Версiя для друку Обговорити в форумi

МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
(Мінпаливенерго України)
05.06.2008 № 03/31-0239
На виконання доручення Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.05.2008 № 23526/1/1-08 до листа Секретаріату Президента України від 24.04 2008 № 31-02/1124 Міністерство палива та енергетики спільно з НАК «Нафтогаз України» розглянули надіслану Президенту України В. Ющенку надруковану в газеті «Кримська світлиця» статтю професора Яремійчука Р. С. «Сто років енергетичної безпеки! Шляхи прискорення розробки родовищ українського шельфу Чорного і Азовського морів» і повідомляють, що підняті в статті питання та пропозиції актуальні і важливі для вирішення проблеми забезпечення енергетичної безпеки держави.
Дійсно, український сектор акваторії Чорного і Азовського морів (причому не тільки шельфу, як сказано в назві і в преамбулі статті професора Яремійчука Р. С, а і її глибоководна частина) є одним з найперспективніших нафтогазоносних регіонів для нарощування власного видобутку вуглеводнів в Україні. Пріоритетне освоєння вуглеводневих ресурсів цього регіону передбачено «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року», схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 145-р. Для конкретизації робіт з реалізації цього положення Енергетичної стратегії за дорученням Уряду розроблена і зараз знаходиться на узгодженні міністерствами і відомствами «Концепція Програми освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів на 2008 - 2015 роки». Підготовку, узгодження і затвердження Кабінетом Міністрів України цієї Програми передбачається завершити до кінця поточного року. Підготовка такої Програми в 2008 році передбачена і Указом Президента України від 20.05.2008 № 463/2008.
Таким чином, одна із пропозицій професора Яремійчука Р. С. - розробка програми освоєння морських нафтогазових родовищ - уже реалізується. Ряд інших запропонованих в статті заходів (нарощування обсягів, темпів і якості геологорозвідувальних робіт, і в першу чергу сейсмічних досліджень, залучення іноземних інвестицій і передових технологій, активізація участі у виготовленні морського бурового і нафтогазопромислового устаткування і обладнання вітчизняних машино- і суднобудівних заводів та інше) уже включені у вищевказану «Концепцію Програми освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів на 2008 - 2015 роки». При доопрацюванні проекту цієї Програми будуть враховані і інші слушні пропозиції автора статті.
Аналізуючи надані в статті прогнози, слід відмітити, що потенційні можливості вуглеводневих ресурсів українського сектора акваторій Чорного і Азовського морів («...це сторічний (!) обсяг потреби економіки України в нафті і газі...») надто гіперболізовані. Згідно з оцінкою Українського державного геологорозвідувального інституту початкові видобувні ресурси (не запаси!) цього нафтогазоносного регіону станом на 01.01.2007 оцінюються в 2279,2 млн. т умовного палива, що складає близько 30% від усіх початкових видобувних ресурсів вуглеводнів України. В процесі геологорозвідувальних робіт у видобувні запаси промислових категорій, як правило, переводиться не більше 50% ресурсів, в основному приблизно 30%. Таким чином, потенційні початкові видобувні запаси вуглеводнів українського сектора акваторій Чорного і Азовського морів на сучасній стадії вивченості регіону можна оцінювати не більше 1 140 млн. т умовного палива. Споживання Україною нафти і газу, згідно вищевказаної Енергетичної стратегії до 2030 р., оцінюється не менше як 75 млн. т умовного палива в рік. Тому вуглеводневий потенціал регіону Чорного і Азовського морів відповідає потребам України не на 100 років, а більше як на 15 років.
Недостатньо обґрунтованим є твердження в статті, що з вводом в розробку Одеського і Безіменного родовищ річний видобуток газу в АР Крим зросте до 3,0 млрд. куб. м. За останніми оцінками ДАТ «Чорноморнафтогаз» до 2014 року він не перевищуватиме 2,0 млрд. куб. м при обсязі інвестицій в освоєння цих родовищ 1,7 млрд. грн.
