"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2007 > Тема "З перших уст"
#48 за 30.11.2007
ПАМ’ЯТАЙ, М╤Й НАРОДЕ, Й БУДЬ ПИЛЬНИМ...
З М╤СЦЯ ПОД╤╥
В╕дгукнувшись на заклик Президента держави, 24 листопада делегац╕я ╕з Севастополя, до складу яко╖ ув╕йшли св╕дки Голодомору, представники громадських орган╕зац╕й, викладач╕ ВНЗ, студенти та державн╕ службовц╕, при╓дналася до загальнонац╕онально╖ акц╕╖ "Запали св╕чку" на знак пам’ят╕ та вшанування жертв великого голодомору 1932-1933 рр. в Укра╖н╕. Очолив делегац╕ю перший заступник голови м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ Володимир Казар╕н. С╕мом севастопольцям з досить чисельно╖ делегац╕╖ випала честь того дня взяти участь у закладенн╕ Калинового гаю на схилах Дн╕пра, куди прибули й перш╕ особи держави: Президент В╕ктор Ющенко з родиною, л╕дер БЮТ Юл╕я Тимошенко, л╕дер "Нашо╖ Укра╖ни" В’ячеслав Кириленко, екс-президент Леон╕д Кучма, депутати Верховно╖ Ради ╤ван Плющ та Ра╖са Богатирьова, мер Ки╓ва Леон╕д Черновецький та ╕нш╕ високопосадовц╕. Кущики калини обережно загорнули в чорнозем, на якому вже б╕л╕в сн╕г. О 16-й годин╕ того ж дня на Михайл╕вськ╕й площ╕ багатотисячна колона з 27 рег╕он╕в Укра╖ни вшанувала пам’ять невинно загиблих у роки Голодомору 1932-1933 рок╕в хвилиною мовчання. Кожен з присутн╕х запалив св╕чку... Тр╕пот╕ли на в╕тр╕ приспущен╕ прапори, лунали жалобн╕ звуки музики, голос╕ння... (Зак╕нчення на 4-й стор.). Величезний екран в╕дтворював д╕йство на площ╕, трансляц╕я велася на вс╕ рег╕они, слова Президента почула вся Укра╖на:
- Вони вже тут. Вони довго йшли. М╕льйони. М╕льйони наших д╕д╕в, батьк╕в, брат╕в ╕ сестер. Рушили з неба ╖хн╕ вози. Певно, хвилюються мами, щоб не забути ан╕ найменшого - того р╕дного, найдорожчого, який знайшов св╕й спок╕й ╕ тихо заснув на руках у Господа. 75 рок╕в ╕де за цим небом ╖хн╕й Чумацький шлях - три, п’ять, с╕м, в╕с╕м чи то десять м╕льйон╕в невинних людей, сотн╕ тисяч род╕в, вимерлих с╕л, нев╕дсп╕ваних душ, закатованих, замордованих, непохованих доль. Вони хочуть додому. Вони бачать ц╕ вогники. Вони в╕рять нам. Бо ми - це ╖хн╓ непрожите життя. Дорогий Укра╖нський народе! Браття ╕ сестри! Ми - разом. Сьогодн╕ Укра╖на ╕ св╕тове укра╖нство розпочинають вшанування 75-х роковин найстрашн╕шо╖ катастрофи - Голодомору 1932-1933 рок╕в. Помина╓мо кожну душу, кожну жертву, кожного мученика. Дос╕ не зна╓мо всього масштабу ц╕╓╖ трагед╕╖. Повол╕ - з пам’ят╕ людей, з тих та╓мних арх╕в╕в, з тих диявольських "окремих папок" - з’явля╓ться ╖╖ смертельний лик. "Я це все пам’ятаю... Я опухла в╕д голоду, братик ще б╕льше... В╕н вмирав, з його опухлого т╕ла точилася р╕дина. Я сид╕ла поруч, в╕н скрип╕в зубами ╕ просив ог╕рочок... В╕н помер. Його завернули в ковдру, кол╕р ц╕╓╖ ковдри дос╕ у мо╖й пам’ят╕". Це - спогад Ганни Неласо╖, народжено╖ в Луганськ╕й област╕. Ця ж╕нка переборола страх ╕ залишила сво╓ св╕дчення. "Конф╕скатор╕в н╕що не зупинило - н╕ б╕ль д╕тей, н╕ ╖хня к╕льк╕сть... Приходили ще ╕ ще, все забирали. Г╕рше фашист╕в". Це - Нонна Червева з Горл╕вки. З листа Реви Миколи Антоновича з Хил╕вки Полтавсько╖ област╕ до Йосифа Стал╕на - "сотни тысяч людей умерло от голода и все на глазах коммунистов, которые ездили через наши трупы и нагло хваля жизнь". Миколу Реву засудили до 6 рок╕в ув’язнення за