|
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2007 > Тема "З потоку життя"
#23 за 08.06.2007
СПОК╤Й НАМ Т╤ЛЬКИ СНИТЬСЯ...
Валентина ЧЕКАЛ╤НА.
Точка зору
Давно не сп╕лкувалася з вами, мо╖ дорог╕ св╕тличани, хоча ╕ об╕цяла, що поки рука триматиме перо - писатиму для тих, хто вбол╕ва╓ за Укра╖ну, укра╖нський народ та його мову.
Чорна смуга реваншу, що прокотилась по наш╕й Батьк╕вщин╕ ╕ мало не призвела до пролиття людсько╖ кров╕ (укра╖нськ╕й мен-тальност╕ властив╕ прояви чуття як позитивно-творч╕: глибока рел╕г╕йн╕сть, естетизм, синтеза, любов до природи та прац╕, демократизм, гостинн╕сть та людян╕сть, так ╕ анарх╕чн╕, що творять в душ╕ укра╖нсько╖ сп╕льноти пекло розгнузданих пристрастей. Згадайте Кол╕╖вщину, останню селянську в╕йну п╕д проводом Нестора Махна, Волинську р╕зню час╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, акц╕ю «Укра╖на без Кучми») вселила розпач в мою душу. Не могла не т╕льки що писати про сво╓ ставлення до сьогодення, а й п╕дняти голову вгору, сп╕лкуватися з╕ сво╖ми давн╕ми друзями, у яких позиц╕я дещо в╕др╕зня╓ться в╕д мо╓╖, хоча ╕ не ╓ антиукра╖нською...
Пишу в перш╕ години п╕сля под╕й, за якими з’явилася впевнен╕сть, що позачергов╕ вибори все-таки в╕дбудуться. Але чи принесуть вони спок╕й людям, громадянам укра╖нсько╖ держави? Чи розв’яжуть остаточно пол╕тичну кризу, яка зайшла занадто глибоко?
В «Кримськ╕й св╕тлиц╕» за 1 червня ц. р. зверта╓ на себе увагу невеличка ╕нформац╕я п╕д заголовком «Розкол по л╕н╕╖ «влада - народ». Власне, ╓ на що акцентувати увагу ╕ бачити майбутн╓ в чорних тонах...
В╕домий пол╕тик, один з л╕дер╕в парт╕╖ «Реформи ╕ порядок», що ув╕йшла до виборчого блоку Юл╕╖ Тимошенко, Володимир Ф╕ленко стверджу╓: «Якщо в╕дбудеться альянс помаранчевих з Парт╕╓ю рег╕он╕в, сусп╕льству буде гарантований розкол, але не по л╕н╕╖ «сх╕д-зах╕д», а по л╕н╕╖ «влада - народ», тому що н╕ на заход╕, н╕ на сход╕ Укра╖ни населення «не зрозум╕╓, не пробачить сво╖м обранцям тако╖ зради».
Я - безпарт╕йна. Але м╕й фах вчителя ╕стор╕╖ не да╓ права бути поза пол╕тикою, коли на тво╖х очах через мовчання ╕ пасивн╕сть людей може захлинутися ╕ третя хвиля укра╖нського нац╕онального в╕дродження.
Я говоритиму не з позиц╕╖ тих, хто бореться за владу, а разом з нею за сво╖ власн╕ статки, прив╕ле╖ ╕ т. п. Сво╖ми п╕дошвами я не збивала брук╕вки чужих столиць. Не л╕кувалася на фешенебельних заморських курортах. А навпаки, втратила те, що мала. Демокра-тична влада н╕ за Прем’╓р-м╕н╕стр╕в Юл╕╖ Тимошенко, Юр╕я ╢ханурова, В╕ктора Януковича не повернула мен╕ з чесно зароблених заощаджень нав╕ть тих 50 гривень, що ╖х «ткнули» при «кучм╕зм╕». Б╕льше того, не раду╓ ╕ об╕цяне п╕двищення пенс╕╖ простому люду, бо воно веде до зр╕внял╕вки зразка 2004 року, оск╕льки в╕дбуватиметься не у в╕дсотковому в╕дношенн╕ до одержувано╖ пенс╕╖, а на певну суму. У кого м╕н╕мальна пенс╕я - тому добавлять 39 гривень, а таким, як я, - всього 7 гривень. Тим часом всяке п╕двищення м╕н╕мальних зарплат та пенс╕й веде до зростання ц╕н, що ма╓мо уже зараз...
