Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 17.08.2007
ПРИЙШОВ СПАС - П╤ШЛО Л╤ТО В╤Д НАС

ДЖЕРЕЛА

 ДО НАЙБ╤ЛЬШИХ серед дванадцяти р╕чних празник╕в християнського календарного циклу належить ╕ Преображення Господн╓, або як у народ╕ найчаст╕ше називають — Спас, Великий Спас, що припада╓ на 19 серпня. В╕н вважа╓ться трет╕м, оп╕сля Р╕здва та Великодня, святом. За церковним календарем ╓ три Спаси. Згадаймо Шевченкове: «У Межиг╕рського Спаса трич╕ причащалась».
 Перший Спас сп╕впада╓ з Макове╓м (його святкують переважно на Закарпатт╕), себто 14 серпня, а трет╕й зб╕га╓ться з п╕слясвятом Усп╕ння (29). Але н╕ перший, н╕ трет╕й не в╕д╕гравали такого значення, як Великий; вони лише визначали меж╕ Успенського посту, що зветься ╕ще Спас╕вським чи просто Спас╕вкою.
 За б╕блейською легендою, у цей день ╤сус Христос разом з╕ сво╖ми учнями п╕днявся на мак╕вку гори. Посеред ноч╕ довколу зненацька осяйнуло дивовижне видовище— ╖хн╕й учитель у блаженному осв╕тленн╕ зд╕ймався на небеса. Присутн╕м начебто почувся Всевишн╕й голос, що ╤сус ╓ нам╕сником Бога на земл╕. Саме це ╕ переконало ╖х у надприродн╕й м╕с╕╖ Христа — в╕н мовби об`╓днував земн╕ й небесн╕ начала. Зв╕дси, отже, й назва свята — Преображення Господн╓.
 Проте в народ╕ празник Спаса мав ╕ св╕тське в╕дзначення. Його безпосередньо пов’язували з╕ святом врожаю. Це да╓ п╕дставу вважати, що перв╕сне кор╕ння празника сяга╓ дохристиянських в╕рувань. Адже майже в ус╕х давн╕х народ╕в ╕снували урочист╕ свята врожаю. Найпоетичн╕ше вони проходили в ╢гипт╕. Наш╕ далек╕ пращури також широко в╕дзначали зак╕нчення жнив’яно╖ пори.
 За дайбозькими в╕руваннями найпершу шану годилося в╕ддати Сонцю, якому власне й завдячували за щедроносн╕сть ниви. Оск╕льки вирощений ╕ з╕браний врожай символ╕зував достаток, то ╕ Велес — бог скотарства, багатства й торг╕вл╕ — був покровителем також ╕ врожаю. До ц╕╓╖ думки спонуку╓ той факт, що в окремих рег╕онах Укра╖ни «спасову бороду» — залишок незжатого зб╕жжя на к╕нц╕ ниви—називали ще й «велесовою бородою».
 Красномовним св╕дченням того, що Спас символ╕зував свято врожаю, яке п╕зн╕ше використало в сво╖й обрядовост╕ й християнство, потверджу╓ ╕ звичай освячувати в церкв╕ дари природи: яблука, сливи, груш╕, обжинков╕ в╕нки, бджолин╕ ст╕льники тощо. Де╕нде на Спаса несли до церкви також мак, моркву, цибулю, коноплю, материнку, л╕карське з╕лля, зокрема васильки та чорнобривц╕.
 З особливим нетерп╕нням чекали Спаса пас╕чники. Кожен бджоляр за два-три дн╕ до свята «п╕др╕зав бджоли» — робив контрольну рев╕з╕ю, щоб визначити, ск╕льки меду взяти соб╕, а решту залишити комахам на перезим╕вок, вилучав порожн╕ вощини, об’╓днував малочисельн╕ с╕м’╖. Годилося напередодн╕ Спаса пригостити медом сус╕д╕в, приятел╕в, вд╕в, сир╕т та нем╕чних людей.
 На цей пер╕од припада╓ й колективна обрядод╕я «Братчина». Оск╕льки про не╖ майже не зна╓ загал, то я коротенько розпов╕м. У давн╕ш╕ часи мед, як ╕ в╕ск, мав особливе значення. ╤з солодкого продукту виготовляли р╕зноман╕тн╕ обрядов╕, зокрема колово, та трунков╕ — медовуха — напо╖, його використовували при вип╕канн╕ т╕стечок, приготуванн╕ л╕к╕в тощо. Широке застосування в обрядов╕й та господарськ╕й д╕яльност╕ мав також ╕ в╕ск. В╕дтак бджолин╕ продукти були бажаними й необх╕дними в кожн╕й родин╕, а тому в╕дпов╕дно й поц╕новувалися. Якщо хтось позичав у сус╕да чи родича якусь важливу р╕ч або грош╕, то давав сво╓р╕дну клятву — «Ставлю на мед» чи «Роблю наставу на мед»; це означало, що позичене буде вчасно повернуте, а при порушенн╕ об╕тниц╕ в╕дборговане ще й медом.