цей лист. З листа Кагановича до Стал╕на: "Я целиком и полностью согласен с вашей оценкой положения дел на Украине... Теория, что мы, украинцы, невинно пострадавшие, создает солидарность и гнилую круговую поруку... Я считаю, что... наступил момент... призвать организацию к решительному перелому..." Переламати хот╕ли вс╕х. Проти нас ╕шло зло. Його ймення - геноцид. Св╕дома, спланована ╕ вт╕лена спроба упокорення нац╕╖. Його орган╕затор ╕ виконавець - тотал╕тарний комун╕стичний режим. Це - головний убивця. Звиродн╕ла зграя не мала жалю до жодного народу, кожну поневолену нац╕ю залили кривав╕ р╕ки. На наш╕й земл╕ Стал╕н - за добре продуманим планом - обрав жертвою укра╖нське селянство як ядро, як основу, як опору народу. "Без крестьянской армии не бывает и не может быть мощного национального движения. Национальный вопрос есть по сути дела вопрос крестьянский". У ц╕й фраз╕ Стал╕на - в╕дпов╕дь на те, чому померли м╕льйони укра╖нц╕в. Терор був розгорнутий планом╕рно ╕ посл╕довно. У 1932-1933 роках у Кремл╕ в╕дбулося 69 зас╕дань Пол╕тбюро ЦК, на яких т╕льки по прям╕й постановц╕ розглянуто 270 питань про Укра╖ну. Вони працювали, не покладаючи рук. У п╕к Голодомору в Укра╖н╕ щодоби помирало 25 тисяч людей. Ми ма╓мо знати кожен факт, кожен наказ, кожне ╕м’я - в╕д жертви до вбивць. Пошук правди не спинити, в╕н не зупиниться. Спочатку конф╕скували продовольство. Пот╕м в╕йськами оточили територ╕ю Укра╖ни ╕ Кубан╕. Третину наших с╕л занесли на "чорн╕ дошки", ╖х перетворили на гетто голоду - задовго до Г╕тлера. Увесь урожай масово йшов за кордон, зерно, яке могло врятувати м╕льйони, переробляли на гор╕лку. Шансу не було. Люди почали ╖сти трупи. Голодомор - не просто б╕ль ╕ рана. Це - чорна д╕ра нашо╖ ╕стор╕╖, яка могла безповоротно поглинути не т╕льки Укра╖ну, але й будь-яку найменшу над╕ю на життя. Це - п╕к трагед╕╖, вт╕м в╕н не ╓диний. Я прошу, щоб сьогодн╕ ми згадали вс╕х. Словом ╕ молитвою прошу згадати наш державний пров╕д, який 90 рок╕в тому проголосив ╕ утвердив незалежн╕сть. Вони стали першою жертвою. З 800 член╕в Центрально╖ Ради л╕кв╕дован╕ майже вс╕. Я згадую розтерзаних, покал╕чених, принижених Тво╖х поет╕в, м╕й народе. Тут, на цих майданах вони чули золотий гом╕н вол╕. ╥м вирвали серце. Я згадую Твою нац╕ональну творчу, наукову, медичну ╕ техн╕чну ╕нтел╕генц╕ю, яка опинилася в центр╕ масових арешт╕в ╕ систематичного терору. ╥м щедро в╕двели квоту для смерт╕. Я згадую наш╕ знищен╕ церкви ╕ духовенство. ╥х руйнували безжально, щоб добратися до само╖ душ╕ ╕ ╖╖ в╕ри. Я згадую колосальн╕ ╕ немислим╕ жертви во╓н. Цей смерч був здатен покласти нам край. Тотал╕таризм ╕ б╕льшовизм перервав в Укра╖н╕ ╕сторичний зв’язок - ╕сторичний зв’язок покол╕нь, духу, пам’ят╕, нашо╖ ментальност╕, культури ╕ нашо╖ мови. Посеред пошматованого ╕, по сут╕, п╕дм╕неного народу був пос╕яний страх, чи╓ жниво збира╓мо ╕ дос╕. Зв╕дси, в╕д цього безконечного страху походять наш╕ нин╕шн╕ пол╕тичн╕ ╕ сусп╕льн╕ хвороби, боязнь повернутися до нац╕онального кореня, бо причетн╕сть до нього була причиною смерт╕ м╕льйон╕в людей. Зв╕дси походить наш важкий ╕ складний шлях один до одного, до порозум╕ння ╕, власне кажучи, до ╓днання. Злочини б╕льшовизму ╕ стал╕н╕зму тотожн╕ злочинам нацизму ╕ г╕тлеризму. ╥хня природа - одна: людиноненависництво. Настав