Але всупереч попранню людсько╖ г╕дност╕ ╕ чест╕ та права одержувати пенс╕ю зг╕дно з╕ сво╓ю працею я залишаюсь на позиц╕ях укра╖нсько╖ незалежно╖ держави ╕ буду говорити з позиц╕╖ таких самих, як я. Отже, Укра╖на та ╖╖ народ понад усе!!!
Я стверджую, що в нашому сьогоденн╕ склався ст╕йкий електорат з╕ сво╖ми вождями. Не переконати жител╕в п╕вденно-сх╕дно╖ частини держави в переваз╕ симпатик╕в п╕вн╕чно-зах╕дно╖ та центрально╖
Укра╖ни.
Це об’╓ктивна сучасна реальн╕сть, яка ╕сторично складалася стол╕ттями. В пореформений пер╕од друго╖ половини Х╤Х - на початку ХХ ст., коли в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ йшла ╕ндустр╕ал╕зац╕я сусп╕льного буття, укра╖нськ╕ селяни, як╕ з д╕да-прад╕да були землеробами, не йшли працювати в м╕ста, а ╖хали св╕т за оч╕, щоб одержати землю ╕ займатися звичним с╕льським господарством. Святе м╕сце пустим не бува╓. В м╕ста на територ╕╖ етн╕чно╖ Укра╖ни при╖жджали рос╕яни з╕ свого Нечорнозем’я, де пануючою формою феодальних повинностей був грошовий оброк. Щоб розрахуватися з пом╕щиком, кр╕паки йшли на зароб╕тки в м╕сто, де здобували навики рем╕сничо╖ та промислово╖ прац╕. В той час як укра╖нц╕ освоювали тайгу в╕д берег╕в Охотського моря до Байкалу на площ╕ в
1 млн. кв. к╕лометр╕в, перетворюючи ╖╖ в землеробський край, рос╕яни видобували вуг╕лля на шахтах Донбасу, плавили метал на Катеринославщин╕, одночасно створюючи в м╕стах свою рос╕йську культуру. Укра╖нц╕ Зеленого Клину хоча ╕ проживали компактно, але цар не давав ╖м можливост╕ творити там свою, нову Укра╖ну, ╕ тому вони були повн╕стю зрусиф╕кован╕. Ви╖зд укра╖нц╕в за меж╕ р╕дно╖ земл╕ посилився в роки радянсько╖ влади масовими вербуваннями на поселення в П╕вденному Сахал╕н╕, Курилах, Крайн╕й П╕вноч╕, Криму; забезпеченням робочою силою великих будов комун╕зму на 1/6 земно╖ суш╕, осво╓нням ц╕линних земель, працевлаштуванням молодих спец╕ал╕ст╕в поза межами Укра╖ни п╕сля зак╕нчення ними укра╖нських ВНЗ. ╤ навпаки, в 70-х роках, коли Крим був уже в склад╕ Укра╖ни, а Дн╕про-Славутич оросив землю П╕вн╕чнокримським каналом, перетворивши п╕востр╕в в оазис матер╕ального благополуччя (на б╕льш╕й частин╕ територ╕╖ Союзу була актуальною продовольча проблема) при╖хала в цей благословенний край Тетяна Рябчикова. Так, саме та журнал╕стка, яка на початку укра╖нсько╖ незалежност╕ на стор╕нках «Крымской правды» волала, що вона не хоче бути «подаренной Хрущовым Украине». А ск╕льки таких «рябчик╕в» прилет╕ли в УРСР в чин╕ в╕йськовослужбовц╕в, звили на наш╕й земл╕ гн╕зда (одержавши в╕д держави безкоштовн╕ квартири ╕ нин╕ отримуючи пенс╕╖
значно б╕льш╕, н╕ж ╖хн╕ однополчани по Збройних силах СРСР в багат╕й Рос╕╖), а зараз активно виражають сво╓ невдоволення укра╖н╕зац╕╓ю...
