Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 22.02.2008
ПОВЧ╤МОСЯ У ЧЕХ╤В ТА ╢ВРЕ╥В!

МОВА ПРО МОВУ

 21 лютого - День р╕дно╖ мови. У цей день 1952 року у Бангладеш (держава на п╕вн╕чному сход╕ ╤нд╕╖ у н╕жн╕й теч╕╖ та гирлах р╕к Брахмапутри ╕ Гангу) було жорстоко розстр╕ляно демонстрац╕ю захисник╕в мови банго, як╕ вимагали визнання р╕дно╖ мови державною.
 Через 47 рок╕в, у жовтн╕ 1999 року, на 30-╕й сес╕╖ Генерально╖ конференц╕╖ ЮНЕСКО було встановлено в╕дзначення М╕жнародного дня р╕дно╖ мови ╕ приурочено цей день до траг╕чних под╕й 21 лютого у Бенгал╕╖.
 Мовна ситуац╕я, яка склалася нин╕ в Укра╖н╕, не краща, н╕ж у Чех╕╖ на початку ХХ стол╕ття. Беру ╕з книжково╖ полиц╕ книжечку «С╕лезьк╕ п╕сн╕» Петра Безруча ╕ вкотре перечитую в╕рш «Бернард Жар», в якому автор «да╓ ляпаса вс╕м ренегатам ус╕х епох ╕ народ╕в» (Володимир Житник). «Бернард Жар ╕з Фридка» став Жором ╕ робить все, щоб мужицько╖ мови у його дом╕ не чули. Гост╕ в д╕м, мат╕р - ╕з дому, щоб «не червон╕ти синков╕» за ╖╖ мужицьку мову. Н╕як не д╕ждеться то╖ днини, коли винищать отой проклятий звичай говорити на нестерпн╕й йому мов╕. Лише на смертному одр╕ «гомонить в╕н мужицькою мовою щось в маячн╕». Чи не за ренегатство передчасно скосила його смерть, ╕ «панською мовою молиться хор, ╕ панською мовою хрест промовля╓».

«А хто це придибав
 на цвинтар тихенько?
Пани роз╕йшлися -
 з’явилася мати.
Мужицькою мовою
 молиться ненька
(то в не╖ не вперт╕сть
 або непокора -
Не вм╕╓ ╕накше:
 вродилась у горах!),
Шепоче сво╖ молитви
 ледве чутно,
Щоб не розгн╕вати,
 з труни не п╕дняти
Неб╕жчика сина
 Бернарда Жора».

