Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОГА ДО ХРАМУ

 Шановна редакціє «Кримської світлиці»!
 Насмілився запропонувати на ваш розсуд короткий виклад своїх лекцій, які читав у товаристві «Просвіта». «Чари різдвяно-новорічних свят» це фактично дві, але дотичні теми. Висилаю і фотографію «Різдвяний дідух на покуті української хати», а ще колядку 40-х років минулого століття. З Новим роком! Веселих свят та смачної куті вам і вашим читачам.
 З повагою, Василь ГОДЯК.
 м. Соснівка Львівської обл.

 Популярна колядка 40-х років, яку колядують у нас ось уже 60 літ.
 Настав Святий вечір
 В сорок сьомім році.
 Плач по нашій Україні,
 Плач на кожнім кроці.
 Настав Святий вечір,
 З неба зірка сяє.
 Увесь нарід український
 Вечерять сідає.
 Сіли вечеряти
 Мати з діточками,
 Замість мали вечеряти,
 Облились сльозами.
 Сіли вечеряти,
 Діти ся питають:
 «Мамо, мамо, де наш тато,
 Чом не вечеряють?»
 - Батько у неволі,
 В далекім Сибірі
 Споминає Святий вечір
 В нас на Україні.
 А там батько й мати
 За синами плачуть,
 Трьох їх було як соколів,
 Більше не побачуть.
 Синів повбивали,
 Села попалили.
 Як татарські дикі орди,
 Згарища лишили.
 Дай нам, милий Боже,
 Все це перенести
 І дожити тої днини,
 Що Україна воскресне!

 Прикарпатське село сорокових років минулого століття. Довгі грудневі вечори. Молодь збирається, але не для розваг: Пилипівка, піст. Скоро різдвяно-новорічні свята. Потрібно приготувати костюми для Миколая, ангела, чорта, інших персонажів вертепного дійства. Поки 14 - 15-річні хлопці все це роблять, їхні ровесниці плетуть дідухи. Колосок до колоска по 30 - 31 в пучок. Пучків дванадцять. Кожен обмотаний солом’яною смужкою або сплетеною косичкою. Суха солома ламається, тому треба її розпарити у окропі, вирізати необхідні стебла, розрізати по довжині, розпрасувати і знову намочити. Плетуть дівчата дідуха і колядують. Хлопці теж не мовчать. У воєнні та повоєнні роки, окрім дідуха, почали ставити на Святвечір і ялинку. То для неї робили і прикраси з паперу та соломи, яєчних шкаралупок, ялинкових шишок, вати. Все це фарбувалося, вирізалося, клеїлося. Чудові їжачки, рибки, паяци, зайчики, пташки - фантазія творила красу. А все, зроблене своїми руками, - найкраще. І нарешті прийшло довгождане. Серед ночі дзвоник. Ходить святий Миколай із ангелом і чортом. Мами, тата будять малечу: нехай ангел вручить їм подарунок від Миколая, а неслухняним чорт подарує різку, а то і доброго патика.
 6 січня, строгий піст. Зранку господиня зі старшими дочками порається біля печі і на кухні. Треба спекти «василя» і «маланку», приготувати дванадцять страв або хоч декілька: кутю, узвар, борщ, кашу, голубці, вареники, пампушки, засипану пшоном квашену капусту, гриби, печену картоплю, квашу, кисилицю. Усі дванадцять пісні.
 Діти покупані, одягнені у чисті сорочечки. Коли милися-купалися батьки, діти ніколи не бачили. Робили вони це у комірці чи сінях при зачинених дверях. Діти ніколи не бачили навіть до пояса роздягнених батьків.
 «Вже зійшла зірниця!» - кричить дітвора. Батько заносить до хати плетеного дідуха або сніп жита чи пшениці. Ставить його на покуті, а на стіл і під стіл - сіно. Дітвора прикрашає дідуха тістечками, горіхами, яблуками, кетягами калини. Мама застеляє стіл обрусом, розставляє страви. У центрі дві спеціально спечені хлібини - «василь» і «маланка», які стоятимуть на столі до Нового року. Довкола цих хлібин вінок часнику, під ними зерно і гроші. Коло столу діжа або дійниця. У сіні під столом кудкудаче і квокче дітвора: щоб кури неслися й квоктали. Все готове до Святої вечері. Господар обходить комору, хлів, стодолу, повітки і знімає все, що висить: щоб борги не висіли. Нарешті вся родина за столом. Запалюється свічка і урочисто звучить молитва. Батько набирає ложку каші і кидає до стелі: щоб бджоли роїлися і щоб худоба множилась. Друга ложка куті і кожної страви у діжу або дійницю для худоби. Кутю бажано було їсти із заплющеними очима, щоб злодії не бачили, де і що красти.
 Після вечері усі колядують. Спочатку вдома. Тоді з вертепом, із зіркою або невеликим гуртом по декілька хлопців і дівчат ходять «від хати до хати, щоби браттям-українцям колядувати». А ще носять вечерю дідові й бабі та хрещеним батькам. На ранок - усі до церкви. Хіба немічні та найменші вдома. Цілий день на Різдво хлопці ходять з вертепом. Під вечір усі люди, що були на вечірні, колядують на плебанії священикові. А тоді, розділившись на дві або декілька груп, обходять все село, колядуючи кожному господарю та господині.
 Відколядували три дні свят і колядуватимуть аж до Стрітення. А поки що настало 13 січня, Маланки. Хлопці і дівчата із музикою водять по селу Василя та Маланку. Хлопця переодягають Маланкою, а дівчину Василем. «Наша Маланка не сама ходить, її Василь вродливий водить», - співають, вітають із Новим роком, віншують. Маланка поводилася приблизно так, як у вертепі чорт: мете хату, витрушує подушки, миє миски, білить хату і т. д. Василь вгамовує її. На Маланки по деяких місцевостях теж варять кутю і називають її
щедрою.
 14 січня. Дніє. Від хати до хати ходять хлопчики-посівальники. «Сійся, родися жито-пшениця і всяка пашниця», - віншують вони, вітають господарів із Новим роком.
 Ви не задумувалися, чому серед зими, в морози та сніговицю і раптом: «Сійся, родися...»? Хто коли сіяв взимку? Озимину сіяли восени, а яре збіжжя - навесні. Зимою хіба небо сіяло - засівало землю снігом.
 700 - 800 років тому на Україні новий рік починався з весняного рівнодення. Напередодні Нового року в урочистій обстановці господар заносив до хати дідуха - заготовлений ще із жнив перший сніп урожаю, і встановлював його на покуті, найпочеснішому місці в оселі. Це робилося на знак пошани, на знак пам’яті про прадіда Ора, що навчив наших людей рільництва. Наші прадіди вірили, що дух Ора живе у зерні, у пшеничних та житніх колосках. Принесений господарем сніп діти прикрашали виробами із тіста та плодами дерев і землі. Уся родина сідала до столу вечеряти. Починали із куті (колива). Це була поминальна страва. Поминали усіх померлих предків, частували кутею усіх тварин, які були в господарстві. Всю кутю не з’їдали: залишали частину для душ померлих, які вночі повинні були прийти у домівку, сісти за стіл і пригоститися. Макітру із кутею ставили під дідуха (діда), а за перевесло встромляли ложки.
 Оскільки сніп-дідух стояв на покуті, то, можливо, і поминальна страва одержала свою назву від слова «кут», хоча вчені-мовознавці заперечують це, а дають інші пояснення.
 На світанку першого дня нового року господар виносив дідуха на тік, обмолочував. Соломою обв’язували плодові дерева, а решту спалювали. Обряд спалювання дідуха по деяких наших селах триває і донині. Вранці господар із синами виїжджав у поле і зерном із дідуха засівав щойно виорану першу борозну, а сини бажали хорошого врожаю: «Сійся, родися жито-пшениця...» Зичили хорошого врожаю рідним, сусідам і всім знайомим.
 Скептики можуть засумніватися, звідкіля такі дані та запропонувати інші пояснення. А відома всьому світові наша щедрівка «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка» хіба не є твердженням, що Новий рік на Україні починався весною, і лише від 1364 року - з 1 січня.
 Помандрував на січень і весняний новорічний обряд.
Василь ГОДЯК.

