|
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2007 > Тема "З перших уст"
#21 за 25.05.2007
П╤СНЯ - СУСП╤ЛЬНЕ ЯВИЩЕ, ЯКИМ НЕ МОЖНА ЛЕГКОВАЖИТИ
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
З ц╕╓ю гармон╕йною ╕нтел╕гентною парою я познайомився на розширеному зас╕данн╕ Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка.
Любов Кияновська - професор, доктор мистецтвознавства, викладач Льв╕всько╖ державно╖ музично╖ академ╕╖ ╕м. М. Лисенка (╕стор╕я заруб╕жно╖ музики, музична психолог╕я). Вона автор к╕лькох книг ╕ сотень наукових публ╕кац╕й.
Чималий доробок ╕ у ╖╖ чолов╕ка - В╕ктора Кам╕нського. Це п╕сня «Пелюстки старовинного романсу» - на слова Л╕ни Костенко, «Зелений яв╕р» - на слова ╤вана Франка, «Р╕дна мова» - на слова Богдана Стельмаха ╕ багато-багато ╕нших.
Музикознавц╕ знають ╕ так╕ визначн╕ твори В. Кам╕нського, як: кантата-симфон╕я «Укра╖на. Хресна дорога», оратор╕я «╤ду. Накликую. Взиваю», «Акаф╕ст до Пресвято╖ Богородиц╕» та ╕н.
У 2005 роц╕ В╕ктор Кам╕нський став лауреатом Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕м. Т. Шевченка.
Д╕знавшись, що у Криму ма╓ в╕дбутися п╕сенний конкурс «Льв╕вська струна - на кримський лад», В╕ктор ╢встахович вир╕шив переписати деяк╕ сво╖ твори на компакт-диски. Нехай ╖х слухають ╕ укра╖нц╕ Криму! А поки в╕н «чаклував» б╕ля комп’ютера, його дружина люб’язно погодилася в╕дпов╕сти на мо╖ запитання.
- Любов Олександр╕вно, я знаю, що ви планували по╖здку до Словен╕╖, але вимушен╕ були ╖╖ в╕дкласти. А я як раз збирався вас розпитати докладн╕ше про музичну культуру Словен╕╖, Хорват╕╖, Босн╕╖, Чорногор╕╖... Це ж так ц╕каво! Скр╕зь живуть слов’яни, але в одному випадку вони т╕сно контактують з угорцями (серби, наприклад), в ╕ншому з ╕тал╕йцями (хорвати, словенц╕), а на культуру Босн╕╖ найб╕льше вплинуло сус╕дство з мусульманами. Це, певно, наклало в╕дбиток ╕ на музику?
- Безумовно! Звичайно, щоб детально дати в╕дпов╕дь на це запитання, треба й побувати в ус╕х цих республ╕ках. Але й так зрозум╕ло, що впливи ╓. В╕зьм╕ть Укра╖ну. У Галичин╕ укра╖нська культура перехрещувалася з австр╕йською, поль-ською. На Закарпатт╕ - з угорською, словацькою. На Буковин╕ - з румунською. На Сход╕ Укра╖ни, безперечно, був контакт з рос╕йською культурою.
Це треба сприймати як доконаний факт, не заперечуючи, не в╕дкидаючи. Це дуже важлива складова нашо╖ культурно╖ спадщини. Думаю, що ╕ в Криму тепер ╓ зв’язки з кримськотатарською культурою, що ц╕лком природно...
- Фактично, кримськотатарська культура т╕льки-но спина╓ться на ноги. П╕встол╕ття ╖╖ в Криму не було зовс╕м, а тепер вона в╕дновлю╓ться на р╕дному ╜рунт╕.
- А через посередництво кримських татар на п╕востров╕ може «засв╕титися» й турецька культура, взагал╕, посиляться впливи Сходу.
- Ц╕кавий факт розпов╕ли мен╕ колись казанськ╕ татари. Сталося це невдовз╕ п╕сля розвалу СРСР. В Татарстан при╖хала китайська делегац╕я. Зустр╕ли ╖х добре: оф╕ц╕йна частина, концерт... Звучали найкращ╕ мелод╕╖ поволзьких татар. Гост╕ уважно слухали, а пот╕м дек╕лька з них попросилися на сцену. Вийшли, с╕ли за ╕нструменти ╕... полинула мелод╕я майже ╕дентична щойно виконан╕й. Китайц╕ сказали, що у них цю мелод╕ю вс╕ знають.
