Версiя для друку Обговорити в форумi

БОГДАНІ ПРОЦАК - З НАГОДИ 15-РІЧЧЯ СОЮЗУ УКРАЇНОК СЕВАСТОПОЛЯ
Вдягає осінь без упину
У злотоодіж краєвид.
Оце б податись на гостини -
Де Севастополь і де ви,
Мої вкраїнці синьоокі.
Де совість нації - Тарас
Стоїть у задумах високих
І всіх докупи кличе нас.
Попри шторми
й зловісні хмари,
Щоб духом сильні ми були
І не лякались яничарів
Та Чорне море берегли
Від тих, хто розбрат в душах сіє,
Хто прагне лиш протистоянь
І тягне в прийми до Росії
Тебе - Вкраїнонько моя!
Хай лиходії як не кпинять,
Та на заваді завжди їм
Союз незламний українок
Із предводителем своїм!
Богдано мила, вже П’ятнадцять!
А будуть двадцять, сотні літ.
В природі - зміна декорацій.
Але незмінним є наш рід!
Він з козаків ходив на морі.
На цій землі повік живе.
І рідним словом вже говорить -
Життя утверджує нове.
Для когось, може, і незвично,
А думка Ваша в корінь б’є,
Що в Севастополі величнім
Життя вкраїнське справді є!
Воно нуртує в думах наших,
У дітях наших вироста.
Дай Боже щастя - повну чашу!
І рідну мову - на вуста!
Вкраїнок гурт нехай зростає.
І буде мати. І дитя.
Стоїть Тарас на п’єдесталі -
Благословля нове життя!

З щирою повагою і вірою
в щасливе майбутнє
українського Севастополя -
Ваш Іван ЛЕВЧЕНКО.
11 вересня 2007 року.

На фото - севастопольські союзянки.
(Репортаж зі святкування 15-річчя Союзу українок Севастополя,  який відзначатиметься цієї суботи, читайте в наступному номері "КС").

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2007 > Тема "Душі криниця"