені магнітофонну касету з цією піснею у власному виконанні.
Моєю радістю я поспішив поділитись з сестрою В. Івасюка. Галина Михайлівна, прослухавши "Пісню про Володимира Івасюка", попросила її переписати для неї. Нещодавно я зробив це і поніс касету в давно знайому квартиру. Зустрів мене син Галини Михайлівни Володя, названий так на честь композитора. Я вперше поглянув на його обличчя з особливою увагою і майнула думка: "Як він схожий на свого славетного дядю!" Володя усміхнувся:
- Це усі помічають...
Мені залишилось додати, що пісня, яку ми створили з Валерієм Квасневським - наш дарунок до дня народження Володимира Івасюка, котрий припадає на 4 березня.
Дізнались про наш твір і на Львівському радіо. Виконати там "Пісню про Володимира Івасюка" погодився соліст Львівської філармонії Богдан Косопуд. Крім того, ноти і текст я відправив у Сімферополь солістці філармонії, заслуженій артистці України Наталі Безкоровайній, з котрою мене заочно познайомила дочка Галина Вербицька - заступник редактора газети "Крымские известия". Я попросив  Наталю Степанівну посприяти у тому, щоб "Пісня про Володимира Івасюка" знайшла собі слухачів і в Криму, який я так люблю!
А "Кримську світлицю" прошу надрукувати текст і ноти пісні. Хай шанована мною газета теж відзначить день народження автора чудових пісень В. Івасюка дарунком, який допоміг мені підготувати Валерій Квасневський.

м. Львів.
На фото: композитор Володимир Івасюк з батьком - письменником Михайлом Григоровичем.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2003 > Тема "Українці мої..."