Версiя для друку Обговорити в форумi

 16 травня у Будинку науки ТНУ імені В. І. Вернадського відбулося пленарне засідання „Актуальні проблеми фразеології", на яку приїхали гості з Києва, Львова, Чернівців, Луганська, Донецька та інших міст. У комісії були присутні Ю. Ф. Прадід, В. Н. Бержанський, О. І. Андрейченко. Перед початком конференції гостям показали фільм про історію становлення факультету української філології та українознавства, нелегкий шлях перших викладачів, які починали ще у 1955 р.
 Ю. Ф. Прадід надав слово Володимиру Наумовичу Бержанському. „Фізик за освітою, але лірик у душі" розповів про традиційні конференції в різних галузях: міжмовної комунікації, русистики, прикладної лінгвістики, фразеології (спортивної, юридичної, політичної та ін.) і жартома змінив відомий вислів „Язик до Києва доведе" на „Язик до Криму доведе, а до Сімферополя - це точно!" - адже українська філологія постала в Криму з колишнього Сімферопольського державного університету.
 Ю. Ф. Прадід нагадав про діяльність всесвітньо знаного В. І. Вернадського, повідомив, що серед 16 факультетів країни ми посідаємо п’яте місце, наголосив на необхідності створення власного збірника „Таврійські українознавчі записки" і надав слово Олені Олександрівні Селівановій, яка виступила з доповіддю „Проблема „свого" і „чужого" у фразеології". Від цієї проблеми, на думку професора, залежить виживання людини, формування її етносвідомості. Фраземи були розглянуті в позитивному („свій брат", „зі своєї труби дим не гіркий") та негативному контексті („птах не нашого польоту", „нашому тинові двоюрідний пліт"). Торкнулися й проблеми ксенофобії. Цікаво, які б паремії з’явилися, якби чужими вважали... інопланетян, а домом - усю Землю?
 Анатолій Панасович Загнітко довів, що між синтаксисом і фразеологією є щільний зв’язок, адже фразеологізми доречні тільки в контексті речення. Можна замінити, скажімо, „Ти маєш змогу" на „Ти можеш", але як знайти відповідники до висловів „мати в собі", „мати честь"?
 Аділє Меметівна Емірова розповіла про регенеративну функцію російської мови щодо кримськотатарської. На сьогодні більшість кримських татар є двомовними внаслідок історичних причин: асиміляції, війни (а колись кримськотатарська мова в АРК була державною!), депортації... Серед караїмів носіїв мови тільки 10, серед кримчаків взагалі двоє (подружжя), це люди старшого віку. Але в родині спілкуються переважно російською. В Європейській Хартії серед переліку мов, які потребують захисту, нема караїмської та кримчацької, бо вони вважаються мертвими. З 600 кримських шкіл тільки 14 кримськотатарські; цією мовою виходять лише три газети й чотири журнали. Досі немає тлумачного словника кримськотатарської мови, є тільки перекладні. У фразеології багато забуто, тому А. М. Емірова відновлює величезну кількість висловів. Не уникнули й проблеми калькування з російської (такі вислови, як „пити кров", „відсохни у мене язик", „рот ще пахне молоком" - рос. „молоко на губах не обсохло"), але є й вислови, притаманні тільки кримським татарам. Наприклад, російське „болтать языком" - кримськотатарською „у неї в роті квасоля не розмокне" („у неї" - бо балакучість вважається жіночою рисою). „Робити великі очі" - „вкусити пальця", „узяти пальця до рота". „Велике цабе" (рос. „важная птица") - „у нього брат борець за іслам" (у середньовіччя це було дуже почесно). „Коли рак на горі свисне" - „коли верблюд залізе на мінарет".
 Дмитро Харитонович Баранник розповів про роль лексики народно-розмовного характеру. Він зауважив, що неможливо уявити освічену людину, яка б знала літературну мову без народно-розмовного компоненту - адже тоді мова збіднюється, не підживлюючись словами більше ніж 100 груп. У кожній місцевості фразеологічні одиниці змінюються - наприклад, кажуть і „носиться як дурень з писаною торбою", і „як дурень зі ступою". Давню образність мають такі вислови як „сидорова коза", „циганське сонце" (місяць), „сімейна рада", „циганська голка" тощо.
