Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОГА ДО ХРАМУ

 Кожна людина прагне у своєму житті гармонії й затишку: домашнього, сімейного, духовного. Не завжди це вдається, комусь така «гармонія» ввижається в матеріальних благах, а декому й чарки досить для «повного щастя». Але хіба для того живемо, щоб опуститися, зрештою, до духовної деградації і порожнечі?
 Проте кожен може знайти себе у вірі і служінні Богу. Насамперед - через причастя, до якого людина готується заздалегідь (щонайменше – тиждень).
 Я знову звернулася до нашого собору святих Володимира та Ольги УПЦ КП у Сімферополі, щоб довідатися, як тут здійснюється цей обряд. Єпископа Сімферопольський і Кримський Климент, зокрема, розповів, що, йдучи до причастя, людина повинна відкрити Господу свої думки, душу, серце. Перед таїнством причастя кожен віруючий повинен пройти таїнство сповіді. «Сьогодні таїнства сповіді і причастя поєднуються в одне - сучасним віруючим за цього ритму життя просто не вистачає на все часу. Тому часто вони навіть не вичитують тих канонів і молитов, які потрібні», - розповідає владика Климент.
 У соборі святих Володимира та Ольги УПЦ КП, зазвичай, проводиться сповідь у суботу, після всенічної, та у неділю, перед службою (о 8.30).
 Як правильно підготуватися до сповіді і причастя? Владика Климент пропонує такий розклад вичитування канонів і молитов: «В понеділок людина починає поститися і читати канон ангелу-охоронцю, вівторок – канон Спасителю, середа – канон «Божій Матері», а в четвер і п’ятницю вичитуються акафісти: «Божій Матері», «Ісусу Христу». У суботу читається канон «Правила ко Святому причастю», який складається з канону і десяти молитов, після всенічної віруючий сповідається і вдома вичитує вечірні молитви. У неділю вранці вичитує вранішні молитви, приходить на Божественну літургію. До речі, не можна їсти до причастя!
 Таким чином, людина розподіляє свої сили протягом тижня і просвітлює помисли. Дехто каже, що не може піти до сповіді, бо треба поститися, але насправді це хибне судження, тому що обов`язково поститися треба перед причастям.
 «Бажано, щоб людина причащалася до кожного двонадесятого свята (12 свят). Але найкраще - на кожне свято, яке правиться у церкві», - каже єпископ.
 Причащати дітей можна до 7 років без сповіді, вважається, що з 7 років вона вже починає усвідомлювати свої вчинки, тому важливо не пропустити цей період і навчити дитину розуміти свої провини і відповідати за них.
 Служба причастя починається з ектенії: «Всіх святих пом’янувши, ще й ще у мирі Господові помолимось», тобто треба помолитися за принесені й освячені чесні дари.
 Далі йде прохання «благальної ектенії», яка закінчується виголосом: «І сподоби нас, Владико, безбоязно, не осудно насмілитись призвати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти». Потім співається «Отче наш...», який віруючі також можуть співати.
 Після виголосу «Святе – святим!», тобто, святі дари (проскура і вино) можуть бути подані тільки «святим» (віруючим, які освятилися молитвою, постом, Таїнством покаяння (сповіддю), хор віруючих викликує: «Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Богу Отцю». Розпочинається причастя. Спочатку причащається священнослужитель, потім диякон виголошує: «Зі страхом Божим і вірою приступіть» - починається причастя віруючих, які, причащаючись, повинні повторювати за священиком молитву перед причастям: «Вірую, Господи, і визнаю...»
 Для причастя людина підходить з поклоном і не хреститься перед святою чашею. Після причастя священнослужитель благословляє віруючих словами: «Спаси, Боже, людей Твоїх, і благослови насліддя Твоє (власність Твою – Церкву Христову). Далі диякон виголошує коротку ектенію: «Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі Страшні Христові Тайни, подякуймо Господові». Зі словами «З миром вийдімо» літургія закінчується.
 Сповідавшись, причастившись, людина осяюється Божою благодаттю, очищується від гріховних думок. Знайшовши душевний спокій і з Богом у серці вона підготовлена до будь-яких труднощів, які зустрінуться на її життєвому шляху.
Ганна МИСЬКІВ,
студентка факультету української філології та українознавства ТНУ.

МОЛИТВА НА ЛІТУРГІЇ ПЕРЕД СВЯТИМ ПРИЧАСТЯМ
 «Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти, між якими я перший (перша). Ще вірую, що це саме є пречисте тіло Твоє і це саме є чесна кров Твоя. Молюся, отже, Тобі, помилуй мене, і прости мені провини мої вільні й невільні, чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі, ісподоби мене неосудно причаститися пречистих Твоїх таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
 Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником (причасницею) мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Іуда, але, як розбійник, визнаю Тебе, і пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
 Нехай не на суд і не в осуд мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла. Амінь».
(Закон Божий, Вид-во УПЦ КП, Київ, 2003).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2008 > Тема "Душі криниця"