Цей «зб╕г мелод╕й» молод╕ татари пояснили мен╕ так: кочов╕ тюркськ╕ племена жили колись на величезн╕й територ╕╖; контактували вони ╕ з Кита╓м. Власне, це саме в╕д них китайц╕ свого часу в╕дгородилися довжелезною ╕ високою ст╕ною. Хот╕ли вберегтися в╕д наб╕г╕в...
- А в╕д культури не вбереглися! Як бачимо, культура не зна╓ кордон╕в. ╤ мелод╕╖, створен╕ дуже давно, можуть жити сотн╕, тисяч╕ рок╕в. Та ще й поширюватися, «завойовуючи» нов╕ держави ╕ континенти.
- Як укра╖нський «Щедрик», наприклад. Цю нашу мелод╕ю знають у багатьох кра╖нах св╕ту ╕ вважають сво╓ю. Любов Олександр╕вно, а укра╖нська сучасна музика у св╕товому контекст╕ як вигляда╓? Вона передова чи «пасе задн╕х»?
- Нац╕ональну культуру знають у такому ж обсяз╕, наск╕льки знають державу. Ми в╕д цього н╕куди не д╕немось... Як музикознавець я хочу авторитетно заявити, що р╕вень укра╖нсько╖ сучасно╖ музики дуже високий; ан╕трохи не нижчий, ан╕ж французько╖, ╕тал╕йсько╖, н╕мецько╖. Тим б╕льше - американсько╖.
В травн╕ минулого року ми провели великий форум укра╖нсько╖ музики в Лейпцигу. Це м╕сто Баха, Шумана, Мендельсона, тобто один з найб╕льших музичних цент-р╕в ╢вропи. Допомагали нам колеги з Лейпцизького ун╕верситету. ╤, ви зна╓те, наша музика сприймалася там на «ура». Це були твори Кам╕нського, Ланюка, Сильвестрова, Скорика, Станковича, Щербакова... Вони звучали по н╕мецькому рад╕о ╕ було прохання повторити цей концерт. ╤ критики найвищого рангу, як╕ були присутн╕ на концерт╕, надзвичайно позитивно оц╕нили цю музику. Як ориг╕нальну, ц╕каву ╕ насправд╕ фахову.
До реч╕, ╓дина опера в св╕т╕, яку п╕дтримав сам Папа Римський, це «Мойсей» Мирослава Скорика.
- Як п╕дтримав?
- А ви х╕ба не зна╓те? О, це ун╕кальний випадок! Коли Скорик написав цю оперу, директор Оперного театру Тадей Едер звернувся в канцеляр╕ю ╤вана Павла ╤╤, мовляв, написана така опера на б╕бл╕йний сюжет. ╤ тод╕ канцеляр╕я запросила музичний матер╕ал. Послухавши ╕ високо оц╕нивши його, вони ф╕нансово п╕дтримали постановку ╕ видання ц╕╓╖ Опери.
╤ коли Папа ╤ван Павло ╤╤ в 2001 роц╕ в╕дв╕дав з в╕зитом Льв╕в, то п╕сля прем’╓ри зразу побажав побачити постановочний колектив. ╤ особисто Скорику, Едеру ╕ диригенту Дутчаку в╕н вручив в╕дзнаки.
- Тобто оц╕нив високо...
- Якби це була якась прим╕тивна музика, то в╕н н╕ з ким не став би говорити.
╤ ще один приклад. «Акаф╕ст до Пресвято╖ Богородиц╕» В╕ктора Кам╕нського ув╕йшов в тр╕йку кращих твор╕в духовно╖ музики - за останн╕ 10 рок╕в.
Ватикан, який проводить цей рейтинг, включив «Акаф╕ст» до тр╕йки кращих. ╤ щонед╕л╕ транслю╓ цей тв╕р у сво╖х рад╕опередачах. Для кримчан ми запишемо один компакт-диск, щоб вони мали змогу ознайомитись...
- Дякую. Це було б дуже добре; адже непогано мати конкретний доказ усп╕шност╕ укра╖нських музикант╕в.
- А ще можна згадати фестиваль Сильвестрова в Канад╕, визнання музики Станковича у Швейцар╕╖. Одеський фестиваль «Два дн╕ ╕ дв╕ ноч╕» - також збира╓ багато композитор╕в з р╕зних куточк╕в св╕ту. Це також форма пропаганди укра╖нсько╖ музики.