 Світлана Олегівна Соколова виступила з доповіддю „Аспектуальні модифікації дієслів у фразеологічних зворотах". Будь-яку слов’янську мову неможливо уявити без видових пар дієслів. Іноземцям, які вивчають українську, російську, польську та інші слов’янські мови, важко зрозуміти відмінність доконаного виду від недоконаного, тому використовуються конкретні приклади. Проте сучасні словники не позбавлені деяких недоліків стосовно розмежування видових пар і окремих дієслів, що пані Соколова довела на фреймах (метод Умберто Еко). Ця доповідь викликала навіть дискусію.
 Людмила Петрівна Дядечко, професор Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, розповіла про вивчення ідіом. Існують два напрямки дослідження фразеології: екстенсивний та інтенсивний (за допомогою нових методів). Лексико-фразеологічний підхід, незважаючи на його очевидність, є новим. Він дозволяє ширше аналізувати предмет. Склалася теорія крилатих слів. М. Бахтін на прикладі творів Достоєвського відродив терміни „цитата", „алюзія", „прихована цитата", „прислів’я", „приказка" тощо. Термін „крилаті слова" прийшов із німецької мови як калькування з грецької часів Гомера. Запропоновано термін ептонім - „накладання", але це поки що робоча назва. Особисто мені це нагадало, як у китайській мові винаходили ієрогліф „філософія", бо до ХІХ ст. в Піднебесній не було навіть такого терміна, користувались європейськими позначеннями. А до якої групи віднести таку фразу, як „Чоловік іде, а діаманти лишаються"? Це не прислів’я, не кліше, не штамп. Але це й не крилате слово, бо нема джерела, звідки ця фраза походить. Взагалі крилаті слова вживають не тільки освічені люди, а й малі діти. Проте кожен десятий із цих висловів ми не знаємо в повному обсязі.
 Ю. Ф. Прадід назвав подібність прислів’їв, приказок, фразеологізмів і крилатих слів „теорією братів і сестер" і надав слово професорові Вірі Василівні Зірці, яка розповіла про крилаті слова в рекламному тексті. Реклама - як україномовна, так і російськомовна - є креативною, її маніпулятивна лексика впливає на свідомість покупця, змушує його зробити вчинок. Крилате слово - натяк на чиюсь розумну думку, на чужий дотеп. Ю. Лотман створив термін „текст у тексті", тобто крім самого тексту важливе ще й сприйняття його читачем.
 Наступного дня конференція продовжувалася уже на новому факультеті. Студентів-слухачів розподілили за двома секціями, кожен обрав ту, яка була більш до вподоби. Це нагадує традиції Києво-Могилянської академії.
 Олена Іванівна Панченко оголосила початок. Першою виступила дніпропетровська гостя Людмила Петрівна Амичба з порівняльним описом концептів віри в українській, російській та абхазькій фразеології. Носійка абхазької мови, пані Амичба розповіла про родинні цінності та моральний кодекс Сходу - анамас („честь"). Фразеологізм „твоє серце беру" означає „я вірю тобі". Цікаво, що у ІІІ ст. в Абхазії було християнство, тільки про це не згадується.
 Ірина Святославівна Гнатюк подарувала ТНУ „Словник фразеологізмів української мови" та розповіла про функціонування фразеологізмів у науково-популярних текстах кінця ХІХ - початку ХХ ст. на прикладі брошур Сергія Подолинського.
 Юлія Іванівна Калашник дослідила роль фразеологізмів у поезії та прозі М. Вінграновського. Новаторським є переосмислення письменником фольклорної спадщини та зорових образів: „білий сон", „синьо посміхається зоря"; цікаве сприйняття - „гірка зоря".
 М. Л. Заїченко з Харкова розповів про усталені вислови в німецькомовній криміналістиці. Галина Анатоліївна Губарева, теж з Харкова, проаналізувала феномен пам’яті та зв’язку з душею й серцем. Аспірант Набережнєва дослідила трансформацію прислів’їв - так звані паремійні палімпсести („Правду кажуть: вік живи - вік лікуйся, все одно помреш") - на матеріалі української, російської, німецької, англійської (ще з ХVІ ст.!) мов.