час озвучити вимогу для св╕тового засудження комун╕стичного терору, який вбивав нас ╕ вс╕ невинн╕ народи на цьому простор╕ - рос╕ян, кримських татар, б╕лорус╕в, ╓вре╖в, поляк╕в, болгар ╕ сотн╕ ╕нших нац╕й. Ус╕м нин╕шн╕м апологетам стал╕н╕зму я кажу прямо ╕ твердо - ваш╕ спроби приречен╕, виправдання не ма╓ ╕ не буде, покайтеся за св╕й гр╕х. Це ваша моральна в╕дпов╕дальн╕сть перед кра╖ною ╕ нац╕╓ю. Наш б╕ль ╕ гн╕в не одинокий. Зв╕дси, з Михайл╕всько╖ площ╕ у Ки╓в╕ Укра╖на зверта╓ться до всього св╕ту, щоб об’╓днати кожне зусилля проти тотал╕таризму ╕ нетерпимост╕ до життя. Наша трагед╕я - це застереження для вс╕х нац╕й св╕ту. Не вивищу╓мо ╕ не принижу╓мо свого горя. Слово сп╕впереживання ╕ скорботи кажемо кожн╕й нац╕╖ ╕, насамперед, тим, з якими сп╕льно пройшли через усе комун╕стичне пекло. Наше серце - щире, любляче, небайдуже до вас. Станьте сьогодн╕ поруч з нами. Ми заклика╓мо св╕т визнати Голодомор 1932-1933 рок╕в актом геноциду проти Укра╖нського народу ╕ в╕римо, що таке визнання неминуче зд╕йсниться. Я дякую вс╕м парламентар╕ям та урядам, як╕ вже п╕дтримали нас. Це - вияв сол╕дарност╕, який Укра╖на н╕коли не забуде. ╤сторична справедлив╕сть, безумовно, настане. Мо╓ сьогодн╕шн╓ слово - не рекв╕╓м. Мо╓ слово - це г╕мн Укра╖нському народов╕, чия сила незнищенна. В╕н перем╕г смерть. Супроти загрози тотального знищення - ми вистояли. Укра╖нський народ перем╕г, бо перемогла його державн╕сть, постала його держава. Ми вистояли завдяки м╕льйонам чесних людей, як╕ не лише воювали за Укра╖ну, але й будували ╖╖ сво╓ю великою ╕ щоденною працею. Ми вистояли, бо воля, правда ╕ життя творилися вс╕ма - Донецьком ╕ Львовом, Луганськом ╕ Ужгородом, Севастополем ╕ Одесою, Харковом ╕ Тернополем, Полтавою ╕ Луцьком, Дн╕пропетровськом та ╤вано-Франк╕вськом, С╕мферополем ╕ Черн╕говом, Ки╓вом ╕ вс╕╓ю Укра╖ною. Ми перемогли у вир╕шальн╕й битв╕ з╕ злом. Сьогодн╕ ми повинн╕ перемогти у вир╕шальн╕й справ╕ - повернути Укра╖н╕ саму себе. Наша найвища м╕с╕я - в╕дродження нац╕╖ як ╓диного, здорового ╕ житт╓ствердного орган╕зму, який охоплю╓ весь Укра╖нський народ без р╕зниц╕ погляд╕в, рег╕онального походження чи в╕ри. Наступний р╕к проголошений Роком пам’ят╕ жертв Голодомору. Це - не поминальна хода. Це - воскрес╕ння нашо╖ пам’ят╕, очищення в╕д лж╕ ╕ скверни. Це - чиста ╕ чесна праця, т╕льки вона допоможе навести справедливий нац╕ональний ╕ житт╓вий лад в Укра╖н╕. Ми повинн╕ одягнути Укра╖ну у чисту сорочку ╕ прибрати з ╖╖ т╕ла символи тотал╕тарного режиму - можливо, нехай не за р╕к. Ми мусимо ретельно в╕днайти ╕ зберегти знання про кожну жертву Великого Голоду ╕ встановити нац╕ональн╕ мемор╕али. Ми ма╓мо утвердити великий сусп╕льний д╕алог пам’ят╕ ╕, водночас, д╕алог перспективи - бо треба йти вперед, жити повноц╕нним життям велико╖ сучасно╖ ╓вропейсько╖ держави, д╕яти ╕ прагнути до справжнього порозум╕ння. Так ми утвердимо сво╓ майбутн╓, св╕й новий демократичний Основний Закон, свою свободу, сво╓ право, свою любов один до одного, до р╕дно╖ мови, р╕дно╖ земл╕ ╕ нашо╖ соборно╖ дол╕. Я прошу в Господа дати нам силу, щоб повернутися до самих себе. Вони вже тут. Вони дуже довго йшли. М╕льйони, м╕льйони, м╕льйони нас. Це - не сльози. Це посм╕ха╓ться маленький хлопчик на руках у Всевишнього. В╕чна пам’ять ╕ слава Укра╖н╕!
