|
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
#23 за 08.06.2007
ДЕМОНТАЖ ГУЛАГУ
(Продовження. Поч. у № 22)
А пот╕м раптово зупинилося серце «маршала» важко╖ ╕ндустр╕╖ СРСР Серго Орджон╕к╕дзе, а за ним п╕шов ╕з життя ймов╕рний генсек В. Куйбишев. Ця краплина отрути стояла перед очима «вождя народ╕в». ╤ в╕н запросив до себе М. ╢жова, надзвичайно в╕дданого прац╕вника апарату ЦК. ╢жов вийшов в╕д Стал╕на у форм╕ з в╕дзнаками наркома внутр╕шн╕х справ. А за годину його попередник Г. Ягода був розстр╕ляний у глибоких п╕двалах московського Кремля... Всю кра╖ну заполонили плакати з ╢жовим у рукавицях з╕ шкури ╖жака. В╕н один поборе контрреволюц╕ю ╕ л╕кв╕ду╓ ворог╕в народу. На ╕нших плакатах з одного боку ╢жов гордо стояв перед зал╕зною зав╕сою, а з ╕ншо╖ сторони гавкали шакали. Кордон був на замку. Енерг╕йний ╕ в╕рноп╕дданий нарком намагався виконати вс╕ накази тирана-вождя, адже найб╕льше «ворог╕в народу» прол╕зло саме в Червону Арм╕ю. Саме за ╢жова розстр╕люють маршал╕в Радянського Союзу Блюхера, ╢горова, Тухачевського ╕ багатьох командуючих в╕йськовими округами: Дибенка, Як╕ра, Уборевича, Примакова, Коцюбинського, Дубового, Ейдемана, Шахту, Федька, Алекс╕са. А загалом 50 тисяч, в╕д молодшого лейтенанта до комдива, ╕ майже один м╕льйон в╕йськових опинилися в зонах ГУЛАГу. За арх╕вними даними «Мемор╕алу» Рос╕╖, в 1937 - 1938 роках особисто Й. Стал╕ним було п╕дписано 1,5 м╕льйона смертних вирок╕в. А йому допомагали вс╕ члени Пол╕тбюро ЦК КПРС: Молотов, Жданов, Каганович, Маленков, Ворошилов, Шверник, Щербаков, Кал╕н╕н та ╕нш╕.
Було знищено понад с╕м тисяч церков р╕зних конфес╕й. Чек╕сти розстр╕ляли майже дв╕ тисяч╕ греко- ╕ римо-католицьких ╕ майже ш╕сть тисяч православних священик╕в.
В зон╕ Магаданського ГУЛАГу безп╕дставно, в тяжких умовах, утримувалися всесв╕тньо в╕домий математик М. Кравчук, конструктор л╕так╕в О. Антонов, конструктор косм╕чних апарат╕в С. Корольов, генерали К. Рокоссовський, ╤. Кон╓в. В той же час були розстр╕лян╕ секретар╕ ЦК республ╕к ╕ обком╕в. Серед них: В. Варейк╕с, М. Бухар╕н, С. Кос╕ор, П. Постишев, В. Чубар,
В. Затонський, Г. З╕нов’╓в, Л. Камен╓в, М. Хата╓вич, Я. Рудзутак, О. Риков, О. Косар╓в та ╕нш╕.
П╕драхувати людськ╕ втрати, особливо в Укра╖н╕, просто неможливо. То була страшна м’ясорубка! Саме ╢жов розпочав масов╕ розстр╕ли. К╕льк╕сть пол╕тв’язн╕в за його керування НКВС зросла втрич╕. Стал╕н високо оц╕нив ц╕ усп╕хи, нагородивши його орденом Лен╕на. А через день, у п╕двалах Кремля, Л. Бер╕я впритул розстр╕ля╓ цього садиста. ╢жова не назвали ворогом народу - в╕н перевищив сво╖ повноваження...