- Хочу поставити ще одне питання: укра╖нська д╕аспора у св╕тах - вона трима╓ться достойно чи вже виснажилася, культурно ослабла?
- Важливо визначитись: яка саме д╕аспора? Укра╖нська д╕аспора в Рос╕╖ ма╓ сво╖ проблеми, в кра╖нах ╢вропи чи на американському континент╕ - сво╖...
- З точки зору музикознавця - яка д╕аспора благополучн╕ша?
- Я гадаю, що найменше ми говоримо про укра╖нську культуру в Рос╕╖. Якось вона там тяжче пробива╓ться... Хоча варто зазначити, що козацьк╕ хори Кубан╕ зберегли ╕дентичн╕сть сво╓╖ п╕сенно╖ культури. У ╢вроп╕ ж ╓ лише одиничн╕ постат╕, але дуже яскрав╕. Наведу приклад. У В╕дн╕ ╓ церква Свято╖ Варвари, яка вже понад 200 рок╕в ╓ укра╖нською, греко-католицькою. Там регенти - завжди укра╖нц╕. Сорок, а може, й ус╕ п’ятдесят рок╕в там був регентом Андр╕й Гнатишин, дуже ц╕кавий церковний композитор. У Франц╕╖ багато рок╕в працювали Аристид В╕рста ╕ Мар’ян Кузан. У Англ╕╖ ж╕нка-композитор Лук╕янович-Туркевич. Але найяскрав╕ше «засв╕тилася» укра╖нська музична культура в Канад╕. Безперечно, це завдяки Кошицю ╕ його хору. В╕н першим проклав туди дорогу.
- Колись «Л╕тературна Укра╖на» писала про «Запаризьких козак╕в». Тобто малися на уваз╕ не т╕ козаки, що «за порогами», а т╕, що «за Парижем»...
- Якщо точн╕ше, то це у Голланд╕╖. Мався на уваз╕ колектив «В╕зант╕йськ╕ козаки» п╕д кер╕вництвом Мирослава Антоновича. Колись я слухала виступ цього хору у Львов╕. Там не було жодного укра╖нця (окр╕м кер╕вника), але вс╕ гарно сп╕вали укра╖нською!
- Отже, укра╖нська п╕сенна культура приваблю╓ ╕ноземц╕в? Свого часу мен╕ було трохи дивно слухати п╕сню ╤васюка «Червона рута» у викон╕ польського ансамблю «Червоне г╕тари». Адже поляки дещо зверхньо ставляться до нашо╖ культури...
- Ну, що ви! Поляки дуже люблять укра╖нську п╕сню.
╤ взагал╕, у польськ╕й культур╕ ╓ пом╕тний укра╖нський сегмент. ╤ в художн╕й л╕тератур╕ ╓ таке поняття, як «укра╖нська школа». Його створили письменники-романтики, як╕ осп╕вували козаччину.
Т╕ поляки, як╕ жили в Укра╖н╕ у Х╤Х стол╕тт╕, творили дуже сильн╕ культурн╕ осередки. Колись я займалася вивченням цього пер╕оду; знаю, що було не менше десяти в╕домих музикант╕в польського походження, як╕ збирали укра╖нськ╕ п╕сн╕, не давали ╖м загинути. Почитайте книжку Григор╕я Нудьги «Укра╖нська п╕сня в св╕т╕»; там ц╕лий розд╕л, який займа╓ половину ╤ тому, стосу╓ться Польщ╕. Чому? Бо багато польських композитор╕в м╕цно сид╕ло на укра╖нському п╕сенному ╜рунт╕.
- У книз╕ якогось етнографа я читав, що укра╖нська народна культура поглинула, укра╖н╕зувала до 3 м╕льйон╕в поляк╕в, як╕ були розселен╕ в╕д Бугу до Дн╕пра. Вдумайтесь у цю цифру! Вона св╕дчить про певну приваблив╕сть нашо╖ культури. Адже н╕хто не платив великих грошей н╕ тим письменникам польського походження, як╕ тепло, з симпат╕╓ю писали про укра╖нц╕в, н╕ тим композиторам, як╕ рятували укра╖нську п╕сню в╕д забуття.