 «Пане докторе, буду Вам дуже вдячний, якщо надруку╓те того в╕рша. Я хот╕в у н╕м схарактеризувати фридецьких ренегат╕в ╕ свого дядька. П’ятнадцять рок╕в тому я, хлопець, повний радост╕, за╖хав до нього, поц╕лував йому руки ╕ щось об╕звався по-чеському... М╕й любий дядько, який н╕мецькою мовою говорив г╕рше, н╕ж я, як ╕ вс╕ фридечани, насупився на мене, а пот╕м люб’язно сказав: «Mein lieber... bemich wird bei uns nur mit Dienstbotin und Knechtin gesprochen» («М╕й любий... так у нас розмовляють т╕льки з╕ служницями та кухарками»). Пане докторе, п’ятнадцять рок╕в гор╕в на лиц╕ той ляпас, ╕ я радий, що можу його повернути».
 Такого в╕рша ╕ листа б╕льш н╕ж сто рок╕в тому одержав редактор празького пол╕тичного тижневика «Час» в╕д поета Петра Безруча. Це був крик зранено╖ душ╕ великого патр╕ота ╕ будителя чех╕в.
 Прочитав зб╕рочку ╕ задумався, ск╕льки у нас отаких Жар╕в - Жор╕в, ск╕льки моляться чужинецькою мовою, ╕ т╕╓ю ж мовою промовляють хрести на могилах. За сво╓ життя я одержав десятки таких ляпас╕в, як ╕ Петро Безруч: весь час жив ╕ працював у рос╕йськомовному середовищ╕, а користувався виключно укра╖нською. Сорок рок╕в тому ╕ду з п’ятир╕чною дочкою. Розмовля╓мо. Назустр╕ч наступа╓ на мене «визволитель» ╕ сичить мен╕ в обличчя: «Дурак, зачем калечишь своего ребенка. Он все равно по-русски будет говорить».
 А вже напередодн╕ здобуття Укра╖ною незалежност╕ м╕й знайомий Михальченков цин╕чно заявив: «Рано Горбачёв начал перестройку. Надо было подождать лет 25 - 30 и вы (мав на уваз╕ Галичину) были бы как Донбасс. Вот тогда и можно было бы перестраиваться».
 Не дивуюся цим ренегатам ╕ шов╕н╕стам. Вони не усв╕домлюють, що ганьблять рос╕ян
╕ Рос╕ю. Дивуюся порядним рос╕янам, а ╖х переважна б╕льш╕сть, що терплять з-пом╕ж себе отаких тип╕в, що терплять оту «п’яту колону», яка не да╓, ╕ не дасть, поки ╕сну╓, стати Рос╕╖ демократичною.
 Але давайте повернемось до Чех╕╖. На час здобуття незалежност╕ у 1918 роц╕ стан нац╕онально╖ мови у ц╕й кра╖н╕ був такий, як у Донбас╕ в наш╕ дн╕. Чеською мовою користувався лише невеликий в╕дсоток селян ╕ дехто з ╕нтел╕генц╕╖. Збувалося пророцтво-переконання Фр╕др╕ха Енгельса, який у 50-х роках позаминулого стол╕ття писав, що на землях зах╕дних та п╕вденних слов’ян повинна повн╕стю запанувати н╕мецька мова, нехай нав╕ть ще сто рок╕в дехто користуватиметься сво╓ю. На щастя, це пророцтво-бажання не збулося. Завдяки р╕шучим д╕ям першого Президента Чехословаччини Томаша Масарика ╕ керованого ним парламенту почалося мовне в╕дродження. Чеськ╕й мов╕ було надано статус державно╖, чех╕в, як╕ не знали сво╓╖ мови, посадили за шк╕льн╕ парти, осв╕тн╕, адм╕н╕стративн╕ та культурн╕ заклади переведено на чеську мову. ╤ сталося диво - через дек╕лька л╕т уся Чех╕я заговорила р╕дною мовою. Тут сл╕д додати, що чехи не укра╖нц╕, а Австр╕я не Рос╕я. Опору нац╕ональному в╕дродженню на землях, що до Першо╖ св╕тово╖ в╕йни входили до складу Австро-Угорсько╖ ╕мпер╕╖ ╕ здобули незалежн╕сть, з боку колишньо╖ метропол╕╖ не було. П’ято╖ колони теж.
 Ма╓мо приклад в ╕стор╕╖, що майже мертва мова ╓вре╖в ╕врит при р╕шучих д╕ях л╕дер╕в народу в╕дродилася. До двадцятих рок╕в минулого стол╕ття цю мову знало не б╕льше к╕лькох тисяч рабин╕в. ╢вре╖ на поселеннях користувалися мовою ╕диш - п╕вденнон╕мецьким д╕алектом ╕з дом╕шками ╕вриту, або мовами народ╕в, серед яких жили. У багатонац╕ональних державах - мовою пан╕вно╖ нац╕╖.
 П╕сля ╤ св╕тово╖ в╕йни Велика Британ╕я, одержавши мандат на управл╕ння Палестиною, дозволила ╓вреям повертатися на землю сво╖х прапрад╕д╕в, з яко╖ у VII стол╕тт╕ н. е. були остаточно вигнан╕ арабами.
 ╤з проголошенням держави ╤зра╖ль у 1948 роц╕ питання мови ста╓ першорядним. Ус╕ без винятку ╕мм╕гранти, щоб одержати громадянство ╕ в╕дпов╕дну роботу, зобов’язан╕ були вивчити ╕врит. Було створено денн╕ ╕ веч╕рн╕ курси, масово видавалась в╕дпов╕дна навчальна л╕тература. Ц╕й справ╕ сприяла наявн╕сть багато╖ писемно╖ традиц╕╖ ╕ воля самого народу, засоби масово╖ ╕нформац╕╖ ╕ осв╕та. Нин╕ в ╤зра╖л╕ нема╓ жодного громадянина, який не знав би нац╕онально╖ мови.
 Можна ще говорити про ╤тал╕ю ╕ Ф╕нлянд╕ю, наводити приклади в╕дродження нац╕ональних мов у ╕нших державах, але в Укра╖н╕ про це багато говориться ╕ мало робиться. Мало робиться у справ╕ в╕дродження укра╖нсько╖. Можливо, нам, ╕ в першу чергу нашим державникам, доц╕льно було б взяти приклад ╕ навчитися у чех╕в та ╓вре╖в. А ще у Япон╕╖ - як оп╕куватися р╕дною мовою. Адже у ц╕й кра╖н╕ створено понад сто державних ╕нституц╕й, як╕ забезпечують всеб╕чний розвиток ╕ функц╕онування нац╕онально╖ мови.
 Василь ГОДЯК.
м. Сосн╕вка на Льв╕вщин╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5609

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков