|
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#20 за 16.05.2008
СЛУЖИТИ ╤ В╤РИТИ
ГЕРОЯМ - СЛАВА!
Ц╕ слова можна з повним правом назвати сенсом життя багатьох укра╖нських патр╕от╕в, а найб╕льшою м╕рою вони стали дев╕зом головнокомандувача Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ Романа Шухевича, який останню краплину кров╕ в╕ддав, служачи Укра╖н╕ ╕ нав╕ть серед, здавалося, найб╕льш несприятливих умов, в╕рячи в ╖╖ неминуче воскрес╕ння.
Коли ми у св╕тов╕й ╕стор╕╖ шука╓мо так╕ приклади, то насамперед зверта╓мось до образу ╕тал╕йського нац╕онального героя Джузеппе Гар╕бальд╕, який народився на сто рок╕в ран╕ше, н╕ж Роман Шухевич, 4 липня 1807 року. Символ╕чно...
«Я побачив м╕й батьк╕вський д╕м, наповненим розб╕йниками, ╕ схопився за зброю, щоб ╖х вигнати», - метою свого життя Гар╕бальд╕ поставив зв╕льнення ╕ об’╓днання ╤тал╕╖, яка на той час була под╕лена на дев’ять держав ╕ яку В╕денським Конгресом 1815 р. вважали такою, що три стол╕ття тому припинила сво╓ пол╕тичне ╕снування. «╤тал╕я не держава, а географ╕чне поняття», - цин╕чно заявляв австр╕йський канцлер Меттерн╕х. Але так не вважав Гар╕бальд╕, який вир╕шив: «Досить!»
Народився в╕н у портовому м╕ст╕ Н╕цца в генуезьк╕й родин╕ спадкових моряк╕в. Небагато серед земляк╕в Джузеппе на той час почувало себе ╕тал╕йцями, ╕ це обурювало юного Гар╕бальд╕. З раннього дитинства, як ╕ Шухевич, в╕н в╕дчув ус╕╓ю душею, «як смердить панування варвар╕в».
«З юних л╕т, палко люблячи свою державу ╕ ненавидячи рабство, я загор╕вся пристрастю п╕знати природу ╖╖ в╕дродження. Тому я скр╕зь шукав книги, в яких йшлося про волю ╤тал╕╖, намагався зустр╕тися з людьми, як╕ присвятили себе боротьб╕ за цю волю», - згадував у сво╖х спогадах Джузеппе. Нав╕ть деяк╕ еп╕зоди з юних рок╕в (що ╓ дуже ц╕кавим) у цих людей ╓ схожими, наприклад, в╕домо, що, будучи ще дитиною, Гар╕бальд╕ врятував потопаючу ж╕нку, юний Роман Шухевич також, ризикуючи власним життям, витягнув з-п╕д льоду дитину. Джузеппе, захоплюючись д╕яльн╕стю «карбонар╕╖в», юнаком вступа╓ до та╓мно╖ орган╕зац╕╖ «Молода ╤тал╕я», Роман Шухевич, п╕д впливом борц╕в за державн╕сть 1917 - 1920-х рок╕в - до п╕дп╕льно╖ УВО ╕ ОУН.
Великий вплив на формування св╕тогляду юного Гар╕бальд╕ мав Джузеппе Мадз╕н╕, творець та ╕деолог «Молодо╖ ╤тал╕╖». В одному з рапорт╕в пол╕ц╕я так описувала цю людину: «Характер цього молодого ентуз╕аста з найб╕льш небезпечних, бо в╕н не ма╓ н╕яких особистих ╕нтерес╕в. В╕н робить змови т╕льки задля в╕дродження ╤тал╕╖, готовий - коли б це було потр╕бно, - на будь яку небезпеку, включно з самопожертвою життям...» Мадз╕н╕ вчив, що нац╕я - це не те, що зараз ╕сну╓, а те, що пост╕йно зд╕йсню╓ться.
╤ для того, щоб була ╖╖ в╕чна варт╕сть, мусить тривати в╕чна боротьба ╕ жертовн╕сть.