Земляк, ╓динокровець Стал╕на, Бер╕я не т╕льки не рахувався з життям окремо╖ людини, але й ц╕лих народ╕в взагал╕. Цей хижий зв╕р перед собою не бачив н╕ ж╕нок, н╕ д╕тей. Стал╕н добре знав цього садиста, ╕ Бер╕я йому не т╕льки не перешкоджав, а й п╕дтримував. Пишаючись сво╖м терором в боротьб╕ з «контрреволюц╕╓ю», Л. Бер╕я гордовито заявляв: «Всех в лагерную пыль». За його перебування на посад╕ наркома, згодом м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ, к╕льк╕сть табор╕в на територ╕╖ СРСР зб╕льшилася в десять раз╕в ╕ к╕льк╕сть утримуваних людей за колючим дротом досягла майже 30 м╕льйон╕в. Радянська пропаганда зазвичай посилалась на те, що найб╕льший терор був у нацистськ╕й Н╕меччин╕. Лондонський журнал «Сурмач» в╕д 1995 р. наводить дан╕ науковц╕в Канади, де вказано, що на територ╕╖ окуповано╖ нацистами ╢вропи було понад дв╕ст╕ концтабор╕в та б╕льше ста табор╕в в╕йськовополонених. Двадцять п’ять концтабор╕в д╕яли сп╕льно з крематор╕ями - фабриками смерт╕, де спалювали нав╕ть живих. За 10 рок╕в свого ╕снування фашисти знищили п’ять м╕льйон╕в людей в концтаборах ╕ майже ст╕льки в таборах в╕йськовополонених. Рейхсфюрер СС Г. Г╕ммлер цей досв╕д запозичив спочатку в Ягоди, а пот╕м ╕ у ╢жова. Рос╕йськ╕ досл╕дники «Мемор╕алу» св╕дчать, що за роки радянсько╖ влади через ГУЛАГ пройшло 60 м╕льйон╕в, не враховуючи розстр╕ляних; 40 м╕льйон╕в загинуло в ГУЛАГов╕, а табор╕в ГУЛАГу на територ╕╖ СРСР було майже 2,5 тис. Для ╖х утримання радянська влада мала три м╕льйони енкаведист╕в.
Що можна подумати ╕ сказати з приводу того, що написав багатор╕чний м╕н╕стр закордонних справ колишнього СРСР А. А. Громико? У роки в╕йни в╕н був послом СРСР в США. ╤ коли в╕дбувалася Ялтинська конференц╕я, в╕н перебував у склад╕ делегац╕╖ СРСР. На конференц╕╖ були присутн╕ Президент США Т. Рузвельт, Прем’╓р-м╕н╕стр Англ╕╖ У. Черч╕лль, Голова РНК СРСР Й. Стал╕н. Згаду╓ А. А. Громико: «Рузвельт запитав Стал╕на, хто той пан, що сидить навпроти посла Громико? На що Стал╕н, не вагаючись, в╕дпов╕в: «Це наш радянський Г╕ммлер. Це Бер╕я!» Рузвельту стало так погано, що нав╕ть втрутився л╕кар».
Знаймо, що Л. Бер╕я очолював МВС, був членом КПРС, членом Пол╕тбюро ЦК КПРС. В╕н дуже ретельно виконував вка-з╕вки Стал╕на, ╕ в кожному сво╓му виступ╕ на високих нарадах п╕дкреслював, що Стал╕н - вождь, найб╕льший ген╕й в ╕стор╕╖ людства. А у той же час зд╕йснював жорсток╕ злочини проти народ╕в, ╕ не питав дозволу ан╕ в уряду, н╕ у Верховно╖ Ради. Бер╕я н╕коли не залучав прокуратуру, сл╕дство, суд. В╕н вир╕шував людськ╕ дол╕ на св╕й розсуд. Тому ╕ стали можливими так╕ багатотисячн╕ поховання в Сандармоху, де був розстр╕ляний цв╕т укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, в Катин╕, де розстр╕лян╕ оф╕цери польсько╖ арм╕╖, в Бик╕вн╕ п╕д Ки╓вом, у Дем’яновому Лаз╕ в Галичин╕. Десятки тисяч укра╖нських селян закатовано п╕д В╕нницею ╕ Харковом, на
9-му к╕лометр╕ дн╕пропетровського шляху та ╕нших м╕сцях.
Початок в╕йни для Стал╕на був невдалим, тому в╕н Бер╕╖ наказав знайти винних. Бер╕я арештову╓ на п’ятий день в╕йни Героя Радянського Союзу, генерал-лейтенанта
╢. Птух╕на ╕ генерал-лейтенанта С. Черних, ╕ вони були того ж дня розстр╕лян╕. В селищ╕ Барвиш, що в Куйбишевськ╕й област╕, за письмовим наказом Бер╕╖ було розстр╕ляно двадцять родин високопосадових генерал╕в ав╕ац╕╖. ╤ серед них - дв╕ч╕ Герой Радянського Союзу, генерал-полковник ав╕ац╕╖
А. Сушкевич, ш╕сть Геро╖в Радянського Союзу, у тому числ╕ генерал-полковник
Г. Штерн, генерал-полковник О. Локт╕онов, генерал-полковник ╤. Проскуров загинули разом з дружинами ╕ д╕тьми. А дещо п╕зн╕ше Бер╕я власноруч розстр╕ля╓ члена ЦК ВКП(б), Героя Радянського Союзу, генерала арм╕╖ Д. Петрова, а пот╕м ╕ увесь його штаб. Наказ Стал╕на № 227 «Н╕ кроку назад» у роки в╕йни реал╕зував саме Бер╕я. Три м╕льйони пол╕тв’язн╕в та ╕нших засуджених було кинуто в штрафн╕ батальйони. Позаду наступаючих штрафник╕в, яких гнали на м╕нн╕ поля, йшли озбро╓н╕ до зуб╕в енкаведисти, як╕ за найменшу затримку наступу розстр╕лювали в спину.
А вже з 1942 року розпочалася депортац╕я н╕мц╕в з Поволжя та малих народ╕в з Кавказу... Коли коричнев╕ фашисти залишили Укра╖ну, на ╖хн╓ м╕сце повернулися ще г╕рш╕ - червон╕. Бер╕я готував повну депортац╕ю ус╕х укра╖нц╕в до Сиб╕ру. Про це св╕дчить наказ № 0078-42 в╕д 22.06.1944 року, п╕дписаний наркомом Л. Бер╕╓ю та заступником наркома оборони Г. Жуковим. Цей страшний ╕ жорстокий наказ був знайдений 27.02.1992 року в арх╕в╕ при ЦК КПУ. Надходив час збирати урожай 1944 року. Перший секретар ЦК КПУ М. Хрущов звернувся до Стал╕на з проханням поки що не виконувати цей злочинний наказ. Три м╕льйони переселенц╕в з Рос╕╖ не зможуть з╕брати урожай. Тим б╕льше, що для депортац╕╖ 40 м╕льйон╕в укра╖нц╕в потр╕бно «моб╕л╕зувати» вс╕ вагони у СРСР. Стал╕н погодився. Але Бер╕я був завжди в «творчому пошуку».
Зак╕нчилася в╕йна, склала зброю Япон╕я.
╤ Бер╕я п╕дкида╓ Стал╕ну провокац╕йну ╕дею, мовляв, багато в╕йськових вищих ранг╕в вважають себе орган╕заторами перемоги. Так були арештован╕ невинн╕ геро╖ в╕йни, старших за званням було розстр╕ляно, молодших - загнано в ГУЛАГ. Тод╕ в 1945 роц╕ були розстр╕лян╕ маршали ав╕ац╕╖ С. Худяков, О. Голованов, О. Новиков, Г. Ворожейк╕н, генерал-полковники О. Р╓п╕н та
О. Н╕к╕т╕н, генерал-лейтенант Ф. Жаров та ╕нш╕. Все ╖хн╓ оточення опинилося за колючим дротом.
Бер╕я для дотримання незм╕нно╖ к╕лькост╕ ув’язнених в ГУЛАГу давав в╕дпов╕дн╕ планов╕ завдання в республ╕ки, а т╕, в свою чергу, в област╕ та райони. Голова Держплану СРСР, член ЦК КПРС О. Вознесенський науково розробив економ╕чн╕ проблеми розвитку Радянського Союзу. Приблизно так була названа книга вченого-еконо-м╕ста Вознесенського в рукопис╕. Бер╕я не допустив ц╕╓╖ книги до друку ╕ арештував автора, звинувативши його в авантюризм╕. Безумовно, голова Держплану Вознесенський був розстр╕ляний, а дал╕, за наказом Бер╕╖, пройшли масов╕ арешти економ╕ст╕в в ус╕х установах, з метою поповнення системи ГУЛАГу. А незабаром вийде друком книга «Економ╕чн╕ усп╕хи Радянського Союзу», автором яко╖ був Й. Стал╕н (!!!).