- Звичайно, н╕хто не платив; це був поклик ╖хнього серця. А щодо поглинання... Ви покаж╕ть мен╕ у Львов╕ чистокровних укра╖нц╕в? Де вони? Ми вс╕ перем╕шан╕... Перед вами сидить такий живий приклад. А другий такий приклад - м╕й чолов╕к. Адже ╕ «Кияновська», ╕
«Кам╕нський» - це чисто польськ╕ пр╕звища, причому, дуже давн╕. ╥х носила польська шляхта.
- А Шептицький? У його жилах теж текла польська кров...
- А Папа ╤ван Павло ╤╤? Його мама - укра╖нка, галичанка, а батько поляк. Отже, справа не в генах, а в ╕дентичност╕, у в╕дчутт╕ себе. У мене батько був поляк, а мама укра╖нка. Я не в╕дречуся н╕ в╕д одного, н╕ в╕д другого. ╤ одна, ╕ друга культура мен╕ дуже близьк╕. ╤ двома мовами я волод╕ю однаково добре.
- Наш╕ ╕сторики, пол╕тологи в один голос говорять, що на Заход╕ ми по-справжньому потр╕бн╕ лише полякам. Н╕ чехам, н╕ сус╕дам-словакам ми нец╕кав╕...
- ╤м╕дж укра╖нсько╖ нац╕╖ з╕псували зароб╕тчани. А до в╕йни чехи дуже добре ставилися до нашо╖ д╕аспори. Наша ел╕та становила великий в╕дсоток тогочасно╖ науково╖, культурно╖ Праги. ╤ якби не оце повальне зароб╕тчанство... Зна╓те, на побутовому ╜рунт╕ бува╓ всяке. У чех╕в ╓ чимало анекдот╕в про словак╕в, як╕ нагадують рос╕йськ╕ анекдоти про чукч╕в.
╤ в той же час у мене ╓ колеги з Академ╕╖ наук Чех╕╖, як╕ дуже ц╕кавляться укра╖нською культурою; ╖здять сюди, читають допов╕д╕, надсилають матер╕али.
- Прикро, що укра╖нц╕ до цих п╕р вимушен╕ ви╖здити на зароб╕тки. Але ж колись ╕ ╤рланд╕я була дуже б╕дною; ╕рландц╕ заселяли в╕льн╕ земл╕ Сполучених Штат╕в ╕ Канади, а тепер укра╖нц╕ дивляться на саму ╤рланд╕ю, як на рай земний. ╤ будь-що хочуть туди потрапити на роботу. Отже, не виключено, що таке «економ╕чне диво» станеться колись ╕ в Укра╖н╕. До реч╕, мен╕ неодноразово доводилось чути: ╕рландська музика популярна в ╢вроп╕.
- Так, д╕йсно. У них кантр╕-фольк, ╕ вони в чомусь близьк╕ до нас.
- Мелод╕йн╕стю п╕сень? Мовою?
- Н╕, р╕ч не в цьому. ╢ вираз «коли в нац╕╖ нема╓ вожд╕в, то вождями стають поети». А можна ╕ пере╕накшити цей висл╕в. Коли держава не ма╓ розвинуто╖ державно╖ ╕нфраструктури, вона може компенсувати це поез╕╓ю, музичною культурою, п╕снею. ╤рланд╕я багато стол╕ть не мала державност╕, як ╕ Укра╖на. У них, як ╕ у нас, державницьк╕ устрем-л╕ння трансформувалися, знайшли свою в╕ддушину у фольклор╕, в п╕сн╕. Адже саме п╕сня може «запрацювати» як форма реал╕зац╕╖ творчого потенц╕алу нац╕╖. Народ може раптово вибухнути фольклором (це сталося ╕ з ╕рландцями, ╕ з укра╖нцями), а от коли держава м╕цно стане на ноги, фольклор може стати чимось на зразок музейного експонату...
- Думаю, не одного мене непоко╖ть таке питання. Ось див╕ться: з одного боку, фах╕вц╕ говорять про високий р╕вень нашо╖ музично╖ культури. ╤ в той же час, коли пор╕вню╓мо естраду укра╖нську ╕ рос╕йську, то це пор╕вняння... не на нашу користь. Ми що, не здатн╕ досягти ро-с╕йського р╕вня?
- Не в т╕м р╕ч. Тут ╕нше в╕д╕гра╓ роль. Свого часу м╕й чолов╕к писав багато естрадних п╕сень, сп╕впрацював з добрими естрадними виконавцями. Не хочу оприлюднювати ╖хн╕ ╕мена, але знаю, що ╖м платили чимал╕ грош╕, аби вони перестали сп╕вати укра╖нською, а перейшли на рос╕йську. ╤ не вс╕ вони мали мужн╕сть в╕дмовитися...