 Особливо популярною була все-таки «Братчина». Якщо родина бажала мати добр╕ вза╓мини з ╕ншою, то господар приносив бджолиного роя й казав: «Це на братчину». Протягом л╕тнього сезону с╕м’╖ почергово доглядали ╖х, а напередодн╕ Спаса збиралися гуртом на свято — пор╕вну розпод╕лити мед. За сп╕льним об╕дом кожен учасник (у цьому д╕йств╕ могло брати участь к╕лька родин) давав клятву: допомагати один одному в скрут╕, брати оп╕ку над д╕тьми одного з учасник╕в братчини, якщо вони сирот╕ли. П╕сля цього вс╕ переходили на «Ви» (як це ма╓мо з кум╕вством). Нер╕дко з «братчиного вулика» згодом розросталася велика гурт╕вна пас╕ка.
 Обряд братчини мав насамперед глибоке символ╕чно-духовне значення, в╕н засв╕дчував шляхетн╕сть, колектив╕зм, моральн╕ високост╕ в середовищ╕ нашого народу ╕ був близьким до б╕лоруського «сябрства». До реч╕, под╕бною формою користувалися й тод╕, коли м╕ж родинами тривали сварки. Щоб полагодити ╖х, обидв╕ с╕м’╖ вступали «у братчину», п╕сля чого вза╓мини ставали т╕сн╕шими.
 Готуючись до Спаса, пас╕чники перед тим, як нар╕зати щ╕льник╕в для посвяти, читали спец╕альн╕ молитви б╕ля ╕кон Зосима та Савват╕я — покровител╕в бдж╕льництва. На Пол╕сс╕ цю роль виконували також ╤лля, Микола та Пантелеймон. Найкращ╕ вощини призначалися для церкви, а решту стоплювали чи складали у кадубок, ретельно перем’явши ╖х дерев’яним макогоном. В╕ск таким чином спливав наверх. З нього оп╕сля готували св╕чки, а з барниц╕ — залишк╕в стопленого меду —обрядовий нап╕й «конун».
 Ввечер╕ напередодн╕ Спаса родина бралася за найв╕дпов╕дальн╕шу роботу — св╕чникарство. За звича╓м, господарев╕ годилося сукати страсн╕ св╕чки, громнич╕, Великоднев╕, святвеч╕рн╕, хрещесвятськ╕, пок╕йницьк╕, церковн╕, сир╕тськ╕, вдовин╕ та для роздач╕ б╕дним. Натом╕сть родильн╕, що використовувалися при пологах, вес╕льн╕, хрестильн╕, «бабськ╕» й «д╕д╕вськ╕» робила дружина.
 З особливою урочист╕стю готували «Тр╕йцю». Для не╖ спец╕ально виготовляли триралий п╕дсв╕чник, оздоблений вишуканим р╕зьбленням та ╕нкрустац╕╓ю. В╕н мав бути в кожн╕й родин╕ як оберег од вс╕ляких б╕д та напастей. Вважа╓ться, що назва св╕чки «Тр╕йця» символ╕зу╓ Богоотця, Богосина та Богодуха святого.
 При ╖х суканн╕ господиня вносила зеленосвятське або купальське чи маков╕йське з╕лля, а також св╕ж╕ кв╕ти з пас╕ки. Зготувавши першу св╕чку, господар обгортав ╖╖ з╕ллям ╕ приказував:
 - Пресвята родюча земле наша, ниви, сади, огороди — св╕т сонця вам!
 Беручись до друго╖, мовив:
 — Праведне сонце, м╕сяцю ясний, зор╕ св╕тл╕, небо пречисте! Будьте милостив╕ до людей ╕ до худ╕бки! Нарешт╕, причитував до третьо╖:
 - Л╕си, води, пов╕тря чисте, вс╕ душ╕ праведн╕, лада наш╕ — «мухи Бож╕» — вс╕м вам на добро, на пожиток!
 З╕бравши у вузлик овоч╕, фрукти, мед, зб╕жжя, трави й «Тр╕йцю» (якщо тако╖ не було, то звичайну св╕чку), господар╕ вранц╕ йшли до церкви. П╕сля в╕дправи починалася посвята принесених продукт╕в. Особливо чекали, коли освятяться яблука, адже до цього дня ╖х не вживали. Це стосувалося переважно ж╕нок, у яких померли д╕ти, та дочок, що залишилися без матер╕в.