Але 1948 року бер╕╖вську систему ГУЛАГу потрясе под╕я, що в╕дбулася в селищ╕ Верхн╕й Ат-Урях Магадансько╖ област╕, де роз-ташовувався в╕дд╕л таб╕рних пункт╕в ╕ чотири табори пол╕тв’язн╕в к╕льк╕стю 25 тисяч каторжан. Ц╕ люди обслуговували копальню ╕м. Горького з двадцяти золотовидобувних шахт. Тяжк╕ умови прац╕, некалор╕йне харчування, жорсткий режим утримання. Сл╕д додати, що там щоденно хоронили щонайменш 20 - 30 ос╕б. Пол╕тв’язн╕ створили таб╕рне п╕дп╕лля ОУН, в якому було 16 ос╕б. З них - 15 колишн╕ вояки ОУН-УПА, один був рос╕янин. Цим в╕дважним хлопцям вдалося роззбро╖ти охорону вахти, а пот╕м захопити збро╖вню охоронного батальйону. На втечу п╕шло дванадцятеро. Вони знищили в бою майже дв╕ст╕ енкаведист╕в. Перелякан╕ червонопогонники Колими пов╕домили Бер╕╖, адже спод╕валися, що вт╕кач╕ будуть в╕дкривати табори. У Магадан Бер╕я прибув особисто, щоб покарати безпечних енкаведист╕в, ╖х тод╕ багато опинилося в зон╕ ГУЛАГу. Не встигло вгамуватися це враження, як до Радянського Союзу прибула дружина вже пок╕йного президента Америки Елеонора Рузвельт - журнал╕стка, активна д╕ячка США в╕д республ╕кансько╖ парт╕╖, пост╕йний представник США при ООН. Стал╕н погодився, аби ця ж╕нка в╕дв╕дала заборонен╕ об’╓кти. Починалися буд╕вництва БАМу, Байконуру, Волго-Донського каналу. Бер╕я був зобов’язаний забезпечити ц╕ будови робочими руками. Кремль запевняв гостю, що це були комсомольськ╕ будови. Але Е. Рузвельт там побачила пол╕тв’язн╕в. ╤ з вуст тих, хто ╖╖ супроводжував, вона д╕зналася, що пол╕тв’язн╕в в СРСР у 1950 роц╕ нараховувалося 20 м╕льйон╕в. Хто подав ╖й так╕ в╕домост╕, Л. Бер╕я не д╕знався, але м╕льйон його соратник╕в опинилися в ГУЛАГу.
А Е. Рузвельт, повернувшись в Нью-Йорк, всьому св╕ту пов╕домила цю вражаючу цифру - 20 м╕льйон╕в. Мине небагато часу - ╕ скона╓ «великий вождь» Стал╕н, а Бер╕я залишиться без п╕дтримки.
