Версiя для друку Обговорити в форумi

Перше і правдиве враження від прочитання псевдонаукового опусу Віталія Дарєнского "Украинизм как антирусский проект" - це є квазінаукова маніпуляція.
Термінологія в наукових статтях та й дискусіях є визначальним фактором. Але ж і в тлумачних словниках російської мови як Ожегова, так і Єфремової читаємо: "Украинизм: слово или оборот речи в каком-н. языке, заимствованные из украинского языка или созданные по образцу украинского слова или выражения". Сайт російської Вікіпедії - Мережевої енциклопедії - подає уточнене значення терміна: "Украинизмы - слова, фразеологизмы, а также синтаксические и грамматические конструкции украинского языка, используемые в другом языке (литературном или разговорном). Слово или оборот речи в каком-либо языке, заимствованные из украинского языка или созданные по образцу украинского слова или выражения".
Отже, наш докторант Державної (!) академії керівних кадрів культури та мистецтв, кандидат філософських наук Віталій Дарєнскій свідомо, з маніпулятивною метою, уводить в обіг ненаукове значення слова "українізм", частота неодноразового вживання якого просто вражає - воно в тексті п. докторанта зустрічається разів 25! Зауважимо, що невиправдане і ненаукове повторення одного і того ж слова чи тези є примітивною пропагандою, розрахованою на невибагливого читача.
Ці три подачі тексту "Украинец" как экзистенциальный тип" в газеті "Крымская правда" взагалі важко назвати науковою розвідкою. Який науковець чи вчений може дозволити собі необґрунтоване і неодноразове вживання слів "холуй", "смердяковщина", "хамский плевок", "халявный путь", "плебей", "сектант"? Бажаючи відвести увагу від існування усталеного поняття "великодержавний шовінізм", доморощений луганський філософ вживає натомість словосполучення "мелкодержавный шовинизм" і заперечує існування імперської форми та нарікає його "так званим" і бере в лапки, начебто його не існує в природі і немає ніяких фактичних доказів цього. Свій придуманий термін "українізм" докторант прагне тісно пов’язати зі словосполученням "мелкодержавный шовинизм" і відводить їм простір, обмежений колом київських інтелектуалів. Кількість брехні тут перевищує всі допустимі, навіть для члена Російської общини, норми.
Слово "шовинизм" вжите "філософом" всього 20 разів. При цьому своїх намірів прив’язати це поняття саме до українців він і не приховує. Зате, з`ясовується, "велику державу неможливо створити насиллям" і "історія Росії свідчить про те, що переважна більшість народів увійшли в неї добровільно". Якщо В. Дарєнскій вчиться з допомогою посібника історії ВКП(б) чи агіток Російської общини - інакше і бути не може. І не споювались народи Крайньої Півночі, і не виселялись цілі народи, і не приходили "визволителі" в Західну Україну з вогнем і мечем, і не щезли цілі народи в результаті створення "совєтской общності" - за науковими доказами російського філософа Сорокіна, із 198 етнічних груп, які населяли території, зайняті СРСР, залишилось всього 102. Замовчування цих фактів є аморальним, як і замовчування агресивного характеру війн, які велись Московщиною, Росією і СРСР. Та й існувати ці імперські утворення могли виключно в авторитарно-тоталітарному режимі. Цинічними є твердження
В. Дарєнского про те, що "южнорусскому" етносу Росія надала "унікальну можливість розселитись на величезних територіях і збільшитись в чисельності більше, ніж в десять разів". Але ж українці, якщо і переселялись, то робили це далеко не добровільно, а через скруту і переслідування за етнічною ознакою та політичні погляди на рідній землі, які влаштовували чужоземці і окупанти.
Особливим цинізмом звучать слова про те, що голодомор - це суто українська проблема і виникла через бажання партійної верхівки України вислужитись. Увага! Перед ким вислужитись, Дарєнскій не пише, бо немає "никаких фактов, которые свидетельствовали бы о том, что это была "политика Москвы". Але ж існують сотні тисяч документів, дослідження незаангажованих науковців і свідчення очевидців голодомору, які доводять відповідальність за геноцид саме кремлівської верхівки і керівників комуністичної партії!
Лайкою з вуст Віталія Дарєнского звучить 11 разів термін "экзистенциальный", хоча екзистенціальна філософія є однією з провідних течій суспільної думки XX ст., яка на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись навколо проблеми людини та її місця в світі, проблеми духовної витримки людини, яка потрапила в потік подій і втратила контроль. Однією з визначальних рис цієї філософії є теза про те, що особистість має протидіяти ворожому "іншим", "чужим", адже вони нав’язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали. А новітній партійний проросійський філософ закликає боротись саме з цими екзистенційними витоками українізму і закликає не просто подолати українізм, а ще й "поражать в его "сердце", жалюгідно намагаючись принизити всі цінності українського народу, у тому числі і творчість Кобзаря, і його самого.
