Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє! Ваша «Кримська світлиця» у нас, в Західному Донбасі, - шанована! Сподіваюсь, гуртом ми збільшимо її передплату. Висилаю вам свій «Демонтаж ГУЛАГу». Маю надію, що надрукуєте.
З повагою, Григорій ІЛЬЧЕНКО,
голова МО КУН та Братства ОУН-УПА
м. Першотравенськ Дніпропетровської обл.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Г. С. Ільченко вивчав історію не за підручниками, а власним життям - 12 років йому випало відбути політв`язнем на Колимі. Тому якщо у його емоційних спогадах про пережите знайдуться якісь неточності, просимо вибачити, бо редакція зовсім не мала на меті подавати цей матеріал як історичне дослідження. Ми лише хотіли, щоб наші читачі ще раз перегорнули разом з автором чорні сторінки нашого минулого і задумалися над тим, як убезпечити себе й державу від такої долі...

ТОЙ ДЕНЬ ОСТАННІЙ
 Всі сіли в автобус - конвою немає,
 І «справи» принесли, куди повезуть?
 А думка болюча за мною літає:
 Душа неспокійна - назад ще вернуть?
 Автобус рушає, назад я не їду,
 Відібрану волю вернули мені!
 І сонце сьогодні по-іншому світить,
 І в небі хмаринки на білім коні.
 А вітер від моря доносить здалека
 Гудки кораблів, що за нами пливуть.
 Невільників краю з столиці ГУЛАГу
 На хвилях спокійних назад повезуть!
 Прощай, Магадан і Нагаєва бухта,
 Режим цей зробив тебе символом зла,
 Вже видно маяк, зустрічає Находка,
 Терниста й тяжка ця дорога була...

Ці рядки Григорій ІЛЬЧЕНКО, багаторічний політв’язень Магаданського ГУЛАГу, написав 26.08 1956 р. на кораблі, який віз його на волю.
50 РОКІВ тому, 30 червня 1956 року ЦК КПРС прийняв Постанову «Про подолання культу особи і його наслідків». Серед тих наслідків найважливішою була необхідність знищення системи ГУЛАГу (Главного
управления лагерей). Це була ціла мережа для утримання людей, які були незгодні з діями влади, підозрілих, представників заможних родин, і здебільшого ні в чому не повинних. Владі були потрібні дешеві робочі руки, і ці люди у зоні вічної мерзлоти тяжко працювали за пайку і миску табірної баланди, їх за все жорстоко карали... Але дещо з передісторії.
В Західній Європі блукав «привид комунізму», маячна вигадка Мордехая Маркса. У довгій історії людства народами і державами керували імператори, царі, канцлери, князі, гетьмани, а то і військові вожді. А тут, згідно з бездумною теорією, прийдуть безвладдя, «рівноправність», світом буде керувати пролетаріат, а то й кухарка?! Але цього безглуздя не сприйняла цивілізована Європа. Блукаючи по ресторанах європейських країн, прогулюючи дворянські статки, студент «дворянского сословия» Ульянов-Бланкі цю мертву безперспективну ідеологію завіз до Росії. І його підтримали не тільки прихильники цієї «ідеї», а і люди, близькі по крові: Л. Троцький-Бронштейн, М. Свердлов-Шварцбаум, Г. Зінов’єв-Апфельбаум, Л. Каменєв-Розенфельд, М. Радек-Собельсон, М. Володарський-Коган,
С. Стєклов-Нахамкес, Давид Джугашвілі-Кохба, Ф. Дзержинський та інші. Добре відомо, що до 1913 року могутність царської Росії зростала. До того часу там були найдешевші товари широкого вжитку і продукти харчування, зокрема хліб та хлібобулочні вироби, різні крупи. Цей показник дуже непокоїв кайзерівську Німеччину. І був за значні кошти запрошений кайзерівською спецслужбою до Німеччини Ульянов-Блан-кі (партійна кличка «Ленін»). Він і зорганізував кривавий жовтневий переворот в Росії. За виділені Німеччиною кошти разом зі своїми спільниками він підбурив сіру солдатську масу та балтійських матросів-анархістів. У людській крові по трупах народу крокувало це свавілля територією царської Росії... Ульянов-Ленін, аби врятувати свій задум, створив Всеросійську надзвичайну комісію, відому нам як ЧК. Керувати нею було доручено карному злочинцеві з Польщі Ф. Дзержинському. Одягнувши цілі загони перших чекістів у шкіряні куртки та кашкети, добре озброївши, кинули їх на вилучення царських рублів з усіх банків держави. Конфіскації підлягали всі цінності, зокрема срібло та золото. Все це перевозилося в банк штабу так званої революції.
