Версiя для друку Обговорити в форумi

«КРИМСЬКУ СВІТЛИЦЮ» ЧИТАЮТЬ В АВСТРАЛІЇ!
 Дякуючи Інтернету, наш земляк з Австралії, майже 90-літній (1 березня цього року - ювілей!) Федір Павлович Габелко відшукав «Кримську світлицю», зателефонував до редакції, а згодом надіслав листа. «Я пережив голод, полон, концтабір німецький, був у таборі смерті в м. Буйовіці, англійці видали совітам. Із всіх таборів робив втечі...» - написав нам Федір Павлович.
 Ми надіслали до Австралії нашу «Світлицю» і незабаром отримали звідти бандерольку із самвидавним альманахом австралійських українців «Прозріння», який видає Ф. П. Габелко з товаришами. Як же приємно було на сторінках цього заокеанського просвітницького журналу побачити передруки з... «Кримської світлиці», а ще з «Українського слова», «Шляху Перемоги», «Незборимої нації», «Літературної України», «Вільної думки» та інших українських видань!
 Ми попросили Федора Павловича у якомусь із листів розповісти детальніше про своє непросте життя, як закинула його доля до далекої Австралії. А поки він збирається з думками, пропонуємо читачам невеличку розповідь про нашого австралійського шанувальника, яка була надрукована у вінницькій (отака географія!) газеті «Майдан свободи».
 У останньому своєму листі Ф. П. Габелка привітав «світличан» - і редакцію, й читачів - з новорічними та Різдвяними святами, побажав «успіхів і добрих фізичних сил та витривалості у важливій праці на добро українському народові й унітарно-незалежній соборній Українській державі». А ще повідомив, що напередодні свого ювілею, в лютому, має пережити ще одне випробування - непросту операцію («не знаю, як її «проскочу»...)
 Побажаймо ж нашому землякові стільки добрих сил і витривалості, щоб ми вітали його ще й із століттям і читали в нашій «Кримській світлиці» не одну сторінку спогадів про життя українців у далеких світах!
 
ЖИТТЯ ЗАРАДИ УКРАЇНИ
 Федір Павлович Габелко... Прізвище цього емігранта у далекій Австралії нині відоме не лише лубенцям, а й в Україні. Більше того - Габелка знає світ!
 Видрукувані в австралійському видавництві «Фортуна» (директор і видавець Петро Кардаш) портрети Тараса Шевченка та Симона Петлюри роботи митця Федора Габелка, розійшлися по всьому світу. Федір Павлович і донині, попри свій далеко не молодий вік, наполегливо працює над виданням альманаху «Прозріння».
 - Будучи ад’ютантом у совєтській армії, - пригадує виходець з Лубенщини, - я служив у відділі пропаганди кінофікації. У вільний час доволі часто бував в друкарні совєтської пропаганди у Львові. Саме там, з власної ініціативи, набув фах лінотипіста, що згодом мені знадобилося.
 Уже в еміграції мій шлях проліг до видавничої справи. Тим паче, лінотипістів на той час не вистачало, тому я й був «пєрвий парень на дєрєвнє» в цьому плані. Так тривало до 1948-го року.
 У Мюнхені було засноване книжкове товариство «Універсальна бібліотека». Під егідою цього товариства мною було видруковано, зокрема: тритомник «Кобзаря» (повне, без цензури, видання 1896-го року), «Київ-Краків-Ляйпціг». Нині це рідкість, тому передав Дмитрові Павличку для перевидання Академією наук України.
 У видавництві «На чужині», де я працював, видані також книги І. Франка «Створення світу», дещо з Л. Українки, кілька повістей Б. Чайківського (все це у роки 1946 - 1948), «Українським втікачам із Східної України», а також перший україномовний часопис «Слово», до речі, свої перші збірки друкував у нас і Дмитро Нитченко (Чуб).
 У серії «Народна бібліотека» вийшли «Україна: поезії» С. Черкасенка, «Вишневі усмішки» О. Вишні, «Мапа України» - фотопередрук з Вашингтонського видання 1920-го року, «Календарець на 1947 рік» з малюнками.
 - Вважаю, - продовжує Федір Павлович, - що саме видання газет, книг, що відкривали очі на правдиву історію України, до чого я причетний безпосередньо - позитивно вплинуло на те, що «совіти» ще сотні тисяч не повернули на «родіну». А у такий спосіб люди були твердо налаштовані на хай і не зовсім легке, - але вільне (без лагєрєй) життя у Вільному Світі.
 Як я вже відзначив, і донині Федір Павлович не полишає працювати над виданням альманаху. Веде широке листування з українцями у світах та з кількома потужними видавництвами в Україні. Його прізвище часто значиться в справді українських часописах. Його листи читає президент, його листи надходять до канцелярії Київського патріархату, де автору цих рядків довелося побувати разом з містером Габелком на аудієнції у Святішого Патріарха Філарета.
 Габелка, без перебільшення, знає світове українство. І я пишаюся тим, що доля звела мене з цим патріотом понад десяток років тому.
 Снаги Вам, шановний земляче!
 Олександр ТАРАСЕНКО.
м. Вінниця.

АВТОБІОГРАФІЧНІ ДАНІ (з художньої листівки):
 Федір Павлович Габелко народився 1.03. 1918 року в селі Садчикове Кустанайської області в Казахстані, де його батьки Павло і Явдоха Габелки були на засланні. Родом вони з хутора Гуляївка села Березоточі Лубенського району Полтавської області. Ф. П. Габелку, який від народження любив малярство, не пощастило навчатися в художніх школах... Він здобув технічну освіту, закінчив інститут кінематографії, військову школу запасу середнього командного складу артилерії, а на еміграції здобув диплом кресляра-електроніки.
 Після закінчення Другої світової війни в Німеччині займався видавничими справами у спілці «Універсальна Бібліотека» та власних «Дніпро» і «Промінь». В Австралії намагався розбудувати видавництво «Дніпро».
 В основному, поза працею, присвятив себе діяльності на громадсько-політичній та на театрально-мистецькій нивах. Був ініціатором-засновником УВМД студії в Аделаїді, був активним членом і адміністратором УТМФ, заснував драматичний гурток ім. Блавацького в Саншайні, був активним членом, декоратором і адміністратором театру ім. Леся Курбаса, в Канберрі був співзасновником УАМТ ім. Лисенка, з поверненням до Мельборну заснував Мистецьке Об’єднання Вікторії та в 1994-му році став ініціатором створення Товариства українських театралів. Був активним членом громадських і військових організацій. Як пішов на пенсію, почав займатися улюбленим малярством.

На фото: Федір Габелко з дружиною Фіоліною (Карюк).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема "Українці мої..."