До влади прийшов Микита Хрущов. Кожен з нас, сучасник╕в Хрущова, ма╓ св╕й погляд на цього в╕домого кер╕вника ВКП(б) - КПРС, як ╕ державного д╕яча. Не був в╕н переконаним комун╕стом, але був заангажований цим теоретичним безглуздям. Вже ставши першою особою в держав╕, в╕н об╕цяв, що ми житимемо при комун╕зм╕. А в останн╕ роки свого життя переконався в злочинност╕ радянсько╖ ╕деолог╕╖. Це був замаскований метод московсько╖ ╕мпер╕╖
зла - утримувати в страху поневолен╕ народи. ╤ справа не в т╕м, хто був виконувачем. М. Хрущов довго працював в Укра╖н╕, мав багато знайомих серед творчо╖ ╕нтел╕генц╕╖, вчених, в╕йськових, парт╕йних кер╕вник╕в. Але умови життя в т╕й систем╕ зробили його людиною з подв╕йним обличчям. Керманича оточували страшн╕ люди: Стал╕н, Жданов, Молотов, Каганович, Ворошилов, М╕коян, Брежн╓в та ╕нш╕. В╕н виконував ╖хню волю. Але сам був простий, як людина не визнавав жорстокост╕, був доступний для людей. Моя пам’ять зберегла розпов╕д╕ про те, що Хрущов, нав╕ть ризикуючи сво╖м становищем, став на захист багатьох невинних. Так, в╕н врятував в╕д свав╕лля в╕домого к╕норежисера Олександра Довженка; допом╕г працевлаштуватися п╕сля повернення з ГУЛАГу письменнику-гумористу Остапов╕ Вишн╕; не допустив арешту в╕домих поет╕в-академ╕к╕в Миколи Бажана та Максима Рильського, з приводу чого нав╕ть звернувся до самого вождя. Хрущова дуже вразив безп╕дставний арешт в Дн╕пропетровську вже старого вченого, ╕сторика, академ╕ка Дмитра Яворницького. Хрущов зателефонував у райв╕дд╕л НКВС, який утримував п╕д сл╕дством в╕домого ╕сторика. Ось як згаду╓ про це син того майже рядового енкаведиста тих жорстоких бер╕╖вських час╕в: «Батько зухвало в╕дпов╕в першому секретарю ЦК КПУ, що ви там займа╓теся в ЦК сво╓ю справою, а я тут буду виконувати вказ╕вки наркома Л. Бер╕╖». Хрущов в╕д ц╕╓╖ в╕дпов╕д╕ д╕йшов висновку, що в наш╕й кра╖н╕ не все гаразд. ╤ коли вже не стало «вождя народ╕в», а держава все ще перебувала у страхов╕ в╕д жорстокого наркома Бер╕╖, у Хрущова було неспок╕йно на душ╕. В╕д Бер╕╖ треба негайно зв╕льнятися. Знаючи добре, що не т╕льки в ЦК, а й в Пол╕тбюро ЦК КПРС б╕льш╕сть стал╕н╕ст╕в, Микита Серг╕йович знав також, що ╕ в╕н ма╓ багато сп╕льник╕в. Першим, хто дав згоду взяти активну участь в усуненн╕ Бер╕╖ в╕д влади, був голова КДБ Укра╖ни Т. Строкач. Ки╖вський генерал орган╕зував групу п╕дтримки ╕з самов╕дданих старших оф╕цер╕в. У Москв╕ Хрущова п╕дтримали маршал
╤. Кон╓в та генерал-полковник К. Москаленко. До того ж генерал-полковник
К. Москаленко створив групу п╕дтримки з оф╕цер╕в арм╕╖ ╕ дав гарант╕ю, що в╕йська Московського в╕йськового округу не допустять кровопролиття при сутичц╕ з див╕з╕╓ю МВС, що була п╕дпорядкована Бер╕╖. Невдовз╕ було оголошено, що у Москв╕ в╕дбудеться пленум, на якому розглядатиметься питання: «Шляхом Лен╕на-Стал╕на до комун╕зму». У сво╓му виступ╕ Бер╕я закликав будувати комун╕зм методом Стал╕на. А за годину в залу зас╕дання зайшов генерал Строкач в супровод╕ групи старших оф╕цер╕в. Згодом за спиною Бер╕╖ зачинилися двер╕ сл╕дчого ╕золятора. На пленум╕ багато стал╕н╕ст╕в мовчали, але б╕льш╕сть аплодувала тому, що сталося. Сл╕дство провадила група досв╕дчених фах╕вц╕в-юрист╕в п╕д кер╕вництвом Маршала Радянського Союзу
╤. С. Кон╓ва, колишнього пол╕тв’язня
ГУЛАГу. Ш╕сть дн╕в тривав суд, було переглянуто сотн╕ справ. В камер╕ Бер╕╖, засудженого до розстр╕лу, були присутн╕ Генеральний прокурор СРСР Руденко, генерал-полковник К. Москаленко. Вирок виконав Герой Радянського Союзу, генерал арм╕╖
П. Батицький. Народи СРСР дихнули в╕льно, в╕д╕йшла у в╕чн╕сть зв╕ряча жорстока система Стал╕на-Бер╕╖.