Автор статті справедливо стверджує, що незадовільні з точки зору забезпечення енергетичної безпеки України темпи освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора акваторій Чорного і Азовського морів є наслідком недостатньої державної підтримки цих робіт, перш за все їх фінансування, недостатньо обґрунтованої цінової і податкової політики щодо видобування газу НАК «Нафтогаз України» і нафтогазовидобувними підприємствами, що знаходяться в її корпоративному управлінні. Встановлені Верховною Радою і Урядом України надзвичайно низькі ціни на газ для цих підприємств, високі і постійно зростаючі рентні платежі, збори за геологорозвідувальні роботи, виконані з використанням коштів державного бюджету, надзвичайно обмежують інвестиційні можливості цих підприємств. Тому в проекті «Концепції Програми освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів на 2008 - 2015 роки» передбачається ряд цінових і податкових пільг для підприємств, що здійснюватимуть видобування вуглеводнів з морських нафтових і газових родовищ.
Автор статті справедливо звертає увагу на необхідність проведення попередніх тривимірних сейсмічних досліджень для підвищення ефективності геологорозвідувального і експлуатаційного буріння. Такі дослідження почали проводитись. Так, на замовлення НАК «Нафтогаз України» уже виконані такі дослідження на площі 456 кв. км (площі Суботіна і Абіха), передбачалось проведення таких досліджень на Прикерченській ділянці компанією Венко (біля 4,5 тис. кв. км).
Не обґрунтована і не підтримується нами пропозиція професора Яремійчука Р. С., аналогічна раніше запропонованій ідеї І. А. Франчука, про створення нової управлінської структури для освоєння нафтогазових ресурсів Чорного і Азовського морів. Адже для цих цілей уже створена і функціонує така структура - ДАТ «Чорноморнафтогаз». Цим Товариством розроблено ряд інвестиційних проектів з освоєння вуглеводневих ресурсів в акваторії Чорного і Азовського морів при глибинах моря до 100 м. Воно має значний виробничий потенціал, щоб самостійно та спільно з іншими вітчизняними нафтогазовидобувними підприємствами, із залученням кредитних ресурсів, успішно реалізувати ці проекти і вже в найближчі роки наростити обсяги видобування природного газу і нафти.
На виконання Указу Президента України від 27.12.2005 № 1863/2005 «Про рішення РНБО України від 09.12.2005 «Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення» та протокольного доручення Прем’єр-міністра України від 13.03.2008 Мінпаливенерго разом з НАК «Нафтогаз України», Мінприроди і НАК «Надра України» опрацьовуються узгоджені пропозиції щодо здійснення єдиної державної політики та оптимізації управління у сфері видобутку вуглеводнів в Україні шляхом об’єднання ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» і нафтогазорозвідувальних підрозділів НАК «Надра України» в єдину виробничу структуру. Якнайшвидша практична реалізація цієї ідеї, разом з економічно обґрунтованою ціновою і податковою політикою, на наше глибоке переконання, сприятиме значному прискоренню освоєння нафтогазових ресурсів українського сектора акваторій Чорного і Азовського морів, а відтак і зміцненню енергетичної безпеки держави.
Що стосується науково-технічного забезпечення робіт в акваторіях Чорного і Азовського морів, то НАК «Нафтогаз України» опрацьовує зараз питання про створення технологічного парку «Технопарк Чорноморнафтогаз».
Як уже відмічалось вище, всі слушні пропозиції професора Яремійчука Р. С., наведені в його статті в газеті «Кримська світлиця» і не враховані в «Концепції і проекті Програми освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів на 2008 - 2015 роки», будуть враховані при доопрацюванні цієї Програми.
Бурзу АЛІЄВ,
заступник міністра.

МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
(Мінпаливенерго України)
01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 30,
тел. 206-38-46, факс 249-19-92
Е-mail:kаnс@mintop.energy.gov.ua
13.06.08  № 03/15-0287

м. Сімферополь, вул. Павленка, 5, каб. 101,
нафтогазовий факультет, Яремійчуку Р. С.

Шановний Романе Семеновичу!
Міністерство палива та енергетики України розглянуло Вашу заяву, яка надійшла до Мінпаливенерго із Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.05. 2008 № 41-я-036647/01 щодо освоєння нафтогазових ресурсів Чорного моря і повідомляє.
Дійсно, український сектор акваторії Чорного і Азовського морів (причому не тільки шельфу, як сказано в назві і в преамбулі Вашої статті, а і її глибоководна частина) є одним з найперспективніших нафтогазоносних регіонів для нарощування власного видобутку вуглеводнів в Україні.
Пріоритетне освоєння вуглеводневих ресурсів цього регіону передбачено «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року», схваленою розпорядженням
Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 145-р.
Для конкретизації робіт з реалізації цього положення Енергетичної стратегії за дорученням Уряду розроблена і зараз знаходиться на узгодженні міністерствами і відомствами «Концепція Програми освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів на 2008 - 2015 роки». Підготовку, узгодження і затвердження Кабінетом Міністрів України цієї Програми передбачається завершити до кінця поточного року. Підготовка такої Програми в 2008 році передбачена і Указом Президента України від 20.05. 2008 № 463/2008.
Отже робота в цьому напрямку триває. Тому Вашу пропозицію щодо створення додаткової робочої групи для вирішення проблем з освоєння ресурсів Чорного і Азовського морів вважаємо недоцільною.

З повагою, Бурзу АЛІЄВ, заступник міністра.

Судячи з відповіді Мінпаливенерго газеті «Кримська світлиця», підписаної заступником Міністра Бурзу Алієвим, - ні. Бо вже не одна державна програма освоєння нафтогазових ресурсів Чорного та Азовського морів затверджувалася урядом, але її фінансування не перевищувало десяти відсотків від необхідного.
Одеське та Безіменне газові родовища, що відкриті більше двадцяти років тому, так і не освоєні, хоча вони могли б збільшити видобуток газу на 1 мільярд м3 за рік. Коли почнуться реальні роботи у відкритому в 2005 році Суботинському нафтовому родовищі, ніхто сьогодні не скаже. Коли почнуться реальні бурові розвідувальні роботи на 16-ти структурах у Прикерченській зоні та у глибоководній зоні Чорного моря – теж невідомо.
Шановний заступник Міністра Бурзу Алієв стверджує, що вуглеводний потенціал регіону Чорного та Азовського морів відповідає потребам України не на 100 років, а не більше, ніж на 15. При цьому за базу береться щорічне споживання в Україні умовного палива у 75 мільйонів тонн. Але не враховується те, що Україна учетверо більше споживає енергоресурсів на одиницю валової продукції, ніж країни Західної Європи. Якщо врахувати, що сьогодні Україна видобуває близько 23 мільйонів тонн умовного палива, а затвердженою Державною програмою передбачено наростити видобуток нафти і газу лише в сумі до 32 млн. тонн умовного палива, то тоді навіть найобережніші прогнози фахівців збільшують можливість регіону майже утричі.
Посилання у відповіді на плановане об’єднання таких структур, як ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та підрозділів НАК «Надра України» теж не має достатнього фахового обґрунтування. У відповіді пропущено багато питань, про які йшлося у газетній публікації – наше відставання в технологічному плані буріння свердловин, економічні застереження, кадрові питання. Не кажучи вже про керівництво цими масштабними роботами. Ідея створення «Технопарку Чорноморнафтогазу» та їхнє фінансування є цікавою, але вона ще лише літає у повітрі, а спеціалістам відомо, що вирішити будь-які великі завдання не можна без заздалегідь добре спланованого процесу.
У газеті «Дзеркало тижня» (№ 22 від 14 червня ц. р.) наведено слова колишнього керівника ДАТ «Чорноморнафтогаз» М. К. Ільницького про те, що шельф Чорного моря може «вирішити проблеми країни з нафтою і газом якщо не повністю, то процентів на 50 – однозначно, причому досить швидко». І далі шановний Микола Карлович говорить про те, що «на прийняття урядових ухвал впливають ті, що присмокталися до російської газової труби».
Я отримав відповідь від шановного пана заступника міністра Бурзу Алієва особисто. Не зрозуміло, де він прочитав у нашому зверненні до Президента та Уряду пропозицію щодо створення додаткової робочої групи для вирішення проблем освоєння ресурсів Чорного та Азовського морів, проте відповідь його однозначна - недоцільність її. Може, шановний пан заступник міністра і не читав наших пропозицій, бо про це у них немає ні слова.
Відповідь на публікацію у «Кримській світлиці» з Міністерства палива та енергетики України ще раз підтверджує наш висновок, що «збільшення власного видобутку нафти та газу з морських родовищ не визначено ані пріоритетом, ані взагалі одним із шляхів забезпечення національної безпеки в енергетичному секторі».
Р. С. ЯРЕМІЙЧУК,
доктор технічних наук, професор.

