"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#5 за 01.02.2008
...ПРО УКРА╥НСЬКО-╢ВРЕЙСЬКУ СП╤ВПРАЦЮ В БОРОТЬБ╤ ЗА НЕЗАЛЕЖНУ УКРА╥НУ
УКРА╥НСЬКО-╢ВРЕЙСЬК╤ БУРЖУАЗН╤ НАЦ╤ОНАЛ╤СТИ ПРО УКРА╥НСЬКО-╢ВРЕЙСЬКУ СП╤ВПРАЦЮ В БОРОТЬБ╤ ЗА НЕЗАЛЕЖНУ УКРА╥НУ
ПЕРШ╤ б╕льш-менш р╕шуч╕ кроки укра╖нсько╖ оф╕ц╕йно╖ влади на шляху до визнання Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ викликали оч╕куваний спротив у представник╕в л╕вих та пророс╕йських пол╕тичних сил. П╕дконтрольн╕ ╖м ЗМ╤ зд╕йняли справжн╕й ╕нформац╕йний бум публ╕кац╕й, головн╕ тези яких повторювали традиц╕йний для совпропу наб╕р ╕з "колаборац╕он╕зму ╕ братовбивства". Неоч╕куваною виявилася реакц╕я окремих ╓врейських орган╕зац╕й, що теж висловили сво╓ обурення з приводу процесу реаб╕л╕тац╕╖ УПА. Неоч╕куваною хоча б тому, що не лог╕чною, адже серед тих, хто в лавах повстанц╕в проливав кров за волю Укра╖ни, - сотн╕ ╓вре╖в. Про них, забутих, незнаних, а тепер ще й ганьблених сво╖ми одноплем╕нниками наша стаття.
Сам факт, що з укра╖нським п╕дп╕ллям сп╕впрацювало багато ╓вре╖в, а деяк╕ з них нав╕ть боролися поруч ╕з укра╖нцями з╕ збро╓ю в руках, в╕дкида╓ звинувачення в антисем╕тизм╕ ОУН. Для багатьох з них ця орган╕зац╕я була т╕╓ю пол╕тичною силою, що могла забезпечити нормальне ╕снування ╓врейсько╖ нац╕онально╖ меншини в майбутн╕й укра╖нськ╕й держав╕. Ця теза, напевно, здиву╓ багатьох читач╕в, що звикли до радянських стереотип╕в про антисем╕тизм як нев╕д’╓мну рису ╕деолог╕╖ укра╖нського нац╕онал╕зму. Для ╖╖ спростування не вдаватимемося до глибоких ╕сторичних досл╕джень ╕дейно-програмових засад ОУН, наведемо лише к╕лька цитат. Одна з них - ╕з прац╕ Миколи Сц╕борського 1930 року "Укра╖нський нац╕онал╕зм ╕ жид╕вство" (етнон╕м "жид" стосовно до ╓вре╖в вживався в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ до 1939 року, не маючи жодного образливого чи негативного в╕дт╕нку). Формулюючи завдання укра╖нсько╖ влади у в╕дновлен╕й держав╕, в╕н зокрема вказу╓: "Обов’язком державно╖ влади буде витворити для жид╕вства так╕ умови, при яких би воно, заховуючи сво╖ орган╕чн╕ расов╕, культурн╕, рел╕г╕йн╕ властовости, одночасно втягалося б як р╕вноправний чинник у коло загальних сусп╕льно-державних ╕нтерес╕в та позитивно╖ творчост╕". Зважаючи на посаду автора в структур╕ ОУН (пол╕тичний, а згодом орган╕зац╕йний референт Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, один ╕з головних ╖╖ ╕деолог╕в) та появу статт╕ в оф╕ц╕оз╕ ОУН "Розбудова нац╕╖", оголошене твердження можна вважати оф╕ц╕йною позиц╕╓ю орган╕зац╕╖. Ця позиц╕я залишилася, по сут╕, незм╕нною ╕ протягом наступних рок╕в, незважаючи на вируючий довкола у м╕жво╓нн╕й Польщ╕, нацистськ╕й Н╕меччин╕ чи нав╕ть п╕сляво╓нному СРСР антисем╕тизм. Загальнов╕дом╕ постанови ╤╤╤ Надзвичайного збору ОУН з 1943 року гарантували права на власну культуру, мову, рел╕г╕ю вс╕м нац╕ональним меншинам. Пров╕дний ╕деолог укра╖нського визвольного руху Йосип Позичанюк у 1944 роц╕ в ход╕ внутр╕шньоорган╕зац╕йно╖ дискус╕╖ про пол╕тичний зм╕ст боротьби зазначав: "У програм╕ не мусить бути н╕якого антисем╕тизму ╕ будь-якого фобства. В програм╕ мусить бути визнано права нацменшостей ╕ нав╕ть п╕дкреслено п╕льги тим, хто сп╕вд╕ятиме й оф╕руватиме (жертвуватиме. - В. В.) в боротьб╕ за Укра╖нську Державу". В одн╕й ╕з програмних роб╕т ╕ншого публ╕циста п╕дп╕лля Ярослава Старуха за 1947 р╕к чита╓мо таке: "Нам взагал╕ чужа ╕ ненависна всяка нац╕ональна нетерпим╕сть, всяка нетол╓рац╕я, всякий груповий та нац╕ональний его╖зм, шов╕н╕зм, погромництво та ╕нш╕ под╕бн╕ прояви...". Отже, такою була теор╕я укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, але чи узгоджувалася вона з ╖х практикою? Найпопулярн╕шим у звинуваченнях була ╕ для деяких досл╕дник╕в залиша╓ться участь оун╕вц╕в в орган╕зованих н╕мцями анти╓врейських акц╕ях. Члени ОУН, на ╖хню думку, були чи не головними виконавцями ╕ реал╕заторами н╕мецько╖ пол╕тики Голокосту. Проте, як св╕дчить спроба звинувачення б╕йц╕в "Нахт╕галлю" у розстр╕лах польсько╖ та ╓врейсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ у 1941 роц╕, ц╕ закиди мають яскраво виражений пол╕тичний характер ╕, як показали найнов╕ш╕ досл╕дження науковц╕в, не в╕дпов╕дають д╕йсност╕. ╢ св╕дчення про ставлення оун╕вц╕в, що за дорученням орган╕зац╕╖ служили в укра╖нськ╕й пол╕ц╕╖, до спроб н╕мц╕в залучити ╖х до анти╓врейських акц╕й. Богдан Казан╕вський, активний д╕яч ОУН цього часу, наводить у сво╖х спогадах ц╕кавий еп╕зод. До крайового пров╕дника ОУН ╤вана Климова-"Легенди" звернувся один ╕з заступник╕в ком╕сара укра╖нсько╖ пол╕ц╕╖ за порадою, яким ма╓ бути ╖хн╓ ставлення до н╕мецьких проти╓врейських акц╕й. "Ми не ма╓мо жодного ╕нтересу в тому - почав Клим╕в, - щоб нищити жид╕в, бо п╕сля жид╕в прийде на чергу укра╖нське населення. Ми заоп╕кувалися к╕лькома жидами-старшинами з УГА, л╕карями й ╕ншими фах╕вцями, як╕ хот╕ли д╕лити долю з нашим рухом у п╕дп╕лл╕. Вони радо погодилися працювати для ОУН, але ╖х небагато. Даю доручення, що у протижид╕вськ╕й акц╕╖ не см╕╓ взяти участь н╕ один член ОУН". Очевидно, деяк╕ читач╕ поставляться з упередженням до цього св╕дчення, як спроби постфактум виправдати позиц╕ю ОУН ╖╖ активним членом. Проте н╕мецьк╕ документи, автор╕в яких год╕ звинувачувати в симпат╕ях до укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, наводять нав╕ть ц╕кав╕шу ╕нформац╕ю - факти допомоги ╓вреям з боку ОУН. У донесенн╕ в╕д 30 березня 1942 року начальник пол╕ц╕╖ безпеки ╕ СД пов╕домляв, що "Сьогодн╕ точно встановлено, що рух Бандери забезпечу╓ фальшивими документами не т╕льки сво╖х член╕в, а й також ╓вре╖в". Очевидно, саме така д╕яльн╕сть укра╖нських нац╕онал╕ст╕в стала приводом для н╕мецьких звинувачень, поширених у тисячах лист╕вок, що "ОУН ╓ знаряддям жид╕вського большевизму". ╢ досить багато п╕дтверджень тому, що укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти надавали допомогу та притулок пересл╕дуваним ╓вреям. ╤сторик Лев Шанковський наводить св╕дчення ╕зра╖льського журнал╕ста Лева Геймана про те, що в ╤зра╖л╕ жило 52 ╓вре╖, як╕ стверджували, що ╖х врятували укра╖нськ╕ повстанц╕. Ц╕каво, що серед рят╕вник╕в була й дружина Головного командира УПА Натал╕я Шухевич, що протягом 1942-1943 рок╕в переховувала семил╕тню ╓врейську д╕вчинку ╤рину Райс╕нберг. Роман Шухевич знав про це, б╕льше того, в╕н допом╕г виробити ╖й фальшив╕ документи на ╕м’я ╤рини Рижко. Згодом, коли Натал╕я була заарештована н╕мцями, д╕вчинку переховали у монастирському сиротинц╕ в Куликов╕. Таким чином вона пережила н╕мецьку окупац╕ю. Захист ╓вре╖в членами укра╖нського визвольного руху був не поодиноким явищем. Зел╕к Бройлерман згаду╓ про врятування