Версiя для друку Обговорити в форумi

- з таким заголовком  вийшла стаття у першому номері часопису "Дзвін Севастополя", заснованого на початку  90-х  років місцевим осередком "Просвіти". Автор тієї публікації, Юрій Ільїн, яким так пишається українство міста, прикладом власного життя невпинно і щоденно стверджує, що ми -  варті на цій землі і поваги, і почестей, і слави. Бо ми - українці.
Таке рідкісне, одностайне визнання  й серед самих співвітчизників трапляється досить рідко, а коли це взагалі -  визнання на всіх рівнях нашого складного російськомовного міста, то, думається, маємо сприймати цю неординарну особистість як явище.
Мені вдалося зовсім несподівано почути думку людини, котра довгий час мала нагоду спостерігати за громадською діяльністю та фаховим злетом Юрія Ільїна,  і, здається, точно, аж до повного співпадіння,  виразила враження і решти його оточення.

Голова Союзу українок Севастополя пані Богдана Процак:
- Якби мені довелося характеризувати цю людину, я би, передусім, відзначила шляхетність та добру вдачу. Крім того, Юрій - розумний, адже досяг високого наукового ступеня та високої посади. Патріот, бо з початку 90-х вміло відстоював українство у Севастополі, фахово проводячи "круглі столи" з опонентами, та виступаючи  на телебаченні і радіо. Тоді з комуністами боротися було не просто: для цього  треба було мати і мужність, і розум, і вміння. Активно діючи, він ставив під загрозу навіть свою кар'єру. Але гуртував навколо себе народ і гарно його представляв, бо був авторитетною людиною. Скажу більше, коли Юрій приходив на такі заходи, всі мимоволі аж підтягувалися: красивий, акуратний, завжди  елегантно та модно одягнений, якщо парфуми - то найкращі і, при цьому зовнішньому блиску - невимушено привітний, вихований  і скромний. Потужний інтелект та бездоганне знання історії і політики держави дозволяли йому бути в тих дискусіях дуже серйозним опонентом. Того часу  це було надважливим. І коли він два роки поспіль (1993 - 1994рр.) очолював "Просвіту", ми при ньому почувалися дуже впевнено. Пам'ятається, коли нинішній голова "Просвіти" Микола Гук перебував у дворічному відрядженні у Києві, а осередок на той час був ще не зареєстрований, я сама зареєструвала "Просвіту" і передала  у надійні руки пана Ільїна.
Отже, як відзначила пані Процак, шляхетність, розум, фаховість, патріотизм, надійність. Зосередженість таких рис в одній людині незмінно робить її помітною.
Юрій Ільїн - не севастополець. Він народився у Києві. Хоч родина була й етнічно українською, та хлопця віддали до російської школи. Все українське тоді в столиці було і неприйнятним, і не престижним. Кращі серед шкіл незмінно були російськими, у ВНЗ навчання велося також переважно російською. Але від батька Юрко з дитинства чув про їх родовід.  "Ми - українці", - казав батько. А ще розповідав про козаччину. Ті розповіді назавжди запали в душу хлопцеві. Вже в юнацькі роки, маючи неповну музичну освіту, він пробує писати пісні козацької тематики, наражаючись на нерозуміння підлітків.
Свій майбутній фах теж обрав ще в юнацькі роки. Родина доволі часто подорожувала до Криму. А батько придбав хлопцеві ласти й маску, здається, раніше, аніж  він навчився плавати. Підводний світ зачаровував, збуджував дитячу уяву, мріялось про морські походи. Але чомусь хотілося стати військовим моряком, мабуть, після відвідин родиною Ільїних Севастополя. В юнацькі роки цікавився морською тематикою, багато читав. Мабуть забагато, бо вже у середніх класах почав псуватися зір. Відтоді й мріялось про океан, але вже у аспекті наукових досліджень. Здобувати освіту поїхав до Одеського гідрометеорологічного інституту, хоч близькі й радили не покидати столицю. У 1975 р. закінчив його за фахом "Океанологія".
Після закінчення інституту він три роки працює на Далекому Сході, у Петропавлівську-Камчатському.
Пізніше переїздить до Севастополя і цілих  22 роки працює у Морському гідрофізичному інституті, захистив дисертацію, отримав ступінь кандидата фізико-математичних наук. В той же час Ільїн бере участь у підготовці  та проведенні 10 морських наукових експедицій. Під час експедицій та симпозіумів відвідує 24 країни дальнього зарубіжжя. А в 1990 - 1991рр. працює у Науково-дослідному центрі
Гвінейської Республіки   (м. Конакрі). З 1992 року він - член Комітету з фізичної океанографії Міжнародної комісії з вивчення та використання Середземного моря (CIESM).
Зараз, вже третій рік,  Юрій Ільїн - на посаді директора Морського відділення Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту Мінекоресурсів України. Адміністративна робота у науковому закладі при надто скорочених штатах має свою специфіку. Якщо в інституті раніше було до 200 співробітників, то зараз лише 50. Отже й виходить, що адміністрування необхідно поєднувати з науковою роботою. Як науковець він займається зараз дослідженням гідрологічного режиму та екологічного стану Чорного і Азовського морів. Має понад 70 опублікованих наукових робіт у вітчизняних та зарубіжних виданнях. Працює над створенням української океанологічної термінології  - розробив проект ДСТУ "Фізична океанологія. Терміни та визначення основних понять". Каже: "Мусить бути й мій внесок у розвиток української технічної мови, якщо я вже науковець і трохи громадський діяч".
На сесії міськради, що проходить цими днями, планується прийняття "Комплексної програму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів регіону на період до 2012 року".  Шістдесят науковців, фахівців та громадських діячів під керівництвом Ю. Ільїна працювали над нею з осені 2000-го до кінця 2001 року.  Якщо Програма  буде затверджена на сесії, то набуде чинності документа. Втілена в життя, вона сприятиме тому, аби господарювання в регіоні враховувало повною мірою екологічні проблеми і раціональне використання ресурсів.
Юрій Павлович зараз трохи відійшов від громадської діяльності, хоч і  є  на сьогодні членом Кримського крайового проводу НРУ. Каже, що за 50 років, що виповнюються йому 3 березня, мав би зробити більше: на черзі великих справ - захист  докторської  дисертації. Але жоден захід севастопольського українства не відбувається без його участі. Його щиро люблять, йому вірять, ним пишаються. 

м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2003 > Тема "Українці мої..."