При цьому в горлі цього цинічного філософа не застрягають слова "нравственность", "духовные богатства тысячелетней культуры" (це, зрозуміло, про росіян, а не про автохтонів). І християнство росіян у нього тисячолітнє. То така арифметика - у 1948 році російська церква пишно святкувала 500-річчя, а через 40 - вже для них настало "тысячелетие христианства".
Негативно-емоційний тон доповіді зводить на пси всі наукові пізнання нашого докторанта і примушує його до численних неточностей. За Дарєнскім, ще 100 років тому не існувало поняття "українець". Щоправда, в наступному реченні він вже погоджується, що українцями є основна маса населення Західної України і сільське населення інших регіонів. Далі йде якесь марення, яке неможливо коментувати через відсутність логічної подачі. Суть його зводиться приблизно до тотожності винайденого поняття "українізму" і українців. І війну він оголошує проти самої сутності і національної ідентифікації українців. Можливо, причина такого термінологічного безладу в голові новоявленого філософа криється у тому, що 35-річний луганчанин Дарєнскій є членом маргінального "Русского движения Украины", яке відстоює рудименти імперського мислення? А написана автором стаття "Кант і "філософія діалогу": парадокси спадкоємності"  є просто прикриттям основної - контрнаціональної і антиукраїнської - діяльності?
Треба зазначити, що у надруковану в "Крымской правде" доповідь Віталія Дарєнского на конференції "Крым в контексте Русского мира: язык и культура" великим кавалком увійшла його ж стаття, розміщена на сайті Російської общини в листопаді 2005 р. і нових відкриттів - з огляду на суттєве місце, що займають цитати й імперські догмати ідейних ворогів українства Шульгіна, Ульянова, Сидоренка та їх недолуге тлумачення автором, - не було. Та й вся ця публіка, включаючи бахарєвську рептильку, як ми знаємо, на чесну дискусію нездатна. Тому стаття виглядає як накопичення негативних емоцій очевидно через якийсь колективний комплекс неповноцінності та нездатність знайти місце у розбудові Української держави.
На сайті Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, де здобуває наукову ступінь доктора філософії Віталій Дарєнскій, написано, що академія "займає одне з провідних місць серед мистецьких закладів, які беруть активну участь у процесі національно-культурного відродження Української держави". Але як можна бути "керівним кадром" в Україні людині, яка заперечує сам факт існування української нації? І чому держава сприяє таким антидержавним персонажам з Російської общини?
З таким же успіхом можна було б квазінауковими словами обґрунтувати гасло "Росіяни - це здичавілі українці" і написати подібну квазіфілософську статтю з цього приводу. Але ми цього не робимо. Але й не хочемо, щоб нами керували мізантропи-філософи з антиукраїнськими поглядами.
Максим РОЗУМІЙКО.
м. Севастополь.

ДІАГНОЗ: БУЗИНІЗМ
(Стосується статті "Украинизм как антирусский проект", "КС" від 27 липня 2007 р.).
Бузинізм - результат хронічного бахаризму. Це тяжка психічна хвороба. Одужання неможливе без напруження зусиль самого хворого. Шкода, що хворий надто слабенький, а хвороба надто запущена.
Бузиністична стаття В. Ю. Даренського побудована, по-перше - на негативних емоціях, по-друге - на відсутності або спотворенні фактів.
Потрібна дуже велика кількість просвітницьких ліків. Така велика, що хворий навряд чи зможе їх проковтнути. До того ж ковтати йому перешкоджає велика емоційна пухлина.
Спробуємо все-таки прописати дещо найперш необхідне. Хворому треба добре розтовкти та проковтнути, що Русь - це і є Україна. В стародавній Русі слово "україна" означало "батьківщина". (Совєтскій Союз = Родіна, Русь = Україна). За часів великої міграції, пов’язаної з кочівницькою навалою, українцями русини називали тих, хто залишився у Русі (українці), на відміну від тих, хто мігрував за межі Русі. Мігранти, природно, звались руськими. Тепер у деякої частини нащадків мігрантів з Русі з’явився комплекс "блудного сина". Син вважає себе братом, та ще й старшим!
Поки, щоб не занапастити хворого, нехай він деякий час більше нічого не ковтає. Бо знову з’являться "злоба, хамство, істерика", на які хворий скаржиться.
Лікар-бузинолог
Іван ТРУХ.
м. Армянськ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2007 > Тема "Резонанс"