 СВЯЩЕННИЙ ВОГОНЬ З КОЛИСКИ ХРИСТИЯНСТВА ДОСТАВЛЕНО В УКРАЇНУ
 Мініатюрна Віфлеємська «зоря» зійшла на Львів - пластунська естафета доставила сюди вогонь, запалений у біблійному місті. На прикордонному переході Рава Руська голова міського скаутського осередку Юрій Гвоздович прийняв трепетний пломінець з рук свого польського колеги Анджея Дзюби.
 У спеціальному контейнері вогник доставлено до кафедрального Святоюрського собору, звідки він пошириться на православні й католицькі храми регіону, прийде у лікарні, сиротинці, геріатричні центри та інші соціальні заклади.
 А велосипедний загін тернопільських пластунів вирушив із дорогоцінною ношею до столиці. В неділю на Володимирській гірці його благословили патріархи українських православних Київського патріархату та автокефальної, греко-католицької і римо-католицької церков, після чого вогник вирушив до всіх регіонів держави.
 Традиція запалювати різдвяні свічки від Віфлеємського вогню народилася в світі з благословення Папи Івана Павла ІІ понад двадцять років тому. Україна долучилася до священної естафети в 1998 році. Відтоді щороку тисячі мирян освячують свої домівки сяйвом колиски християнства. Цього року в Європу вогонь доставили австрійські скаути. Подальший його шлях проліг через Словаччину і Польщу. Далі естафета продовжиться до Молдавії та Росії. Крім того, він осяє найвищу карпатську вершину - Говерлу, немов очищуючи її від скверни та розсилаючи різдвяне благословення в усі кінці країни.
 