Н. Б. Дем’яненко, доцент кафедри полоністики КНУ імені Т. Г. Шевченка, розповіла про відображення ментальних рис у польських фразеологізмах („skromny jak fiola", „zywe jak skra", „wierny jak pies", „miecz Agnicia"). Ірина Колесникова, аспірант ТНУ, розповіла про відображення невербальних компонентів в українській та англійській мовах. Українська мова має набагато більше позначень міміки, жестів, рухів. Ольга Леонідівна Плетнєва з Харківського аерокосмічного інституту дослідила весільну фразеологію Центральної та Східної Слобожанщини. Лексема „весілля" у значенні обряду, а не просто веселощів стала використовуватися не раніше 2-ї половини ХV ст. Логічним продовженням була доповідь Любові Василівни Савченко, завідувача кафедри культури української мови ТНУ. Фразеологізми, зафіксовані в фольклорних збірках і лексикографічних працях ХVІІ - ХХ ст., подають цікаву історію людського життя від народження („знайшлася дитина"), хрестин (покривання крижмою - білим убрусом), шлюбу („смалити молоду" - тобто водити біля вогню для очищення) до смерті („Щоб тебе очеретиною міряли!" - тобто вибирали мірку для труни). Цікаво, що в Галичині в могилу ставили посудину з виплаканими сльозами родичів покійного.
 Гостя з ХНУ імені В. Н. Каразіна Агаркова розповіла про сприймання українцями чужих - інших народів („обдурив як циган на ярмарку", „збирається як циган молотити", „і на Січі мудрий німець картопельку садить"). Це прояв етноцентризму, бо своє завжди вважається найправильнішим.
 Аспірант Луганського університету імені Т. Г. Шевченка Карлова подала відомості про східнослобожанську та східностепову весільну фразеологію („рушники (платки) подавати", „платком (рушником, отрєзом) пов’язувати"), порівнявши з матеріалами російської та білоруської мов. Аспірант Краснобаєва-Чорна в дослідженні життя людини виокремила концепт дороги: воля, життя, стежка, шлях, початок (народження) - молодість - старість. Аспірант ТНУ Л. Ш. Кубедінова на матеріалі кримськотатарської, російської та англійської мов дослідила проблему суперечки, сварки, дебатів, дискусії, полеміки. В ісламі суперечки вважаються неприпустимими, а в християнстві з ХІ ст. точилися богословські дебати. В Англії з ХІІІ ст. існував двопалатний парламент, і дискутувати не заборонялося. У Росії була абсолютна монархія, тому все залежало від волі царя й згодом імператора.
 Р. А. Трифонов, викладач кафедри української мови ХНУ імені
В. Н. Каразіна, виступив із доповіддю „Ідеологізація світу в прислів’ях і приказках", базуючись на матеріалі штучно створених радянських висловів („Казахстану і Алтаю весь народ допомагає"), довівши, що ці поділені на 12 груп „прислів’я" насправді є гаслами. Досліджена збірка „Мудрість народна" (К., 1962) недарма зветься саме так. Тоталітарній владі було невигідно мати народну творчість - краще вже мудрість, яка б збігалася з офіційною думкою.
 Про виголошені доповіді можна сказати народним висловом (справді народним, а не вигаданим): „Кожна брова варта вола" - кожен виступ був цікавим, інформаційно насиченим і став чудовим поштовхом для розвитку фантазії. Недарма І. Огієнко (митрополит Іларіон) наголошував на тому, що фразеологізми є нашим національним багатством, тому кожний письменник пересипає ними мову своїх творів. На жаль, не всі встигли виступити зі своїми розвідками, але кожен матиме змогу насолодитися читанням цих статей у науковому збірнику.
 Сподіваємося, що такі конференції стануть доброю традицією в нашому університеті й привернуть увагу багатьох нових друзів не тільки з міст України, а й із зарубіжжя!
 Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
 студентка 3-го курсу факультету української філології
та українознавства ТНУ імені В. І. Вернадського.