його та ще п’ятдесяти ╓вре╖в повстанцями п╕д командою Романа Пол╕щука. Багато ╓вре╖в мешкали у л╕сах, ц╕лими таборами, як╕ ╕снували п╕д охороною УПА. До прикладу на Волин╕ ╖х орган╕зував шеф господарського сектора УПА-П╕вн╕ч, в╕домий волинський кооператор Василь Мороз-"Зубатий". Зг╕дно з ╓врейськими джерелами, так╕ табори ╕снували б╕ля Ратного, б╕ля Порицька, в Криничках, у л╕сах коло Тучина. ╢вре╖ не просто користалися наданим ╖м прихистком з боку укра╖нських повстанц╕в, але й активно включалися у ╖хню боротьбу. Багато ╕з них ставали л╕карями в повстанськ╕й арм╕╖. Пр╕звища б╕льшост╕ цих людей дос╕ залишаються нев╕домими, у св╕дченнях минулого вони залишилися п╕д наданими ╖м повстанцями бойовими псевдон╕мами. Отже, в повстанських матер╕алах знаходимо згадки про л╕кар╕в "Б╕лого", "Варма", "Грифеля", "Богдана", "Коваля", "Чорного", "Кума". Лише окрем╕ з них в╕дом╕ за пр╕звищами, зокрема Самуель Нойман, який працював п╕д псевдон╕мом "Максимович", Ант╕н Кольман-"Вугляр", Варм Шай-"Сок╕л" (╕нше псевдо "Скрипаль"), Абрагам Штерцер. Про значну к╕льк╕сть ╓врейських л╕кар╕в в УПА писали нав╕ть радянськ╕ партизани. У рад╕ограм╕ командування р╕вненського партизанського з’╓днання зазначалося: "У даний час (мова йде про жовтень 1943 року. - В. В.) серед нац╕онал╕ст╕в багато ╓вре╖в, особливо л╕кар╕в". По-р╕зному склалася доля цих л╕кар╕в, окрем╕ з них, як до прикладу згадуван╕ Абрагам Штерцер, в╕д╕йшли в╕д п╕дп╕лля з╕ зм╕ною окупац╕╖ ╕ в╕дходом н╕мц╕в. Деяк╕, як Самуель Нойман-"Максимович" та "Кум", продовжили боротьбу у лавах повстанц╕в до смерт╕. Останн╕й з них був справд╕ легендарною ф╕гурою в УПА, тому дозволимо соб╕ навести ширшу характеристику, яка належить перу п╕дполковника УПА Степана Фрасуляка-"Хмеля". "Доктор "Кум" - знана ф╕гура в УПА. Його знали тисяч╕ повстанц╕в. Доктор "Кум" по нац╕ональности жид, до нас був щиро прив’язаний, ╕ хоч Орган╕зац╕я дозволила йому по приход╕ большевик╕в в╕д╕йти на легальщину (вийти з п╕дп╕лля. - В. В.), в╕н вол╕в д╕лити долю ╕ недолю з нами дальше, а в потреб╕ чесно згинути. Який хрустальний характер. Я мав нагоду з ним часто стр╕чатися ╕ говорити. Доктор "Кум" був оптим╕стом, в╕рив у нашу перемогу. Одного разу, вже за большевицько╖ д╕йсност╕, я з ним стр╕нувся в Марин╕ та запитав, чому в╕н не в╕д╕йшов на легальщину. В╕н мен╕ так в╕дпов╕в: "Зна╓те, пане поручнику, що мене забол╕ла та в╕дом╕сть, що ви мене хочете збутися. Я належу до категор╕╖ тих людей, що добре довго пам’ятають. П╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ Орган╕зац╕я виратувала мене в╕д смерти, то чому я маю бути ╖й невдячний ╕ не помагати повстанцям будувати Укра╖ну? Я в╕рю, що себе не посоромлю, а вам можу не раз стати в пригод╕". Доктор "Кум" дотримав свого слова. 26 с╕чня 1946 року в╕н загинув у бою з НКВД, охороняючи шпиталь ╕з пораненими повстанцями. Заслуги "Кума" належно оц╕нило кер╕вництво укра╖нського визвольного руху - зг╕дно з наказом Головного В╕йськового Штабу УПА, йому присуджено Ср╕бний хрест за заслуги. Таким чином, в╕н став ╓диним ╓вре╓м, в╕дзначеним такою високою нагородою збройного п╕дп╕лля. Участь ╓вре╖в в УПА не обмежувалася медичною службою. Один ╕з них, Лейба Йосипович Домбровський-"Валер╕й", працював у структурах пропаганди п╕дп╕лля. Як св╕дчить допов╕дна записка начальника управл╕ння контррозв╕дки "Смерш" 1-го Укра╖нського фронту генерал-майора Осетрова секретарю ЦК КП (б)У Микит╕ Хрущову, Домбровський в 1943 роц╕ став прац╕вником пол╕тичного в╕дд╕лу УПА. В╕н був автором звернень в╕д ╕мен╕ ОУН до в╕рмен, узбек╕в, таджик╕в ╕ нав╕ть написав окрему роботу "Як московський царизм п╕дкорював народи". Спроби продовжити сп╕льну укра╖нсько-╓врейську сп╕впрацю не завершилися ╕ п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Нещодавно у Галузевому державному арх╕в╕ Служби безпеки Укра╖ни в╕днайдено лист╕вку "╢вре╖ - громадяни Укра╖ни!" Це поки що ╓диний в╕домий документ ОУН, адресований спец╕ально представникам ц╕╓╖ нац╕ональност╕. В╕н написаний у березн╕ 1950 року, тобто в час, коли укра╖нський та ╓врейський народи знову на повну силу в╕дчули на соб╕ силу тотал╕тарно╖ машини. Адже це пер╕од остаточного придушення збройного руху ОУН та УПА, масових репрес╕й та депортац╕й. З ╕ншого боку, це час розкручування комун╕стичною пропагандою анти╓врейсько╖ кампан╕╖, яка називалася "боротьбою проти "безр╕дного космопол╕тизму". Отже, знову, як уже неодноразово в сво╖й ╕стор╕╖, укра╖нц╕ ╕ ╓вре╖ отримали сп╕льного ворога. Можливо, згадувана лист╕вка була лише початком ширшо╖ кампан╕╖ на зближення двох нац╕й у сп╕льному опозиц╕йному рус╕. Автор лист╕вки в╕та╓ ╓вре╖в з╕ здобуттям врешт╕ держави ╤зра╖ль, що стала результатом революц╕йно╖ визвольно╖ боротьби ╓врейського народу. Укра╖нц╕ теж мають право повстати за свою незалежн╕сть. "╤ так, як ╓врейськ╕ революц╕онери стали з╕ збро╓ю в руках на захист людських прав ╓врейського народу ╕ т╕ права вибороли, так ╕ ми, укра╖нськ╕ революц╕онери-бандер╕вц╕, стали на шлях нац╕онально-визвольно╖ боротьби". Як ╕ багато ╕нших такого роду звернень, лист╕вка зак╕нчу╓ться ц╕лим рядом заклик╕в. Тут, поруч ╕з традиц╕йними "Смерть Стал╕ну ╕ його вислужникам! Смерть московсько-большевицьким ╕мпер╕ал╕стам!", знаходимо й таке: "Хай живе держава ╤зра╖ль ╕ дружба м╕ж ╓врейським та укра╖нським народами! Хай живе Укра╖нська Самост╕йна Соборна Держава! Слава кер╕вникам Укра╖нського Революц╕йного Руху С. Бандер╕ ╕ генералов╕ Т. Чупринц╕!" Проте укра╖нцям та ╓вреям не вдалося тод╕ широко розгорнути сво╓╖ сп╕впрац╕. Вже незабаром п╕сля написання ц╕╓╖ лист╕вки каральним в╕йськам вдалося досягнути перелому у боротьб╕ з повстанцями, ╕ протягом к╕лькох наступних рок╕в придушити д╕яльн╕сть укра╖нського п╕дп╕лля. Натом╕сть сп╕впрацю вдалося налагодити укра╖нським та ╓врейським пол╕тв’язням у таборах. ╥╖ символом можна назвати Герша Келлера, ╓врея, колишнього вояка УПА, який став одним ╕з кер╕вник╕в найб╕льшого таб╕рного повстання у Кенг╕р╕ в 1954 роц╕, де б╕льш╕сть повсталих складали укра╖нц╕. Так само усп╕шною стала сп╕впраця укра╖нських та ╓врейських дисидент╕в, що об’╓дналися в боротьб╕ проти тотал╕тарного режиму в 1960-1980-т╕ роки. В ╕стор╕╖ укра╖нц╕в та ╓вре╖в ╓ багато стор╕нок, як╕ нас розд╕ляють, - ми не повинн╕ ╖х оминати. Проте н╕хто не ма╓ права перекручувати та спотворювати у власних пол╕тичних ╕нтересах т╕ з них, котр╕ показують приклади сп╕впрац╕ м╕ж нашими народами, приклади, що можуть сприяти подальшому розвитков╕ приязних стосунк╕в м╕ж ними. Володимир В’ЯТРОВИЧ, кандидат ╕сторичних наук, Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам’ят╕.
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5538
|