Прихильники рос╕йсько╖ мови ╕ культури в Укра╖н╕ ╓. З цим фактом необх╕дно миритися ╕ сприймати нашу Батьк╕вщину такою, якою вона ╓ нин╕, - багатонац╕о-нальною, з 8-м╕льйонною рос╕йською сп╕льнотою ╕ 5,5 м╕льйона укра╖нц╕в, що, за переписом 2001 року, визнали р╕дною мовою рос╕йську, в Криму таких 290 тисяч етн╕чних укра╖нц╕в.
Тож вважаю пол╕тичною мудр╕стю Президента В. Ющенка, який в червн╕ 2006 року був ╕н╕ц╕атором створення широко╖ коал╕ц╕╖. Але тод╕ тако╖ позиц╕╖ не сприймали помаранчев╕ виборц╕. Анал╕зуючи пройдений р╕чний шлях боротьби, я сьогодн╕ переконана, що то був кращий вих╕д з ситуац╕╖, яка склалась в пол╕тикум╕, ан╕ж створення «Антикризово╖ коал╕ц╕╖» рег╕онал╕в з комун╕стами ╕ соц╕ал╕стами, що довела Укра╖ну, за ╕рон╕╓ю дол╕, до сучасно╖ так звано╖ «Нац╕онально╖ ╓дност╕». Керуючись то-лерантн╕стю при альянс╕ «Нашо╖ Укра╖ни» ╕ «Парт╕╖ рег╕он╕в», Президент м╕г би посилити сво╖ владн╕ повноваження об╕йманням посади Прем’╓р-м╕н╕стра чи Голови Верховно╖ Ради Укра╖ни однопарт╕йцем з «Нашо╖ Укра╖ни», на що, власне, ╕ погоджувалися рег╕онали. В╕дпов╕дно до к╕лькост╕ депутатських мандат╕в помаранчев╕ отримали б ╕ м╕н╕стерськ╕ портфел╕ та разом з м╕н╕страми за квотою Президента створювали владний паритет сил. Не було б такого гострого протистояння, що трима╓ весь народ у напруз╕. Не повернулися б до влади од╕озн╕ пол╕тики-кучм╕сти Нестор Шуфрич, В╕ктор Медведчук - антипод В╕ктора Ющенка, не окупували б донецьк╕ столицю Укра╖ни - Ки╖в та Крим, зайнявши вс╕ командн╕ висоти у виконавч╕й г╕лц╕ влади, при сво╓му донецькому прокуроров╕, а тепер п╕дпорядковують соб╕ ╕судову владу. Не повернувся б в Укра╖ну з таким форсом «чесний ╕ порядний» Щербань. Не вела б себе так нагло ╕ з викликом, як це сталося, ╕ парламентська б╕льш╕сть.
В свою чергу демократичн╕ патр╕отично налаштован╕ пол╕тичн╕ сили мали б можлив╕сть вир╕шувати еволюц╕йним шляхом процес нац╕онального в╕дродження укра-╖нц╕в. Надолужувати поступово те, що було втрачене багатов╕ковою бездержавн╕стю ╕ про що вбол╕вав автор «Самост╕йно╖ Укра╖ни», засновник УНП (Укра╖нсько╖ народно╖ парт╕╖) Микола М╕хновський. Запам’ятайте його слова: «Головна причина нещастя нашо╖ нац╕╖ - брак нац╕онал╕зму серед широкого загалу ╖╖». Завданням сьогодення ╓ формування укра╖нсько╖ нац╕онально╖ св╕домост╕. В даних ╕сторичних умовах нам, укра╖нцям, потр╕бно перестати плакати, а необх╕дно зм╕цнювати та розширювати на-ц╕ональне в╕дродження конкретними справами. Кожному патр╕-отов╕ на сво╓му м╕сц╕ робити свою укра╖нську справу! Це особливо в╕дпов╕дальним ╓ п╕сля заяви голови оргком╕тету з проведення Року рос╕йсько╖ мови, першого в╕це-прем’╓р-м╕н╕стра Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Дмитра Медвед╓ва щодо статусу рос╕йсько╖ мови за кордоном. Федеральна влада зм╕цнюватиме позиц╕╖ рос╕йсько╖ мови у св╕т╕, в╕дкриваючи ф╕л╕╖ сво╖х ВНЗ в кра╖нах СНД ╕ т. д.