 З цього приводу ╕сну╓ к╕лька апокриф╕чних сказань. Одне з них стверджу╓, що на Спаса Пресвята Д╕ва на тому св╕т╕ розда╓ д╕ткам золот╕ яблука. Немовлята тих матер╕в, котр╕ виконали об╕тницю, отримують ╖х ╕ на радощах смакують, а ╕нш╕, неньки яких зогр╕шили, стоять ╕ плачуть, на що мати Божа в╕дпов╕да╓:
 — Ваш╕ яблука з’╖ли свин╕...
 Поки що ч╕тко╖ в╕дпов╕д╕, чому саме ж╕нкам заборонялося ╖сти до Спаса яблука, нема╓. Може, це пов’язано ще з одним переказом, коли ╢ва в раю звабила посмакувати недозр╕лим плодом Адама ╕ цим спонукала його до гр╕ха?
 ╤нша опов╕дка стверджу╓, що за цв╕т╕нням сад╕в, дозр╕ванням ╕ смаковитими якостями фрукт╕в стежать, ведуть охорону духи пок╕йник╕в. П╕д час в╕дправи вони сходяться до церкви, щоб освятити ╖х й однести померлим душам на той св╕т, адже на Спаса припада╓ трет╓ в╕дзначення поминк╕в за померлими (перше припадало на Страсний четвер, а друге — на Зелен╕ свята).
 Повернувшись ╕з церкви, господар з «Тр╕йцею» обходив пас╕ку й запрошував родину розгов╕тися. Спас╕вський об╕д готували переважно з борошняних та овочевих страв ╕ холоджено╖ риби. Спочатку ╖ли яблука та мед, запиваючи виноградним або ж яблуневим вином — «щоб садовина родила», а пот╕м вживали ╕нш╕ страви.
 З╕ Спасом, котрий символ╕зу╓ завершення основних хл╕боробських жнив, сп╕впада╓ й початок храмових празник╕в, як╕ визначались освятою церкви (храму). Тому традиц╕йно в Укра╖н╕ кожен населений пункт мав св╕й ╕менний р╕чний празник, званий храмовим. До нього готувалися заздалег╕дь. С╕льськ╕ братчики виготовляли колективний конун — знамениту вкра╖нську мед╕вку, кошти в╕д розпродажу яко╖ йшли пот╕м на громадськ╕ потреби. На храм сходилися родич╕, знайом╕ й нав╕ть чуж╕ люди з сус╕дн╕х с╕л, при╖здили на врочисту в╕дправу священики з довколишн╕х обход╕в. Одне слово, це була велика под╕я для села.
 В╕дтак Спас вважався сво╓р╕дним завершенням л╕та. Про це мовлять ╕ приказки.

 Прийшов Спас — бери рукавиц╕ про запас.
 Спас — усьому час.
 До Спаса та й рукавиц╕ до паса.
 Перший Спас час припас, Петро ╕ Павел — два добавив, ╤лля-пророк — три приволок.
 Як прийде Спас, то комарам урветься бас, ╕ як прийде Пречиста (28.VIII) — забере ╖х нечиста.
 Святий Спас приготував усього про запас: ╕ дощ, ╕ в╕тер, ╕ холод, ╕ тепло.
 Ц╕каво завважити, що не всюди в Укра╖н╕ Спас в╕домий п╕д ц╕╓ю назвою. Скаж╕мо, в М╕жг╕рському район╕, що на Закарпатт╕, празник ймену╓ться т╕льки як Преображення. Тут не святять н╕ продукт╕в, н╕ овоч╕в, хоч ╕ святкують досить урочисто — проводять обряд «мирування». Священик у церкв╕ миру╓ сво╖х прихожан — робить на лоб╕ водян╕ хрестики.
 У природ╕ на цей час в╕дчутно спостер╕га╓ться подих осен╕. Тому й мовиться: «Прийшов Спас – п╕шло л╕то в╕д нас».
 Василь СКУРАТ╤ВСЬКИЙ.
 (З книги «Святвеч╕р»).
 * * *
Народний прогноз погоди
 Володимир Бойко (Черкащина):
 Якщо на Спаса (19 серпня) буде сухий день - на суху зиму, мокрий - на мокру зиму, ясний - на сувору.
 Володимир Спас (Донеччина):
Який Степан (15 серпня) - такий ╕ вересень, який Антон (16) - такий ╕ жовтень, яка В╕вдя (17) - такий листопад, Який ╢встигн╕й (18) - такий грудень, який Спас (19) - такий ╕ с╕чень.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5043

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков