Версiя для друку Обговорити в форумi

Молоді голоси

Ми з Богданом Поліщуком познайомилися в Ялті на регіональній нараді молодих авторів, котру проводила Національна Спілка письменників України. Серед семінаристів Богдан був одним з наймолодших за віком, однак це не заважало йому почуватися своїм з-поміж своїх. Його творчий доробок був поцінований як учасниками, так і керівниками поетичного семінару - відомими письменниками.
Богдан Поліщук живе в м. Миколаєві, навчається в училищі культури. Його вірші часто друкуються у місцевій пресі.
У листопаді 2002 року Богдан став одним з переможців обласного літературного конкурсу "Золота арфа", що восьмий рік поспіль проводиться на Миколаївщині.
У вільний час хлопець ще захоплюється й малюванням.
З Богданом ми часто листуємось. У своїх листах він ділиться своїми творчими здобутками і планами, надсилає мені свої нові вірші, і неодмінно закінчує листи такими словами: "Хай відновлюються українська та кримськотатарська культури! За вільність! За дружбу!". Гадаю, цим усе сказано. Богдан палко любить свою Вітчизну, свою чудову рідну мову.
Бажаю Богданові Поліщуку усіляких гараздів у житті та творчості і пропоную читачам "Кримської світлиці" добірочку його віршів. Впевнений, вони не залишать читачів байдужими.
Сейран Сулейман,
журналіст, член сімферопольського літературного об'єднання "Ільхам" ("Натхнення").

*  *  *
Не зробимо ідолів з лідерів
Минулих часів та епох.
Шукати не треба в руїнах
Храмів колишніх.
Мій Боже!
Чому Україна оплакує
Сльозами колишню міць?
Хіба ж ми тепер безталанні?
Хіба ж нам земля не вродить?
Не плакать - радіти нам треба,
Бо Бог нам таланти дає...
А ми їх закопуєм в землю
І сльози минулого ллєм.
Відкопуйте, люди, таланти,
До сонця їх піднесіть.
У душу вдихніть України
Їх нездоланну міць!

"УКРАЇНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ"
Розорюють оспівані кургани.
Руїни Ольвії та Криму занедбані.
А у Богдана з гетьманської шапки
Вночі пір'їни бронзові спиляли.
Ось так у нас відроджують культуру.
Чекайте люди в пеклі на тортуру.
*  *  *
Засіяло небо вранці,
Дзвінко засіяло.
Посміхнулось веселенько
Людям посміхнулось.
Й полилось крізь
хмари струмом,
В душі полилося,
Їм несучи віру й радість,
Щастя їм несучи.
Але спали іще люди,
Бо втомились, спали,
І їх душі непритомні
Це як сон сприймали.

Я ЧАСТКА СОНЯЧНОГО МІСТА
Жовті стіни міських будинків
Розмальовані сонцем у цей колір,
Затуляють мені небосхил.
А саме небо сміється десь там,
Високо, високо, поміж дахів.
Та я навіть не хочу
Розштовхати своїми думками
Ці жовті цегляні стіни,
Щоб побачити усю нескінченність
Небесної блакиті.
Бо мені хороше,
Так хороше сидіти на підвіконні
І відчувати себе часткою цього
Сонячного міста,
Наспівуючи собі якусь пісню.
Чуючи її відгук у буркотінні авто
Та у гомоні перехожих...

УКРАЇНА  ДЛЯ МЕНЕ
Мені байдуже, хто там при владі,
Чи поганий, чи ні, президент,
Хто у кого стоїть на заваді,
Кого вбили, а хто сам помер.
То не є Україна для мене!
Україна для мене в піснях,
В жовтім полі, в блакитному небі,
У мистецтві, книжках та казках.
Україна для мене - це гордість,
Непоборність, незламність душі,
То чи ж можу її не любити?
Тобто зрадить самому собі?
Богдан ПОЛІЩУК.
м. Миколаїв.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2003 > Тема "Душі криниця"