Станом на 2007 р╕к в справ╕ нац╕онального в╕дродження укра╖нц╕в ма╓мо певн╕ зрушення. Так, в столиц╕ Криму, С╕мферопол╕, функц╕ону╓ прекрасна укра╖нська НВК-г╕мназ╕я, збудована за чудовим проектом. Кримська г╕мназ╕я входить в перел╕к кращих шк╕л ╢вропи (ма╓ в╕дпов╕дн╕ дипломи). Працю╓ в школ╕ чудовий колектив ентуз╕аст╕в на чол╕ з самов╕дданим укра╖нськ╕й справ╕ директором Н. ╤. Руденко. В травн╕ ц. р., будучи на курсах вчител╕в ╕стор╕╖ при Кримському республ╕канському ╕нститут╕ п╕слядипломно╖ педагог╕чно╖ осв╕ти, що проходила в аудитор╕╖ укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖, я мала можлив╕сть пережити зворушлив╕ урочист╕ хвилини. Восьма година 30 хвилин ранку. Перед початком занять по рад╕омереж╕звучить Г╕мн Укра╖ни. Де б в цю хвилину не перебували учн╕ та прац╕вники школи, вс╕ вони зупиняються, замовкають, поклавши праву руку на серце, слухають державний та нац╕ональний г╕мн «Ще не вмерла Укра╖ни н╕ слава, н╕ воля...». Видно, що звернення Президента В╕ктора Ющенка до громадян «Люб╕ть Укра╖ну... думайте по-укра╖нськи», яке красиво оформлено у вестибул╕ школи, де поруч державн╕ символи - Прапор, Герб, д╕йшли до св╕домост╕ кожного! ╤ не т╕льки в укра╖нськ╕й г╕мназ╕╖, а в ╕нших школах м╕ста С╕мферополя (№ 4 ╕ 41), в яких нам довелось побувати п╕д час курс╕в, шану╓ться державна символ╕ка. Виставлена вона на самих людних м╕сцях, гарно оформлен╕ класн╕ к╕мнати (каб╕нети) в сво╓р╕дн╕ куточки Укра╖ни. Хочеться в╕рити, що вчител╕ ╕стор╕╖ цих шк╕л - головн╕ пров╕дники ╕деолог╕чного фронту, налаштован╕ так, що сприймають Укра╖ну як свою державу. ╤ це раду╓, бо да╓ пояснення, чому пол╕тичн╕ акц╕╖ Серг╕я Шувайникова «Севастополь - Крим - Рос╕я» та «╢враз╕йського молод╕жного союзу» не так╕ вже ╕ чисельн╕. Переважна б╕льш╕сть п╕кетуючих - пенс╕онери, а що стосу╓ться молод╕, то ╖╖ привозять з Бахчисарая, де особлив╕ м╕жетн╕чн╕ в╕дносини. Учасники цих антиукра╖нських д╕йств одн╕ ╕ т╕ ж, штатн╕ ╕ за грош╕. До них кримчани звикли. ╤ майбутн╓ не за ними, а за вчителями загальноосв╕тн╕х шк╕л, громадянами Укра╖ни, як╕ виховують молоде п╕дростаюче покол╕ння.
У вивченн╕ ╕стор╕╖ Укра╖ни - крига скресла. Молода вчителька (не буду називати ╖╖ пр╕звища) захища╓ курсову роботу на тему «Укра╖нський нац╕онально-визвольний рух в╕д Друго╖ св╕тово╖ в╕йни до середини 50-х рок╕в ХХ ст. при вивченн╕ нов╕тньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни в школ╕». Об’╓ктивно виклада╓ про отамана Тараса Бульбу-Боровця, який створив арм╕ю без держави, акцентуючи увагу на слав╕ ╕ трагед╕╖ укра╖нського повстанського руху. Вчитель ╕стор╕╖ Алуштинсько╖ школи № 2 темою сво╓╖ курсово╖ роботи вибрав «Укра╖нське козацтво як нова соц╕альна верства укра╖нського сусп╕льства та його роль в захист╕ п╕вденних кордон╕в кра╖ни». Темою мого досл╕дження була «Укра╖нська духовн╕сть та нац╕ональний характер», яку я виклала за планом:
╤. Вступ.