«Нац╕ональн╕сть для мене свята, бо я вбачаю в н╕й знаряддя добра для вс╕х, поступу вс╕х: географ╕чн╕ обставини, ╕сторичн╕ традиц╕╖, мова, спец╕альн╕ нахили - для мене т╕льки показники, але м╕с╕я, яку вона викону╓, виявля╓ мен╕ ╖╖ посвячення. Нац╕я ма╓ бути для людства тим, чим родина для батьк╕вщини», - наголошував в╕н.
За свою пол╕тичну революц╕йну д╕яльн╕сть Гар╕бальд╕ отриму╓ смертний вирок ╕ ем╕гру╓ до П╕вденно╖ Америки, де очолю╓ партизанськ╕ загони, що боролися за незалежн╕сть Р╕о-Грандсько╖ та Уругвайсько╖ республ╕ки. Згадаймо арешт ╕ пересл╕дування Шухевича поляками та його участь в геро╖чн╕й оборон╕ Карпатсько╖ Укра╖ни й вимушену ем╕грац╕ю.
Проте Гар╕бальд╕ серцем, помислами ╕ душею з нескореною Батьк╕вщиною. Криваве мракоб╕сся ╕ лютий терор австр╕йц╕в перетворили ╤тал╕ю на революц╕йний вулкан. Терпець народов╕ урвався. Навесн╕ 1848 року Гар╕бальд╕ з соратниками прибува╓ на Батьк╕вщину, де його зустр╕чають з почестями. «Ми бажа╓мо лише одного - визволення В╕тчизни!» - п╕дкреслював в╕н. Загони полководця масово поповнюються добровольцями, проте зв╕дус╕ль лунають звинувачення «пом╕ркованих» ╕ «реал╕ст╕в», як╕ бояться слави ╕ р╕шучост╕ Гар╕бальд╕.
«╤тал╕╖, виявля╓ться, потр╕бн╕ балакуни ╕ торгаш╕, а не б╕йц╕. Щоб перехитрити ╕ приспати народ, деспот╕я на деякий час передала управл╕ння балакунам, знаючи напевне, що ц╕ папуги розчистять шлях страшн╕й реакц╕╖», - чи не нагадують ц╕ слова Гар╕бальд╕ деяких характерних еп╕зод╕в нашо╖ нов╕тньо╖ ╕стор╕╖?
...Визвольний рух в ╤тал╕╖ знову був придушений, проте Джузеппе не кап╕тулював. «З яким презирством ти ма╓ш дивитися на под╕бне до ж╕нок плем’я ╕тал╕йц╕в, мо╖х сп╕вв╕тчизник╕в, яким я так часто хот╕в прищепити душевне благородство, хоч вони на це так мало заслуговують. Правда, зрада послабила всякий мужн╕й порив; як би там не було, але нас збезчещено; ╕тал╕йське ╕м’я стало об’╓ктом зневаги ╕ глузування для всього св╕ту. Я обурений тим, що належу до с╕м’╖, у як╕й так багато боягуз╕в: але не думай через це, що я втратив бадьор╕сть, що я знев╕рився в майбутньому сво╓╖ В╕тчизни; навпаки, у мене б╕льше над╕╖, н╕ж будь-коли. Безкарно можна збезчестити окрему особу, але не можна збезчестити народ - зрадники в╕дом╕. Серце ╤тал╕╖ б’╓ться, ╕ хоч воно не ц╕лком здорове, а все ж може в╕д╕рвати вражен╕ хворобою частки.
Зрадами ╕ шахрайством реакц╕╖ вдалося залякати народ, але... народ н╕коли не забуде зрад ╕ шахрайства реакц╕╖. Якщо в╕н оговтався в╕д свого страху, то зведеться, пройнятий жахливим гн╕вом ╕ цього разу знищить засоби сво╓╖ ганьби», - писав Гар╕бальд╕ в лист╕ до сво╓╖ дружини ╕ бойово╖ соратниц╕ Ан╕ти.