Настав час, який ув╕йшов у ╕стор╕ю як «хрущовська в╕длига». У М. С. Хрущова вже як кер╕вника держави було дуже багато роботи... Як згадував в╕н сам: «Урядово-парт╕йна делегац╕я в╕дв╕дала республ╕ки Середньо╖ Аз╕╖, як╕ не зазнали руйн╕вних вплив╕в в╕йни. ╤ потр╕бно було швидше там налагодити п╕сляво╓нне виробництво». Тод╕ ж один з секретар╕в обкому Туркменсько╖ РСР йому сказав: «Давно нема╓ ╢жова та Бер╕╖, а чому «живуть» от╕ табори?» Значний кортеж машин парт╕йно-урядово╖ делегац╕╖ в╕дв╕дав селище Сонячне. Ск╕льки цин╕зму в ц╕й назв╕ б╕льшовицько-чек╕стського режиму! Прим╕щення, бараки таб╕рного типу т╕льки що без колючого дроту навколо.
У центр╕ селища - будинок м╕сцевого господаря, на будинку напис: «Спецкомендатура с. Солнечное». М. Хрущов у присутност╕ багатьох тисяч мешканц╕в ╕ «унтера Пришиб╓╓ва», секретаря обкому, заявив: «Будемо через дек╕лька дн╕в ╖хати назад, люди мають одержати на той час грошову компенсац╕ю, в╕дпов╕дн╕ документи ╕ право в╕льно пересуватися кра╖ною в будь-якому напрямку». До Хрущова п╕дходили ж╕нки, а були це дружини командарм╕в, командувач╕в корпус╕в, комдив╕в, комбриг╕в, колишн╕х секретар╕в обком╕в - дружини «ворог╕в» народу, розстр╕ляних в часи ╓жовщини та бер╕╖вщини. Повернувшись до Москви, Хрущов з╕брав пленум ЦК. А перед цим з арх╕ву НКВС принесли справи деяких з тих розстр╕ляних. Хрущов на пленум╕ показав т╕ справи як св╕дчення свав╕лля стал╕н╕зму ╕ заявив, що серед п╕ск╕в Туркмен╕стану ╕сну╓ бер╕╖вське селище Сонячне, з якого в╕н ╕ почав л╕кв╕дац╕ю ГУЛАГу. На пленум╕ виступало багато промовц╕в ╕ вс╕ вимагали л╕кв╕дац╕╖ ГУЛАГу. Найб╕льш запальним був виступ м╕н╕стра культури СРСР, члена Пол╕тбюро К. О. Фурцево╖. ╥╖ ╕ було обрано на пленум╕ головою державно╖ ком╕с╕╖ з л╕кв╕дац╕╖ насл╕дк╕в стал╕н╕зму та надано висок╕ повноваження в╕д Верховно╖ Ради ╕ уряду СРСР. А на допомогу було призначено майже дв╕ст╕ в╕йськових - генерал╕в та старших оф╕цер╕в. Постало питання л╕кв╕дац╕╖ ГУЛАГу, а це ж не просто зв╕льнити з табор╕в майже 15 м╕льйон╕в ув’язнених. Створен╕ ком╕с╕╖ з в╕йськових роз’╖хались по вс╕х п╕дрозд╕лах ГУЛАГу: на Печору, у Воркуту, п╕вн╕чно-сх╕дний та п╕вн╕чно-зах╕дний Урал, Мордов╕ю, Караганду, Ташкент, на ╤гарку, в Норильськ, на Колиму, куди входили Магаданське та Чукотське управл╕ння ГУЛАГу. Останн╕й рег╕он, де утримувалось майже 5 м╕льйон╕в пол╕тв’язн╕в, взяла на себе Катерина Олександр╕вна Фурцева. Ще до 1954 року нам, пол╕тв’язням, було майже неможливо написати листа р╕дним, а тим б╕льше, отримати, бо чек╕сти нашу пошту, здеб╕льшого, знищували. Тепер ми одержували листи з Магадансько╖ та з ╕нших областей в╕д знайомих пол╕тв’язн╕в. На територ╕╖ Магаданського управл╕ння ГУЛАГу йшли листи не т╕льки поштою, ╖х везли вод╕╖ вантаж╕вок та автобус╕в.
Григор╕й ╤ЛЬЧЕНКО,
голова МО КУН та Братства ОУН-УПА м. Першотравенська
Дн╕пропетровсько╖ обл.
(Зак╕нчення у наступному номер╕.)
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4828
|
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