У царській Росії було дуже багато заможних людей. Це титуловані родини графів та князів, дворянство, багаті землевласники, поміщики та капіталісти, господарі заводів та фабрик, пароплавств, заможна інтелігенція з вчителів, лікарів, талановитих артистів. Не всі виїхали за кордон. Але всі ці люди володіли чималими статками, мали в своїх квартирах вироби із золота та срібла. Ось тим чекістам і вказав Ульянов поле їхньої діяльності. Озброєні, вони ночамиходили по квартирах тих людей і грабували їх, відбирали всі коштовності.
Обурені зухвалим жовтневим переворотом та грабіжництвом, першими виступили білі офіцери. Так народилися армії Денікіна, Колчака, Юденича, Шкуро, а в Україні стала на захист армія УНР С. Петлюри. За ними піднялися повстанці отаманів Махно, Зеленого, Антонова. Білі офіцери, цвіт російської армії, боролися відчайдушно, але перемогу здобули більшовицькі комісари та чекісти, які розстріляли їх більше 50 тисяч. З полоненими поводилися по-звірячому: їм в погони спочатку забивали цвяхи, а потім, замучених, розстрілювали. Рядових солдатів царської армії відправляли в новостворені табори, обнесені колючим дротом, з вишками. Так народилися перші табори ГУЛАГу. Найдикішою була розправа із заарештованою царською родиною. Більшовицькі кати, виконуючи наказ за підписом Ульянова-Леніна та Якова Свердлова, розстріляли всю родину царя, останнього представника дому Романових. Але сам процес розстрілу відбувався на очах царя та цариці. Комісари спочатку розстріляли трьох неповнолітніх доньок, а потім і неповнолітнього царевича, до речі, хлопчик був інвалід з народження...
Розруха в державі. Масові збройні сутички, нестача хліба. І тоді «вождь» жовтневого перевороту посилає озброєні загони ЧК відбирати силою зброї хліб в Україні. Так прийшов перший голод в Україну, створений комуністами. Але все, що творилося на території розваленої царської Росії, так легко вождю не минулося: довело його до божевілля. Не приходячи до тями, в перший місяць 1924 року він помирає. Владу успадкував ще більш жорстокий садист
Й. Сталін-Кохба. Він добре знав становище в новоствореній державі СРСР, володів даними про кадри. І знав ціну кожному як в апараті ЦК, так і в Раднаркомі. І, певне, мав думку, що багато з них будуть йому заважати. Тому-то, хворий на сухоти, раптово помирає Дзержинський, за ним - новий керівник ГПУ Менжинський. Наркомом внутрішніх справ Сталін призначає Г. Ягоду. Хімік за фахом тепер був працівником апарату ЦК ВКП(б), мав у підпорядкуванні хімічну лабораторію, в якій виробляли нові види смертоносної отрути. Це Сталіну на деякий час дуже знадобилося, тим більше, він довідався від Г. Ягоди, що одної краплини отрути досить, аби людина раптово померла.
На період, коли чільником НКВС був Ягода, припало будівництво Біломоро-Балтійського каналу, на яке було потрібно мільйони робочих рук. І Ягода через зони ГУЛАГу посилав на новобудови невинних селян з усіх республік Союзу. Так будувалися Магнітка, Криворіжсталь та ціла низка металургійних комбінатів, рудників, шахт, залізниць. Терміново будувалися морські порти Ігарка, Сєвєроморськ, Находка, Совгавань, Магадан, а також розбудовувалися такі міста, як Комсомольськ-на-Амурі, Норильськ, Тайшет, Воркута та ін.
А навколо них росли зони ГУЛАГу. Ягода успішно виконував накази «вождя народів», але не полишав і свого захоплення щодо виготовлення отрути. Це він одним з перших дізнався про постріл, що позбавив життя секретаря Ленінградського обкому
С. Кірова. Цей постріл розв’язав руки Сталіну, адже в СРСР дуже багато виявилося «ворогів народу», їх потрібно було карати. Але спершу шукали організаторів отаких злочинів, їх називали контрреволюціонерами, троцькістами, дрібною буржуазією. Потім розповість нам правдива історія, що краплина отрути - і «випадково» помер відомий історик України, її перший Президент М. Грушевський. А незабаром сестра Ульянова-Леніна, потім дружина. Потім нас усіх вразить повідомлення про несподівану смерть великого пролетарського письменника Максима Горького. Але ж це він подарував більшовицьким комісарам і чекістам гасло: «Хто не з нами, той проти нас! Якщо ворог не здається, його знищують!». І став втіленням цього жорстокого заклику.
(Продовження в наступному номері).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"