1.1 Глобал╕зац╕я - загроза нац╕ональн╕й ╕дентичност╕ народ╕в св╕ту.
1.2 Зрос╕йщення укра╖нц╕в - шлях до нац╕онального небуття мого народу.
1.3 Виховання укра╖нсько╖ нац╕онально╖ св╕домост╕ - запорука нац╕онального в╕дродження.
╤╤. Укра╖нська духовн╕сть та нац╕ональний характер.
2.1 Загальн╕ в╕домост╕ про укра╖нц╕в як етнос.
2.2 Складники душ╕ та вдач╕ укра╖нського народу.
╤╤╤. Висновки. М╕сце вчителя ╕стор╕╖ в укра╖нському нац╕ональному в╕дродженн╕.
А лекц╕╖ викладача КР╤ППО В. Д. Стешенко «Культура мови вчителя. Д╕лова укра╖нська мова» справили на слухач╕в (вчител╕в ╕стор╕╖) таке глибоке враження, що висновок нами зроблено такий: якби вс╕ вчител╕ шк╕л та викладач╕ ВНЗ гуман╕тарного циклу проводили заняття з тими, кого вони навчають, на такому високому р╕вн╕, то не потр╕бно було б пол╕тикам ламати списи в╕дносно мовних проблем. В. Д. Стешенко вдалося переконати сво╖х слухач╕в в т╕м, про що вирахували японц╕ на комп’ютерах, а саме: що серед 2 500 мов народ╕в св╕ту за красою звучання та лексичним багатством укра╖нська мова входить в першу п’ят╕рку мов св╕ту та погодитися з╕ зм╕стом табло, що висить у Паризьк╕й академ╕╖ наук, яке нагаду╓ вченим про необх╕дн╕сть знати 20 мов народ╕в св╕ту, серед яких ╓ ╕ укра╖нська мова.
А найб╕льш зачаровуючим ╓ те, що Валентина Дмитр╕вна не укра╖нка, а етн╕чна болгарка! Отож слухач╕ курс╕в: Н. ╤. ╤ванова (Джанкойський р-н),╤. П. Панасюк (селище С╕ме╖з), М. В. Антоненко (м. Ялта), Н. М. Ярмоленко (Первомайський р-н), С. В. Невельська (Чорноморський р-н), С. Г. Ширя╓ва (Бахчисарайський р-н), В. Н. Шникина (С╕мферопольський р-н), Л. М. Синодалова (С╕мферопольський р-н) та ╕нш╕ через ╓дину укра╖номовну газету в Криму висловлюють сво╓ захоплення ╕ щире визнання Вчителю В. Д. Стешенко, ╖╖ таланту ╕ розуму, та побажання творчого довгол╕ття, здоров’я ╕ якнайб╕льше сонячних, теплих, рад╕сних дн╕в в укра╖нськ╕й держав╕ як вдячн╕сть за ╖╖ чесне служ╕ння сво╖й справ╕.
На науково-практичн╕й конференц╕╖ (кер╕вник - науковий прац╕вник КР╤ППО Медвед╓ва А. А.) постало питання, як бути з викладанням ╕стор╕╖ Укра╖ни, якщо вчитель одержував ╕сторичну осв╕ту в Рос╕╖, де вона не вивчалась, або вважа╓ сво╓ю Батьк╕вщиною Рос╕ю.
Прийшли до компром╕сного вир╕шення проблеми. В радянський пер╕од ╕стор╕ю Укра╖ни надрукували лише в 70-х роках ╕ то звели ╖╖ до селянсько-козацьких повстань. В╕дносно любов╕ до сво╓╖ В╕тчизни вчител╕, етн╕чн╕ рос╕яни, вважають, що учн╕в сл╕д наставляти любити свою Батьк╕вщину - Укра╖ну так, як вони люблять свою батьк╕вщину - Рос╕ю. ╤ це в╕рно. Любити Рос╕ю заклика╓ прекрасною п╕снею Людмила Зик╕на. Але що можна рос╕янам, те зась укра╖нцям...