ЛІТОПИС ФАКУЛЬТЕТУ:
З ЛЮТОГО - ПО ТРАВЕНЬ

 5 лютого. У філологів Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського відбулося родинне, гостинне й зичливе новосілля: нарешті словесники отримали нове прекрасне приміщення, з вікон якого відкривається чудовий краєвид.

 19 лютого зустріли львівського гостя - молодого письменника Любка Дереша, автора вже чотирьох романів: „Культ", „Поклоніння ящірці", „Архе", „Намір!" (останній твір, за словами самого автора, є його улюбленим). Як зазначив сам митець, Любко - це скорочене від Любомир. Цим іменем пояснюється провідна мета романів Дереша - нести добро та змальовувати любов.

 13 березня. Аудиторія познайомилася з Анатолієм Панасовичем Загнітком, доктором філологічних наук, професором, академіком, завідувачем кафедри української мови Донецького національного університету. Філологи вислухали нові відомості з розгляду синтаксису. Потім до студентів завітав відомий киянин, Петро Петрович Кононенко, доктор філологічних наук, професор, академік, батько українознавства, давній друг ТНУ. Він виголосив: „Перші питання: що ж таке Україна? Що ж таке українець? Треба спочатку на них відповісти, щоб будувати нову Україну...".

 14 березня філологи побачили обіцяний сюрприз: до нової оселі завітала народний майстер України Людмила Смолякова. Аудиторія ніби ожила від витворів кераміки та картин, які зображували вироби трипільської культури.

 28 березня. Нова приємна несподіванка. До 808-ї аудиторії, яка вже є історичною, завітав ще один гість - кобзар і бандурист Василь Лютий.

 4 квітня. На цей раз до новосельців-третьокурсників завітав головний редактор „КС" Віктор Володимирович Качула. Філологи мали нагоду познайомитися з паном Віктором особисто, а не тільки на шпальтах газети. До слова, саме під час цієї зустрічі В. В. Качула й запропонував нам випустити спільними зусиллями цей молодіжний додаток до "КС" - "Будьмо!".

 16 квітня. Зустріч з Віктором Дмитровичем Ужченком, доктором філологічних наук, професором Першого національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка м. Луганська. Пан Віктор займається фразеологією, дуже перспективним на сьогодні напрямом у мовознавстві, і навіть був опонентом Ю. Ф. Прадіда на захисті його роботи.

 26 квітня. Завітала „дивна людина, патріарх нашої науки", як сказав ректор М. В. Багров, доктор філософських наук, академік, директор Інституту філософії Національної академії наук Мирослав Володимирович Попович. Він давно перевершив європейський стандарт: якщо в світі потребують володіння п’ятьма мовами, то шановний киянин знає їх близько десяти.

 7 травня. У гостях побував Петро Іванович Білоусенко, доктор філологічних наук Запорізького національного університету. Шанований мовознавець, якого цікавить словотвір, за сумісництвом працює в Кримському республіканському гуманітарному університеті м. Ялти. На честь пана Білоусенка Юлія Качула виконала а капела пісню „Чарівна скрипка".
 Як бачимо, за декілька місяців у факультету стало стільки нових друзів, скільки не було за три роки навчання!
 Архіваріус
Зоряна СВІТЛИК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2007 > Тема "З перших уст"