Угода з «Венко» є чинною...

Головний висновок фахівців Міжвідомчої комісії щодо врегулювання спірних питань щодо Угоди із компанією «Венко Інтернешнл ЛТД» - угода є чинною і юридично діє. Про це 23 червня повідомив журналістам секретар Міжвідомчої комісії, заступник Секретаря РНБОУ Борис Соболєв.
За його словами, ця теза стане лейтмотивом доповіді Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Раїси Богатирьової Президентові України. «Досить багато часу було втрачено для того, щоб з’ясувати те, що було вивчено трьома попередніми урядами. В тому числі, урядом Юлії Тимошенко у 2005 р. Ми маємо багато документів, де стоять підписи, зокрема, і нинішнього Прем’єр-міністра, які схвалюють даний проект», - зауважив Б. Соболєв. Він зазначив, що через бездіяльність «дотепер не схвалено програму робіт та кошторис «Венко» за 2007 рік, не кажучи вже про 2008 рік».
Переведення проекту у практичну площину відповідає інтересам національної безпеки України, наголосив Б. Соболєв.

Довідка. 19 квітня 2006 р. «Венко Інтернешнл ЛТД» була офіційно оголошена переможцем тендеру на освоєння Прикерченської ділянки. 19 жовтня 2007 р. Кабінет Міністрів підписав з «Венко Інтернешнл ЛТД» першу в історії України Угоду про розподіл продукції.
«Венко Інтернешнл Лтд» (Бермудські острови) - дочірнє підприємство «Венко Енерджі Компані», яка виграла у відкритому конкурсі та уклала Угоду із Кабінетом Міністрів України про розподіл вуглеводнів. Відповідно до умов угоди, компанія відступила права та обов’язки своїй дочірній компанії - «Венко Прикерченська Лтд» (Британські Віргінські Острови).
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України наказом № 226 від 25 квітня 2008 року анулювало спеціальний дозвіл на користування надрами компанії «Венко Прикерченська ЛТД».
Відповідно до рішення РНБОУ від 30 травня 2008 року, яке було уведено в дію Указом Президента України № 514 від 4 червня 2008 р., була створена Міжвідомча комісія з підготовки пропозицій щодо врегулювання спірних питань, які виникли у зв’язку з Угодою про розподіл вуглеводнів, що видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, між державою Україна та компанією «Венко Інтернешнл ЛТД». До складу комісії увійшли перші особи профільних міністерств, силових структур. «Венко Енерджі Компані» (США) спеціалізується на геологічних та геофізичних дослідженнях перспективних ділянок шельфу, глибоководному бурінні, видобутку нафти та газу. Офіс компанії знаходиться у м. Х’юстон.
Прикерченська ділянка (площа понад 12 тис. кв. км) - найперспективніша, але малодосліджена частина українського глибоководного шельфу із глибинами від 300 м до понад 2000 м.
Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко не згодна з висновками Міжвідомчої комісії і, як і раніше, вважає угоду з Vanсo International Ltd «міждержавною корупцією»...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2008 > Тема "Резонанс"