ПАПА РИМСЬКИЙ ЗАСТЕРІГ ВІД СПОЖИВАЦЬКОГО СТАВЛЕННЯ ДО СВЯТА РІЗДВА
 Свято Різдва Христового, що наближається, «оточене матеріалізмом, внутрішніми і зовнішніми пустелями, у яких існує людина нашого часу». Таке попередження прозвучало з вуст Папи Римського Бенедикта ХVI під час традиційної недільної молитви «Ангелус», повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на ІТАР-ТАРС.
 Звертаючись з вікна свого робочого кабінету в Апостольському палаці до десятків тисяч паломників, які зібралися на площі Святого Петра, понтифік процитував євангельський уривок зі словами Іоанна Хрестителя. «Голос великого пророка допомагає нам, чоловікам і жінкам, зрозуміти істинне значення Різдва, торжество якого часто, на жаль, сприймається виключно у матеріалістичному плані», - сказав Папа Римський.
 
ЕКСПЕДИЦІЯ БОЛГАРСЬКИХ СПЕЛЕОЛОГІВ НА РІЗДВЯНІ СВЯТА ВИВЧАТИМЕ ПЕЧЕРИ В УКРАЇНІ
 Група болгарських спелеологів з представників трьох спелеоклубів «Софія», «Іскр», «Чорний верх» вирушає до України для вивчення печер. Перший маршрут дослідників з Болгарії проляже до ще невідомих ділянок печер Озерна і Кристальна, які знаходяться біля села Нижнє Кривче в Тернопільській області, і нанесуть їх на карту підземного світу.
 Потім вони побувають ще в одній 120-кілометровій печері в Тернопільській області. Вона знаходиться неподалік печери Оптимістична, яка завдовжки 250 кілометрів. Болгарські спелеологи спробують знайти галерею, яка пов’язує дві печери. Якщо їм це вдасться, то Оптимістичну буде визнано найдовшою печерою у світі, заявили на прес-конференції керівники експедиції, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу.
 Болгарські спелеологи разом зі своїми колегами з тернопільського клубу «Подолля», на запрошення яких їдуть в Україну, відсвяткують 25 грудня Різдво. Буде проведено також спільні спортивно-дослідницькі змагання біля печери Млинки.
 Експедицію болгарських спелеологів в Україні розраховано на десять днів, з яких вісім пройде повністю під землею.
 Для багатьох болгарських журналістів, що прийшли на прес-конференцію, повідомлення керівників експедиції про наявність в Україні багатокілометрових печер стало справжнім відкриттям. Представники ЗМІ пообіцяли стежити за роботою болгар і в деталях розповісти про всі відкриття, які пощастить їм зробити в Україні.

СВЯТІ ОТЦІ ВИШИКУВАЛИСЯ В ПІКЕТИ, ПРОТЕСТУЮЧИ ПРОТИ ГРІХОВНОСТІ ЧИНОВНИКІВ
 Парафіяни християнських церков Херсона пікетували приміщення міськвиконкому. У такий спосіб вони висловили протест проти холоднечі в домівках мешканців обласного центру. Організатором акції виступило духовенство Херсонської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.
 Як наголосив у виступі на мітингу архієпископ Даміан, пікет не спрямований на протистояння з владою, він свідчить про небайдужість до проблем громадян, що замерзають через відсутність тепла в домівках.
 «Усім зрозуміло, що ця жахлива ситуація виникла з двох причин: об’єктивної — природної і суб’єктивної — гріховної. Природна причина — очевидна. Тим часом, в Херсоні є люди, які поставлені піклуватися про своєчасний ремонт опалювальних систем. І ось саме тут спрацьовує людський чинник — гріховність... На наших очах за безцінь продають кращі землі і ділянки, що належать всій нашій громаді. Люди, що поставлені керувати, втратили совість і страх Божий... Промовчати сьогодні — це вже гріх непробачний. Ситуація надкритична: люди в неопалюваних будинках — на межі загибелі. Проявімо себе гідними громадянами нашої земної Вітчизни і вірними чадами Бога Всевишнього», — зазначив архієпископ.
(«Голос України»).

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ В ГОСТЯХ У СЕВАСТОПОЛЬЦІВ
 Світлим, радісним та щедрим був День Святого Миколая для севастопольської дітвори, що завітала до Українського культурно-інформаційного центру. На школярів з місцевої школи-гімназії №1 та школи №3 – переможців конкурсу декламаторів українських поезій, дітей військових моряків, вихованців Севастопольського дитячого будинку №2 чекали подарунки: цікаві українські книжки та солодощі, а також розважальні ігри й конкурси, які щорічно готує до цього світлого Дня колектив Севастопольського культурно-інформаційного центру.
До організації свята долучилися: отець Микола, священик греко-католицької церкви, а також севастопольський осередок Союзу українок. Подарунки для дітей придбані за кошти надані п. Тетяною Ясінською (США), українським жіноцтвом з Великої Британії та греко-католицькою церквою м. Севастополя. До речі, цього року вперше на день Святого Миколая подарунки отримали курсанти Севастопольського військово-морського інституту. Шоколад та іконку від Святого Миколая передав їм капелан отець Микола.
Лідія СТЕПКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2007 > Тема "Душі криниця"