Мен╕ на все життя запам’ятались висновки мо╓╖ вчительки укра╖нсько╖ л╕тератури Н. П. Прохорчук, укра╖нки за нац╕ональн╕стю, з приводу поез╕╖ В. Сосюри «Люб╕ть Укра╖ну» в св╕тл╕ статт╕ газети «Правда», що порушувала питання:
«Яку Укра╖ну заклика╓ любити поет?» ╤ тут же в╕дпов╕дь: «Не радянську соц╕ал╕стичну, ╕ндустр╕ально-аграрну (себто колгоспну) державу, а «вишневу мою Укра╖ну». П╕д цим в╕ршем м╕г би п╕дписатись кожен укра╖нський буржу-азний нац╕онал╕ст». В поняття нац╕онал╕ст вкладався зм╕ст - ворог народу. На жаль, цей стереотип ма╓ м╕сце ╕ в незалежн╕й Укра╖н╕, особливо часто луна╓ в╕н з уст укра╖ноненависник╕в в Криму.
31 травня з трибуни я прив╕тала сво╖х колег - учител╕в ╕стор╕╖, курсант╕в КР╤ППО з╕ святом «Останнього шк╕льного дзвоника», який для мене особисто був юв╕лейним (перших сво╖х учн╕в-десятикласник╕в я випускала на широку дорогу життя в 1957 р., коли ╕ мо╓ життя ще було попереду ╕ здавалося, що все буде в рожевих тонах).
Оск╕льки п’ятдесятий останн╕й шк╕льний дзвоник проходив в драматичних сусп╕льно-пол╕тичних умовах для мо╓╖ Батьк╕вщини, тому я звернулася до слухач╕в курс╕в, а вс╕ вони за в╕ком мо╖ учн╕, з проханням згадати св╕й власний останн╕й дзвоник, свою школу, що вивела вс╕х нас на широку педагог╕чну ниву «с╕яти добре, розумне, в╕чне», сво╓ родинне кор╕ння, подумати, як╕й держав╕ ми служимо за покликанням душ╕. Зак╕нчила в╕тання словами в╕рша поета ╕ журнал╕ста В╕ктора Баранова:
Я запитую в себе, питаю у вас,
у людей,
Я питаю в книжок,
роззираюсь на кожн╕й стор╕нц╕:
Де той р╕к, де той м╕сяць,
той проклятий тиждень ╕ день,
Коли ми, укра╖нц╕, забули,
що ми - укра╖нц╕?
╤ що в нас ╓ душа,
повна власних чеснот ╕ щедрот,
╤ що ╓ у нас дума,
яка ще од Байди нам в’╓ться,
╤ що ми на Вкра╖н╕ -
таки укра╖нський народ,
А не просто юрба,
що у зв╕тах населенням зветься.
╤ що хм╕ль наш -
у п╕сн╕, а не у барилах вина,
╤ що щедр╕сть - в серцях,
а не в магазинних в╕тринах.
╤ що ╓ у нас мова,
╕ що укра╖нська вона,
Без яко╖ наш край - територ╕я,
а не Вкра╖на...
Укра╖нц╕ мо╖! Дай вам, Боже,
╕ щастя, ╕ сил.
Можна жити й хохлом,
╕ не зг╕ркне в╕д того хл╕бина.
Т╕льки хто ж колись небо нахилить
до ваших могил,
Як не зраджена вами,
зневажена вами Вкра╖на.
Не зайве ╕ вам, св╕тличани, прочитати ц╕ зворушлив╕ рядки. Дати можлив╕сть прочитати ╖х вашим р╕дним, приятелям та друзям. Можливо, висока поез╕я пробудить в наших душах почуття укра╖нсько╖ нац╕онально╖ самосв╕домост╕ та стане покликом до захисту свого р╕дного укра╖нського в ц╕ складн╕ для нашо╖ нац╕╖ дн╕ третьо╖ хвил╕ змагань за свою державн╕сть.
м. С╕мферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2007 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4827
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