«Солдати! Тим, хто п╕де за мною, об╕цяю голод, холод ╕ спеку; н╕яко╖ винагороди, казарм ╕ запас╕в, лише форсован╕ марш╕ ╕ багнетн╕ атаки... Небозв╕д - як шатро, землю - як л╕жко ╕ Бога - як св╕дка. Словом, хто любить Батьк╕вщину ╕ славу - за мною!» Чотири тисяч╕ б╕йц╕в на чол╕ з Гар╕бальд╕ з боями проти француз╕в ╕ австр╕йц╕в пройшли половину ╤тал╕╖, вражаючи противника надзвичайною в╕двагою ╕ майстерним маневруванням. Проте сили були нер╕вними ╕ Гар╕бальд╕ знову змушений ем╕грувати. Та навесн╕ 1854 року в╕н поверта╓ться на Батьк╕вщину. П’╓монт знову готу╓ться до в╕йни з Австр╕╓ю, уклавши та╓мну угоду з бонапартистською Франц╕╓ю, яка плека╓ мету захопити ╤тал╕ю. Австр╕йська окупац╕я доповнилася французьким гн╕том. Гар╕бальд╕ на чол╕ добровольц╕в у найнебезпечн╕ших м╕сцях здобува╓ перемогу за перемогою, набуваючи дедал╕ б╕льшо╖ популярност╕. Франц╕я, в╕дчуваючи перемогу ╕тал╕йц╕в, п╕дступно уклада╓ ганебне перемир’я з Австр╕╓ю. Гар╕бальд╕ не визна╓ такого «миру» ╕ проголошу╓ нац╕онально-визвольну народну в╕йну.
4 кв╕тня 1860 року розпочалося повстання в Палермо (Сицил╕я). На допомогу повсталим вируша╓ легендарна в╕йськова експедиц╕я «тисяч╕ червоносорочечник╕в» на чол╕ з Гар╕бальд╕. «╤тал╕йц╕! Сицил╕йц╕ б’ються з ворогами ╤тал╕╖. Обов’язок кожного ╕тал╕йця допомогти ╖м словом, грошима, збро╓ю, ╕ насамперед - власною рукою. Хоробрий скр╕зь знайде зброю. Не слухайте боягуз╕в... До збро╖!» - закликав полководець сп╕вв╕тчизник╕в.
Сицил╕я була зв╕льнена, гар╕бальд╕йц╕ вступили в Палермо. 1866 року ╤тал╕╖ повернуто Венец╕ю, але серце ╤тал╕╖ - Рим - залишалося п╕д «оп╕кою» папських французьких в╕йськ. Гар╕бальд╕ не м╕г з цим змиритися, ╕ в 1867 роц╕ в битв╕ при Ментане ш╕стдесятир╕чний полководець зазнав поразки. Король ╤тал╕╖ В╕ктор Емману╖л II заарештував «буйного» революц╕онера, який все зробив для визволення р╕дно╖ земл╕. Проте ╕ п╕сля цього Джузеппе не знев╕рився ╕ не втихомирився. В╕н доруча╓ сво╓му пом╕чников╕ Б╕кс╕о сформувати заг╕н волонтер╕в, який 20 вересня 1870 року вступив до Рима. 1871 року Рим проголошено столицею об’╓днано╖ ╤тал╕╖, яка нин╕ входить до десятки найрозвинен╕ших держав св╕ту. Гар╕бальд╕, на в╕дм╕ну в╕д Романа Шухевича, вдалося побачити плоди сво╓╖ прац╕, помер в╕н 2 червня 1882 року в сво╓му р╕дному м╕ст╕, зв╕льненому в╕д загарбник╕в. П╕зн╕ше його оц╕нювали як людину «б╕дн╕шу за аскета, проте щедр╕шу, н╕ж Цезар».
Вшановуючи св╕тлу пам’ять тих, хто все сво╓ життя присвятив зв╕льненню р╕дного краю, побажаймо сучасникам в╕рити в свою нац╕ю ╕ служити сво╖й Батьк╕вщин╕ так, як це робили вони.
В╕ктор РОГ.
(Газета «Шлях перемоги»).
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5901
|
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