Промова Президента, як ╕ загальнонац╕ональна акц╕я "Запали св╕чку", ╓днали укра╖нц╕в. "М╕льйони, м╕льйони, м╕льйони нас...Ми ма╓мо вдягнути Укра╖ну у чисту сорочку ╕ прибрати з ╖╖ т╕ла символи тотал╕тарного режиму..." У ту мить, зда╓ться, так думали вс╕ присутн╕: актор Богдан Бенюк ╕ науковець Микола Жулинський, пол╕тик Юр╕й Луценко й чемп╕он св╕ту В╕тал╕й Кличко, колишн╕й мер Олександр Омельченко й народний депутат Володимир Стретович. Ск╕льки знайомих облич я зустр╕ла тод╕... Ус╕ ми в ту мить думали про Укра╖ну... На Михайл╕вськ╕й площ╕ в╕дроджувалась нац╕я... * * * А тим часом у Севастопол╕ ╕нша г╕лка влади, дума╓ться, п╕дбурювана ззовн╕ кра╖ни, почала готуватися до другого з’╖зду депутат╕в п╕вдня, сходу Укра╖ни та Криму у С╓в╓родонецьку. Депутати м╕ськради запросили вс╕ ЗМ╤, аби пов╕домити про зах╕д, що вже готу╓ться. Мовляв, н╕яко╖ пол╕тики, з’╖зд буде носити гуман╕тарний характер. ╤н╕ц╕атива над╕йшла в╕д нардепа з Парт╕╖ рег╕он╕в Вадима Колесниченка, депутати Севастополя п╕дтримали. "Представители местных громад имеют право высказать свое мнение по проблеме русского языка, попытке реабилитации воинов УПА, а также проблеме голодомора в том контексте, в котором нам его хотят представить - как геноцид украинского народа. Можно подумать, что в Поволжье и Казахстане люди от голода не умирали. Все мы прекрасно понимаем, что это трагедия Советского Союза и всех его граждан. Нам пытаются это представить как войну с украинской нацией", - сказав журнал╕стам депутат Севастопольсько╖ м╕ськради Дмитро Б╓л╕к. Представники ЗМ╤ ще д╕зналися, що вже й п╕дписи збирають на п╕дтримку з’╖зду. Дуже оперативно! Х╕ба ж можна дозволити укра╖нцям в╕дродитися? Втратити ц╕лу державу холоп╕в?! Око нап╕взнищено╖ ╕мпер╕╖ не др╕ма╓... Тож вслухаймося у слова Президента, виголошен╕ на Михайл╕вськ╕й площ╕, вслухаймося ще раз: "Посеред пошматованого ╕, по сут╕, п╕дм╕неного народу був пос╕яний страх, чи╓ жниво збира╓мо ╕ дос╕. Зв╕дси, в╕д цього безконечного страху походять наш╕ нин╕шн╕ пол╕тичн╕ ╕ сусп╕льн╕ хвороби, боязнь повернутися до нац╕онального кореня, бо причетн╕сть до нього була причиною смерт╕ м╕льйон╕в людей. Зв╕дси походить наш важкий ╕ складний шлях один до одного, до порозум╕ння ╕, власне кажучи, до ╓днання". Давайте розмножимо цю промову. Нехай стане правилом мати ╖╖ у кожн╕й родин╕. Не дамо себе знищити ще раз: Голодомор ма╓ безл╕ч сучасних р╕зновид╕в. Пам’ятай про це, м╕й народе, й будь пильним. Л╕д╕я СТЕПКО. Ки╖в - Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2007 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5344
|