- Це один з прояв╕в мовно╖ пол╕тики нашого великого сус╕да?
- Безперечно. Тому що естрада ╓ формою масового впливу. Колись була опера, а тепер - естрадна музика. Через «ефект улюбленого» багато речей адапту╓ться в масов╕й св╕домост╕. Тому талановитих музикант╕в бажано перетягнути на св╕й б╕к.
╤ перетягують. Рос╕я в цьому в╕дношенн╕ д╕╓ наполегливо ╕ посл╕довно. Тому й перестали сп╕вати укра╖нською ╤рина Б╕лик, Та╖с╕я Повал╕й та багато ╕нших. А ще ран╕ше - Соф╕я Ротару, х╕ба ж не так? Водночас ми повинн╕ в╕ддати належне тим небагатьом, як╕ проявили тверд╕сть.
Це ╕ Руслана Лижичко, ╕ Олександр Пономарьов, ╕ Тарас Петриненко, який свого часу зробив блискучу кар’╓ру в Москв╕, а пот╕м, все-таки, повернувся в Укра╖ну ╕ став сп╕вати лише укра╖нською.
Прикро, що Укра╖на не така посл╕довна, як Рос╕я. Бо п╕сня - це велика сусп╕льна справа, це явище, яким не можна легковажити.
- Скаж╕ть, а поява Володимира ╤васюка на укра╖нськ╕й естрад╕ - це випадков╕сть чи законом╕рн╕сть?
- Це абсолютна законом╕рн╕сть.
- Чому?
- Тому, що у нас дуже багата побутова культура. Пер╕одично в н╕й як╕сь п╕дйоми, сплески. Чим в╕др╕зня╓ться в╕д ╕нших рег╕он╕в Укра╖ни Галичина? Тут так звана «вулична» культура н╕коли не була люмпен╕зованою. Це завжди була аристократична культура салону, яка п╕шла не лише у кав’ярн╕, а значно ширше.
У нас була дуже ц╕кава оперета, були надзвичайно ц╕кав╕ високояк╕сн╕ популярн╕ п╕сн╕. Тому радянська влада, розум╕ючи певну ╕деолог╕чну загрозу для себе
(а вона ж завжди намагалася все зн╕велювати ╕ ун╕ф╕кувати) вже в 1945 роц╕ театр оперети перекинула до Одеси, а до Львова перевела театр рос╕йсько╖ драми. Причому, арм╕йський, в╕йськовий театр. В цьому була певна стратег╕я.
- ╤, незважаючи на цю стратег╕ю, ╤васюк все-таки з’явився...
- Це законом╕рно! В тридцят╕ роки у нас був ╢вген Козак. В сороков╕ - Кос-Анатольський. Пот╕м, на початку 60-х, почав творити Мирослав Скорик. На його п╕снях ми й виростали. А пот╕м прийшли Володимир ╤васюк ╕ Богдан Ян╕вський. ╤, взагал╕, ця традиц╕я не припинялася. Естрада високого класу дуже часто ма╓ льв╕вське п╕д╜рунтя: ╤ван Попович, Оксана Б╕лоз╕р, Олександр Пономарьов, Руслана Лижичко, «П╕кард╕йська терц╕я». Це якщо ╕ не льв╕в’яни, то принаймн╕ люди, як╕ навчалися у Львов╕.
- В Криму незабаром в╕дбудеться конкурс «Льв╕вська струна - на кримський лад». У нього теж буде непогане «льв╕вське п╕д╜рунтя» - чудов╕ г╕тари ф╕рми «Реноме». ╥х отримають переможц╕.
Як бачимо, ╕ тут не об╕йдеться без галицьких вплив╕в...
- Не приховаю - нам це дуже при╓мно! ╤ як патр╕отам Львова, ╕ як музикантам.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2007 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4796
|
ТРАМП ЗАЯВИВ, ЩО УКРА╥НА ХОЧЕ ПЕРЕЙТИ В НАСТУП
МА╢МО Ч╤ТК╤ ПЛАНИ
УКРА╥НЦ╤ ВИТРИМАЛИ ДЕСЯТКИ СПРОБ ЗАВОЮВАННЯ, УКРА╥НА ВИСТО╥ТЬ ╤ ЗАРАЗ ПРОТИ РОС╤╥
